Шпаргалка по "Основы политологии"

Легальна  влада або раціонально-бюрократична ґрунтується на добровільному визнанні встановлених правових норм панування і підкорення, де для всіх один володар – закон. Для цього типу характерна переконаність в законності встановлених порядків. Для забезпечення такого типу панування необхідний професійний апарат. Змістом цієї влади є визнання важливості законів. Люди підкорюються не особистості, а законам, в межах яких обираються і діють представники влади. 

   Білет 24

   1)Розкрийте  спільне та відмінне  у поглядах Платона  та Аристотеля  на державу

   Платон

   Держава виникає тому, що людина як індивід  не може забезпечити задоволення  своїх головних потреб. Він будує  теорію ідеальної держави, яка більшою  чи меншою мірою була б логічним наслідком його системи об'єктивного ідеалізму. Ідеальна держава виникає як суспільство трьох соціальних груп: правителі (філософи), стратеги (воїни) і виробники (селяни та ремісники). У філософів переважає розумна частина душі, у воїнів - воля і шляхетна пристрасть, у виробників - чуттєвість і потяги, які повинні бути керованими, помірними. Мудрість є чеснотою правителів і філософів, хоробрість - чеснота воїнів, а помірність - чеснота народу. Четверта чеснота - справедливість - не відноситься до окремих станів. Платон класифікує існуючі державні форми на дві великі групи: прийнятні державні форми і регресивні - занепадаючі. Перше місце займає його ідеальна держава. Найближче до нього є аристократична республіка.

   До  занепадаючих він відносить тимократію (влада кількох особистостей, заснована на військовій силі). Істотно нижче тимократії є олігархія (влада кількох особистостей, що спирається на торгівлю, лихварство, тісно пов'язані з чуттєвою частиною душі). Головним предметом роздратування Платона є демократія, в якій він бачить владу юрби, і тиранія, яка представляє диктатуру, спрямовану проти аристократії.

   Платон  підкреслює значення набожності і шанування  богів. Система виховання Платона (виховання варти і політиків). Платон: потрібно створити ідеальну систему, і цю систему пов'язати з душею. Частини душі: мудра (золото), войовнича (палка), жадаюча (залізо і мідь). У кожної людини є всі три частини, але в різних пропорціях. Потрібно розділити суспільство на три шари: мудреці - правління, стражники - захист держави, ремісники, що обслуговують перших і других (нижчі). Можна переходити з одного шару в інший - тест, випробування. Хоча в цілому шари досить сильно розмежовані. Євгеніка - шлюби тільки зі своїми. Комуністичний розподіл жінок і чоловіків. Моногамія - усі жінки шару належать всім чоловікам цього шару. Правителі можуть проводити шлюби начебто за жеребом, а насправді пересмикувати. Вся система підпорядкована інтересам держави. Діти не повинні знати своїх батьків. Виховання - орієнтація на захист цілісності держави. Цензура на мистецтво - залишати лише вірші, що оспівують героїв тощо. Ідея доносу. Платон: деградація починається тоді, коли закінчується монархія. Демократія - олігархія багатих, тимократія (військових) і далі - тиранія. Модель тоталітарної держави. Система абсолютного придушення особистості.

   Аристотель

   Основним  у його соціальних поглядах була характеристика людини як суспільної істоти. Життя  в державі є природною сутністю людини. Державу він розуміє як розвинуте співтовариство громад, а громаду - як розвинену сім'ю. Рабовласництво Аристотель вважає природним станом організації суспільства. Товариство вільних людей полягає, за Арістотелем, з трьох основних класів громадян: багаті, вкрай бідні і середній клас. Для благополучного стану держави особливу важливість представляють середні шари. У їх чисельному збільшенні Аристотель бачить порятунок рабовласницького ладу. Сутність держави він бачить у політичному співтоваристві людей, які з'єдналися для досягнення певного блага. Аристотель розрізняє три хороші і три погані форми держави, останні виникають як деформація хороших. Добрими він вважає монархію, аристократію і політію. Поганими - тиранію, олігархію і демократію. Основними завданнями держави Аристотель вважає запобігання надмірного накопичення майна громадян, надмірного зростання політичної влади особи і утримання рабів у покорі. Він відкидає «ідеальну державу» Платона. Ідеальною він вважає таку державу, яка забезпечує максимально можливу міру щасливого життя для найбільшого числа рабовласників. Рабів і вільну бідноту він вважає політично безправними. Решта вільних (заможних) громадян зобов'язана брати участь у справах держави. Ідеал держави, за Аристотелем, - суспільство, яке спирається на приватну власність: на знаряддя праці, землі і рабів. Держава, за Аристотелем, вимагає від громадянина визначених чеснот, без яких не можна досягти добробуту суспільства (що стосуються інтелектуальної діяльності і характеру людини).

   2)Дайте  визначення політичної  системи суспільства  та охарактеризуйте  основні елементи її структури

    Політична  система — впорядкована, складна,  багатогранна система державних  і недержавних стосунків соціальних  інститутів, що виконують певні  політичні функції. Вона покликана  відображати різноманітні інтереси  соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації і рухи роблять вплив на державну владу.

   У політичній системі суспільства розрізняють  чотири основних групи елементів: політичні  інститути, політичні відносини, політичні  норми, політичну свідомість і політичну  культуру.

   Політичні інститути — сукупність суб'єктів, які беруть участь у політичному  житті суспільства (органи державного правління, законодавчі, судові органи, політичні партії, рухи, фронти тощо).

   Політичні відносини - практичні відносини, взаємозв'язки соціальних суб'єктів, у яких виражаються їхні інтереси та здійснюється політична діяльність. Формою політичних відносин можуть бути: вибори, референдуми, мітинги, зібрання, пікети, страйки, політичні перемовини тощо.

   Політична свідомість — сукупність інтимних почуттів і уявлень, поглядів і емоцій, оцінок і установок, що виражають ставлення людей до здійснюваної і бажаної політики, що визначають здатність людини до участі і справами суспільства і держави; це специфічна форма суспільної свідомості, система відображення в духовному житті людей політичних інтересів і уявлень різних соціальних груп, національних спільнот і суспільства в цілому.

   Політична культура — сукупність соціально-психологічних  настанов, цінностей і зразків  поведінки соціальних верств, окремих  громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. Політична культура охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян.

   Білет №25

   1. Назвіть функції політики у суспільному житті

Функції політики — це основні напрями її впливу на суспільство. Оскільки вплив політики на суспільство є багатоманітним, то виокремлюються багато різних її функцій. Головною з них є та, що випливає із самої сутності політики та її соціального призначення і полягає у керівництві та управлінні суспільними процесами й забезпеченні завдяки цьому єдності та цілісності суспільства.Інші функції політики підпорядковуються головній. До них, зокрема, належать:

- вираження і задоволення соціальних інтересів. Політика покликана створювати членам суспільства можливості для вираження і задоволення їхніх суспільно значущих інтересів і потреб;

- інтеграція суспільства на основі узгодження соціальних інтересів. Політика координує соціальні інтереси і потреби, певним чином субординує їх, підпорядковує часткові інтереси загальним.

- раціоналізація соціальних суперечностей і конфліктів, їх цивілізоване вирішення через діалог членів суспільства між собою і з державою;

- соціалізація особи, тобто становлення індивіда як члена людської спільноти, включення його у складний світ суспільних відносин.

- забезпечення наступництва та інноваційності суспільного розвитку. Завдяки політиці забезпечується послідовність розвитку суспільства, в управлінні суспільними процесами враховується досвід попередніх поколінь і одночасно впроваджуються зумовлені назрілими потребами й вимогами новації. 

   2.  Механізм здійснення політичної влади в Україні

   Політична влада — здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики.

   Політична діяльність здійснюється в рамках різних політичних партій, профспілок, міжнародних організацій. За допомогою політичної влади реалізуються життєво важливі інтереси значних і впливових груп суспільства (класів, націй, етнічних спільнот та ін.).

   Політична влада класу та іншої соціальної спільноти здійснюється через: а) їх організації (опосередкований шлях); б) політичні виступи (безпосередній шлях).  

Створення умов для ефективного функціонування політичної влади є ключовим завданням кожного суспільства і охоплює собою цілий комплекс заходів по його організації і самоорганізації. Зміст цих заходів полягає у впровадженні державного правління і державного устрою методів, принципів та засобів регулювання політичних процесів. 
Влада потребує відпрацювання механізму її реалізації. Механізм влади має таку структуру:

1) наявність  партнерів (не менше двох), які  беруть участь у владних відносинах; 
2) волевиявлення владаря стосовно підвладного у формі правового акта, де вказуються санкції на випадок його не підкорення; 
3) обов'язкове підкорення тому, хто здійснює владу; 
4) соціальні норми, що закріплюють право одних видавати акти, а інших — підкорятися їм.