Коррупция и методы борьбы с ней

В економічній сфері заходи з попередження посадових злочинів включають:

— визначення чітких критеріїв  державного фінансування економіки  і відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів;

—встановлення реальних механізмів обмеження легалізації «брудних» коштів;

— розроблення системи  заходів щодо зменшення сфери  і обсягу тіньової економіки, для чого, зокрема, створення умов для природної конкуренції та законної приватизації;

— створення сприятливих  умов для внутрішнього інвестування легальної  економіки;

— встановлення обов’язкового  декларування майна і доходів  фізичних осіб і запровадження ефективної системи контролю за доходами та видатками  державних службовців та інших осіб через систему оподаткування;

— забезпечення поступового  зменшення безготівкових розрахунків  за участю громадян;

— запровадження загальнонаціонального  інформаційного комплексу, в рамках якого здійснення постійного моніторингу кредитно-фінансового становища та грошових операцій населення;

— удосконалення порядку  реєстрації суб’єктів підприємницької  діяльності і запровадження практики продажу примусово вилученого майна;

— звуження переліку видів  підприємницької діяльності, які  підлягають  ліцензуванню;

— передбачення можливості повної чи часткової деприватизації, якщо приватизація здійснена з порушенням передбачених законом умов та порядку  її проведення.

У соціальній сфері попередження посадових злочинів передбачає доведення рівня оплати праці державних службовців до рівня задоволення  соціально-значущих потреб відповідно до їх соціального статусу; зміну  системи соціального забезпечення населення через зменшення питомої ваги  виплат на соціальні потреби у валовому національному продукті, що  здійснюється через державний бюджет та загальнодержавні фонди;  запровадження дійових механізмів задоволення окремих потреб державних  службовців через довгострокове, в тому числі й поточне кредитування,  реорганізацію діючої системи соціального страхування.

Попередження посадових  злочинів заходами правового характеру  означає:

—запровадження кримінологічної  експертизи проектів нормативно-правових  актів;

— проведення ревізій норм чинного законодавства на предмет  виявлення та 

вилучення положень, які  сприяють проявам корупції;

— здійснення повної систематизації антикорупційного законодавства;

— закріплення у Кримінальному  кодексі України загальних правил кваліфікації злочинів з метою зменшення рівня деформації  правозастосовної діяльності;

— законне обмеження повноважень  працівників органів дізнання, слідства,  прокуратури щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності  за реабілітуючих обставин осіб, стосовно яких порушено кримінальну  справу;

— зменшення різниці між  мінімумом та максимумом покарання (стягнення) у  певно визначених санкціях.

У сфері державного управління з метою попередження покарання  злочинів  необхідно:

— запровадити систему  підбору та розстановки кадрів, яка  базувалася б на  конкурсній основі, на точних і спеціальних правилах (на основі  тестування і професійних іспитів) і забезпечувала б прийняття на службу  найбільш підготов-леного кандидата;

— ввести обов’язкові спеціальні перевірки кандидатів на зайняття  відповідальних посад в органах державної влади, а також осіб, які  обіймають ці посади, та визначити порядок їх призначення;

— удосконалити систему  спеціальних обмежень, встановлених для державних  службовців, з метою уникнення конфлікту інтересів;

— запровадити практику обов’язкової ротації керівних працівників  та  інших працівників правоохоронних органів;

 — чітко регламентувати  процедури прийняття управлінських  рішень;

— обов’язково розглядати на засіданнях колегій міністерств  і відомств  питання про виконання законодавства про державну службу, боротьбу з  корупцією, державну, виконавчу та трудову дисципліну, розгляд звернень громадян;

 — регламентувати  умови і порядок правомірного  отримання державними  службовцями подарунків;

— розробити та прийняти Кодекс поведінки державного службовця, Кодекс  працівника правоохоронних органів, Кодекс честі судді, а також  відповідних дисциплінарних кодексів з визначенням у них видів і меж  стягнень за конкретні дисциплінарні правопорушення, порядку притягнення  до дисциплінарної відповідальності;

— встановити дисциплінарну  відповідальність посадових осіб органів  державної влади та місцевого самоврядування за ухилення від реагування,  відповідно до закону, на критичні виступи засобів масової інформації  щодо оприлюднення ними фактів корупції, порушень прав і свобод громадян;

— законодавче врегулювати  механізм обмеження політичного  і  управлінського лобізму;

— локалізувати функціонування організованої злочинності —  витіснити її з  тих сфер, де вона найбільше зближується з діяльністю апарату державного  управління.

Попри всю важливість заходів  попередження через об’єктивні та  суб’єктивні обставини вони не завжди досягають своєї мети. Тому особливо   гострою залишається проблема оптимізації шляхів виявлення, розслідування   конкретних фактів посадових злочинів і притягнення винних посадових осіб  до передбаченої законом відповідальності. Виявлення посадових злочинів   через специфіку їх прояву становить надзвичайну складність. Це зумовлює   високий рівень їх латентності, перебування поза сферою юридичної   відповідальності значної кількості осіб, діяльність яких є суспільне  небезпечною.

У зв’язку з цим є  нагальна потреба в підвищенні ефективності діяльності  спеціальних органів по виявленню конкретних фактів злочинної поведінки;  проведення спеціальних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення  злочинів;  забезпечення цих заходів відповідними матеріально-технічними,  криміналістичними, науково-методичними засобами.

З метою вдосконалення  діяльності спеціальних органів, які  здійснюють  виявлення посадових злочинів, необхідно:

— переорієнтувати їх з  виявлення незначних фактів корупції на виявлення  найбільш небезпечних злочинів, а також проявів у найбільш важливих  сферах життя держави та у сферах, де ця злочинність набула найбільшого  розповсюдження;

— розробити та запровадити  в діяльність правоохоронних органів  необхідні   методики виявлення та збору інформації про факти корупції на різних  рівнях державного управління, у тому числі на найвищих, у сферах   розпорядження державними коштами, приватизації, охорони здоров’я,   освіти, інших сферах громадського і державного життя;

— чітко визначити порядок  повної та своєчасної реєстрації повідомлень   про вчинені злочини та інші правопорушення і встановити юридичну   відповідальність за його порушення працівниками правоохоронних органів;

— розв’язати колізію, що існує  у чинному законодавстві, щодо порядку надання інформації правоохоронним органам відносно коштів та майна  окремих юридичних та фізичних осіб; уніфікувати та конкретизувати в   єдиному законодавчому акті умови та порядок надання такої інформації  правоохоронним та іншим органам.

Сучасний стан розслідування  кримінальних справ та адміністративного провадження у справах про адміністративні правопорушення свідчить про те, що через низьку якість наданих судам матеріалів кінцеві рішення у  цих справах не завжди приймаються своєчасно. Таке становище є  результатом певних недоліків чинного законодавства, а тому з метою  вдосконалення діяльності щодо притягнення до відповідальності винних у  вчинені посадових злочинів, необхідно:

— запровадити оновлені методики розслідування кримінальних справ та  адміністративного провадження у справах про корупційні правопорушення;

— привести кримінально-процесуальне та адміністративно-процесуальне  законодавство в частині доказування у відповідність із сучасними  вимогами;

— забезпечити дійовий  механізм захисту від посягання  на життя, здоров’я,  свободу та гідність свідків, потерпілих та інших учасників процесу.

 Ефективна боротьба  з посадовими злочинами не  може бути здійснена в  результаті разових і короткочасних акцій будь-якого ступеня активності  та суворості на будь-якому рівні, а потребує довгострокових  соціально-економічних, політичних і правових перетворень. Ця діяльність  повинна базуватися на поєднанні профілактичних і репресивних заходів.

При цьому пріоритетна  роль має надаватися профілактичним заходам на   загальносоціальному і спеціально-кримінологічному рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Варналій З. Шляхи  детінізації економіки України  та ії особливості //Банківська  справа. - 2007. - № 2. – [C. 56-66]

2. Засанська О.В. Теоретичні  основи боротьби з тіньовою  економікою //Актуальні проблеми  економіки. - 2009. - № 5. –[ C. 76-84.]

3. Засянська О.В. Теоретичні  основи боротьби з тіньовою  економікою // Актуальні проблеми  економіки. - 2009. - № 5. - С. 76-84.

4. Зверькова Н. Фінансовий  моніторинг як захід протидії  тіньовій економіці в Україні  //Підприємництво, господарство і  право. - 2008. - № 2. - C. 8-10

5. Звєрькова Н. Деякі  питання визначення понять "тіньова  економіка", "детінізація економіки"  та "протидія тіньовій економіці" //Підприємництво, господарство і  право. - 2008. - № 1. –[ C. 92-96.]

6. Зянько В.В. Тіньові  доходи та шляхи їх зменшення  в Україні //Вісник Вінницького  політехнічного інституту. - 2008. - №  1. –[ C. 8-13.]

7. Лопатін О.К. Макроекономічна  модель тіньової економіки України  //Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 10. – [C. 125-135]

8. Мазур І. Фінансова  глобалізація як один з основних  чинників тінізації світового  господарства //Вища школа. - 2008. - №  2. –[ C. 34-45.]

9. Мотріков В. Тіньові  ціни в економічній теорії //Економіка  України. - 2007. - № 8. - C. 46-51

10. Предборський В. Тінізаційний  потенціал глобальних відносин  наднаціонального рівня та стратегія  його обмеження //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - №  5. – [C. 167-172.]

11. Предборський В. Транснаціональна  тіньова економіка як активний  тінізатор національного економічного  простору// Підприємництво, господарство  і право. - 2007. - № 6. – [C. 159-163.]

12. Прилипко Ю.І. Методичні  підходи до визначення обсягів  тіньової економіки у сільському  господарстві //Статистика України. - 2007. - № 2. – [C. 13-19.]

13. Прилипко Ю.І. Модифікації  фінансового методу оцінки тіньової  економіки //Статистика України. - 2009. - № 1. –[ C. 4-9]

14. Прилипко Ю.І. Удосконалення  деяких методів оцінки обсягів  тіньового сектору //Статистика  України. - 2008. - № 1. –[ C. 16-25]Харазішвілі Ю. Тіньова економіка України у розрізі основних видів діяльності //Статистика України. - 2006. - № 4. –[ C. 38-45.]

15. Тенденції тіньової  економіки в Україні (за 2008 рік)  № 30. [Електронний ресурс]. - Доступний  з http://www.me.kmu.gov.ua.

16. Тіньова економіка:  сутність, особливості та шляхи  легалізації : монографія / за ред.  З.С. Варналія. - К. : Вид-во НІСД, 2006. - 576 с.

17. Шарікова О. В. Економічні  наслідки тінізації економічної  системи/ О. В. Шарікова //Економіка.  Фінанси. Право. - 2009. - № 1. –[ C. 3-6.]

18. Шелест В. В. Тіньові  фінансові операції: види та шляхи  запобігання //Актуальні проблеми  економіки. - 2007. - № 3. –[ C. 190 - 195.]