Коррупция и методы борьбы с ней

Важливе зауваження зроблене також у Довідковому документі  до Міжнародної конференції на рівні  міністрів внутрішніх справ "Про  організовану транснаціональну злочинність" (Неаполь, 1994 р.). У ньому зазначено, що організована злочинна діяльність є майже завжди продовженням законних ринкових операцій в сферах, що заборонені законом.

Отже, можна констатувати, що організована злочинність має  іманентну якість: тенденцію до розвитку від незаконних до законних видів  і форм діяльності. А легалізація  злочинних доходів є вираженням цієї властивості.

2. Суспільна небезпека і наслідки корупції.

Важко переоцінити ту небезпеку, яку представляє собою корупція для держави, суспільства і кожної конкретної людини окремо. У країні, ураженої корупцією, різко знижується ефективність економіки, посилюється  убогість і соціальна нерівність, розширюється прірва між суспільством і владою, політика перетворюється на сферу розподілу національного  багатства, розкладаються моральні підвалини суспільства, завдається непоправної шкоди престижу країни на міжнародному рівні.

 Корупція демонструє  повну байдужість державних посадових  осіб до суспільної користі,  до закону, до народу. Вона представляє  собою злиття монополії влади,  необмежених повноважень державних  службовців у прийнятті рішень  і відсутності жорсткої правової  підзвітності та підконтрольності  чиновників.

 Корупція виходить  за рамки національних кордонів  і вимагає глобального підходу.  Доходи від неї після "відмивання" включаються у світові та національні  фінансові потоки, підриваючи державні  та міжнародні інститути влади  й економіки. Активна транснаціональна  боротьба з корупцією у світі  і в окремих країнах розгорнулася  в основі своїй в останню  чверть століття, коли корупція стала набувати стійкі інституційні риси. Вона загрожує верховенству закону, демократії і правам людини, підриває моральні підвалини суспільства, довіра до влади, принципи державного управління, рівності та соціальної справедливості, перешкоджає конкуренції, ускладнює економічний розвиток. У ряді країн вона стала однією з основних причин кризи зовнішньої і внутрішньої заборгованості. Корупція знову і знову, як зловісний фенікс, встає на шляху розвитку світового співтовариства, країн, народів, законодавців, урядів, правоохоронних органів та наукових установ.

 Корупція має не  лише прихований, але і погоджувальний  характер скоєння. Вона, як правило,  не тягне за собою скарг,  так як винні сторони отримують  вигоду від незаконної оборудки. Навіть вимагання хабара не  завжди буде оскаржено, оскільки  люди в різних країнах не  мають довіри до процесу боротьби  з корупцією. І до цього є  досить підстав, об'єктивних і  суб'єктивних, вітчизняних і міжнародних.  Корупційні дії зазвичай відбуваються  в дуже складних специфічних  і конфіденційних видах державної  діяльності, де непрофесіоналові  розібратися важко. Тому ні  в одній країні світу немає  повних даних про це явище.  У наявності світової парадокс: усі говорять і навіть кричать  про руйнівну і зростаючої  корупції, але офіційна кримінальна,  судова статистика, як світова,  так і національна, свідчить  лише про поодинокі випадки  доведеною продажності. За наявними  даними, правоохоронні органи виявляють  не більше 1-2% реальної корупції, ще менше винних осіб постає  перед судом і лише одиницям, причому самої нижчої категорії,  призначається реальне кримінальне  покарання. 

 Незважаючи на це, певну  інформацію про масштаби поширеності  корупції в різних країнах  можна отримати з деяких досить  авторитетних джерел. Одним з  основних вимог, що пред'являються  до таких джерел інформації, є  їх незалежний статус. У цьому  контексті інформація, якою володіє  «Transparency International» - найбільша міжнародна  організація, що займається боротьбою  з корупцією, заслуговує довіри. Згадана організація не займається розслідуванням конкретних проявів корупції. Її основне завдання - проведення незалежних  досліджень у цій області. На підставі проведених досліджень в галузі управління, прийняття рішень, прозорості бізнесу «Transparency International» розраховує індекс сприйняття корупції, який відображає сприйняття стану справ з корупцією в окремих країнах бізнесменами й аналітиками, як зарубіжними, так і що представляють самі країни.  Вибір цільової групи не випадковий: як правило, аналітики і бізнесмени набагато краще обізнані про рівень корупції на вищому рівні, в той час як звичайні громадяни, якщо проводити серед них опитування, зможуть поділитися знаннями лише про одиничні випадки корупції на низовому рівні. Для оцінки таких випадків в організації є окремий «Барометр світової корупції», опитування в рамках якого проводяться з 2003 р. Індекс сприйняття корупції (ІСК) є рейтингом 159 країн, кожна з яких отримує певний бал: 10 балів відповідають найменшому рівнем корумпованості, 0 - найбільшого. У країнах з показником нижче 5 балів рівень корупції вважається високим.  Організатори дослідження закликають порівнювати країни не стільки по позиції в списку (яка може змінюватися через виключення або додавання нових досліджуваних країн), скільки за балами, які вони отримують.

 «Transparency International» відзначає  що корупція залишається серйозною  проблемою, в першу чергу, для  бідних  держав, що розвиваються. Згідно з останніми даними, опублікованими  цією організацією, до п'ятірки  найбільш корумпованих країн  потрапили Афганістан, Ірак, М'янма, Сомалі, Судан, Чад.  Країнами з  найнижчим рівнем корупції традиційно  стали Нова Зеландія (9,4 бала), Данія  (9,3 бала), Сінгапур і Швеція (по 9,2 бали) і Швейцарія (9 балів).

До найбільш негативних наслідків  впливу корупції на економіку дослідники відносять:

1. Розширення тіньової економіки. Це призводить до зменшення податкових надходжень до бюджету. Як наслідок, держава втрачає фінансові важелі управління економікою, загострюються соціальні проблеми через невиконання бюджетних зобов'язань.

2. Порушуються конкурентні механізми ринку, оскільки часто у виграші залишається не той, хто конкурентоспроможний, а той, хто незаконно зміг отримати переваги. Це спричиняє зниження ефективності ринку та дискредитацію ідей ринкової конкуренції.

3. Уповільнюється поява ефективних приватних власників, насамперед через порушення під час приватизації, а також штучних банкрутств, як правило, поєднаних з підкупом чиновників.

4. Неефективно використовуються бюджетні кошти, зокрема при розподілі державних замовлень та пільг. Це ще більше ускладнює бюджетні проблеми країни.

5. Підвищуються ціни за рахунок "корупційних витрат". В результаті страждає споживач.

6. В агентів з'являється зневіра у здатність влади встановлювати, контролювати та дотримуватися чесних правил ринкової гри.

7. Погіршується інвестиційний клімат, наслідком чого є невирішення проблем подолання спаду виробництва, оновлення основних фондів.

8. Розширюються масштаби корупції в неурядових організаціях (на фірмах, підприємствах, в громадських організаціях). Це призводить до зменшення ефективності їхньої роботи, а відповідно, знижується ефективність економіки країни загалом.

 Будучи глобальною  проблемою сучасності, корупція  сьогодні в тій чи іншій  мірі існує в усіх країнах  світу. Проблема боротьби з  корупцією потребує особливоі  і постійної уваги з боку  держави, оскільки це небезпечне  явище породжує такі негативні  наслідки, як соціальна нерівність, тотальна руйнація морально-етичних  засад суспільства, недовіра населення  до державної влади та її  інститутів. Тому проблемі боротьби з корупцією в Республіці Украіна приділяється досить багато уваги.

Зростання тінізації економіки, її кримінальних наслідків завдає значної  шкоди суспільству, гальмує процеси  державотворення в Україні. Крім того, нагальною постає соціальна  проблема: у суспільній свідомості формується сумнів щодо спроможності державних інститутів, насамперед правоохоронних, гарантувати суспільну безпеку, захистити особистість та майно  громадян.

Катастрофічними є моральні наслідки тіньової економіки, тому що вона деформує свідомість людей , породжує соціальний песимізм. Люди не бачать перспектив поліпшення життя в майбутньому, негативно оцінюють останні роки  соціально-економічного розвитку України [12, c. 13-14].

Соціальні наслідки корупції полягають в тому, що вона порушує існуючий порядок речей у суспільстві, спотворює суспільні відносини. Починаючи з порушення службового обов’язку корупція тягне за собою порушення інших суспільних відносин: призводить до гальмування та викривлення соціально-економічних реформ, поглиблює соціальну нерівність громадян, збільшує соціальну напругу в суспільстві, порушує принципи соціальної справедливості, ускладнює доступ громадян до соціальних фондів, перешкоджає користуванню ними, тощо.

В такому випадку суб’єкти корупції функціонують у неофіційній  системі, в якій панує своя система  цінностей, свої цілі та засоби їх досягнення, де відносини між людьми складаються  не за офіційними законами. Водночас, суб’єкти корупції не можуть існувати без офіційної  підсистеми. Остання для них є  обов’язковою передумовою встановлення корумпованих відносин: для того, щоб  зловживати владою, її потрібно мати –  посідати відповідну посаду в органах  державної влади, бути наділеним  певними повноваженнями, мати можливість їх офіційно використовувати.

Політичні наслідки корупції проявляються в тому, що вона: змінює сутність політичної влади, знижує рівень її легітимності як всередині держави так і на міжнародній арені, порушує принципи її формування і функціонування, демократичні засади суспільства і держави, підриває політичну систему, тощо.

При високому рівні  корумпованості державних органів  корупція стає системним елементом  державного управління. За таких обставин управління державою суттєво віддаляється від демократичних принципів  і значно спрощується для корумпованих представників влади, яким притаманний  спрощений погляд на владу, на її сутність і суспільне призначення, на власне службове становище, яке розглядається  як засіб задоволення особистих  інтересів. Внаслідок корупції відбувається зміщення основної мети політики –  забезпечення приватного і групового  інтересів замість забезпечення загальносуспільних інтересів. Корупція підриває авторитет держави, породжує недовіру громадян до політичної влади. Влада сприймається громадянами  не як виразних їх інтересів і спосіб їх захисту, а як джерело небезпеки  їх правам і свободам.

Економічні  наслідки корупції проявляються в тому, що вона: підриває економічну систему держави, дискредитує економічні реформи, порушує основні засади господарської діяльності, перешкоджає надходженню внутрішніх і зовнішніх інвестицій, є причиною фінансових криз, тощо.

Якщо говорити про корупційний  вплив на економічні відносини, то він, зокрема, проявляється у дискримінації підприємців з боку службових осіб органів державної влади або органів місцевого самоврядування: 1) у встановлених не передбачених законодавством обмежень на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; 2) примушуванні підприємців до укладання невигідних для них договорів; 3) надання окремим підприємцям пільг або інших переваг у конкуренції з іншими підприємцями.

Морально-психологічні наслідки корупції проявляються в тому, що вона є потужним фактором деморалізації суспільства, девальвації моральних цінностей, деформації індивідуальної та суспільної психології, нищить духовні та моральні цінності, сприяє поширенню у суспільстві кримінальної психології, тощо.

Найбільш небезпечним  у цьому аспекті є те, що масштабне  поширення корупції все більше витісняє правові, етичні відносини між людьми. Поступово перетворюючись корупція із соціальної аномалії стає звичним  способом вирішення життєвих проблем, нормою функціонування влади і способом життя значної частини членів суспільства.

Правові наслідки корупції проявляються у: поширенні правових принципів функціонування держави та її окремих інститутів, суттєвому обмеженні конституційних прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, грубому порушенні встановленого законом порядку здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, тощо. Корупція дискредитує право як універсальний регулятор суспільних відносин, перетворюючи його за засіб задоволення приватних та корпоративних інтересів.

Корупція змінює сутність правоохоронної діяльності державних  органів, які перестають виконувати функцію охорони права і перетворюються в інструмент розправи над невинними  особами або інструмент неправомірного задоволення особистих чи групових інтересів певних осіб, у тому числі  самих посадових осіб зазначених органів.

До наслідків корупції міжнародного характеру можуть бути віднесені: негативний вплив корупції на імідж держави у світі, ускладнення відносин з іншими країнами, міжнародними організаціями і всією міжнародною спільнотою, втрата державою міжнародних позицій в економічній, політичній та інших сферах, тощо.

Стан корупції у країні може бути використаний іншими державами, міжнародними організаціями для  тиску на політичне керівництво  країни при прийнятті тих чи інших  рішень як зовнішньополітичного, так  і внутрішньополітичного характеру. Тобто, політичне керівництво країни в таких випадках потрапляє у  політичну залежність від керівників тих країн або міжнародних  організацій, які поінформовані  про дійсний стан корупції чи корупційну діяльність окремих керівників вищого рівня державної влади.

Підсумовуючи викладене, слід констатувати, що корупція як соціальне  явище притаманне усім, без винятку, державам світу, вона – невід’ємний  атрибут публічної влади. Її соціальну  сутність характеризують економічний, політичний, правовий, морально-психологічний  та інші аспекти. При цьому особливе місце займає політичний аспект, оскільки корупція як соціальний феномен виникає  в результаті здійснення публічної  влади. Оптимально чого можна досягти  у протидії корупції, це: 1) зменшити її обсяги, обмежити сфери її обумовлення та розповсюдження, 2) змінити на менш небезпечний характер корупційних проявів, 3) обмежити взаємовплив корупції та економічних, політичних, правових та інших соціальних процесів, 4) збільшити ризик настання негативних наслідків для особи, яка вступає в корупційні відносини.