Соціально-педагогічний патронаж прийомних сімей

Організація загальноосвітнього навчання, професійно-технічної  освіти і професійного навчання на виробництві здійснюється у відповідності  із Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту» та в порядку, установленому  Кабінетом Міністрів України.

Для складання  іспитів учні-засуджені звільняються від роботи на термін, передбачений трудовим законодавством і Законом  України «Про оплату праці». Заробітна  плата їм ні цей час не нараховується, харчування надається безкоштовно.

Адміністрація установ виконання покарань всебічно сприяє загальноосвітньому та професійно-технічному нав-чанню засудиджених, у разі потреби  надає їм допомогу в отриманні  консультацій, придбанні підручників  та посібників.

Особливістю організації навчання вихованців є  те, що їй більшість з них мають  негативне ставлення до навчання, до ШКОЛИ, до вчителів, не мають навичок  самостійної систематичної навчальної роботи, в силу того, що до засудження були відраховані зі школи, або відвідували  її не регулярно, не виконували домашні  завдання тощо. Тому, одним із го ловних завдань загальноосвітньої школи  є формування у вихованців інтересу до навчання, позитивного відношення до школи та вчителів, навичок самостійної  розумової діяльності, залучення  до активної позакласної діяльності.

Це досягається:

-авторитетом  вчителів та вихователів;

-впровадженням  нових методів навчання, ділових  ігор, використанням технічних засобів  навчання та елементів

проблемного навчання;

-організацією  позашкільної роботи вихованців  шляхом залучення їх до гуртків  за інтересами, культурно-масових  та фізкультурно-оздоровчих секцій;

-за  допомогою наочної інформації;

-розумового, морального, естетичного виховання  неповнолітніх засуджених, сприянням  формуванню у них правильного  світогляду, формуванню та корекції  їх право слухняної поведінки.

До професійно-технічного навчання залучаються всі неповнолітні, які не мають необхідної професії для роботи на виробництві.

З цією метою у виховній колонії розроблена система професійної орієнтації неповнолітніх у виборі професії.

Вона  враховує:

-бажання  вихованця займатись певною роботою;

-потреби  виробництва колонії;

-здібності,  нахили та загальноосвітній рівень  вихованця;

-фізичний  стан та здоров'я неповнолітнього  тощо.

За час  перебування засудженого в карантині, кваліфіковані співробітники колонії (психологи, лікарі, вихователі), проводять  з ним бесіди, медичне обстеження, психологічне тестування на предмет  визначення можливості даного засудженого  займатись тим чи тим видом  діяльності.

На професійно-технічне навчання відведено до 37 годин на тиждень. Основними видами виробництва, за напрямками якого здійснюється навчання, є:

-метало  та деревообробка для неповнолітніх  чоловічої статі;

-підприємства  легкої галузі промисловості.

Останнім  часом відбувається переорієнтація неповнолітніх на професії, які на сьогодні користуються попитом (будівельники, радіо механіки, оператори комп'ютерної  техніки).

Так, з  жовтня 2000 року почала реалізовуватися  програма недержавної організації  «Мелітопольський Меморіал», метою  якої є навчання засуджених Мелітопольської  виховної колонії. Заняття з дівчатами  проводяться двічі на тиждень, учениці 9-11 класів освоюють основи комп'ютерної  грамотності.

Скорочена тривалість робочого часу передбачена  для неповнолітніх працівників  з метою охорони їх здоров'я. Так, для працівників віком від 16 до 18 років встановлений 36-годиниий робочий  тиждень, віком від 15 до 16 років - 24-годинний робочий тиждень (ст. 51 КЗпП). Для  учнів віком під 14 до 15 років, якщо учні працюють впродовж навчального  року у вільний від занять час, то тривалість їх робочого часу не повинна  перевищувати половини тієї норми, яка  встановлена для осіб відповідного віку, тобто для учнів піком  від 14 до 16 років - не більше 12 годин  на тиждень, а віком від 16 до 18 років - 18 годин на тиждень (ст. 51 КЗпІІ).

Нічним  вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Не допускається залучення  до роботи в нічний час працівників  у віці до 18 років.

Забороняється залучати до надурочних робіт:

-осіб, молодших 18 років;

-працівників,  які навчаються в загальноосвітніх  школах і професійно-технічних  училищах без відриву від виробництва,  в дні занять.

Для робіт  у вихідні дні забороняється  залучати працівників, яким не виповнилось 18 років (ст. 192 КЗпП). Праця засуджених у виховних колоніях має не стільки  економічне, як виховне значення. З  метою трудового виховання використовується:

-продуктивна  праця на промисловому підприємстві;

-навчально-продуктивна  праця за програмою ГІТУ;

-самообслуговування  в житлових зонах, у школі,  ПТУ;

-робота  з благоустрою приміщень та  території, поточний ремонт житлових  та виробничих зон;

- робота  в гуртках технічної творчості  та декоративно-прикладного мистецтва.

Праця вихованців регулюється нормами  трудового законодавства і оплачується  згідно встановлених тарифів. Неповнолітніх  засуджених не залучають до понад  урочної роботи, в нічну зміну, на роботу з шкідливими умовами праці  та інше.

Таким чином, залучення вихованців до праці  спрямовано, перш за все, на формування позитивного ставлення до неї, оскільки більшість неповнолітніх до засудження суспільно-корисною працею не займались  і мають стійке негативне відношення до неї.

Специфіка соціально-психологічної роботи полягає  в тому, що нею займаються набагато більше співробітників (вихователі, вчителі, викладачі ПТУ, майстри, представники виробництва тощо). Крім того, вплив  на неповнолітніх здійснюється, як правило, у вигляді порад, побажання, нагадування.

Вся виховна  робота має бути спрямована на підготовку до звільнення та ресоціалізацію. Налагодження соціальних зв'язків починається  з карантину. Окрім офіційних  запитів до територіальних органів, листів рідним, повідомлень до центрів  зайнятості, направляються листи-клопотання про надання допомоги у реабілітації вихованців-сиріт до центрів соціальних служб для молоді, до служб у  справах дітей. Є позитивний досвід надання такої допомоги в Одеській, Львівській, Чернігівській, Донецькій  областях. Необхідні знання та навички  засуджені одержують на заняттях школи зпідготовки до звільнення.

Колектив  неповнолітніх має таку структуру:

- первинний (контактний) колектив - взвод (відділення) в складі 30-35 вихованців (керує вихователь);

- вторинний (проміжний) колектив - відділення у складі 3-4 взводів (керує старший вихователь);

- загальний (колонійський) колектив - колонія в складі всіх відділень (керує адміністрація колонії).

Первинні  колективи створюються за побутово-шкільним принципом: взвод - клас. У багатьох колоніях застосовується наскрізний принцип: взвод - клас - бригада. Практично таке формування первинних колективів зручне тим, що взвод, який закріплений за одним  вихователем формується із групи  засуджених, які навчаються в одному класі, працюють на одному підприємстві, навчаються професії в складі однієї групи. Така організація первинного колективу дає можливість об'єднати зусилля вихователя, вчителя і  майстра на певній групі засуджених.

Колектив  неповнолітніх засуджених має свої органи самоуправління. Такими органами є ради та збори взводів, відділень  і колонії. За різними галузями діяльності колонії створюються суспільні  комісії: шкільна, виробнича, клубна, :і  підтримки суспільного порядку, фізкультурно-спортивна, культурно-масова, санітарна секції.

У початковий період перебування в карантині  у більшості неповнолітніх засуджених відмічається підвищена тривожність, агресивність, навіюваність, що створює  у них мигальний стан готовності до конфлікту, неадекватної реакції  на вимоги співробітників установи, до виникнення стану фрустрації. Невизначеність стану, страх зустрічі з колишніми  порогами, можливість не зайняти престижне  місце у мі'офіційному рейтингу поміж  вихованців колонії, формують у неповнолітнього засудженого психологічний бар'єр, що перешкоджає налагодженню взаємостосунків із співробітниками закладу.

У цих  умовах найбільш ефективною формою виховного  впливу на психіку засуджених є сеанси релаксації у кабінеті психоемоційного  розвантаження. Вони заспокоюють, знижують імпульсивність реакцій, урівноважують  процеси збудження і гальмування. Так, наприклад, засуджені під час  перебування в карантині, в більшості  випадків змінюють бажання продовжувати відбування покарання після досягнення повноліття в УВП, і мають тверду установку заслужити умовно-дострокове звільнення в даній колонії. Близько 45% засуджених у період перебування  в карантині радикально змінюють свої особистісні установки, переосмислюють свою життєву позицію, коректують рівень самооцінки.

Особливу  увагу необхідно приділяти групам ризику в адаптаційний період. Наприклад, у Прилуцькій колонії (Чернігівська обл.) за такими вихованцями закріплюється  психолог, який разом із вихователями проводить індивідуальні бесіди, консультації, психологічний тренінг. У цілому, така робота з особами, які схильні до порушень режиму, проявляють суїцидні тенденції, дозволила  знизити в даній установі на 45% випадки делінквентної поведінки  поміж неповнолітніх засуджених.

Проведення  психологічною службою соціометрії  колективів засуджених попереджає конфліктні ситуації на основі вияву об'єктивного  групового статусу вихованців. Визначення неформальних лідерів, характеру стосунків  вихованців поміж собою спрямоване на переорієнтацію груп із негативною спрямованістю, та вибір кандидатів до активу, а отже і усунення ситуацій, які б призводили засуджених до життєвої кризи.

Для успішної адаптації неповнолітнього, начальник  відділення має проводити таку роботу: вивчення особової справи;

1) проведення  ознайомчої бесіди, під час якої  заповнює анкету на засудженого:

-прізвище, ім'я, по батькові;

-чи  має близьких та рідних, кого  саме. Які стосунки з ними?;

-спеціальність,  якщо працював. Де вчився і  як?;

2) що  може розповісти про своїх  друзів? Чи бажає з ними листуватися?;

-яка  провина у скоєному злочині,  хто винний: сам, інші люди (співучасники, родичі)?;

-як  буде себе поводити в колонії?;

-чим  цікавиться (музика, книжки, кіно, поезія, спорт тощо)?;

-чим  займався та чим цікавився  до арешту?

-чи  є бажання раніше звільнитися?

3)прийняття  засудженого до відділення та  постановка йому конкретних завдань.

Якщо  неповнолітній відноситься до категорії  важковиховуваних,то:

1) проведення  тестування, з метою складання  психологічного портрету особистості  та правильного планування подальшої  роботи;

2) проведення  індивідуальної співбесіди з  окресленням перспектив, яких можна  досягти в колонії;

3)закріплення  за вихователем, з врахуванням:  наявності психологічного контакту  між ними; можливості їхньої психологічної  сумісності та постійного спілкування;  рівня розвитку та досвіду  роботи вихователя і бажання  працювати із засудженим;

4) складання  плану роботи на основі ґрунтовного  вивчення особистості неповнолітнього  з використанням таких методів,  як.: бесіда, спостереження, природній  експеримент, анкетування, аналіз  продуктів діяльності;

5) робота  з неповнолітнім (фіксація динаміки  змін у програмі індивідуальної  соціально-психологічної роботи  із засудженим, звіти шефів, закріпленого  співробітника; аналіз результатів).

З досягненням  повноліття засуджені переводяться в УВП для дорослих засуджених (ст. 147 КВК). Питання про переведення  вирішується Департаментом за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою  у справах дітей. Відповідно до ст. 148 КВК України, у виховних колоніях для закріплення результатів  виправлення, завершення професійно-технічного навчання засуджених можуть залишати до закінчення строку покарання, але  не більше ніж до досягнення ними 22 років. Залишення здійснюється на основі тих же вимог, що мають місце при  переведенні засудженого до виправної  колонії. Як вже зазначалось рішення  про переведення засудженого , що досяг повноліття, до виправної колонії  приймає педагогічна рада установи.