Соціально-педагогічний патронаж прийомних сімей

Спостереження як спеціально організоване, цілеспрямоване, плано-мірне та систематичне сприйняття поведінки увязнених у природних  умовах їхнього житія та діяльності дозволяє фіксувати, аналізувати, узагальнювати  прояви особистості, її зміни в різних ситуаціях, контролювати хід накопичення  позитивного досвіду поведінки. 

Індивідуальні бесіди надають співробітникам та соціальним працівникам можливість виявляти зміни  в поглядах і переконаннях увязненого, його життєвих планах, прагненнях, системі  цінностей і моральних установках, рівень сформованості правосвідомості  і в цілому відстежувати хід коригування  спрямованості особистості внаслідок  педагогічних впливів. 

Аналіз  продуктів діяльності (наприклад, кількісних та якісних показників трудової та навчальної діяльності, виконання різних доручень, виступів на зборах, заміток  до стінної газети, листування тощо) допомагає побачити відображені  в них інтереси неповнолітнього, його прагнення, зміну ставлення  та поведінки.  

Узагальнення  незалежних характеристик ґрунтується  на зібранні, порівнянні відомостей про  неповнолітнього від різних осіб, котрі характеризують його незалежно  один від одного, що підвищує обєктивність суджень про особливості спрямованості  його особистості. 
 

З метою  вивчення результативності виховних впливів  на неповнолітніх увязнених використовуються методи анкетування, аналізу документації, а також спеціальні психодіагностичні  методики (зокрема тестування). 

Достовірність узагальнюючих суджень про результати корекційно-виховного процесу з  неповнолітніми увязненими забезпечується комплексним використанням зазначених методів цієї групи зі зіставленням матеріалів, отриманих за допомогою  кожного з них. [15; 52]. 

Соціально - трудова реабілітація, як метод  ресоціалізації неповнолітніх в  умовах позбавлення волі. 

Для подальшого процесу ресоціалізації і перевиховання  неповнолітнього правопорушника реалізуються у навчально-виховній роботі, що включає  в себе загальноосвітнє і професійне навчання. Тут слід особливо зазначити, що зміна назви «виховна трудова  колонія» на «соціально-виховний заклад»  підкреслює при усій важливості трудової діяльності пріоритетність саме виховних заходів. 

Необхідна умова для усіх вихованців -- одержання  ними спеціальності, при цьому повинний забезпечуватися по можливості широкий  і добровільний вибір професій, враховуватися  потреби регіону і ринку праці (перспектива), вік, фізичні, розумові і  психічні особливості. Однак у даний  час ця умова не забезпечується повною мірою, про що свідчать дані опитувань  засуджених у виховних колоніях, більш 60% яким у майбутньому не збираються працювати за придбаною у колонії  професією. [16; 124]. 

Дуже  важливе значення має зміна відношення засуджених до праці, забезпечення вихованців роботою з високим рівнем організації  і культури виробництва, технології. Необхідно домагатися проведення оплати виконаної роботи, що забезпечить  зацікавленість підлітка в результатах  його праці. 

До числа  основних засобів, що забезпечують процес виправлення злочинців, відноситься  загальноосвітнє навчання. Щодо неповнолітніх  засуджених необхідно відзначити особливу роль, що має даний засіб впливу. Адже у виховній колонії практично  кожен засуджений проходить через  освітню школу, що є одною з  головних структурних елементів  установи і фактично -- центром проведеної в колонії виховної роботи. Дуже важливою є чітка взаємодія у  виховному процесі вчителів школи, вихователів загонів і відділень, викладачів професійного училища, майстрів виробництва, тому, що в роботі з  засудженими не завжди дотримується принцип єдності педагогічних вимог. [18;536]. 

Вихід з цього положення бачиться в  створенні єдиного навчально-виховного  процесу, що охоплює всі служби колонії. Для сучасних виховних колоній потрібні висококваліфіковані фахівці, що знають вікову специфіку неповнолітніх, і  насамперед соціальні педагоги. Виховна  робота повинна проводитися диференційовано, з урахуванням ступеня моральної  деформації засуджених.  

Суспільний  вплив -- одне з умов забезпечення процесу  соціалізації неповнолітніх, що відбувають покарання, прилучення їх до нормальної людської діяльності й участі в суспільному  житті, і тут відкривається найширший  простір для діяльності соціального  педагога. 

Велике  значення в організації виховного  процесу здобуває колектив засуджених. Позитивний ефект, як показує практика, досягається частіше при впливі на засудженого через його первинний  колектив (загін, бригаду, клас), члени  якого знаходяться в постійному спілкуванні і взаємодії один з одним, повсякденно звязані  загальними інтересами і справами, відносинами відповідальної залежності і знаходяться під постійним  контролем вихователя, що знає про  характер міжгрупових і міжособистісних  відносин засуджених. Необхідно довіряти підліткам роль активних організаторів, а не тільки виконавців волі вихователів, використовувати різні форми  колективної діяльності на основі самоврядування, творчого початку, самостійності. Перебудова моральної свідомості засудженого здійснюється в нерозривному звязку з формуванням позитивного досвіду життєдіяльності. [16;146]. 

Можна зробити висновок, що при використанні усіх цих методів слід врахувати, що позитивна спрямованість процесу  перевиховання можлива лише за умови  налагодження довірливих відносин між  підлітком і фахівцем. Підтримка такого складного психологічного стану, як вихованість, є головним завданням соціального педагога по суті на всіх етапах здійснення процесу перевиховання. Також виправний вплив на неповнолітніх злочинців варто розглядати як єдиний нерозривний процес, починаючи з моменту узяття їх під варту і закінчуючи періодом реабілітації і соціальної адаптації після звільнення. І на протязі цього процесу соціальний педагог є тією ланкою, яка підтримує звязки засуджених з їх батьками, педагогічним колективом, адміністрацією ВК, однолітками, сприяє налагодженню їх взаємодії та досягненню загальної мети - перевиховання неповнолітніх засуджених.

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

ехнология организации социальной работы в  пенитенциарных учреждениях 

Если  речь идёт о социальном процессе, то становится ясно, что в основе его  реализации используются социальные технологии. Чтобы глубже познать сущность этого  явления, обратимся к источникам. Словарь русского языка С.И. Ожегова  говорит об этом так: «Процесс- ход, развитие какого-нибудь явления, последовательная смена состояний в развитии чего-нибудь (процесс педагогической работы, производственный процесс, воспитательный процесс)». 

Примерно  такое же объяснение данному явлению  даёт Советский энциклопедический  словарь «Процесс (от латинского «Процессус» - продвижение):1) Последовательная смена  явлений, состояний в развитии чего-нибудь; 2) Совокупность последовательных действий для достижения какого-нибудь результата.  

Говоря  об основе любого процесса, мы имеем  в виду ту или иную технологию, используемую при этом. А что есть сама технология? Этот термин также имеет несколько  значений. «Технология (в переводе с  греческого - искусство, мастерство, умение)- совокупность методов обработки, изготовления, изменения состояния, свойств, формы  сырья, материала или полуфабриката, осуществляемых в процессе производства продукции. Задача технологии, как науки, выявление физических, химических, механических и других закономерностей  с целью определения на практике наиболее эффективных и экономичных  производственных процессов.  

Современные подходы в организации процессов, как подчеркивает М.В. Фирсов, Т.П. Студенова [36.С.95],связанных с воспитанием  и образованием ориентируют его  организаторов и исполнителей на поиск и использование оптимальных  технологий. В этой главе мы ставим задачу проанализировать понятие социальной технологий. 

Технология- это совокупность приёмов, применяемых  в каком либо деле, мастерстве, искусстве (толковый словарь). 

Любая технология по мнению И.А. Маслова [25.С.109], исходит из представлений об источниках, первопричинах, определяющих психическое  развитие человека.  

Принимая  во внимание, что предметом исследования нашей дипломной работы является социальный процесс в исправительном учреждении, то вполне уместным будет  говорить о наличии социальных технологий. 

Как подчеркивает А.Н. Сухов [31.С.68], социальные технологии обычно понимаются в двух аспектах. Во-первых, их можно трактовать как  способы применения теоретических  выводов той или иной науки  в решении практических задач. Общественные науки имеют дело, прежде всего, с  практическими задачами, связанными с функционированием и совершенствованием социальных объектов, под которыми в данном случае следует понимать не только группы, слои людей, отдельных  индивидов, но и социальные явления  и процессы. Во-вторых, под социальными  технологиями подразумевают также  совокупность приёмов методов воздействий, которые применяются для достижения поставленных целей в процессе социального  развития, для решения тех или  иных социальных проблем. Это более  конкретная характеристика социальных технологий.  

Представляется  плодотворной позиция тех авторов, которые в социальных технологиях  выделяют две формы:  

1) программы,  содержащие процедуры и операции (как способы и средства деятельности);  

2) саму  деятельность, построенную в соответствии  с такими программами.  

При поступления  в исправительное учреждение, на осужденного  составляется специальная карта  социально-психологической работы с осужденным.( Приложение 1). 

Рассматривая, социальные технологии, Н. С. Данакин [19.С.73] конкретизирует их понимание как  способы осуществления деятельности на основе её рационального расчленения  на процедуры и операции с их последующей  координацией и синхронизацией, и  выбора оптимальных средств, методов  их выполнения. Это общее определение, его можно отнести ко всем видам  человеческой деятельности, в том  числе, конечно же, и к социальной работе как интегрированному, универсальному виду деятельности, направленной на удовлетворение социально гарантированных и  личностных интересов и потребностей людей и, прежде всего, социально  уязвимых групп населения. 

Для доказательства тезиса о практической реализации социальных технологий без употребления этого  термина целесообразно сослаться  на тесную взаимосвязь между социальными  технологиями и социальным управлением, особенно с такими его компонентами, как техника и технология управления. 

Особую  значимость для понимания и реализации социальных технологий имеют социологические  знания, разработка программ социологического исследования социальной проблематики, в том числе социальной работы. Напомним, что методологическая часть  программы фактически трактует способы  применения теоретических выводов  в решении социальных проблем. Методическая же (процедурная) часть - это, во-первых, совокупность приёмов и методов  получения искомой информации, во-вторых, нацеленность на выработку таких  выводов, рекомендаций и предложений, которые бы способствовали решению  социальных проблем, в том числе  проблем социальной работы. 

Социальные  технологии весьма разнообразны, что  обусловлено многообразием социального  мира, социальной жизни, её отношениями  с природными явлениями. Классификация  социальных технологий, как и педагогических, может быть осуществлена по различным  основаниям: видам, уровням, сферам применения и т. д. Она базируется как на дифференциации применяемых знаний, способов, методов, так и на дифференциации объектов (явлений, процессов, групп людей, их общностей и т. д.), поскольку к  каждому из них можно применить  определённые способы воздействия  в целях их оптимального функционирования развития и совершенствования. 

По мнению Н.С. Данакина, можно выделить социальные технологии глобального характера, социальные технологии применительно  к обществу в целом, различным  сферам общественной жизни, социальной структуре, социальным институтам, процессам  и явлениям. 

В работах  ряда учетных, рассмотрены и выделяются технологии поиска, социального моделирования  и прогнозирования. Можно выделить информационно-внедренческие, обучающие  инновационные, технологии прошлого опыта. По характеру решаемых задач различаются  технологии универсальные и частные. Целесообразно также выделить технологии социального развития отдельных  стран регионов, территорий, трудовых ассоциаций, а также обучающие, внедренческие, самореализации и саморазвития личности и т. д. С полным на то основанием можно выделить также социальные технологии в социальной сфере, в  духовной и экономической областях.