Розвиток творчих здібностей учнів на уроках іноземної мови

Розділ  ΙΙ. Практична частина. 

1.1.Вправи і завдання, спрямовані на розвиток творчого потенціалу. 

1. а) Вміння ясно виражати значення через вираз обличчя або через дії дуже важливе для того, хто вивчає іноземну мову. Спочатку прочитай подані далі слова, потім попрактикуй у вираженні емоцій, які несе у собі кожне слово. Пам’ятай, одна й та ж емоція виражається у різних людей по-різному. 

feliz

triste

cansado

orgulloso

iracundo

asustado

interesado

lamentable 

в) розділіться на пари. Складіть декілька речень. Прочитайте їх виражаючи вказані вище емоції. Подумайте над способами вираження твоїх емоцій. 

2. а) Прочитайте текст про цивілізацію майя.

La civilizaciоn maya se extendio por el sur de Yucatan, parte de Guatemala y Honduras entre los siglos III y XV.

Los mayas no constituian un estado unificado, sino que se organizaban en varias ciudades-estados independientes entre si que controlaban un territorio mas o menos amplio. Tampoco hablaban una unica lengua.

     Las construcciones mayas se hicieron de madera y piedra basicamente. Entre las maderas se prefirieron la coba y el zapote, por ser muy resistentes a los ataques de las termitas. Entre las piedras se usaron caliza, arenisca, marmol, etc.

Realizaron todo tipo de construcciones: palacios rectangulares y alargados, templos, juegos de pelota, calzadas (sacbeob) que unian las ciudades principales, fortificaciones, baсos de vapor (temazcal).

     Se conservan importantes piramides escalonadas en piedra. En lo alto de estas se colocaba el templo. Estaban decoradas con pinturas de una variada gama de colores, y relieves. Algunos de estos son inscripciones de la escritura jeroglifica maya, aun no descifrada completamente. Las construcciones mas importantes de esta epoca fueron Piedras Negras, Palenque y Tikal.

     Los mayas desarrollaron el sistema de escritura mas completo de todos los pueblos indigenas americanos. Con el escribieron todo tipo de textos: de medicina, de botanica, de historia, de matematicas, de astronomia... 

в) Спробуйте створити свою історію про неіснуючу країну і розказати класу про неї, її людей та традиції. 

1. Прочитайте  текст про національний жіночий одяг Іспанії 18 століття.

 

EL VESTIDO FEMENINO DEL S. XVIII EN ESPAÑA

Las mujeres ricas españolas, las nobles y las de la alta y aún de la media burguesía, se vestían como lo hacían todas las europeas, siguiendo la moda internacional que dictaba la exquisita  corte francesa de Versalles. Estas vestimentas se usaban en las ciudades, especialmente en Madrid, donde residía la Corte. Los vestidos variaban constantemente de hechura, colores y adornos, siguiendo la moda, lo que suponía una preocupación para los padres y maridos, que tenían que pagar los nuevos modelos, y para las autoridades, que consideraban un despilfarro este gasto, especialmente si los vestidos o los adornos venían del extranjero. Porque  las grandes señoras hacían venir con frecuencia sus vestidos directamente de  París; los encajes, de Flandes; y las últimas novedades, de Inglaterra, Francia o Italia. Estos trajes de moda internacional los usaban las mujeres dentro de sus casas, en fiestas, reuniones y ceremonias, y también cuando se trasladaban a algún sitio, dentro de sus carruajes. El poseer  un coche era algo muy importante en aquellos años; significaba no tener que andar por la calle, y era signo de “status” social.

  Las mujeres que vivían en los pueblos y en el campo tenían sus propios vestidos. Durante la segunda mitad del siglo XVIII empezaron a distinguirse los trajes particulares de cada región española y a aparecer las peculiaridades de cada uno de ellos.

      Los vestidos populares cambiaban mucho más lentamente que la moda cortesana, pero evolucionaban también con el paso de los años y  recibían frecuentemente influencias internacionales. Esto último es un fenómeno normal y ha ocurrido en diferentes épocas y países.  Una modalidad de estos trajes populares fue el de las majas, las mujeres que habitaban los barrios bajos de Madrid. Los elementos de su atuendo eran muy semejantes a los de muchos otros vestidos populares de otras regiones, a saber: una cofia en la cabeza recogiendo  el pelo, un jubón en el torso con un pañuelo cubriendo el escote, una falda que dejaba al descubierto los tobillos y un delantal como adorno. Todos ellos se caracterizaban por ser, al menos en los días de fiesta,  muy coloridos y vistosos. Otra peculiaridad de las majas era su actitud, atrevida y segura de sí misma, de descaro, de “despejo”, como decían en la época, actitud que se criticaba, pero que también se consideraba atractiva y seductora. A finales del siglo XVIII se produjo en España un fenómeno peculiar, el majismo: los grandes señores gustaron de imitar los modos de actuar y de vestir de la gente del pueblo y  en estos momentos la moda cortesana copió elementos del vestido popular, fenómeno mucho menos frecuente  que el inverso.

Junto al vestido de moda francesa, internacional, y al vestido popular hubo en España, durante los últimos treinta años del siglo XVIII y los primeros veinte del siglo XIX, un traje propio sólamente de nuestro país, que llamó la atención de los extranjeros que visitaron España  en esta época y al que llamaron el traje nacional español. Las españolas de las ciudades, fuese cual fuese su clase social, se ponían siempre encima de sus demás vestidos, para salir a la calle o para ir a la iglesia, una falda negra llamada basquiña y se cubrían la cabeza y los hombros con la mantilla, negra o blanca; se quitaban estos vestidos tan pronto entraban en una casa, aunque fuesen a permanecer poco tiempo dentro de ella. Todas las mujeres las tenían; eran prendas tan

indispensables como las camisas y las   4 enaguas, la ropa interior que todas usaban. Las mujeres ricas que tenían coche las usaban con menos frecuencia, puesto que iban poco por la calle, pero también las llevaban en ocasiones y se gastaban mucho dinero en ellas. La tela de la que estaban hechas las basquiñas y las mantillas cambiaba y la  forma de las prendas también, siguiendo los vaivenes de la moda. Se podía ser petimetra con un vestido francés lo mismo que con una basquiña y mantilla a la última moda.

  El traje nacional fue un fenómeno   exclusivamente español; no ocurrió nada semejante en el resto de Europa.  La correspondencia masculina de este vestido puede considerarse  que fue la capa: todos los hombres, ricos o pobres, la llevaron como prenda de abrigo, encima del traje francés o del popular. 

в) А зараз уявіть, що ти  модист(ка) з минулого і маєте  свій власний магазин. Яку моду ти б впровадив(ла)? Спробуйте розробити і намалювати ексклюзивні вбрання для тогочасних жінок і їх презентувати.  
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

     Сучасна психологічна наука містить значну кількість визначень понять творчість, творчий потенціал, творча особистість  і різноманіття поглядів на природу  творчого процесу, його механізми та етапи, але проблема творчості залишається актуальною як для теоретичного осмислення, так і для практичної розробки проблеми.

  У загальному вигляді творчість визначається як “людська діяльність, що має за ціль створення будь-чого принципіально нового, не схожого на створене раніше, а також діяльність, що передбачає відкриття нового для даного індивіда. Відразу видається необхідним розмежувати творчість, як цілеспрямований процес творення чогось нового, та творчість, як властивість особистості, що проявляється у всіх сферах її життя та охоплює більш широке розуміння творчості. Творча особистість, вцілому, – це особистість, що характеризується високим рівнем розвитку творчих здібностей, незвичайним творчим потенціалом та схильністю до творчої діяльності. Творча особистість спрямована та творчу діяльність, що проявляється у високій потребі до творчості, високому постійному інтересі, що домінує над іншими формами спрямованості. Творча мотивація бере верх над іншими, хоча і вони можуть бути значними, особливо прагнення до самоствердження, потреба в самоактуалізації. Творча особистість відрізняється високою життєвою енергією, працездатністю, домінантністю уваги (здатність довгий час утримувати свою увагу на якому-небудь об’єкті чи проблемі), критичністю мислення, незалежністю думок та оцінок; впевненістю в собі, почуттям власної гідності, високою самооцінкою, сміливістю, відсутністю побоювань здатися смішною, готовністю до ризику, внутрішньою свободою, почуттям гумору, кмітливістю. У свідомості пересічної особистості творча людина предстає як така, що взмозі продукувати нестандартні рішення, дивувати, викликати захоплення.

     Постає  питання – що стає на заваді реалізації творчого потенціалу кожній людині та яким чином, за допомогою яких технік, засобів можна досягнути тих характеристик, які описують творчу особистість.

     Перед тим як дати відповідь на поставлені запитання звернемося ще до одного поняття, розуміння змісту якого  є важливим для даної роботи. Це – поняття творчого потенціалу. Творчий потенціал особистості, його змістові та динамічні складові доцільно визначати за принципом антиномій, що стверджує наявність у межах одного явища співіснування і протидії двох протилежних, полярних тенденцій, а саме: оригінальність та стереотипність. Крім того вважається, що категорія потенціального містить в собі дві важливі складові: дане та можливе, а отже і розвиток його має відбуватися від наявного до можливого. Подальший аналіз можливостей розкриття та інтеграції творчого потенціалу буде відбуватися з огляду саме на такий зміст творчого потенціалу.

     Основними причинами блокування творчого потенціалу особистості, самобутності її прояву, особистісного росту та самоактуалізації є наступні: страхи, психологічні захисти, тривожність, внутрішні конфлікти, фіксація на певних періодах розвитку, невідреаговані сильні преживання, віддаленість від власного істиного “Я”, від власної природи і т.д. (А. Маслоу, Д. Леонтьєв, М.Сандомирський, К. Роджерс, С. Л. Братченко, М. Р. Миронова та ін.). Такі  проблеми, залишаючись на підсвідомому рівні, заважають нам вільно самовиражатися, імпровізувати, блокуюють творчу енергію, творчий потенціал особистості. Д. Леонтьєв зазначає: “Особливості особистості можуть стати непереборною перепоною для реалізації навіть  найграндіознішого творчого потенціалу, але сильна та внутрішньо богата особистість може і, в якійсь мірі, компенсувати нестачу обдарованості”.

     “Золотим  ключиком” до “відкриття дверей”  творчого потенціалу, як видно з  робіт згадуваних авторів, є прямування до свого істинного “Я”, пізнання своєї глибинної сутності, встановлення контакту з власним несвідомим, гармонізація внутрішніх протиріч. “Знайти себе як іншого, знайти своє друге “Я” – означає навчитися підтримувати контакт з власним несвідомим. А це, в свою чергу, означає відкриття свідомого доступу до своїх глибинних внутрішніх ресурсів та творчих здібностей, до інтуїтивної мудрості та відчуття сенсу життя”.

• Проблема творчої основи в людині, її творчого потенціалу залишається відкритим полем для діяльності як науковця-теоретика, так і практика, знання та здобутки яких у цій сфері лише будуть доповнювати одне одного.
• Розкриття творчого потенціалу людини можливе за допомогою використання великого арсеналу різноманітних арт-терапевтичних технік, конкретний вибір яких буде залежати від особистості клієнта та особливостей роботи терапевта. Але, слід пам’ятати, що будь-якій досвід особистісного зростання та розкриття творчого потенціалу особистості потребує подальшого аналізу та інтеграції. В іншому випадку арт-терапевтична робота може залишитись лише на стадії “приємного проведення часу”, а на виході будемо мати лише приємні відчуття без реально-корисного досвіду трансформації.  

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Резюме 

  Робота  присвячена розвитку творчого потенціалу особистості в процесі вивчення іноземної мови. Складається зі вступу, теоретичної частини та практичної частини. Теоретична частина складається з двох розділів: 1.Творчий потенціал людини; 2.Вивчення іноземної мови. Практична частина включає в себе вправи, спрямовані на розвиток творчого потенціалу. Робота включає 39 сторінок. Розкриває питання про психологічний зміст та структуру творчого потенціалу особистості, переглядає методи навчання іноземним мовам, пропонує вправи, використовуючи прийоми та методи рорзвитку творчого потенціалу особистості на уроках іноземної мови. У висновках підсумовуються результати дослідження та йдеться про розкриття творчого потенціалу особистості. Ключові поняття: “розвиток”, “творчість”, “творчий потенціал”, “особистість”.

  Resumen

  Este trabajo se dedica al desarrollo del potencial creativo del individuo durante el proceso del estudio del idioma extranjero. Se  compone de la introducción, la parte teórica y la parte práctica. La parte teórica se compone de dos capítulos: 1. El potencial creativo del individuo. 2. El estudio del idioma extranjero. La parte práctica comprende los ejercicios dedicados al desarrollo del potencial creativo. El trabajo tiene 39 páginas, investiga el problema del contenido psicológico y la estructura del potencial creativo, los métodos del estudio de lenguas extranjeras, propone ejercicios, empleando los métodos del desarrollo del potencial creativo del individuo en las сlases del idioma extranjero. En la conclusión se resumen los resultados de la investigación y se trata del descubrimiento del potencial creativo del individuo. Las nociones clave: “el desarrollo”, “creatividad”, “el potencial creativo”, “personalіdad”. 
 
 

   СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алейникова А. Г. Креативная педагогика // Вестник высш. шк., 1992. - №1. – С. 35-40
2. Актуальні проблеми розвитку творчих можливостей учнів:

   Тези  доповідей Всеукр. наук. конф. Київ,18- 20 жовтня 1994р.- К:ІСДО, 1994-228С.

   3. Андреев  В. И. Диалектика воспитания  и самовоспитания творче ской  личности. – Казань: Узд-во Казанського  Университета. – 1988- 288с. 

1. Бех П. О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних  мов в Україні //Іноземні мови. — 1996. —№ 2. — С. 3-8.
2. Варламова Е. П., Степанов С. Ю. Психология творческой уникальности. - М .: Институт психологии РАН, 2002. -256 с.
3. Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) V-IX класи /керівн. автор. колективу С. Ю. Ніколаєва.— К.: Ленвіт, 1998. — 32 с.
4. Леонтьев Д. Пути развития творчества: личность как определяющий фактор // Воображение и творчество в образовании и профессиональной деятельности. Материалы чтений памяти Л.С.Выготского: Четвертая Международная конференция. М.: РГГУ, 2004, с. 214-223.
5. Маноха І. П. Психологія потаємного “Я” – К.: Поліграфкнига, 2001. – 448 с.
6. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. — К.: Ленвіт, 1999.
7. Методика интенсивного обучения иностранным языкам /под ред. Бухбиндера и Китайгородской. — К.: Вища школа, 1988.
8. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочное пособие/ Е. А. Маслыко, П. К. Бабинская, А. Ф. Будько и др. — Минск: Вышейш. школа, 1992.
9. Обозов Н. Н., Щекин Г. В. Психология работы с людьми. -К.: МАУП, 1994. -136 с.
10. Овсянецька Л. Творчий потенціал людини: соціально-психологічна парадигма // Соціальна психологія. - 2004. - № 2 (4). - C.140-145
11. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління : Навчальний посібник. - Івано-Франківськ : “Плай”, 2001. -695 с.
12. Общая методика обучения иностранным языкам: Хрестоматия /Сост. А. А. Леонтьев. — М.: Рус. яз., 1991.
13. Психологія особистості: Словник-довідник / За редакцією П. П. Горностая,  Т. М. Титаренко. – К.: Рута, 2001. – 320 с.
14. Роменець В. А. Психологія творчості: Навч. посібник. 2-ге вид., доп. – К.: Либідь, 2001. – 288 с.
15. Сандомирский М. Е. Психосоматика и телесная психотерапия: Практическое руководство – М.: Независимая фирма “Класс”, 2005. – 592 с.
16. Степанов С. Ю. Рефлексивная практика творческого развития человека и организаций.-М.: Наука, 2000. -174 с.
17. Ткач Р. В. Психологічні особливості творчої активності особистості. -Запоріжжя : В-во ЗДІА, 1999. -24 с.
18. Философский словарь. - М.: ИНФРА, 1997.-576 с.
19. Ms. Angela Loo Siang Yen. Different Strategies for Effective Language Teaching         

20. Brenda Parker and Ian Mitchell. Effective methods for learning: a study in visualization.