Розвиток пізнавальної активності молодших школярів

1. спрощення одного з варіантів самостійної роботи;
2. індивідуалізація вимог до загального завдання;
3. індивідуальна допомога.

Методична конкретизація  цих способів полягає ось у  чому: спрощення передбачає підготовку завдання в двох варіантах, один з яких – завдання, аналогічне до раніше виконуваних, але зі зміненими словами, числами. Індивідуалізація вимог до загального завдання здійснюється через інструктаж. Наприклад, до завдання ставлять два-три запитання, а кожний учень знаходить відповіді на стільки питань, на скільки зможе. Наведений варіант диференційованого підходу збуджує в молодших школярів підвищену цікавість і сприяє розвитку їхньої пізнавальної активності.

Індивідуальна допомога учням найчастіше здійснюється через диференційовані картки, на яких завдання конкретизується малюнком або коротким записом чи дається початок виконання завдання або розв’язування задачі, зразок, схема або план виконання, додаткові пояснення. У слабших учнів, задоволених успішністю виконання даного завдання, підвищується інтерес до навчання, активізується пізнавальна діяльність.

Великі можливості для  організації диференційованої самостійної  роботи дає використання серії карток з дидактичним матеріалом. Вчитель  має зважати на те, наскільки дитина опанувала попередні знання. Не можна слабших і середніх учнів орієнтувати тільки на виконання спрощених завдань, а сильних – на прискорене вивчення матеріалу. Диференційовані завдання мають різнитися насамперед ступенем самостійності прийомів розумової діяльності, необхідних для їх виконання. В одному випадку завдання можуть містити вказівки щодо прийомів роботи, їх послідовності, в іншому – орієнтуватися на повну самостійність учнів.

Домашні завдання також  слід диференціювати за обсягом і  складністю. Слабші учні можуть користуватись зразками, опорними схемами, пам’ятками. Деяким учням надається право самим визначати своє домашнє завдання. Найбільш активним учням, які встигають на уроці добре засвоїти матеріал, іноді можна зовсім не давати завдань додому.

Головне завдання диференційованого  навчання – максимальний розвиток не лише сильних, а й слабких учнів. Кожен учень на уроках з диференційованим підходом відчуває себе здібним, потрібним  і цікавим для вчителів і своїх  однокласників. Саме це - надійний стимул подальшої роботи учнів з захопленням, з підвищеним інтересом.

Використання диференційованого підходу до учнів стимулює їхні пізнавальні інтереси, сприяє розширенню їхніх знань і розвитку самостійного мислення, значно підвищує пізнавальну активність молодшого школяра. 

 

 

 

 

2.3  Використання  інтерактивних технологій в початкових  класах

 

За нової парадигми освіти пріоритетним у педагогічному мисленні став новий підхід до ролі учня в навчальному процесі. Саме учень повинен стати центральною фігурою на уроці. Від пізнавальної активності школярів, їхнього уміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з однокласниками, з учителем залежить результативність уроку.

Як показує практика школи, вчителі початкових класів недостатньо  уваги приділяють ролі учня на уроці. Існуючий стан навчання молодших школярів засвідчує, що майже 80 % дітей залишається на уроці пасивними. Вплинути на традиційний процес навчання, підвищити його ефективність, спрямувати на розвиток особистості учня може використання інтерактивних технологій у навчанні молодших школярів. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної  взаємодії всіх учнів, що дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

На уроках в початковій школі використовують такі інтерактивні технології:

 

                                        “Карусель”

Ця модель сприяє одночасному  включенню всіх учнів класу в  активну роботу, наприклад, для інтенсивної  перевірки обсягу знань і глибини наявних знань. На уроці дітей зручніше розподілити за варіантами, тому що вони сидять парами. Учні, які сидять за першим варіантом, будуть “беріжок”, а учні, що сидять за другим варіантом – “річечка”. Таким чином кожен сидить навпроти іншого.

Учні першого варіанта ретельно готують запитання за певною темою. За сигналом учителя учні другого  варіанта переміщуються на одну пару вперед через певний проміжок часу (з інтервалом в 1 – 2 хвилини), який відводиться  для їхнього спілкування між  собою, так званих змінних пар. Один учень “беріжок”, виступає у ролі вчителя, а другий учень, “річечка”, - у ролі учня. У процесі роботи кожний учень “річечка”, переміщуючись, повинен отримати запитання від першого, другого, третього, четвертого і так по порядку учнів з варіанта “беріжок”, тобто кожний учень “річечка” повинен відповісти на 12 запитань. Отже, він має побувати на кожній парті кожного ряду.

Учні, які виступають у ролі вчителя (“беріжок”) мають оцінити відповіді “річечки”, визначаючи відрізком активність учня, який виконував завдання. Таку шкалу активності має кожний учень “річечки”.

На даній оціночній  шкалі за допомогою дуги визначається рівень активності учня, виходячи з 12-бального оцінювання.

 

 

“Робота в групах”

Інтерактивну частину  уроку доцільно проводити у процесі роботи над завданнями, опрацювання яких потребує застосування колективної творчості.

Вчитель об’єднує учнів у групи за певними ознаками (дні тижня, пори року, нотний ряд, кольори, назви квітів).

 

 

 

 

 

 

 

               Всі групи отримують однакове завдання – виконати завдання (розв’язати задачу, написати вправу).

Після завершення даної  роботи кожна група отримує окреме завдання, пов’язане з перевіркою виконання завдання. Це можуть бути тестові вправи, а також творчі завдання, записані на великих аркушах паперу за допомогою різнокольорових маркерів. Виконання запропонованої роботи дає можливість перевірити, наскільки міцно учні засвоїли алгоритм виконання завдання і вміють застосовувати його в тестових завданнях і творчих роботах.

Кожна група повинна представити результати своєї роботи. Найдоцільніше це зробити у вигляді презентації: від кожної групи виходить представник із виконаним на аркуші паперу завданням. Він звітується про пророблену групою роботу. Підбиття підсумків є найважливішою частиною інтерактивного уроку.

Для початкових класів найприйнятнішим  є наступний варіант, а саме:

Прізвище, ім’я

Оцініть себе за кожним з  визначених напрямків від 0 до 2 балів.

1. Ви брали активну участь у роботі групи ………..
2. Ви вносили вдалі пропозиції, які врахувала група ………..
3. Ви надавали підтримку іншим членам групи, заохочували їх до роботи ………….
4. Ви висунули цілком нову ідею (новий підхід до розв’язування), що сподобалось іншим .................
5. Ви вдало узагальнювали думки інших і просували роботу групи вперед …………….
6. Ви доповідали класові про результати групової роботи .......................

Всього балів ……………..

Участь дітей у само оцінюванні дає змогу зважити: чи вміють вони здійснювати перевірку, самоперевірку, взаємоперевірку, дати самооцінку й об’єктивну оцінку знань товаришів, чи вміють обґрунтовувати свої думки щодо оцінювання.

Оцінювальна шкала і  самооцінка учнів допомагають виробити вміння працювати фронтально, індивідуально  й у групах.

Використання інтерактивних  технологій в початковій школі підвищує інтерес до навчання, пробуджує цікавість і заохочує до активної пізнавальної діяльності на уроках, сприяє розвиткові пізнавальної активності молодших школярів.

 

 

Висновки

 

Проаналізувавши психолого-педагогічну  літературу по даному питанню, вивчивши передовий досвід вчителів, можна зробити висновок, що пізнавальний інтерес при правильній педагогічній організації діяльності учнів і систематичній, цілеспрямованій виховній діяльності може стати стійкою рисою особистості учня і здійснювати сильний вплив на його розвиток.

Пізнавальний інтерес, який спочатку проявляється у вигляді допитливості, переростає у постійне прагнення школяра займатися предметом свого інтересу, формується потреба в інтелектуальному пізнанні навколишньої дійсності та підґрунтя її практичного перетворення. Пізнавальний інтерес виступає як сильний засіб навчання, що приводить до активізації пізнавальної діяльності учня.

Важливою умовою активізації  пізнавальної діяльності є забезпечення мотивації навчання, яка підвищує інтерес учнів до знань, викликає наполегливість, сприяє засвоєнню нових знань.

Крім того, необхідною умовою стимуляції активності учнів  є активна позиція вчителя  у процесі викладання, його глибокі  знання, вміння захоплювати учнів  процесом пізнання.

Ознайомлення дітей з навчальним предметом сприяє розвиткові наукового світогляду, створює широкі можливості для розвитку розумових здібностей молодших школярів: пам’яті, логічного мислення, інтуїції, уяви, уваги.

Зважаючи на те, що проблема пізнавальної активності молодших школярів потребує принципового осмислення найважливіших елементів навчання (змісту, форм, методів), стратегічним напрямом активізації пізнавальної діяльності учнів є створення психологічних і дидактичних умов пізнання.

Проаналізувавши методи розвитку пізнавальної активності, досліджено, що використання на уроках у початковій школі дидактичних ігор сприяє розвиткові пізнавальної активності молодших школярів.

Учні початкових класів сприймають навчальні ідеї інакше, ніж дорослі. Вони бачать світ по-іншому, їхня система розумових понять примітивніша, ніж у дорослих. Учням потрібно фізично відчувати навколишні предмети і явища, на основі яких складається уявлення про символи, поняття. Тому достатньою мірою треба використовувати ігри та ігрові ситуації, які приваблюють дитину, ведуть у світ живих образів, де вона знаходить вже відомі властивості предметів та інші поняття.

Засмучує той факт, що у систему уроків не вводяться  факультативні предмети, не проводиться  робота школярів за індивідуальними  планами. Їх застосування позитивно впливає на розвиток пізнавальних інтересів та активності учнів.

Визначаючи засоби розвитку пізнавальної активності молодших школярів враховано роль індивідуального  розвитку особистості учня.

Створює сприятливі умові  для активізації пізнавальної діяльності школярів принцип індивідуалізації і диференціації як один6 з провідних принципів розливального навчання.

Форма індивідуалізації і диференціації навчання передбачає здійснення особистісного підходу  вчителя до різних груп учнів, враховуючи їхні особливості. Дуже важливо орієнтуватись не на клас взагалі, а бачити в діях типове й особливе, прагнути не від випадку до випадку, а в постійно діючій системі використовувати індивідуальне навчання. Важливо ще раз сьогодні переглянути принципи організації навчально-виховного процесу в початкових класах і детально зупинитись на першому з них – принципі диференціації навчання.

Диференційований підхід стимулює пізнавальні інтереси, сприяє розширенню знань учнів і розвитку їх самостійного мислення.

Пробуджує пізнавальну  активність і сприяє її розвитку  використання інтерактивних технологій на уроках у початковій школі, де забезпечується активна взаємодія всіх учнів.

Слід врахувати чинники, що гальмують розвиток навчально-пізнавальної активності. Це передусім запобігання  перевантаженню розумових сил або тривалої одноманітної навчальної праці, необ’єктивного зниження оцінки під час виконання учнями навчальних завдань.

Дане дослідження показало, що використання у початковій школі дидактичних ігор, диференційованого підходу до навчання та застосування інтерактивних технологій сприяє розвитку пізнавальної активності молодших школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               Додаток № 1

 

 

 

Гра  “Математичний струмок ”

 

 

              Двоє учнів беруться за руки, утворюючи ворота, і тримають цифрову картку, наприклад 8. Решта дітей (їх теж вісім) розходяться по класу. Потім кожний повинен знайти свою пару 7 – 1, 6 – 2, 5 – 3, 4 – 4. Подається сигнал:   “Струмок до воріт”, - і діти парами проходять через ворота. “Ворота” пропускають тільки ті пари, котрі правильно склали задане число із двох менших, тобто склад числа.

 

             Гра допомагає закріпити склад  числа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              Додаток №2