Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Октября 2011 в 00:35, дипломная работа
Важко переоцінити значення загального розвитку дитини дошкільного віку. На відміну від наступних вікових періодів, саме в молодші дошкільні роки закладається фундамент для спеціальних знань, умінь, відношення до оточуючого світу. Одним з найважливіших критеріїв оцінювання загального розвитку дитини є розвиток мовлення. Мовлення - дуже складна і точна форма відображення в мозку людини об`активної дійсності, яка за І.П. Павловим, виконує роль „высшего регулятора человеческого поведения” [14, 15-16].
Рідна мова є засобом спілкування, висловлювання і формування думок, і, таким чином, визначається як „активное могучее средство всестороннего развития личности ребенка”. (А. І. Сорокіна).
Оволодіння рідною мовою, як засобом людського спілкування й пізнання є одним з найважливіших надбань дитини в молодшому дошкільному віці - найбільш сенситивному до засвоєння мови. Якщо дитина не досягне певного рівня мовного розвитку до п`яти років, то цей шлях, як правило, „не може буди успішним не більш пізніх вікових етапах” – зазначено в „концепції дошкільного виховання. [28, 25-28].
Базова програма розвитку дитини молодшого дошкільного віку „Я у світі” виділяє мовлення, як компонент, що обслуговує всі сторони життєдіяльності дитини, є основою всіх змістовних ліній програми. В дошкільному закладі розвиток мовлення реалізується шляхом використання одного з провідних видів дитячої діяльності - гри.
- вчити розуміти узагальнені поняття (меблі, одяг, іграшки, тварини, рослини), стимулювати спогади (вихідні дні, свята, ранки);
Артикуляція звуків - це правильне положення і рухи органів мови, необхідні для вимови даного звука. Мовний акти, що забезпечує артикуляцію звуків, здійснюється як за допомогою складної системи органів, в якій розрізняють периферійну і центральну частину апарату.
Дикція - це чітка, ясна вимова слів. Не всі звуки діти навчаються одразу правильно артикулювати. Це залежить від складності звуків. Усі звуки поділяються на звуки раннього (а, о, у, і, м, п, б, т, д, н, ї, х, й, с), середнього (и) та пізнього онтогенезу (р, ш, ж, л, ц).
Фонетична правильність мови залежить від правильної артикуляції і дикції. Орфоепічна правильність мови - це дотримання норм і правил літературної української мови. Орфоепія встановлює норми вимови кожного звука в звукосполученнях і словах. Завдання вихователя - навчити дитину спочатку правильно вимовляти кожний звук ізольовано, а потім у сполученні з іншими звуками в словах.
Дихання
є також складовою частиною
звуковимови. Мовне дихання
має свою специфіку: вдих
короткий, а видих - довгий.
Мовне дихання буває кількох
типів. Верхньогрудне дихання,
під час якого розширюється
тільки верхня частина легенів;
людина вдихає повітря, грудна
клітка підіймається вверх за
рахунок піднятого плечового
поясу.
Информация о работе Розвиток мовлення дітей молодшого дошкільного віку засобами дидактичних ігор