Розвиток мовлення дітей молодшого дошкільного віку засобами дидактичних ігор

     Розглянемо  зміст  і  методику  розвитку  мовлення  дітей  першого  року  життя за  віковими  підгрупами.

     Перша   група  дітей  раннього  віку  охоплює  дітей  від  2,5  -  3  місяців  до  1  року.  Завдання  і  зміст  роботи  з  дітьми  цього  віку  визначені  у варіантних  програмах  виховання  і  навчання  дітей  у  дошкільних  закладах.

     Завдання  з  розвитку  мовлення  на  першому  році  життя  дитини  ференціюються  відповідно  вікових   періодів  розвитку  немовляти.  Опишемо  їх.

     2,5 – 3 – 6 місяців.  Розвивати голосові  реакції (гукання,  гулення,  трелі,  белькіт),  наслідування  звуків  і складів,  стимулювання  розуміння мовлення  дорослих.  Розвивати зорове  і слухове зосередження,  вміння  фіксувати поглядом  нерухомі предмети    різного положення;  вдивлятися  в обличчя дорослого;  зупиняти  погляд  на  яскравій  іграшці,  супроводжувати  поглядом  предмети,  дорослих.  Розвивати вміння  прислуховуватися  до  різних  звуків:  мовлення (впізнавати  знайомий  голос),  пісні  дорослого,  до  звучання  іграшок,  дзвіночка.  Викликати  радісний  стан,  який  проявляється  в  посмішці  дитини,  вимові  звуків,  рухах  („комплекс  пожвавлення”);  викликати  звуки  у  відповідь  на  звернення  дорослого.

     5-6  -  9-10  місяців.  Розвивати   у  дитини  розуміння  мовлення  дорослого;  розуміння  назв  предметів,  окремих  дій  (дай   руку  та  ін.),  ім.`я  дорослих.  Продовжувати  розвивати  белькіт,  вчити  наслідувати  звуки,  склади.

     9-10  місяців  -  1 рік.  Розвивати   розуміння  мовлення  дорослих,  розширювати  орієнтування  в   оточуючому  середовищі.  Вчити   розглядати  імена  близьких  дорослих  і  дітей,  назв  предметів,  іграшок,  тварин,  а  також  рухів  і  дій.  Формувати  елементарне  узагальнення  назв  предметів (знати,  що  лялька  -  і гумова,  і целулоїдна,  і матрьошка і т. Ін.),  привчати  розуміти  прохання  дорослого та  виконувати  його.  Розвивати активне мовлення.  Викликати  звуконаслідування,  вчити  говорити  перші  слова.

     У   повсякденному  житті  робота  з  розвитку  мовлення  відбувається  під  час  режимних  процесів.

     Розвиток  голосових  реакцій  і   звуконаслідування.  Заувадимо,  що  роботу  щодо  стимулювання  голосових  реакцій  потрібно  започаткувати  з  перших  місяців  життя  дитини.

     3-4  тижні  -  2,5 – 3 місяці.  До  трьох  місяців  ігри  заняття   мають  свою  специфіку.  У   кінці  першого  місяця  життя,  як  тільки  нервова  система  дитини  починає  сприймати  зовнішні  подразники,  необхідно  розвивати  у  дитини  зорове  і  слухове  зосередження  на  звучащих  іграшках,  рухомих  предметах,  дорослому,  який  розмовляє.

     Із 3-4  тижнів  дорослий  розмовляє   з  дитиною,  нахилившись  над  нею,  з  метою  викликати  зосередження   на  обличчі  дорослого.  Якомога  частіше  і  довше  розмовляти  з  дитиною,  надавати  голосу  співучу  інтонацію.  Викликати  у  дитини  відповідну  реакцію  (посмішку,  звуки,  рухи,  „комплекс  пожвавлення”).  Дорослий  в  іграх-заняттях  повинен  закріплювати  емоційно-позитивний  стан.  З 1–1,5  місяців  викликати  у  дітей  у  відповідь  на  ласкаву  розмову  дорослого  сміх,  різні  звуки.

     Індивідуальні   ігри-заняття  з  дітьми  до 2,5-3 місяців.  Розвиток  мовлення  дітей на  першому році  життя здійснюється  як  на  заняттях,  так і  в  повсякденному  житті.  Заняття  проводяться  індивідуально  з  кожною  дитиною  (надалі  поступово  для  занять  об`єднають  2-3,  а  в  кінці  року 3-5  дітей)  у спеціально  відведений  для цього час,  але не  раніше  15-20  хвилин  після годування в не  пізніше,  ніж за  20-25  хвилин  до  сну.  У цей період  необхідно продовжувати  розвивати зорове  і слухове зосередження,  використовуючи  задля  цього  іграшки,  що  видають  звуки,  та  розмову  з  дитиною.  Відтак,  дорослому  необхідно:

• розмовляти  з  дитиною,  наспівувати,  нахилившись  над  нею,  викликати  зосередження,  посмішку;
• розмовляти  з  дитиною,  яка  перебуває  у  вертикальному  положенні  на  руках  у  дорослого,  викликати  зосередження,  посмішку  (6-7  тижнів);
• викликати  слідкування  за  яскравим  предметом,  що  рухається  перед  очима  (на  відстані  50-60см),  при  цьому  слід  спочатку  покласти  дитину  у  горизонтальному  положенні  на спині,  надалі  посадити  у  вертикальному  положенні;
• стимулювати  дитину  до  пошуку  дорослого,  який  розмовляє  з  нею  і  рухається  навколо  манежу  (2,5-3  місяці);
• стимулювати  малюка  прислуховуватися  до  звуків,  що їх  відтворюють різні предмети  (дзвіночки,  торохтушки);
• ласкаво,  з  наспівом  розмовляти  з  дитиною,  посміхатися,  викликати  відповідну  посмішку,  пожвавлені  рухи,  звуки,  стимулювати  наштовхування  руками  на  іграшку.

     Із  трьох  місяців  уже потрібно  спілкуватися  з дитиною на  відстані,  стимулювати її  до  пошуків джерела звука,  слідкувати  за  дорослим  мовцем.  Перегукуватися  з  дитиною,  змінювати  інтонацію,  промовляти  слідом  за  дорослим  звуки,  стимулювати  її  прислухатися  і  повторювати  їх  (тобто  викликати  гукання,  гуління).

Провідним  прийомом  з  розвитку  голосових  реакцій  дитини  в  цей  період  виступає  емоційне  спілкування  дорослого  з  дитиною  (нагадаємо,  що  емоційне  спілкування  з  дитиною  є  провідною діяльністю  дітей першого року  життя):  приємна посмішка,  ласкава розмова з різноманітною інтонацією,  що  супроводжується частим  і легким  доторкуванням до  грудей  малюка,  звернення до  дитини  на  її  ім.`я.

     Зазначимо,  що  під час стимулювання  звукових  реакцій до  5  місяців у мовленні  дорослих  повинні здебільшого переважати  голосні звуки: а, у, о, і.  З 5  місяців вже промовляти  склади  з голосними звуками та  приголосними  п,  б,  м (І. М.  Кононова).

     Ефективним  прийомом  стимулювання  звукових  реакцій  дітей  першого   півріччя  життя  є  мовчазна  присутність  дорослого.  Малюк   бачить  перед  собою  ласкаве   і  привітне  обличчя  дорослого   і  починає  сам  виявляти  ініціативу  спілкування,  промовляє  звуки  і  звукосполучення,  немовби  „запрошує”  дорослого  до  розмови.

     Зауважимо,  що  розвиток  слуху  і   голосових  реакцій  вимагає   спокійної  і тихої  обстановки  у  групі  впродовж  дня.  Діти  повинні  чути  мовлення  дорослого,  гукання,  белькіт,  трелі  інших  дітей,  прислуховуватися  до  них.

     Починаючи   з 3-4  місяців  проводять   заняття  з  іграшками   та  музичні  заняття.  Наприклад,  показати  яскраву  зву чащу  іграшку,  викликати  звукове   і  слухове  зосередження,  назвати  її  словом  (чи  звуконаслідуванням),  а  потім  сховати.  Викликати  пошук  цієї  іграшки,  через  декілька  секунд  знову  показати.  Інший  приклад:  дорослий  бере  дудку  чи  гармошку,  підходить  до  манежу,  починає  грати,  потім  відходить  в інший бік,  повторює  гру.  Рекомендується  також наспівувати пісні без слів  (тра-ля-ля, ля-ля-ля),  розмахувати прапорцями,  стукати ними  по  манежу,  покрутитися,  промовляючи окремі  наспівні  звуки;  давати  дитині  звучащі іграшки в руки.  Систематична    робота  з  дітьми  щодо  стимулювання  звуків  і  голосових  реакцій  сприятиме  появі  в  мовленні  дитини  до  5  місяців  співучого  гуління,  трелів.

     Діти  4-5  місяців  наслідують  не  тільки  дорослих,  але  й   інших  дітей.  Гуління  і  цьому  віці  перетворюється  на  самостійну  діяльність  дітей.  Створюються  сприятливі  умови  і  можливість  для  подальшого  розвитку  наслідування  звуків.

     З  5  місяців  вихователь  повинен   стимулювати  белькіт,  викликати   у дітей  відповідні  звуки.  Для  цього  потрібно  вимовляти  за  дитиною  „а-а-а”,  „е-е-е”,  перегукуватися  з  нею,  намагаючись,  щоб  дитина  ще  раз  повторила  ці  звуки.  У  розмові  з  дитиною  вимовляти  окремі  склади:  „ма-ма”,  „ба-ба”,  викликати  слухове зосередження  та  наслідування  цих складів.

     Діти  в  5  місяців  починають   впізнавати  знайомі  предмети,  тому  в  цьому  віці  для   розвитку  розуміння  мовлення  можна  показувати  ляльку,  називати  її  „Ось  Катя”,  потім  сховати  -  „Нема Каті” і знову показати.

     У   дослідженні  І.М.  Кононової   пропонується  цінний  методичний  прийом,  який,  який  викликає  у дітей наслідування  звуків,  з невеличкими паузами між ними  (не менше 30 секунд),  оскільки  саме  в період  паузи  дитина  сама  починає  промовляти  звуки.  Якщо  ж  дорослий  буде  сам  говорити  без  зупинки,  то  дитині  залишається  лише  мовчки  дивитися  на  нього  і  слухати.  Водночас,  за  словами  вченої,  пауза  не  повинна  буди  довшою  за  30  секунд,  інакше  увага дитини  буде  відволікатися.

     У   другому  півріччі  продовжується   робота  щодо  стимулювання  наслідування  звуків  і  окремих  слів,  що  були  в  белькоті  дитини,  а  з  8  місяців  -  нових   звуків,  складів  слів.

     У  віці  5-6  місяців до  9-10  місяців рекомендується  проводити такі  індивідуальні заняття:  „розмови”,  „перегукування”,  „схованки”,  звуконаслідувальні  ігри.  Спочатку  використовується  прийом  емоційного  спілкування з дитиною,  як  і на  попередньому  віковому  етапі.  Так,  наприклад,  дорослий  підходить  до  манежу,  називає  ім.`я  дитини,  промовляє  склад  „ба-ба-ба”,  „да-да-да”,  викликає  відповідну  реакцію,  тобто  „перегукування”  звуками  і  складами,  яких  не  було  в белькоті  дитини  (ва-ва-ва,  на-на-на,  га-га-га).

     Треба   пам`ятати,  щоб  викликати  звуконаслідування,  необхідно  декілька разів  повторити  склади,  назвати  ім.`я  дитини,  ласкаво  посміхнутися.   При  цьому,  як  наголошує  М.М.  Кольцова,  дитина  обов`язково  повинна  бачити  артикуляційну  міміку  обличчя  дорослого,  який  з  нею  розмовляє.  Інакше  дитина  не  зможе  відтворити  звуки.  Нові  склади  потрібно  вимовляти  чітко,  голосно,  з  відповідною  інтонацією.  Після  того,  як  дитина  навчиться  наслідувати  нові  склади,  можна  проводити  ігри-перегукування.

     З   особливостей  розвитку  мовлення  дітей  другого  року  життя   випливають  завдання  і  зміст   роботи  з  розвитку  мовлення.  Опишемо  завдання  і  зміст   роботи  з  розвитку  мовлення  за  віковими  підгрупами.

     Від   року  до року  шести  місяців.  Розвиток  розуміння  мовлення.  Розширювати  запас  слів,  що  їх  розуміє  дитина  та  які  означають  назви   предметів,  дій  живих  істот  (спить,  їсть,  співає,  слухає  і  т.  Ін.),  а  також  слів,  що  означають  деякі  яскраво  виражені,  зрозумілі  дітям  ознаки  предметів  (великий,  маленький,  червоний  і т. Ін.).

     Учити   дітей  розуміти  нескладний  сюжет  маленьких   інсценівок  з  ляльками,  іграшками,  о   складаються  з    однієї-трьох  дій  і  відображають  знайомі  або  забавні  ситуації.

     Створювати  в  дітей  передумови  до  розуміння  мовлення,  не  підкріпленої  показом  (до  року  шести   місяців).  Учити  знаходити   предмети  на  прохання  дорослого,  впізнавати  їх  на  предметній  картинці,  а  після  року  трьох  місяців  -  на  картинці,  де  зображено  предмет  у  дії.  Вчити  розуміти  і  виконувати  завдання  на  групування  предметів  за  істотними  ознаками  (узагальнення  в  мовленні,  яке  розуміє  дитина).

     Продовжувати  вчити  дітей  виконувати  ігрові  дії  відповідно  тексту  знайомих  забавлянок  („Ладусі”,  „Сорока-білобока”,  „Пальчик-пальчик”,  „Люлі-люлі”  і т. Ін.),  під   час  читання  або  розповідання  емоційно  відгукуватися на  ритм  і  музичність  народних  творів,  віршів,  пісеньок.  Розвивати  здатність  слухати  художній  текст  і  активно  реагувати  на  його  зміст.

     Продовжувати  розвивати  розуміння  виразного   мовлення:  питальних,  стверджувальних,  окличних  інтонацій,  за  допомогою  яких  виражають  своє  ставлення  до  змісту  художнього  твору.

     Розвиток  активного  мовлення.  Продовжувати  спонукати  дітей  активно   користуватися  белькотом,  вимовляти   прості  слова  (рік  два   місяці  -  рік  чотири  місяці).  Вчити  наслідувати  звукосполучення  і  слова,  що  їх  часто  чує  дитина,  а  також  інтонації,  які  виражають  подив,  радість,  незадоволення  засмучення  і  т. Ін.  Поповнювати активний  словник дитина,  навчати її  вимовляти слова,  що  означають людей,  знайомі реальні та  іграшкові предмети  (меблі,  одяг,  посуд)  і зрозумілі дитині  дії.  Навчити дітей знаходити і називати  знайомі предмети  (одяг,  меблі,  посуд)  незалежно від кольору,  розміру,  форми.

     Показувати  картинки  (предметні),  на  яких  зображені  відомі  дітям  тварини  в  різному  стані  (собака  лежить,  кішечка  їсть і т. Ін.).  Використовувати  в  інсценівках  улюблені  іграшки  (тварини,  птахи),  спонукати  дітей  наслідувати  їх  голоси  („гав-гав”,  „ку-ку”).

     Спонукати   дітей  переходити  від  спілкування   за  допомогою  жестів  і   міміки  до  спілкування  за  допомогою  доступних  мовленнєвих   засобів  -  полегшених  слів  і  звукосполучень,  розвивати   мовленнєве  спілкування.  Навчити  дитину  будувати фразу  з  двох  слів,  яка  виражає  дію  об`акта.  Виробляти  вміння  відповідати  за  допомогою  доступних  мовленнєвих  засобів  на  найпростіші  запитання,  виконувати  доручення,  що  складаються  з  однієї  дії,  називаючи  предмети  і  дії  з  ними.