Розвиток мовлення дітей молодшого дошкільного віку засобами дидактичних ігор

     Від   одного  року  шести  місяців   до  двох  років.

     Розвиток  розуміння  мовлення.  Закріплювати  розуміння  слів,  що  означають   людей,  тварин,  деякі  рослини,  предмети  та  їх  властивості.  Під  час  ігор-занять  із  сюжетними іграшками закріплювати  запас слів,  що  означають дії людини  і тварин,  а також дії,  пов`язані  з  виявленням  бажань  (хотіти  пити,  їсти,  спати  і  т. Ін.),  фізичного  стану  (холодно,  жарко,  мокро  і  т.  Ін.), допомогти,  співчувати.  Вчити  розуміти  слова,  які  означають  розміри  предметів,  їх  колір,  властивості  і  якості, що  сприймаються  зором, дотиком, слухом;  слова,  що  містять  у  собі  оцінку  (добре, погано), а  також  прислівники, що  характеризують  доступні  просторові  (тут,  там), часові (зараз, потім)  і  кількісні  (один,  багато),  відношення. Формувати  розуміння  виразів, що  передаються  за  допомогою  прийменників  в, на  і  вміння  правильно  здійснювати  дії, що  відповідають  їх  змісту. Вчити  розуміти  прохання  дорослого  і  виконувати  доручення, що  складається  з  двох – трьох  взаємопов`язаних дій.

     Знаходити   предмети  -  іграшки  за  словесною  вказівкою  у   ситуації  ускладненого  вибору  (наприклад:  кубик  і  цеглинка,  м`ячик  і кулька,  машина  і візочок і ін.),  а також предмети,  що  позначаються  словами, близькими по  звучанням (наприклад, чашка і чайник,   стіл  і стілець,  шапка і шарф  і ін.)  узагальнювати подібні між собою предмети  за  найбільш  істотними  ознаками.  Вчити  розуміти  зміст  інсценівок  з  лялькою,  що  відображають  взаємопов`язані  події  (наприклад,  лялька  Катя  готується до  прийому гостей;  зайчик  захворів  і його  відвідує  лікар).

     За  допомогою нескладних сюжетних  картинок (лялька  у  ванні,  хлопчик  грає  на  дудочці  і  ін.)  вчити  розуміти  найпростіші  причинно-наслідкові  відношення.

     Від   року  семи  місяців  до  року  дев`яти  місяців  розуміти  нескладне  оповідання  за  сюжетною  картиною,  а  потім  (від року  і десяти  місяців до  двох  років)  -  коротке оповідання  без показу  картинки  про події відомі  дитині  з досвіду.  Розширювати запас зрозумілих  слів,  що  означають деякі трудові дії,  які виконують дорослі (мити  посуд,  підлогу,  іграшки,  підмести  доріжку).

     Розвиток  активного  мовлення.  Заохочувати   заміну  дитиною  звуконаслідувальних   слів  загальновживаними  (наприклад,  замість  „ляля”  -  лялька,  замість  „гав-гав” – собачка.  Продовжувати  розвивати  здатність   відтворювати  за  наслідуванням  не  тільки  звуки  мовлення,  слова,  а  й  фрази,  що  їх  промовляє  дорослий.

     Учити   впізнавати  в  іграшці  і   на  картинці  людей  різної  статі,  відповідно  до  особливостей  одягу  і  зовнішнього   вигляду  (хлопчик,  дівчинка,  тьотя,  дядя,  бабуся,  дідусь),  називати  їх.  Продовжувати  розвивати  вміння  не  тільки  узагальнювати  предмети  за істотними  ознаками,  а  й  називати  ці  предмети  (лялька,  м`ячі,  машини  і  ін.)

     Давати  знання  про  деякі  знайомі дітям види  транспорту  (автобус,  тролейбус,  електровоз  і ін.),  вчити співвідносити   їх  з іграшковими машинами  і знаходити на  картинці.  Вчити дітей впізнавати  на  картинках,  в іграшках  деяких  свійських тварин  і називати  їх  (корова,  кінь,  півник  і курчатка);  розуміти  сценки,  що  зображують  тварин  і ставлення людей до  них,  у процесі   показу  спонукати дітей до  висловлювань.  При розгляданні виділяти  найбільш  помітні особливості тварин,  відмінні ознаки  (у тварин  є очі,  вуха,  ноги,  хвіст і  ін.),  називати  їх.

     Розширювати   активний  словник  дітей,  учити   вимовляти  слова,  які  вже   є  в  їхньому  пасивному   словнику  (навколишні  предмети,  їх  властивості,  явища,  дії   і  ін.), правильно називати  деякі трудові дії людини  (підмітати,  мити,  прасувати,  чистити і ін.).

     Учити   дітей  правильно  вживати   особові  займенники  я,  ми,  ти,  мені,  прислівники  там,  туди,  прикметники  і  прийменники   і,  на,  а  також  деякі  граматичні  категорії:  форму  множини,  відмінники  іменників,  наказову  форму  дієслова,  майбутній  та  минулий  час.  Вчити  правильно  будувати  речення  з  урахуванням  граматичних  особливостей  рідної  мови.

     Від   року   шести  місяців  до  року  дев`яти  місяців  спонукати  дітей  позначати  предмети  і  дії  з  ними  словами  і  дослівними  реченнями.  З  року  десяти  місяців  вчити  користуватися  реченнями,  що  складаються  з  трьох-чотирьох  слів,  вживаючи  при  цьому  прикметники  і  займенники.

     Продовжувати  вчити  дітей  чітко  вимовляти   голосні  звуки  а, у, о   і  доступні  в  артикуляційному   відношенні  приголосні:  м,  б,  п,  т,  н.

     До  кінця  другого  року  навчити   дітей  слухати  невеликі  вірші,  казки,  оповідання,  в  яких  описано  вчинки  людей  і  тварин,  доступні  розумінню  дітей  явища  природи  та  емоційно  відгукуватись  на  прослухані  твори.  У  процесі читання  та  розповіді  викликати  в  дітей  співпереживання,  співчуття,  бажання висловитись.

     Показники  засвоєння  змісту:

• розуміти  мовлення  дорослих  (слова,  речення,  розповіді,  казки,  запитання  „Що?”,  „Хто?”,  „Де?”);
• вимовляти  звуконаслідувальні,  полегшені  слова,  фрази,  речення  з  двох-трьох  слів;
• у  словнику  дітей  нараховується  300  слів.

   Заняття  з  розвитку  мовлення.  Н  другому  році  життя  робота  з  розвитку  мовлення  проводиться  у  трьох  напрямах: а)розвиток  розуміння  мовлення;  б)  вправляння  дітей  у  звуконаслідуванні  і  наслідуванні  слів,  фраз;  в)  розвиток  активного мовлення.

    Програмні  завдання  з  розвитку  мовлення  здійснюються  як  на  заняттях,  так  і  в  повсякденному  житті.  Дорослий  повинен  особливу  увагу  звертати  на  стимулювання  мовленнєвої  активності  кожної  дитини  у  процесі  догляду  за  ними.  Так,  під  час  годування  дорослий  розмовляє  з  дитиною:  „Марічка  хоче  молока.  Ось  молоко. Смачне  молоко.  Пий,  Марічко,  молоко.  Що  ти  п`еш,  Марічко?  Марічка  випила  молоко.  Скажи,  дякую.”

     Заняття   з  розвитку  мовлення  та  ознайомлення  з  навколишнім  у  цьому  віці  згідно  програми  проводяться  з  двома  віковими  підгрупами.  З  дітьми  віком  від  1  року  до  1  року  5  місяців  передбачається  п`ять  занять на  тиждень.  Заняття  проводяться  невеличкими  групами  дітей  5-6  чоловік  (за  типом  класифікації  це  індивідуально-групові  заняття);  тривалість  заняття  8-9  хвилин.  Крім  індивідуально-групових  з  дітьми  цього  віку  проводять  і  індивідуальні  заняття.

    У  другому  півріччі  проводяться  4  заняття  на  тиждень,  об`єднають  на  одному  занятті  по  6-10  дітей  (індивідуально-групові  заняття);  тривалість  заняття  10-15  хвилин.

     У   першій  половині  року  з   розвитку  мовлення  і  розширення  орієнтування  в  довкіллі  проводять  такі  види  занять:   показ  предметів  з  називанням,  показ  предметів  у  дії,  організовані  спостереження  за  живими  об`єктами  і  транспортом,  заняття  з  картинками,  звуконаслідувальні  ігри,  показ  інсценівок,  читання  забавлянок,  віршів.

    Після  1  року  6  місяців  проводять   такі  ж  самі  види  занять,  що  і  в  молодшій  підгрупі,  але  мета  і  завдання  їх  ускладнюються.  Проводять   заняття,  на  яких  діти  не  тільки  повинні  називати  потрібний  предмет  чи  іграшку,  а  відшукати його  серед інших.  Використовують  і такий прийом,  як  бесіди - розповіді,  розмови  про  минулий  досвід  дитини  (наприклад,  що  вони  бачили  на  прогулянці,  що  робили).

    Характеристика розвитку  мовлення дітей  третього  року  життя.  На  третьому  році  життя мовлення  дітей розвивається  швидкими  темпами в таких напрямках:  розуміння мовлення  дорослих,  оволодіння  словником,  удосконалення звуковимови,  засвоєння граматичної будови  мовлення,  розвиток  діалогічного  мовлення. 

     Розуміння   мовлення.  На  третьому  році  життя  відбувається  суттєвий  переломний  момент  у  психічному  розвитку  дитини,  в  його  відносинах  з  оточуючими,  з`являється  допитливість  та  інтерес  до  діяльності  дорослого.  Все  це  сприяє  подальшому  розвитку  форм  спілкування  і  розуміння  мовлення,  слово  стає  для  неї  засобом  пізнання  оточуючого  життя.  Дорослий  використовує  словесні  пояснення  „влітку  спека”,  „восени  туман,  ідуть  дощі”,  „лисичка  живе  у  лісі”. З допомогою слова стає  можливим  управління  поведінкою  дитини:  „Там  вода,  не  можна туди  йти”,  „Помий  руки”,  „Не можна кидати  іграшку,  вона  розіб`ється”.

     Під   впливом  словесних  вказівок  дорослих  дитина  починає   сама  себе  заспокоювати,  словесно  випереджувати  свої  дії,  „Не  буду  битися,  ляльці  боляче”,  „Воду  холодну  не  можна  пити”,  „Я  не  буду  плакати  за  мамою,  я  вже  велика”.  В  окремих  випадках  дитина  здійснює  попереднє  мовленнєве  планування своїх  дій:  „Мамо,  дай  м`ячик,  я  буду  грати  з  ним”,  „Дай  олівець,  я  намалюю  дощик”,  „Дай  зернятко  ,  я  погодую  пташку”.

     На  третьому  році  життя  стає  можливим  розуміння  дитиною   того,  що  було  їй  відомо  в  минулому  досвіді,  а   також  з  дитиною можна  говорити  про  майбутні  події,  „Скоро  свято,  ти  підеш  на  ялинку”,  про  те, що  пов`язане  з  дитячими  почуттями  і  переживаннями.  Відтепер  у  дитини  можна  спитати,  де  вона  була  з  батьками  у  вихідний  день,  кого бачила  в зоопарку,  куди  вони  збираються  піти  з мамою чи  татом завтра,  у вихідний  день,  які іграшки у дитини  є вдома,  хто купив їй  нову  іграшку,  яка вона,  що  подарував  дитині  Дід  Мороз,  хто  був  у  дитини  на  дні  народження,  які  їй  подарували  подарунки.

     За  даними  Д.Б.  Ельконіна,  на  третьому  році  життя  розуміння   мовлення  дитиною  зростає   за  обсягом  та  якісно  змінюється.  Дитина  полюбляє  слухати,  коли  розмовляють  дорослі,  любить  слухати  казки,  оповіді,  вірші.  Діти  цього віку  можуть  розуміти не  тільки  мовлення  дорослого,  спрямоване  на  організацію  їхніх  практичних  дій,  тобто  не  тільки  інструктивне  мовлення,  а  й  мовлення-оповідь,  розповідь.  Слухання  і  розуміння  мовлення  дорослого,  в  якому  міститься  повідомлення  про  явища  та  предмети,  що  виходять  за  межі  безпосередньої  ситуації  спілкування  дорослого  з  дитиною,  є  важливим  надбанням,  оскільки  надає  можливість  використовувати  мовлення  як  основний  засіб   пізнання  щодо  предметів,  які  недоступні  безпосередньому  досвіду  дитини  [55, 103-105].

          У  другому  півріччі  дітям  уже  доступне розуміння  художніх  текстів,  оповідань,  казок  без  супроводу  наочності.  Діти  легко  запам`ятовують  і  повторюють  за  дорослими  цілі  фрази,  римовки,  нескладні  забавлянки,  віршики,  пісеньки.

      Дитина  легко  впізнає  знайомі   предмети  незалежно  від   ситуації,  кольору,  форми,  величини  і  правильно  їх  називає.  Якщо  на  другому  році  життя дорослі могли дізнатися про те,  розуміє дитина  чи  ні,  тобто рівень  розуміння здебільшого за  емоційно - жестовим,  емоційно-руховим мовленням,  то  відтепер  за  характером  словесних  відповідей,   їхніх  висловлювань.  Діти  намагаються  самостійно  порівнювати  знайомі  предмети,  знаходять  їх  схожість  і  відмінність  („кулька  як  м`ячик,  тільки  не  підстрибує”,  „яблуко  схоже  на  м`ячик”).

      Дитина  на  основі  розуміння   мовлення  починає  робити  перші  самостійні  висновки  і  узагальнення.  На  кінець  третього  року  життя  у  дітей  з`являється  другий  ступінь  узагальнення  (за  класифікацією  М.М.  Кольцової)  -  слова,  що  пояснюють  родові  поняття:  меблі  (це  стіл,  шафа,  диван  і ін.),  іграшка  (це  лялька,  кубик,  машина  та  ін.),  фрукти  (це  яблука,  слива,  виноград  та  ін.).  Назву  дій,  ознак  дитина  передає  узагальнено  у  формі  іменника:  плавання,  біг,  білизна  та  ін.

     У   зв`язку  з  цим  на  третьому  році  життя  суттєво  змінюється  „виховне  значення  мовлення  дорослих”  [44,  28-29].  Відтепер  за  допомогою слова можна попередити  негативні дії дитини,  викликати спогади,  спонукати дитину  до  різних  видів діяльності,  формувати узагальнюючі  поняття.  Діти починають розуміти,  за  данними Л. Славіної,  мораль  оповідань,  оцінювати поведінку героїв  словами „добрий”,  „гарний”,  „поганий”.  Водночас  розуміння мовлення  на  третьому  році  життя є недосконалим.

     Відтак,  вихователь  повинна  працювати  з  дітьми  над  розвитком  мовлення  в  таких  напрямах:

     -  продовжувати  розвивати  здібність  дітей  розуміти  мовлення  оточуючих,  звернене  до  всіх;

     -  розширювати  орієнтування  дитини  в  навколишньому,  зосереджуватись   у  процесі  спостереження  за  предметами,  при  розглядання  іграшок,  картин;

     -  формувати  вміння  розрізняти  різні  предмети  за  зовнішнім   виглядом  (формою,  кольором,  розміром) їх  діями;

     -  знайомити  дітей  з  властивостями,  якостями,  ознаками  предметів,  відношеннями  (просторовими,  часовими,  місцезнаходженням)  між  ними;