Розвиток мовлення дітей молодшого дошкільного віку засобами дидактичних ігор

Міністерство  освіти  і  науки  України

Харківський  національний  педагогічний  університет

Імені Г.С.  Сковороди 
 

                                                               Кафедра  теорії  і  методики

 

                                                Професійної освіти   
 
 
 
 
 
 
 
 

                           

Д И П Л О М  Н А    Р  О Б О Т А 
 

           
 
 
 
 

                                                                       Виконала:  студентка  51л

                                                                       Групи факультету  заочного                                                               

                                                                       Навчання  спеціаль 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Тема:  Розвиток  мовлення  дітей  молодшого  дошкільного  віку  засобами  дидактичних  ігор

                                      Зміст

    

     Вступ.

     Розділ І.  Теоретичне  обґрунтування проблеми  використання  дидактичних ігор  у процесі розвитку  звукової  культури  мовлення  у  дітей молодшого дошкільного віку.

1. Закономірності  засвоєння  та  особливості  вимови  звуків  і  дітей 

Молодшого  дошкільного  віку.

2. Основні напрямки  та  етапи роботи  з методики  розвитку  мовлення  у  дітей  молодшого  дошкільного  віку. 
3. Сутність  дидактичної  гри,  особливості  використання  дидактичних  ігор  в  роботі  з  розвитку  мовлення.

    Розділ ІІ.  Експериментальна  перевірка впливу  дидактичних ігор  на  розвиток  звукового  боку  мовлення  у  дітей  молодшого  дошкільного  віку.

2.1. Виявлення   рівня  сформованості  мовлення  у  дітей  молодшого

дошкільного  віку  при  первинному  обстеженні.

2. Використання  дидактичних  ігор  у  процесі  роботи  з  діями  молодшого  дошкільного  віку.
3. Порівняльний  аналіз  результатів  експериментальної роботи.

Висновки.

Література.

Додатки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                              Вступ

     Важко  переоцінити  значення  загального  розвитку  дитини  дошкільного  віку.  На  відміну  від  наступних  вікових  періодів, саме  в молодші  дошкільні  роки  закладається  фундамент  для  спеціальних  знань,  умінь,  відношення  до  оточуючого  світу. Одним  з  найважливіших  критеріїв  оцінювання  загального  розвитку  дитини  є  розвиток  мовлення.  Мовлення  -  дуже  складна  і  точна  форма  відображення  в  мозку  людини  об`активної  дійсності,  яка  за  І.П.  Павловим,  виконує  роль  „высшего  регулятора  человеческого  поведения” [14,  15-16].

     Рідна  мова  є  засобом  спілкування,  висловлювання  і  формування  думок, і,  таким  чином,  визначається  як „активное могучее  средство  всестороннего  развития  личности  ребенка”.  (А. І. Сорокіна).

     Оволодіння  рідною  мовою,  як  засобом  людського  спілкування   й  пізнання  є  одним   з  найважливіших  надбань   дитини  в  молодшому  дошкільному  віці  -  найбільш  сенситивному  до  засвоєння  мови.  Якщо  дитина  не  досягне  певного  рівня  мовного  розвитку  до  п`яти  років,  то  цей  шлях,  як  правило,  „не  може  буди  успішним  не  більш  пізніх  вікових  етапах” – зазначено  в  „концепції  дошкільного  виховання. [28, 25-28].

     Базова  програма  розвитку  дитини  молодшого  дошкільного  віку  „Я  у  світі”  виділяє  мовлення,  як  компонент,  що  обслуговує  всі  сторони  життєдіяльності  дитини,  є основою  всіх  змістовних  ліній  програми.  В  дошкільному  закладі  розвиток мовлення   реалізується  шляхом  використання  одного  з провідних видів дитячої діяльності  -  гри.  Навчання  у поєднання з грою  забезпечує  вільну,  невимушену  обстановку,  цікаву  дитині.

     В. О.  Сухомлинський  писав:  -  „Без  гри  немає  і   не може  бути повноцінного  дитячого  розвитку.  Гра –  це  величезне  світло,  через   яке в  духовний  світ  дитини  вливається  життєдайний  потік   уявлень,  понять  про  навколишній  світ” [22, 18-19].  У  науковій  та  педагогічній  літературі  широко  розглядаються  питання  використання  дидактичних  ігор  у  педагогічному  процесі  (Артемова  Л.В.;  Богуславська  З.Н.;  Бондаренко  О.К.;  Ельконін  Д.Б.;  Запорожець  О.В.; Люблінська  О.О.  та  інші).

     Дидактична  гра  робить  навчальний  процес  емоційним,  дієвим  і   дозволяє  дитині  оволодіти   необхідними  знаннями  психоемоційного   напруження.

     Вважаємо,  що  практичні  аспекти   питання  використання  дидактичних  ігор  в  роботі  з  виховання  мовлення  у  дітей  молодшого  дошкільного  віку  розкриті  ще  недостатньо.

     Актуальність  даної  проблеми  й  обумовила  вибір  теми  нашого  дослідження: 

     „Розвиток  мовлення  у  дітей  молодшого  дошкільного віку  засобами  дидактичних ігор”.

     Об`єкт  дослідження  -  розвиток  мовлення  у дітей молодшого  дошкільного  віку.

     Предмет дослідження   -  розвиток  мовлення  у  дітей  молодшого  дошкільного  віку  засобами  дидактичної  гри.

     Мета  дослідження  -  теоретично  обґрунтувати  та  експериментально  перевірити  ефективність  використання  добірки дидактичних ігор,  як  засобу  розвитку  мовлення  у дітей молодшого  дошкільного  віку.

     Гіпотеза  дослідження  -   у  дослідженні виходимо  з  припущення  про  те,  що  використання  спеціально  підібраних  дидактичних  ігор  буде  сприяти  розвитку  мовлення  у  дітей  молодшого  дошкільного  віку  за  умов  урахування  вікових  та  індивідуальних  особливостей  дітей  під  час  організації  та  проведення  ігрової  діяльності.

     Завдання  дослідження:

1. На  основі  аналізу  теоретичної  та  методичної  літератури  з  теми  дослідження  розкрити  сутність  понять  „культура  мовлення”, „дидактична гра”;  розкрити  особливості розвитку  мовлення  у  дітей  молодшого  дошкільного  віку,  специфіку  використання  дидактичних  ігор  у  процесі  розвитку  звукової  культури  мовлення.
2. Підібрати,  адаптувати  ігри  з  урахуванням  результатів  проведеного  обстеження,  вікових  та  індивідуальних  особливостей  дітей.
3. Експериментально  перевірити  вплив  дидактичних  ігор  на  розвиток  мовлення  у  дітей.

Методи  дослідження:

     -  теоретичні: аналіз  наукової  та  методичної  літератури  для порівняння,  зіставлення,  узагальнення  одержаної  інформації  з  метою  визначення  основних  ідей  і  понять  з  досліджуваної  проблеми;

     -  емпіричні: спостереження,  педагогічний  експеримент;

  -  статистичні:  кількісний  і якісний аналіз  даних з використанням методів математичної статистики  (статистична обробка результатів і графічне  їх  відображення).

     

    

   
 

     Розділ І  Теоретичне  обґрунтування   проблемі  використання  дидактичних  ігор  у  процесі   розвитку  мовлення  у  дітей   молодшого  дошкільного   віку.

    1.1Закономірності  засвоєння  та  особливості  вимови  звуків  у  дітей молодшого дошкільного віку.

     Повноцінний   розвиток  особливості  дитини  неможливий  без  виховання   у  неї  правильної  мови.  Для  того  щоб  успішно   користуватися  будь-якою  мовою,  необхідно оволодіти її  фонетичним  складом.  Підготовка  до  оволодіння  мовою у дітей починається вже з перших  місяців життя.  Дитина  народилася,  вона  голосно кричить,  робить  перший  вдих.  Крик  -  це  ознака  того,  що  дитина  нормально  розвивається  в  утробі  матері;  це  вроджена  безумовно-рефлекторна  реакція,  яка  викликана    сильним  органічним  відчуттям  негативного  характеру  (біль,  голод,  незручність).  Крик  не  вимагає  спеціального  навчання,  не  залежить  від  слухових  сприймань  дитини,  оскільки  кричать  і  глухі  діти.  Специфіку  та  особливості  дитячого  крику  вивчав  М. О. Рибников  у  30-х  роках.

     З   фонетичного  боку,  крик  -  це  видих  при  звуженій  голосовій  щілині  і  при   більш-менш розкритій  порожнині  рота  -  утворюється  звук  голосного  типу  різної  ступені  відкритості.

     У   психології  мовлення  давно   існувала  думка  про  те,  що  під  час  крику   не  можна  виділяти  будь-яких  мовних  елементів.  Проте  останнім часом у ряді  досліджень  (Р.Тонкова-Ямпольська  та  інші)  відмічалося,  що  в дитячому  крику можна відмітити моменти,  які сприймаються  на  слух,  як  звуки близькі до  [а]  та  [е].  Але ці  звуки за  їх  акустичними даними  не  можна ототожнювати  зі  звуками  мови  дорослих.  Звуки,  що  сприймаються  на  слух  у  крику,  комунікативної  функції,  тобто  функції  спілкування,  не  виконують.  У  дитини  ще  не  розвинені  органи  артикуляції,  відсутній  фонематичний  слух.

     Крик  – це  сигнал  небезпеки.  Крик  немовляти  одразу  викликає  занепокоєння  батьків.  Що сталося з дитиною?  Чи  не  хворий?  Як  його  заспокоїти?  І починають  шукати  різні  засоби  заспокоєння,  аби  тільки  дитина  не  кричала.  Спокійніше  реагують  на  крик  бабусі,  від  них  можна  почути  пораду  молодій  матері:  „Нехай  кричить,  розвиває  легені,  це  корисно,  нічого  з  ним  не  станеться”.  Якщо  ж  зразу  після  крику  потреба  дитини  задовольняється,  крик  набуває  умовно-рефлекторного  характеру.  І  коли  ми  чуємо  від  дорослих,  що  дитина  спеціально  кричить,  щоб  її  взяли  на  руки,  то  це  вже  яскравий  приклад  утворення  умовного  рефлексу. Швидке утворення умовного  рефлексу  на  крик дало  привід  П.  Загоровському стверджувати,  що  крики  начебто  виконують  функцію  спілкування.  Деякі  вітчизняні  вчені  (І. Кононова,  Р. Тонкова-Ямпольська  та  ін.)  стверджують,  що  крики  позбавлені  функції  спілкування.

     Перші   крики  дитини  відіграють  важливу  роль  у  підготовці  мовного  апарату  до  звуковимови.  Крик сприяє  і  розвитку  мовного  дихання.  Але  це  не  означає,  що  дитина  повинна  багато  кричати.  В  той  же  час  не  слід  лякатися  крику  дитини  -  це  цілком  закономірне  явище  в  становленні  звукової  вимови  дітей.  Надмірно  ж голосні тривалі крики в перші місяці  життя -  це  сигнали нездорового стану організму.

     На  другому  місяці  життя  під   час  активного  неспання  малюк  починає  вимовляти   перші  приголосні  „ч”,  „к”,  „кх”,  які  переростають  у  нескладні  звукові  поєднана  „агу”,  „гу-гу”,  „ау”  (гугукання).

     На  відміну  від  крику  це  збудження  приємного  характеру,  і  виникає  воно  спочатку  у  відповідь  на  ніжні,  ласкаві  слова  і  розмову   дорослого.  Після  двох  місяців  „агукання”  немовляти  частіше  промовляє  звуки  не  тільки  у  відповідь  на  мову  матері,  а  й  тоді,  коли  дивиться  на  дорослого.  На  першому  і  другому  місяцях  життя  одержати  відповідь  дитини  на  звернення  дорослого  досить  важко,  але  це  не  означає,  що  з  немовлям  не  треба  спілкуватися.

     У   короткі  відрізки  активного   неспання  дитини  матері  слід  погладжувати  її,  ніжно  всміхатися  до  неї,  вимовляти  її ім.`я  та  різні  звуки,  намагатися  зосередити  на  собі  її  погляд.  Вже  на  кінець  першого  місяця  життя  немовля  починає  реагувати  на  звернення  дорослого,  з`являється  перша  дитяча усмішка.

     На  третьому  місяці  життя  з`являється  гуління-белькіт – поєднання  складних звуків,  переважно приголосних „фрр..”,  „тіль..”,  „кпи..”,  „ррр...”,  які нагадують спів  пташок,  булькання,  фиркання.  Дорослий  не  завжди  може  повторити за  дитиною ці  звуки.  Пізніше вони  зникають  і в дитини.  Ще  довго під час свідомого  засвоєння  мовлення  дитина  не  зможе  вимовити  звук  [р].

     Гуління  -  це  збудження  приємного   характеру,  має  позитивну   спрямованість  і  його  потрібно  підтримувати  і  розвивати.

     Наступною.  Стадією  в  становленні   звуку  є  поява  лепету.  З  фонетичної  сторони  лепет  є  найбільш  складним  утворення,  складається  з  рівномірно  повторюваних  складів:  ма-ма-ма,  ба-ба-ба,  дя-дя-дя.

     Дискусійним   є  питання  про  те,  в  якому  віці  з`являється  і  скільки  триває  стадія  лепету.  Одні  вчені  стверджують,  що  лепет  з`являється  в  два-три,  інші – в п`ять-шусть  місяців.  Дослідження  В.І.  Бельтюкова  і  А.Д.  Салатової,  проведені  у  секторі  фонетики  інституту  дефектології  за  розвитком  вимови  звуків  у  чотирьох  дітей  в  домашніх  умовах  від  періоду  лепету  до  вимови  звуків,  дають  можливість  відповісти  на  це  дискусійне  питання.  Автори  пояснюють  таку  різницю  визначення  термінів  появи  лепету  тим,  що  дуже  важко  знайти  межу,  яка  б  могла  відділити  лепет  від  попереднього  періоду  гуління.  Крім  того,  початок  лепету,  як  і  його  закінчення,  є  глибоко  індивідуальним  процесом.  Аналізуючи  дані  своїх  спостережень,  учені  визначають  термін  появи  лепету  між  4-6  місяцями.  При  цьому збагачення  лепету  звуками  спостерігалось  після  шести  місяців  і  продовжувалося  більше  місяця.  (40%  звуків  по  відношенню  до  всього  звукового складу).  Після цього   (6, 8, 9, 10, 11  місяців)  накопичення звуків  йшло повільно  і поступово.  Носові  і ротові,  дзвінкі і глухі приголосні  з`являлися  в  лепеті  попарно  майже  одночасно.  Першими  з`явилися  м`які,  а потім  тверді  приголосні,  а  от  губні  приголосні  -  навпаки  спочатку  тверді,  а  потім  м`які.  Першими  з`явилися  змичні,  а  потім  щільні.  Отже   в  розвитку  лепету  існують  певні  закономірності.  Закінчується  лепет,  на  думку  вчених,  в  1р.  2 міс. [1].