Прислів’я та приказки як джерело збагачення усного і писемного мовлення учнів.

там калиткою доплатиш; не тоді коня сідлати, як уже треба сідати; добриво в полі -- врожай у коморі; працюй, як Озерний,-- будуть ниви в зерні.

5. Прислівя застерігає  людину: до часу глек воду носить.

6. Народ створив  багато прислівїв, що розвінчують  зарозумілих, недотеп тощо: не кажи «гоп», поки не перескочиш; розуміється, як ведмідь на зорях; розбалакалася, як свиня з гускою [42, 54].

Прислівя і приказки відзначаються великою різноманітністю граматичної організації, мають виразні художньо-стилістичні особливості.

    Я навела приклади лише деяких груп прислів’їв і приказок за значенням. Сподіваюсь, що вони допоможуть учителям у виборі потрібного матеріалу для практичних занять при розгляді тієї чи іншої теми шкільного курсу української мови.

    Прислів'я  доступні дітям усіх вікових груп. Вони входять до складу занять із розвитку мовлення, ознайомлення дітей з українськими народними традиціями, обрядами, побутом, рідною природою.

    Широко  використовуються прислів'я та приказки в повсякденному житті. Тут завжди можна знайти привід для тієї чи тієї приказки.

    Багато  прислів'їв і приказок зберегли наші літописи, а також твори давньоруської  літератури. Прислів'я та приказки, створені українським народом, складають неоціненне багатство української мови. Знайомство з ними в школі розвиває мислення учнів, прищеплює любов до української мови, підвищує культуру мовлення, сприяє кращому засвоєнню граматики і більш глибокому вивченню літератури, збагачує учнів народною мудрістю. Ось чому прислів'ями та приказками необхідно надавати уваги на уроках української мови [4, с.3].  
Використовуючи у своїй промові прислів'я та приказки, діти вчаться ясно, виразно висловлювати свої думки і почуття, інтонаційно забарвлюючи своє мовлення, розвивається вміння творчо використовувати слово, вміння творчо описати предмет, дати йому яскраву характеристику.

 

Частина 3.

Роль  прислів’їв та приказок у процесі вивчення української мови.  

     Успішність  процесу формування особистості  школяра значною мірою залежить від рівня розвитку його мовлення. Логічно чітке усне й писемне  образне мовлення є показником не лише розумового розвитку дітей, а й культури їх мовлення.

     З метою удосконалення цих якостей  особистості в учнів необхідно  на уроках української мови значну увагу приділяти вивченню лексики  у роботі над будь-якої мовною темою, а також вивчати прислів’я  та приказки, розуміння яких сприяє виявленню та удосконаленню потенційних можливостей школярів.

     Мої спостереження на уроках мови та літератури свідчать, що рівень вживання  учнями прислів’їв та приказок має епізодичний  характер або й зовсім не вживаються.

     Звідси  робимо висновки: на уроках української мови у школах з російською мовою навчання слід проводити цілеспрямовану роботу над застосуванням малих фольклорних форм при вивченні будь-якого мовного матеріалу. Лише цілеспрямована робота  може дати позитивні результати у піднесенні культури мовлення, ефективного розвитку в учнів уміння аналізувати матеріал, порівнювати, доводити правильність власної думки та відстоювати її.

     Досить  важливо  користуватися основними критеріями відбору прислів’їв та приказок української мови для учнів середньої ланки. Насамперед це: відповідність змісту, потребам спілкування; доступність змісту прислів’їв та приказок для школярів певної вікової групи.   

     Пропонуючи  учням вправи, насичені прислів’ями  і приказками враховую їхні вікові особливості, тему і мету уроку, добираю ті прислів’я і приказки, які б мали не тільки навчальний, а й виховний зміст. Необхідно зауважувати ще й на те, що не всі прислів’я і приказки  за своєю структурою відповідають сучасним українським нормам. Іноді в них зустрічаються фонетичні, морфологічні та лексичні  відхилення. Нерідко бувають порушення літературних норм акцентологічного характеру, пов’язані з ритмомелодикою прислів’їв і приказок:

Одним із найголовніших  завдань навчання української мови як другої офіційної є збагачення словника учнів. Успішне його виконання має велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей придністровських шкіл. До найяскравіших стилістичних засобів мовлення належать прислів’я та приказки. Більшість із них мають оцінне значення, тобто відображають позитивну або негативну характеристику предмета, явища, вчинку. Прислів’я, що вдало вживається, пожвавлює мовлення, робить його емоційнішим [40, 13].

По-справжньому  прищеплювати учням любов до української  мови, викликати захоплення багатством і різноманітністю її виражальних засобів, розвивати чуття мови і виховувати високу культуру мовлення неможливо, якщо не брати до уваги мовних перлин – прислів’їв та приказок.

У кожній мові є  величезний запас малих фольклорних форм у яких відображено образне мислення народу, мудрий досвід, набутий сотнями поколінь.

Виникнувши у  певній ситуації, в конкретних життєвих обставинах, прислів’я та приказки завдяки своїй стислості, влучності, образності набуває потім здатності  продовжувати функціонування і в інших контекстах, стає доречним у зовсім інших життєвих ситуаціях і лексичних зв’язках.

Прислів’я та приказки надають мові виразності, динамічності, емоційності. Людина, яка не користується ними, позбавляє себе одного з найяскравіших засобів висловлення думок і почуттів.

Відомо, що володіння  малими фольклорними формами допомагає школярам висловлюватись експресивно й образно, точно й лаконічно. Ознайомлення дітей з прислівями та приказками збуджує пізнавальний інтерес до цих зворотів, до використання їх в усному і писемному мовленні. Це, у свою чергу, сприяє активізації творчості й самостійності школярів на уроках.

Особливістю оволодіння українською мовою є те, що вона є не тільки предметом вивчення, але й найважливішим засобом  виховання і розвитку особистості. У звязку з цим важливого значення набуває розвязання проблеми формування культури спілкування учнів з опорою на фольклорне багатство української мови - стійкі сполучення слів, що репрезентують вербальне і невербальне спілкування.

Виконуючи настанови  навчальної програми, вчителі мають якнайбільше уваги приділяти розвиткові мовлення учнів, розширенню їхнього загального і мовного світогляду. Істотну роль тут відіграє робота з прислів’ями та приказками, ознайомлення з фольклорним багатством української мови, вироблення навичок користування цими виражальними засобами. Проте не можна, на жаль, сказати, що роботі над прислів’ями та приказками приділяється достатня увага на уроках з української мови в умовах Придністровських шкіл.

З прислів’ями та приказками, зміст яких часто прирівнюється до значення слова, учні знайомляться ще в початкових класах.

Практика показує, що школярі, не розуміючи змісту прислів’їв та приказок, все ж схоплюють у  цілому зміст тексту, і нерозуміння  залишається непоміченим ні вчителем, ні самими учнями. Таке читання аж ніяк не сприяє виробленню в учнів уваги до слова, більше того, в них може вкорінитися шкідлива думка, ніби для розуміння цілого тексту зовсім не обовязково вникати у суть кожної деталі. Часом діти, мислячи конкретно, сприймають прислів’я та приказки буквально, на основі лексичних значень їхніх компонентів. Це теж створює значні перешкоди у засвоєнні змісту прочитаного.

     Робота  проводиться у практичному плані - ознайомлення зі змістом  прислів’їв та приказок, їх прямого й переносного значення. На уроках мови це повязується з опануванням граматики і правопису.

     З прислів’ями та приказками учні детально ознайомлюються в п’ятому класі  на уроках літератури. Саме з цього моменту  викладання мови і  літератури має бути пов’язаним якнайтісніше, щоб якомога краще розкрити глибину і різноманітність тематики народної мудрості, навчити їх уміло користуватися нею як в усному, так і писемному мовленні.

     Починати  ознайомлення з прислів’ями та приказками слід з перших років шкільного навчання. Для такої роботи бажано використовувати вислови з чітко визначеним компонентним складом і стійкою структурою, найбільш поширені, доступні для розуміння російськомовних учнів. Як мінімум, треба довести до свідомості дітей суть тих малих фольклорних форм, що трапляються у текстах підручників, звертаючи основну увагу на особливості їхньої семантики [42, 41].

     Важливо не лише кількісно збагатити словник  школярів, а й виробити в них  навички самоконтролю, розуміння  значень окремих фольклоризмів. Цінність і ефективність даної роботи не стільки в тому, щоб учні використовували якусь певну кількість прислів’їв та приказок, скільки в тому, щоб сформувати в них потребу афористично оформляти свої думки, бажання самостійно застосовувати малі фольклорні форми. [6,19].

 

Частина 4.

Особливості роботи з прислів’ями  та приказками  на уроках української мови.

     Використання  прислів'їв і приказок в учбовому процесі корисно. На уроках української  мови знайомлю дітей з прекрасними  зразками усної народної творчості. Це прислів'я і приказки.  Високо цінує народ силу і значення правдивого, доброго, чесного. Щирого і твердого слова. Прислів'я хвалять позитивні якості людини, засуджують його недоліки. З особою силоміць виражаються в прислів'ях любов до батьківщини і турбота про неї.

 Прислів'я збагачують нашу мову, додають їй  виразності, точності. Вони стають добрими помічниками при вивченні нового матеріалу, при закріпленні правив на уроках української  мови, сприяють розширенню словарного запасу. Всі прислів'я, які підбираються і застосовуються на уроках, доступні розумінню учнів.

        Зразок використання малих форм фольклору наведу на прикладі вивчення різноманітних тем  з української мови у 5 класі.

Так, під час  вивчення розділу «Фонетика» у 5 класі  пропоную ряд завдань. При опрацюванні  теми «Правопис ненаголошених голосних а та о» діти записують  прислів'я:

• Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
• Калач приїсться, а хліб ніколи.
• Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
• Без хазяїна двір, а без хазяйки хата, плаче.
• Всякий двір хазяйським оком держиться.
• Не в багатстві сила, а в трудових руках.
• На чужий коровай очей не поривай.
• Видно пана по халявах.
• Меле язиком, неначе з гарячки.
• Один солдат у полі не воїн.
• То не козак, що отаманом не думає бути.
• Раз – та гаразд.
• Хто багато обіцяє, той рідко слово тримає.
• Кого не пече, тому не гаряче.

 

   Насамперед, пропоную учням зясувати зміст прислів’я, якщо виникають труднощі, -пояснюю сама, потім учні зясовують правопис слів на вивчені орфограми. Тут же пропоную прочитати інші прислів'я з «Книги для читання в розділі «Усна народна творчість».

 

   Діти  доводять правильність виконаного завдання за допомогою правил. Одні прислів'я  учні списують з дошки, інші прислів'я коментують або пишуть під диктування, проводять вибіркову роботу.

 

   Вивчаючи  правопис ненаголошених е та и, пропоную, проаналізувати такі прислів’я:

• Від солодких слів кислиці не посолодшають.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
• Діло майстра величає!
• Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напитися.
• Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би.
• На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
• Не земля родить, а руки.
• Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.
• Терен груш не родить.
• Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
• Високі гори мають глибокі доли.
• Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
• Сонце блищить, а мороз тріщить.