Особливості логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку із дизартрією

в) вимова звуків кішки і кошеня далеко і  ближче.

Критерії  оцінювання: 4 бали – точне виконання  завдання; 3 бали – допускає не грубі  помилки; 2 бали – виконала половину завдання вірно; 1 бал – більше половини завдання виконано неправильно; 0 балів  – відмова чи невиконання завдання.

3.Розрізнення слів, близьких за звукоим складом.

 Мета: вивчення  навичок розрізнення слів близьких  за звуковим складом.

а) якщо я  неправильно назву картинку –  хлопни у долоні (н-д: папір - сапір, капір, парір, папіл, паріл)

б) покажи малюнок, що відповідає вимовленому мною слову (коса – коза; рак – лак; сир – рис)

в) порівняй слова, поясни їхнє значення: мишка – миска, коса – коза, роса – коса, вудка – дудка.

Критерії  оцінювання: 4 бали – точне виконання  завдання; 3 бали – допускає не грубі  помилки; 2 бали – виконала половину завдання вірно; 1 бал – більше половини завдання виконано неправильно; 0 балів  – відмова чи невиконання завдання.

4. Диференціація складів

Мета: визначити здатність диференціювати звуки за протиставленнями: дзвінкість-глухість, твердість-м’якість.

а) покажи кружечок, коли почуєш новий  склад:

на — на — на — па;      ка—ка — га—ка.

б) прослухай склади і скажи, який зайвий:

на—на—на—па; па—ба—па¬; ка—ка—га—ка.

в) слухай уважно і повторюй за мною склади якомога точніше:

да—та—да;     ба—па—ба ;         га—ка—га;

та—да—та;     па—ба—па; ка—га—ка;

са—ша—са;       за—са—за; ца—са—ца;

ша—са—ша;  са—за—са;  са—ца—са;

жа—ша—жа; ча—тя—ча ;         ща—ча—ща.

Критерії  оцінювання: 4 бали – точне виконання  завдання; 3 бали – допускає не грубі  помилки; 2 бали – виконала половину завдання вірно; 1 бал – більше половини завдання виконано неправильно; 0 балів  – відмова чи невиконання завдання.

5. Диференціація фонем

Мета: дослідження навичок диференціації  фонем, перевірка готовності до формування звукового аналізу.

а) дитині вимовляють звук, а вона має підняти картинку, яка йому відповіда.

У — потяг; Т — молоток; А — дитина; В — вітер; 3 — комар;  М – корова.

б) дитина має хлопнути в долоні, почувши [a] (логопед вимовляєгрупиголоснихзвуків.

в) дитинамаєпідняти кружок відповідногокольору, почувшивідповідний звук: червоний кружок – [а], зелений – [і], жовтий – [у].

Критерії  оцінювання: 4 бали – точне виконання  завдання; 3 бали – допускає не грубі  помилки; 2 бали – виконала половину завдання вірно; 1 бал – більше половини завдання виконано неправильно; 0 балів  – відмова чи невиконання завдання [19-22].

Під час  обстеження включається ряд тестів для діагностики рухових можливостей  дитини. До них можна віднести, наприклад, такі:

Тест № 1.

Умови тесту: попросіть дитину постояти на одній  нозі кілька секунд. Рядом поставте стілець із спинкою (для опори, у  випадку поганої координації). Потім  треба ногу змінити.

Трактування тесту:  якщо дитина досить впевнено і стійко стоїть на одній нозі –  то це ознака хорошого розвитку статичної  координації рухів.

Але не у  всіх так виходить. Інколи діти краще  тримають рівновагу стоячи на правій нозі, ніж на лівій. У деяких дітей  у такому положенні виникає тремтіння  кінцівок. Деякі постійно опускають  підняту ногу чи при піднімаються на носки, чи торкаються спинки стільця, намагаючись втримати рівновагу.

Тобто, всі  ці відхилення від нормальної рівноваги  свідчать про те, що зі статичною  координацією не все гаразд і можливі  дизартричні розлади.

Тест № 2.

Умови тесту: дитина має влучити невеличким м’ячем у ціль. Наприклад в інший м’яч.

Трактування тесту: для початку простежте, як дитина кидає м’яч. Більшість нормально-розвиваючихся дітей кидає м’яч «з розвернутого плеча», тобто із замахом, злегка  відкинувши плече назад. Однак, майже третина дітей кидає м’яч без замаха, а інколи знизу. Слід звернути увагу і на іншу руку. Вона, майже завжди, притулена до тіла. Стає помітним, що з динамічною координацією у дитини не все так добре [17].

Попадання м’ячем у ціль правою рукою у  дітей значно краще, ніж лівою. Це природньо, для правшів. У лівшів усе навпаки. Вони досить просто справляються із завданням лівою рукою, правою попадають набагато рідше. Якщо дитина взагалі не попадала в ціль, то це свідчить про порушення.

Тест № 3.

Умови тесту: динамічне завдання полягає в  тому, що дитина повинна перепригнути через натягнуту мотузку.

Трактування тесту:  більшість дітей виконує  цю вправу без проблем. Діти із дизартрією можуть виконувати цю вправу навіть без  розбігу, з місця. Інколи доводиться виконувати декілька спроб. Слід звернути увагу, як дитина приземляється. Якщо на п’ятки, то це говорить, що не все гаразд. А якщо, впаде чи при приземленні  буде торкатися  полу – справи з  координацією рухів ще гірші. Деякі  діти взагалі не пригають, а просто  переступають через мотузку.

Другий  і третій тест показують чи достатньо  і узгоджено діють визначені  групи м’язів у дитини [18].

У результаті даного дослідження логопед отримує  уявлення не лише про порушення артикуляції  і звуковимови, але і про рівень загального розвитку дитини.

Діагноз ставиться разом  лікарем і  логопедом. Важливо правильно описати  мовленнєві і не мовленнєві прояви дизартрії, відмітивши особливості  загального  мовленнєвого розвитку, визначити рівень мовленнєвого розвитку, а також дати якісну характеристику структури дефекта, вказавши, чи наявний у дитини дефект лише фонетичний чи фонетико-фонематичний. У шкільному віці відмічається вплив мовленнєво-рухового порушення на письмове мовлення, наявність фонематичної чи артикуляційно-акустичної дисграфії [16].

У мовленнєвій  картці дитини з дизартрією, поряд  з клінічним діагнозом, який ставить  лікар, відображаючи, за можливості, і  форму дизартрії, необхідний логопедичний висновок, що базується на принципі системного підходу до аналізу мовленнєвих  порушень. Наприклад: 1) Псевдобульбарна дизартрія. Фонетичний дефект. 2) Псевдобульбарна дизартрія. Фонетико-фонематичне недорозвинення. 3)Псевдобульбарна дизартрія. Загальний недорозвиток мовлення (ІІІ рівень)

 

2.3 Стан мовленнєвого розвитку дітей із дизартрією

Розглянемо  результати щодо рівня розвитку артикуляційного  апарату у дітей дошкільного  віку з дизартрією, отримані за допомогою перших чотирьох проб для обстеження стану сформованості і рухливості артикуляційного апарату, які подані у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Стан  сформованості артикуляційного  апарату ( у % )

 

Кількість                     дітей   Проба	Діти без порушень мовлення			Діти із псевдобульбарною дизартрією
	Рівні			Рівні
	Низький	Середній	Високий	Низький	Середній	Високий
Проба №1	10	40	50	70	30	-
Проба №2	10	30	60	90	10	-
Проба №3	–	40	60	70	25	5
Проба №4	-	30	70	70	30	-

 

Як слідує з таблиці 2.1., низький рівень рухливості язика мають 10% дітей без вад мовленнєвого розвитку, середній – 40%, високий – 50% дітей.

Низький рівень рухливості язика спостерігається  у 70% дітей із псевдобульбарною дизартрією, середній – 30%, високого рівня у дітей  не виявлено. Отримані дані свідчать про низький рівень рухливості язика у дітей із псевдобульбарною дизартрією. Це говорить про те, що для дітей із псевдобульбарною дизартрією характерна амімічність.

Низький рівень виконання артикуляційних вправ  для язика характерний для  10% дітей з нормальним мовленнєвим розвитком, середній рівень – 30%, високий – 60%. Діти із псевдобульбарною дизартрією показали наступні результати: низький рівень – 90%, середній рівень – 10%, високий рівень не показала жодна дитина. Отримані дані свідчать про низький рівень розвитку рухливості язика. Дітям складно виконувати елементарні вправи на утримання, рухи язиком в боки.

Діти  з нормальним мовленнєвим розвитком  не показали низького рівня розвитку рухливості губ, проявили середній рівень – 40%, високий – 60% дітей. Низький  рівень виконання артикуляційних вправ  для губ виявлено у 70% дітей із псевдобульбарною дизартрією, середній рівень – 25%, високий –5%. Дані свідчать про те, що діти із псевдобульбарною дизартрією мають досить низький рівень сформованості рухливості губ. Спостерігаються труднощі при повному тривало змиканні губ, витягуванні губ трубочкою і утримання їх в такому положенні.

При діагностиці  рухливості щік діти із нормальним мовленнєвим розвитком виконали завдання всі, не виявивши низького рівня, спостерігався середній рівень – 30% та високий – 70%. Діти з псевдобульбарною дизартрією під час проведення проби№4 показали наступні результати: низький рівень –70%, середній – 30%, високий – 0%. Дані за пробою №4 показали, що діти із псевдобульбарною дизартрією мають набагато гірший рівень розвитку рухливості щік. У дітей виникали труднощі при надуванні та здуванні, втягуванні щік.

Отже, як свідчать отримані дані, діти із псевдобульбарною дизартрією мають виражені порушення  розвитку рухливості артикуляційного  апарату, зокрема губ, щік, язика. Спостерігається  загальна амімічність органів артикуляції.

Далі  нами було про діагностовано стан сформованості фонематичного слуху: впізнавання і розрізнення звуків на слух, розрізнення тембру, висоти гучності голосу, впізнавання немовленнєвих звуків, вміння диференціювати склади і фонеми. Результати даного обстеження представлені у таблиці 2.2.

 

 

 

 

Таблиця 2.2.

Стан  сформованості фонематичних процесів (у %)

Кількість          дітей   Проба	Діти без вад мовленнєвого розвитку					Діти із псевдобульбарною дизартрією
	Бали					Бали
	0	1	2	3	4	0	1	2	3	4
Упізнавання немовленнєвих звуків	-	5	20	60	15	5	10	35	50	-
Розрізнення висоти, сили, тембру голосу	-	10	20	55	15	5	10	40	40	5
Розрізнення слів, близьких за звуковим складом	5	5	25	55	10	10	10	40	40	-
Диференціація складів	5	20	40	30	5	15	15	45	25	-
Диференціація фонем	10	25	30	25	10	15	25	35	25	-

 

Зобразимо отримані результати графічно.

Рис. 2.1. Аналіз сформованості фонематичних процесів

Як свідчать отримані дані, 15% дітей, що не мають вад мовлення мають низький рівень сформованості фонематичного слуху, 55% – середній рівень, 30%– показали високий рівень. Найбільші труднощі виникали при виконанні завдань на диференціацію фонем та складі, найвищі результати показали діти під час виконання вправ на упізнавання немовленнєвих звуків та розрізнення висоти, гучності, сили голосу.