Особистісно орієнтовне навчання

       Отже, форми і методи організації навчальної діяльності повинні бути адекватними  меті й особливостям особистісно  орієнтованого навчання, сприяти  побудові навчального процесу на основі суб’єкт-суб’єктних відносин.

       Використання  інтерактивних технологій не повинно ставати самоціллю. Адже це один зі способів розвитку здібностей кожного учня, головного завдання особистісно орієнтованої педагогіки.

       Перетворення  учня на суб’єкта навчальної діяльності потребує й оволодіння ним основними  етапами такої діяльності: мотивація → цілевизначення → планування діяльності → опрацювання навчального матеріалу → рефлексування → оцінка.

       Особистісно орієнтоване заняття відрізняється  від інших активною діяльністю учня на всіх етапах заняття. У процесі  особистісно орієнтованого навчання вчитель формує у школярів специфічнні ознаки відповідно до власних інтересів, цінностей, психофізіологічних особливостей.

       Як  вважає А.М.Фасоля, особистісно орієнтоване  навчання має такі ознаки:

       1. Повідомлення учням цілей заняття,  орієнтованих на конкретний результат. Зазвичай, цілі формуються вчителем. Але якщо учні мають навички визначати очікувані результати, то в таких класах практикується визначення цілей заняття самими учнями. У визначенні цілей учитель виходить лише зі змісту навчального матеріалу, загальних цілей теми, а й враховує суб’єктний досвід школяра, для якого ця ціль має бути особистісно значущою. Прикладом цього може бути запропонована учням анкета.

       Форми й методи роботи визначаємо, виходячи з основної вимоги особистісно орієнтованого навчання: вони мають забезпечити врахування суб’єктного досвіду, активну діяльність якщо не кожного учня, то максимальної їх кількості. Важливим принципом роботи вчителя на особистісно орієнтованому занятті має стати такий підхід: там, де можна промовчати, учитель мовчить, там, де можна запитати, запитує, а не розповідає сам.

       2. Стиль спілкування, стосунки «  учитель – учень» базуються  на педагогіці співробітництва.

       3. Створення позитивного настрою  на уроці, відповідної мотивації,  ситуації успіху, взаємопідтримки, переважання діалогічної форми спілкування, індивідуальної, парної та групової роботи. Широко впроваджується у практику роботи інтерактивна модель навчання – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове тощо). Якщо навчальна діяльність проходить у групах, а кожна група працює над певною мікротемою, то можливим є формування цілевизначення членами групи для цих мікротем, що також сприяє позитивному результату  роботи.

       Однією  із інтерактивних форм навчальної діяльності є робота в групах.

       Групи можуть утворюватися різними способами, а саме:

       - четверо учнів за сусідніми партами;

       - учні одного ряду;

       - за алфавітом (зростом, кольором волосся, очей, статтю та ін.);

       - за вибором самих учнів;

       - по черзі окремими учнями, які будуть експертами оголошених для розгляду питань;

       - учнями, яких керівниками груп визначив учитель (потім  група може визначити іншого лідера);

       - за переліком проблем (учень обирає не групу, а проблему, над якою він хотів би працювати).

       Семінарське заняття можна організувати у  формі "круглого столу". Групова робота під час проведення семінару може передбачати об’єднання  учнів у групи, що працюють над однією проблемою, обговорення результатів діяльності в групі, визначення представника, який розкриє класові узгоджену думку.

       4. Заняття будується на діяльнісній основі: учень активно працює (самостійно, в парах, групах, кооперативно) на всіх етапах, навчаючись самостійно здобувати знання і застосовувати їх у різних видах діяльності.

       5. Учень постійно знаходиться в  ситуації вибору (змісту освіти, темпу, виду завдань, способу опрацювання матеріалу).

       6. Оволодіння навичками цілевизначення, планування, організації, рефлексії,  оцінки, корекції є обов’язковою  складовою заняття. 

       Наприклад, учні усно або письмово відтворюють  хід міркувань, практичних дій, аналізують їх. Може також застосовуватись анкетування.

       Школярам  можуть бути запропоновані запитання  для самоаналізу навчальної діяльності. Наприклад:

       -         чому я вибрав саме цю тему (завдання)?

       -         який головний результат моєї діяльності на занятті?

       -         яка участь кожного учасника у роботі групи?

       -         у чому полягає моя роль?

       -         чи впорався я з нею?

       -         як я оцінюю  колективну діяльність?        

         Рефлексія може спрямовуватися  й на інших учнів: який спосіб  вирішення проблеми запропонували мої товариші? Чим він відрізняється від мого?

       Важливим  моментом є рефлексія відчуттів (Що я відчував під час розв’язання  проблеми?) та її словесне чи інше вираження.

       Для підсумкової рефлексії добираються  відповідні запитання  (найдоцільніше їх виконання вдома).

       Під час рефлексії аналізується й  оцінюється досягнення цілі, результат  зіставляється із запланованим. Особистісно-орієнтоване  навчання передбачає контроль не тільки рівня засвоєння зовнішнього  змісту предмета, а й змісту внутрішнього (умінь, навичок, способів діяльності, особистісного розвитку учня). Зіставлення досягнутого результату із запланованим, досягнутого й початкового рівнів розвитку є основою для оцінки.

       7. Особистісно орієнтоване заняття  ґрунтується на врахуванні психофізіологічних особливостей школяра, його інтересів, ціннісних орієнтацій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Висновки 

       В результаті аналізу літературних джерел визначено передумови сучасної концепції  особистісно орієнтованого навчання. Дослідження підтвердило, що основними етапами педагогічного процесу при реалізації завдань особистісно орієнтованого навчання є самостійний аналіз інформації учнем, планування власної діяльності, самоорганізація, розроблення алгоритму подальшої дії, здійснення самоконтролю та рефлексії.

       Під час навчально-виховного процесу в освітньому закладі вчителі повинні дотримуватися таких критеріїв особистісно орієнтованого навчання:

       - Змістом освітнього процесу в школі є життя дітей, в якому діти дорослішають, розвиваються і формуються як особистості. Всі аспекти освітньої діяльності, включаючи процес навчання, виховання і міжособистісної комунікації, підпорядковуються основній меті - саморозвитку дітей - як методи та технології. Цілісність педагогічного процесу в школі визначається саме життям її учнів. Відтак основним критерієм педагогічного процесу в цілому і кожної його складової зокрема є співпадіння освітньої діяльності та життя дітей, іншими словами - наскільки смисл та особливості життя дітей стали змістом самого педагогічного процесу.

       - Педагогічний процес має забезпечувати умови для того, щоб кожна дитина знаходила простір для розвитку своїх можливостей, могла в повній мірі проявити свою індивідуальність - і в навчанні, і в усіх інших формах шкільного життя. Індивідуалізація освітньої діяльності, її максимальне наближення і специфікація у відповідності з потребами кожної особистості - основа освітніх технологій, які застосовуються в освітньому закладі.

       - Основним результативним критерієм педагогічного процесу в загальноосвітній школі має стати формування зрілої особистості, адаптованої до самостійного життя і діяльності в сучасному інформаційному суспільстві в усіх її проявах - і як працівник, і як громадянин, і як приватна особа. Найважливішим аспектом цілісного розвитку особистості слід вважати відповідність отриманих нею знань, навичок, соціокультурних орієнтирів її сутнісним силам, індивідуальним особливостям та життєвій програмі розвитку. Іншими словами, весь освітній процес в школі спрямовується на формуванні самодостатньої особистості, основою якої є пізнання нею себе як людини і визначення на цій основі власного життєвого шляху.

       - Основним механізмом виконання школою своєї освітньої місії є налагоджування системи партнерства між учнями та педагогічним колективом, в основі якого лежать потреби розвитку учнів і включення педагогів у життя дітей.

       - Основною соціальною функцією школи в умовах інформаційного суспільства є посередництво між дитиною, що розвивається, та культурою.

       Таким чином особистісно орієнтований підхід до процесу навчання полягає в тому, аби підтримувати та розвивати природні якості школяра, його здоров’я та індивідуальні здібності, допомагати в становленні його суб’єктивності, соціальності, культурної ідентифікації, творчої самореалізації особистості.

       Отже, технології особистісно орієнтованого навчання можуть створити максимально сприятливі умови для розвитку та саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності. Основні елементи технології особистісно орієнтованого 0навчання: виявлення суб’єктного досвіду учня, формування наукових знань із опорою на досвід учня, узгодження нових понять із суб’єктним досвідом учня. Особистісно орієнтоване навчання передбачає розвиток критичного мислення учнів, що потребує діалогічної ситуації, вільної, творчо особистості. 
 
 
 
 

       Використана література

       1. Актуальні проблеми сучасної освіти та виховання учнівської молоді, розвиток психолого-педагогічної науки і шкільної психології // Практ. психологія та соціальна робота. – 2000. - № 5.    

       2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998.

       3. Врублевська, Марія Олексіївна. Секрети успішного уроку географії: [Навч. -метод. посіб.]/ М.О. Врублевська. - Х.: Вид. група"Основа", 2005.

       4. Довгань Г.Д. Інтерактивні технології на уроках географії: [Навч.- метод. посіб.]/ Г.Д. Довгань. - Х.: Вид. група"Основа", 2005.

       5. Зязюн І. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу // Рідна школа. – 2000. - № 8.

       6. Із скарбнички мудрих думок // Шкільний світ. – 2006. - №33-34. 

       7. Климченко Н. Роль учебника по начальному курсу географии в реализации личностно-ориентированного обучения школьников / Н. Климченко // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2000. – Квіт. (№ 13).

       8. Клокар Н.І., Слободянюк Н.Г., Стаднюк І.І. Концепція діяльності наукової лабораторії особистісно орієнтованого навчання та виховання // Організація та зміст діяльності наукових лабораторій інституту / За ред. Н.І. Клокар, О.В.Чубарук. – Біла Церква, 2005.

       9. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа)  // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – №2.

       10. Кремень В.Г. освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005.

       11. Навчання в дії. Як організувати підготовку вчителів до застосування інтерактивних технологій навчання: Методичний посібник / А.Панченков, О.Пометун, Т.Ремех. – К.: А.П.Н., 2003.

       12. Освіта зорієнтована на перспективу // Урядовий кур`єр. – 2000. – 19 лютого.

       13. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін., За ред.. О.М.Пєхоти. – К.: Видавництво А.С.К., 2003.

       14. Пєхота О.М. Особистісно орієнтована освіта і технології /  Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, корективи. – К.:, 2000.

       15. Подмазін С.І. Особистісно-орієнтований освітній процес: принципи, технології // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2.