Методика удосконалення виховання естетичних почуттів у дітей дошкільного віку до природи

 

 

 

                                                          

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Компоненти естетичного ставлення.

Естетичне сприймання завжди має емоційний  та безпосередній характер. Втрачаючи  безпосередність почуттів, людина більшою  чи меншою мірою втрачає і власне емоційне ставлення до об’єктів та явищ. Безпосередність почуттів може мати інтуїтивні прояви, а може виступати і результатом цілеспрямованої попередньої підготовки.

В основі вироблення естетичного ставлення  лежать естетичні почуття, які відрізняються  різною інтенсивністю: від легкого  захоплення (почуття приємного, радісного) до великого емоційного піднесення, пристрасного захоплення прекрасним; та тривалістю, яка зумовлена фізіологічним станом організму. Сила та тривалість естетичних почуттів залежать від знань, рівня інтелектуального розвитку, індивідуальних особливостей особистості. Виникнення естетичних почуттів пов'язане із стадією захоплення, яка є основою повноцінного естетичного сприймання (зміст твору мистецтва потрібно спочатку пережити почуттям, а потім зрозуміти думкою). Почуття збуджується певними предметами, а не загальними поняттями. Виходячи із цієї специфіки почуттів, слід вказати, що особливою здатністю збуджувати естетичні почуття володіють твори мистецтва. естетичні почуття тісно пов'язані з естетичним смаком, судженнями та уявленнями людини. Відмінною рисою естетичних почуттів є їх “безкорисливий характер”, адже вони не пов'язані безпосередньо із задоволенням наших матеріальних потреб.

Взаємозв’язок естетичних почуттів та естетичного ставлення особистості  до оточуючого має двосторонній характер. З одного боку, естетичні почуття виникають у процесі естетичного ставлення людини до дійсності, з іншого – в естетичному почутті проявляється ставлення особистості до дійсності. Початок естетичного почуття лежить в естетичному сприйманні. Естетичне сприймання завершується почуттям, думкою, ідеєю, роздумами, спогляданням на вищому рівні. Естетичні почуття тісно пов'язані із пізнавальною стороною естетичного ставлення особистості до дійсності, з процесами художнього мислення, з думками, які існують у формі естетичних суджень. у дошкільному віці можна спостерігати виявлення естетичних почуттів (Н.Аксаріна, П.Блонський, Н.Менчинська, С.Рубінштейн), акцентуючи увагу на  емоційністі, яка є суттєвою особливістю дитячого мислення (В.Котирло, Д.Ельконін, М.Лісіна, С.Новосьолова, Л.Божович та ін.). 

Таким чином аналізуючи механізм формування в дітей естетичного ставлення  до природи, ми визначаємо такі його психологічні аспекти:

– емоційний безпосередній характер та висока емоційність естетичного  сприймання. За цим показником діти старшого дошкільного віку знаходяться найближче до художників-професіоналів;

– залежність сили та тривалості естетичних почуттів від рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей дитини;

– асоціативні механізми, що лежать в основі утворення естетичних уявлень дитини під час сприймання нею об’єктів і явищ природи та художніх картин;

– естетичне сприймання завершується почуттям, думкою, ідеєю, мисленням. Естетичні  почуття тісно пов'язані із пізнавальною стороною естетичного ставлення особистості до дійсності, з процесами художнього мислення, з думками, які існують у формі естетичних суджень.

Отже, психологічні дослідження  підтверджують здатність дітей  дошкільного віку до естетичного  сприймання, переживання та  прояву естетичних почуттів.

 

 

 

1.2. Природа  як засіб впливу на розвиток  естетичних почуттів

 

Любов до рідної природи — часточка живого, невгасаючого патріотизму. Куди б не  занесли людину обставини, у її свідомості і почуттях завжди живуть враження про пейзаж дитячих років. Дуже добре сказав про це поет К. Симонов:                                                       

Ти згадуєш  не країну велику,

В яку ти з'їздив  і довідався,

Ти згадуєш  Батьківщину-таку,

Яку  її ти в дитинстві побачив.

Захід сонця, небокрай з пухнатими хмарами, синяв зоряного неба, пишнота зеленого, завжди мінливого лісу, кришталева чистота дощових крапель, веселка на тлі темно-лілових хмар, поле, що розстеляється яскравим килимом,— усе це глибоко западає в душу дитини.

У спілкуванні з природою розвивається дитяча допитливість, накопичуються корисні знання, розширюється кругозір, з'являються різні уміння й інтерес до праці. Діти спостерігають за комахами, збирають букети квітів, ходять у ліс по гриби і ягоди. Вони дбайливо доглядають за домашніми тваринами, вирощують кроликів, курей, саджають насіння рослин. У них завжди вдома запас черепашок і камінчиків, зібраних на річковому чи морському березі, колекції метеликів, жуків, рослин.

Але природа для дитини — не прості збори мінералів, рослин, тварин. Вона  вийшла зі сторінок казок і байок на простір полів, лісів, водойм, вони в представленні дитини  живуть великим, повнокровним життям, радуються і страждають. Глибокі переживання викликає в дітей доля зайця, якого підстерігають вороги і якому так погано доводиться  в осінню негоду. Жорстоке звертання з домашніми тваринами боляче ранить душу дитини.  Навесні, коли розпускаються бруньки на деревах,  обновляється вся природа, діти переживають радісне хвилювання. Спілкування з природою — прекрасна школа виховання в дітей шляхетності, чуйності й інших добрих почуттів.

Природа зі своєю різноманітною  красою будить у душі дитини почуття  прекрасного. Дитина здатна захоплюватися  і дивуватися на кожнім кроці: який красивий метелик, як яскраво горить квітка-вогник! Глянувши на дерева в сніжному уборі, дитина скаже, що вони “схожі на дідів-морозів у шубах і рукавицях”. Дуже свіжими і влучними бувають такі порівняння. Великий російський педагог К. Д. Ушинський писав: “А вода, а простір, а природа, а прекрасна околиця міста, а запашні яри і що колишуться полючи, а рожева весна і золотава осінь хіба не були нашими вихователями?” [5,36]

Чудово     передає    красу    природи   фільм,    що   полюбився     дітям,

С. В. Образцова “Диво  поруч”. Фільм також учить дітей  спостерігати природу, не бути сліпими серед краси і жебраками серед багатства.

Природа — найбагатше джерело фізичного розвитку дітей. Чисте, свіже повітря, сонце, вода, рухи і фізична праця в полі, у  лісі, у саду, на городі, на березі ріки загартовують, зміцнюють організм.

Але не відразу дитина вміє вловлювати різноманіття фарб і квітів, голосів  і звуків природи, бачити кипуче життя  в кожнім її куточку. Від батьків  залежить ставлення  дитини  до природи, навчити її любити і розуміти, бачити її красу, берегти її багатства. Для цього є дуже багато засобів: прогулянки з дітьми, туристичні вилазки і походи, спільна з дітьми робота на городі, у полі, у саду, на тваринницькій і птахівницькій фермах, домашнє квітництво, підготовка до прильоту птахів, озеленення дворів. А картини художників і чудові книги, що оспівують рідну природу!

Без зближення дитини з природою неможливе дійсне виховання. “Бідне дитя, якщо воно виросло, не зірвавши польової квітки, не пом'явши на волі зеленої  травички,— писав К. Д. Ушинський.—  Ніколи воно не розів'ється з тією повнотою і свіжістю, до яких здатна душа людська” [4,38].

Велика роль у збагаченні інтелектуального багажу дошкільників належить сезонним екскурсіям і прогулянкам, під час яких діти сприймають красу природи рідних місць у різні пори року в її динаміці, в розвитку. Важливо показати їм безмежне багатство барв у тихі сонячні дні “бабиного літа”, урочисту красу білосніжної зими, весняне пробудження природи, квітування садів, буйноцвіття природи влітку. Красиве в оточуючій природі є всюди — треба тільки вміти відкрити дітям цю красу. Для дошкільників, у яких естетичний досвід ще незначний, для спостережень слід обирати об'єкти, які характеризуються виразністю, максимально концентрують у собі естетичні якості. Так, барви осіннього вбрання дерев краще показати дітям на клені, червоному дубі, де можна спостерігати найрізноманітніші відтінки багатьох кольорів — від зелено-жовтого до багряно-червоного. Весною об'єктами для спостережень можуть бути верба гостролиста, або шелюга, верба козяча. Діти зможуть помилуватися сріблястоволосистими сережками (“котиками”) рослини, відчути їх тонкий аромат, послухати гудіння  бджіл і джмелів, побачити красу і різнобарвність перших весняних метеликів, які знаходять тут поживу (кропивницю, траурницю, денне павичеве око, адмірала).

Важливо включити в процес сприйняття всі органи чуттів: зір, слух, нюх, дотик; ставити перед дітьми завдання, які б спрямовували їхню увагу на естетичні властивості об'єктів природи. Так, дошкільники вважають, що листя на деревах восени лише жовте, бо цей колір переважає у природі, їм пропонуються завдання, які б зацікавили, стимулювали до порівнянь, зіставлень:

1) визначити, у які  кольори розфарбувала осінь листя  клена, груші, дуба;

2) зібрати гербарій  осіннього листя найрізноманітніших кольорів;

3) відшукати листя  різних відтінків жовтого, зеленого, багряного кольорів.

Так, сніг дітям здається білим, і тільки. Проте, коли вихователь дасть завдання придивлятись до снігу у різну погоду, при різному освітленні, у різний час дня, то діти переконаються, що сніг буває й оранжевим, золотим, синювато-білим, голубим, а окремі сніжинки на сонці іскряться і виблискують, неначе діамантові.

Під час подорожей  у природу, які відбуваються взимку, восени, навесні, діти відкривають (за допомогою вихователя) десятки відтінків кольорів: від червоного — до жовтого, від жовтого — до зеленого, від зеленого — до синього, що приховують у собі ліси, луки, поля, небо, степ. Вони слухають музику природи, бачать гру фарб. Сьогодні діти дивляться на світ через краплину роси, завтра слухають бджолину “арфу” в розквітлому садку або “оркестр” коників-стрибунців у надвечір'ї. В лісі, на березі річки, у полі вихователь привчає дітей вслухатися в різноманітні звуки — у щебетання птахів шепіт колосків, дзюрчання струмочка і стук дятла, шурхіт листя під лапками тварин, бджолину “арфу” та дзижчання джмеля.

Естетичні почуття виникають  і при сприйнятті ароматичних властивостей об'єктів природи. Необхідно, щоб діти відчули і ніжний запах конвалії, і медовий — липи, і солодкуватий — білої акації, і ледь гіркуватий — берези; вдихнули тонкий аромат тополиних бруньок, ялинової хвої, прілого листя. Сприйняття запахів збагачує естетичні почуття людини.              

Пізнання краси неможливе  без яскравого, емоційного слова вихователя. Він не лише сам яскраво описує спостережувані явища, а й допомагає дітям підібрати образні порівняння, епітети, метафори, синоніми. Так, осінній дощ діти описують за допомогою таких епітетів: дрібний, затяжний, холодний, мрячний; снігопад при різній погоді — за допомогою метафор: сніг кружляє, в'ється, січе, сипле, ліпить...

Передавати свої враження від побаченого і почутого допоможе образне слово: творчість класиків, видатних майстрів слова. Вихователь привчає описувати  побачене, почуте, пригадуючи відповідні уривки з поезії і прози. Наприклад, для опису осені у різні періоди можна використати рядки з віршів: “Ніби притомилось сонечко привітне, у траві пожовклій молочай не квітне” (Б. Чалий) — ранньої осені; “Висне небо синє, синє, та не те! Світить, та не гріє сонце золоте” (Я. Щоголів) — середини осені; “Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі... Стали чорними кущі. І дерева чорні стали, бо листочки всі опали” (М. Познанська) — пізньої осені.

Неперевершені    зразки   опису   природи   знайде   педагог у    творах

О. С. Пушкіна,     М. Ю. Лєрмонтова,     Л. М. Толстого,       І. С. Тургенєва,

К. Г. Паустовського,     М. М.  Пришвіна,     Т.Г. Шевченка,    Лесі Українки,

В.М. Сосюри, М. Т. Рильського та багатьох інших майстрів слова.

Сприйняти красу рідної природи допоможуть дітям пейзажні полотна художників І. Левітана “Золота осінь”, “Весна. Велика  вода”, В. Полєнова “Золота осінь”,   О. Пластова  “Перший сніг”,   І. Шишкіна   “Зима”,  “Осінь”,

Т. Яблонської “Весна” та ін., які  вихователь використовує при підготовці дітей до екскурсії, на узагальнюючих заняттях. Ознайомлення з пейзажними картинами великих майстрів сприяє розвитку естетичного смаку, пробуджує бажання і розвиває вміння дітей розповісти про цю красу, побачити аналогічні картини в житті, серед оточуючої їх природи, зберегти красу природи. Висловити враження від пейзажного полотна допоможуть дітям запитання вихователя: “Який настрій викликає у вас картина? Які фарби використав художник, щоб передати цей настрій? Чому художник так назвав картину?”

Для кращого сприйняття творів живопису доцільно використати прийом введення в уявну ситуацію: запропонувати дітям порівняти зображене на картині з тим, що вони спостерігали в оточуючій природі.

Естетичні почуття викликають у  дітей акваріумні  рибки. Тому вихователю слід за допомогою батьків створити красиво обладнаний акваріум і організувати систематичний догляд і спостереження за ним дітей.

Важливим є естетичне  оформлення результатів праці: проведення свята врожаю, свята квітів, свята весни, Дня птахів, виготовлення виробів з природних матеріалів, складання композицій тощо.

 

1.3. Виховання  естетичних почуттів до природи  під час екскурсій

 

Формування понять “Вода, повітря  і ґрунт — середовище для життя  рослин і тварин» направляє на вивчення пристосувальних ознак рослин і тварин до життя у воді, ґрунті, повітрі і не тільки вимагає опису особливостей їхнього зовнішнього вигляду, але і приводить до розуміння, чому вони живуть у тому чи іншому середовищі, які  пристосувальні   особливості   мають для цього. Зміна середовища  сприятливе на несприятливе позначається на житті організмів, а в деяких випадках приводить їх до загибелі.

Більш глибоке вивчення під час екскурсій взаємозв'язків  рослин і тварин допомагає дошкільникам усвідомити, що живі організми існують у природі не ізольовано, а утворюють визначені співтовариства, постійно вступають у контакти, в основі яких лежать харчові зв'язки і відносини, пояснювати взаємини деяких груп організмів, наприклад птахів і комах, рослин і травоїдних тварин, культурних рослин і бур'янів і ін.