Львівський аграний університет

Виділяють такі види семінарських занять:

1. просемінари — це своєрідні практикуми для підготовки студентів до самостійної роботи з першоджерелами, складання конспектів, тез доповідей тощо. Головна функція просемінарів – оволодіння технологією, методикою і технікою роботи на власне семінарах з урахуванням навчальної дисципліни;
2. семінари– вищий рівень організації навчальної діяльності. Цією організаційною формою навчання передбачено підвищення пізнавальної активності студентів. Треба враховувати, що змістовий бік семінарського заняття не залишається надовго в пам’яті студентів. Головне, щоб вони вчилися мислити, висловлювати свої судження, аналізувати думки інших, щоб відбувався рух в інтелектуальному розвитку, формуванні наукового світогляду та системи методів і прийомів пошуку істини, культури спілкування. У системі семінарських занять треба уникати одноманітності їх проведення, вносячи елементи дискусії, гри, змагальності тощо.
3. спецсемінари зазвичай проводять на старших курсах. Кафедри затверджують і розробляють їх тематику, укладають відповідні програми з чітким визначенням вузлових тем, основної літератури.

Добре організований  семінар не тільки закріплює знання та вміння учнів, а й розвиває в  них творчі здібності, вміння слухати  іншого і самому аргументовано висловлювати свої думки, розвиває логічне мислення й комунікативні здібності студентів.

Практичне заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття логічно  продовжують роботу, розпочату на лекціях. Усі форми практичних занять призначені для відпрацювання практичних дій. Практичні заняття розвивають наукове мислення студентів, дають змогу перевірити їх знання, у зв’язку з чим вправи, приклади, задачі є важливим засобом достатньо оперативного зворотного зв’язку.

Практичне заняття включає  проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок тих, хто навчається, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення, розв’язування контрольних завдань, їх перевірку і оцінювання.

Під час проведення практичного  заняття навчальна група за необхідності може ділитися на підгрупи.

 

 

 

 

5. Пропозиції  щодо покращення викладання предметів  економічного циклу в навчальному закладі

 

В Івано-Франківському коледжі Львівського національного аграрного університету економічні дисципліни, як і усі інші предмети, викладаються на достатньо високому рівні. Тут працює велика кількість висококваліфікованих фахівців та спеціалістів з різних дисциплін.

Провівши спостереження  за методами викладання предметів економічного циклу, можна сказати, що викладачі  користуються новітніми методами викладання предметів. До них належать такі як, метод ділової гри, ілюстрація, демонстрація, моделювання та інші. Використання різноманітних методів призводить до того, що студенти більш краще сприймають та засвоюють новий матеріал. Викладачі застосовують не тільки методи викладання, а й стараються виховати морально-етичну поведінку в студентів.

На мою думку, при  викладанні предметів необхідно приділяти увагу самостійній роботі студентів, що призведе до тісного зв’язку з предметом,  який вони вивчають. На сьогодні існує досить багато економічної літератури, яка є достатньо чіткою і зрозумілою, що допомогло б студенту при самостійному вивченні матеріалу.

Для розвитку творчих  здібностей студентів на сьогоднішньому етапі розвитку освіти доцільно ширше використовувати нетрадиційні методи викладання і спілкування з студентами, в яких була б присутня сучасна психологічно обґрунтована логіка та методика викладання навчального матеріалу, побудована на особливостях психології мислення діяльності та розвитку творчої особистості студента.

Проблеми існують і  в пізнавальних здібностях студентів. Пізнавальні здібності є передумовою успішного виконання навчально-пізнавальної діяльності. Чим вищий рівень розвитку пізнавальних здібностей, тим швидше освоюється навчальний матеріал, цілеспрямованіше проходить процес формування пізнавальних потреб та мотивів.

Велике значення також має самовдосконалення викладачів. Вони мають постійно удосконалювати свої знання предмета, ознайомлюватись з новою сучасною економічною літературою та різноманітними законодавчими актами, вивчати новітню економіку в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Конспекти  навчальних занять

 

Структура конспекту заняття

“___” __________2011 р. ____________

“Затверджую”

Викладач  по спеціальності __________ Савчук О. Я.

“___” __________2011 р.

Конспект  заняття

З навчального  предмету “Фінанси підприємств”

Магістра-практиканта Калинюк Наталії Василівни

Курс 5, факультет економічний, спеціальність фінанси і кредит

Група  22-Ф,  дата проведення ___________ 2011 р.

Тип заняття: лекція

Тема  заняття: “Кредитування підприємств”

Цілі заняття: пояснити студентам суть і назвати причини виникнення потреби підприємства в залученні кредитних ресурсів; назвати основні види кредитних відносин; дати характеристику способів банківського кредитування підприємства; дати характеристику суті і механізму комерційного кредитування підприємства; пояснити суть і порядок лізингового кредитування підприємства; назвати основні способи забезпечення кредиту підприємства.

План заняття:

1. Організаційний момент.
2. Виклад навчального матеріалу.
3. Повідомлення питань для самостійного опрацювання.

Методи  та прийоми проведення заняття: розповідь, бесіда, пояснення, повторення.

Навчальна та методична література:

1. Азаренкова Г. М., Журавель Т. М., Михайленко Р. М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2009. – 299 с.

2. Коробков М.Я. Фінансово-економічний  аналіз діяльності підприємств.  – К: Знання, 2002 – 245с.

3. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: Знання, 2010. – 550 с.

4. Філімоненков О. С.  Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 400 с.

5. Фінанси підприємств:  Підручник / А. М. Поддєрьогін,  М. Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – 6-те вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2006. – 552 с.

 

Хід заняття

І. Організаційний момент (привітання, перевірка присутності, повідомлення теми і плану).

ІІ. Виклад навчального  матеріалу.

1.Необхідність  участі кредитів у формуванні  фінансових ресурсів підприємства.

1. Наявність товарного  виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу і викликають кредитні відносини. Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.

Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.

Неодмінною економічною  передумовою існування кредиту е функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також  виникають у зв'язку з особливостями  індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств  та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання  додаткових потреб у грошових коштах і створення тимчасово вільних  залишків їх на одному й тому ж підприємстві або організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і фондів обігу та погашення їх через певний час. У масштабах економіки країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникненням вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для перерозподілу грошових коштів між різними галузями народного господарства за допомогою кредиту.

Розбіжності між надходженням грошових коштів і витрачанням їх виникають і в сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у населення з'являються внаслідок перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах.

Економічною основою  заощаджень є добровільне відкладення  населенням грошей на деякий час після  задоволення своїх поточних потреб. На певний час припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту  у грошовій формі. Відповідні грошові  кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських установах і частково тезавруються в готівковій формі у громадян.

Грошові нагромадження  треба відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних і платіжних  засобів, які утворюються у підприємств  і населення внаслідок короткострокової розбіжності між поточними грошовими надходженнями і витратами. Наприклад, виплата заробітної плати два рази на місяць зумовлює створення резерву платіжних і купівельних засобів у громадян. У них такий резерв виникає також внаслідок поступової витрати одержаної заробітної плати та інших доходів на поточні потреби. Однак відомо, що у населення може виникнути потреба в кредиті.

Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб.

Економічні відносини  між кредитором і позичальником виникають під час одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їх суб'єктами, а грошові чи товарні матеріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту. Кредитні відносини виникають між різними суб'єктами. Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, і підприємствами з іншого. Вони характеризуються в залежності від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто - одержувачем кредиту.

В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням  комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні відносини  між банками і державою виникають  тоді, коли, наприклад, комерційні банки  купують облігації внутрішньої  державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій  Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій.