Львівський аграний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Передові методи навчання та  викладання предметів економічного циклу, які застосовуються Савчук О. Я.

 

Методи  навчання – це способи цілеспрямованої двосторонньої взаємодії викладача і студентів, спрямованої на розв'язання навчально-виховних завдань. У сучасній педагогіці не існує єдиного підходу до класифікації і групувань методів навчання. Наведемо деякі з існуючих підходів:

1) за джерелом  знань – словесні, наочні, практичні (Н.М.Верзілін, Є.І.Петровський);

2) за основною дидактичною метою – методи набуття нових знань, формування вмінь і навичок, закріплення, застосування, перевірки (М.О.Данилов, Б.П.Єсіпов);

3) за ступенем активності учнів – методи пасивні й активні (Є.Я.Голант);

4) за логікою передачі і сприймання навчальної інформації – індуктивні та дедуктивні (С.Г.Шаповаленко);

5) за ступенем керівництва навчальною роботою – навчальна робота під керівництвом учителя та самостійна робота учнів (П.І.Підласистий, В.Ф.Паламарчук, В.І.Паламарчук);

6) бінарні методи навчання (А.П.Пінкевич, М.М.Верзілін, А.М.Алексюк) тощо.

Пояснювально-ілюстративний метод – суть полягає в організації засвоєння інформації студентами. Цей метод передбачає те, що викладач подає готову інформацію різними способами, а студенти сприймають, усвідомлюють і фіксують її у пам’яті. Повідомлення інформації викладач здійснює вербально (розповідь, лекція, пояснення), із застосуванням підручників, додаткових посібників, наочних засобів (картини, схеми кінофільми), практичної демонстрації засобів діяльності. Студенти виконують діяльність, потрібну для першого рівня засвоєння знань, — слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію з раніше засвоєною та запам’ятовують.

Для набуття студентами навичок і вмінь та досягнення наступного рівня засвоєння знань викладач, спираючись на систему завдань, організовує діяльність школярів із відтворення повідомлених їм знань і продемонстрованих засобів діяльності. Викладач дає завдання, а студенти їх виконують. Від складності завдання та здібностей студента залежать тривалість, інтенсивність та інтервали виконання студентами певної роботи. Відтворення й повторення засобу діяльності за завданнями викладача є головною ознакою репродуктивного методу. Його ще можна назвати збуджувально – репродуктивним. Викладач використовує для постановки завдань усне й друковане слово, різноманітну наочність; студенти, в свою чергу, користуються тими самими засобами для виконання завдань, маючи наданий викладачем зразок.

Методи проблемного навчання:

1. Проблемний виклад знань.

Сутність  проблемного викладання полягає  в тому, що викладач ставить проблему, сам її розв’язує, але при цьому демонструє шлях розв’язання в його істотних, але зрозумілих для студентів суперечностях, висвітлює перебіг думки під час розв’язання. Призначення цього методу — надати зразки наукового пізнання, наукового розв’язання проблем у поєднанні з контролюванням переконливості такого шляху з боку студентів, які подумки стежать за його логікою, засвоюючи етапи розв’язання цілісних проблем.

Безпосередній результат  проблемного навчання — засвоєння  засобу й логіки розв’язання даної  проблеми або типу проблем, але без уміння застосовувати їх самостійно. Тому для проблемного викладу викладач може обирати складніші проблеми, ніж ті, які студенти можуть розв’язати самостійно.

 

 

 

2. Частково-пошуковий, або евристичний метод.

Із метою поступового  наближення студентів до самостійного розв’язання проблем їх треба спершу навчити виконувати окремі кроки щодо розв’язання, окремі етапи дослідження, поступово формуючи їхні вміння.

Другим варіантом цього  методу є розподіл складного завдання на серію доступних підзавдань, кожне  з яких полегшує наближення до розв’язання  основного завдання.

Третім варіантом слугує побудова евристичної бесіди у вигляді серії взаємозалежних питань, кожне з яких є кроком на шляху до розв’язання проблеми. В такому разі більшість викладачів очікують від студентів не лише відтворення своїх знань, а й здійснення пошуку.

3. Пошуковий метод.

Викладач створює проблемну ситуацію, формулює проблему, а студенти самостійно її розв’язують.

4. Дослідницький метод.

За умов проблемної ситуації студенти самі бачать проблему, формулюють та розв’язують її.

Одним з передових  методів навчання, який застосовує Савчук О. Я. під час читання лекцій з економічних дисциплін є проблемний метод.

Проблемний  метод читання лекції з економіки. Проблемний підхід у викладанні економічних дисциплін конче потрібен, адже слід звільнити його від формалізму й догматизму, надати творчого характеру. На нинішньому перехідному етапі розвитку суспільства ця форма економічної пропаганди має стати дієвим важелем відновлення й подолання соціально-економічної кризи у країні. Вона має забезпечити формування нового економічного мислення, перебудову психології кадрів у дусі ринкового механізму господарювання.

Педагогіка визначила  два типи навчання людей: репродуктивний і продуктивний. Репродуктивне навчання зводиться до того, щоб навчити людину відтворювати по пам’яті навчальний матеріал із лекцій, бесід, навчальних посібників. Продуктивне навчання передбачає творчу, самостійну працю людини. Процес навчання переходить на якісно новий, вищий рівень. Лектор зазвичай не торкається тієї частини запрограмованого ним матеріалу, яка доступна для самостійного вивчення, рекомендує слухачам самостійно розібратися в окремих питаннях, надаючи їм необхідну методичну допомогу. Він надає навчанню евристичного (тобто такого, що сприяє розвиткові кмітливості, активності) характеру: залучає слухачів до пошуку відповідей на порушені питання. Зрештою слухачі залучаються до творчої інтелектуальної діяльності, й у них виникає жвавий інтерес до обговорюваних питань.

Продуктивний  тип освіти найповніше відповідає природі  економічної теорії. Його переваги пов’язані з підвищенням активності, самостійності й свідомості в навчанні, наданні йому справді творчого характеру. Завдяки цьому істотно підвищується ефективність лекторської праці, краще виконується історично важливе завдання — змінювати психологію і мислення студентів у дусі переходу до справжньої ринкової економіки в нашій країні.

Застосування  проблемного методу висуває до лектора  підвищені вимоги. Йдеться не лише про вдосконалення знань економічної теорії і практики, а й про більш уміле застосування діалектичного методу до розгляду суперечностей, що виникають у процесі пізнання й у реальній економіці. Також Савчук О. Я. розвиває пізнавальний інтерес у студентів і залучає їх до дискусії, диспуту.

Дискусія — термін, що є синонімом поняттю логіки як мистецтва усвідомлювати, обмірковувати, викладати свої думки за законами розуму.

Переваги методу:

1) зроблено  акцент на процес подання точки  зору та її аргументацію;

2) залучено всіх слухачі  на рівні проміжного обговорення;

3)увага концентрується  лише на основних версіях, озвучуваних  презентувальниками;

4) розвиваються комунікативні  здібності;

5) впроваджується індивідуальний підхід під час навчання.

Кейс-метод (метод  конкретних ситуацій) як провідний метод формування професійних умінь викладача (керівника, менеджера) – це такий метод навчання, за якого студентам пропонують проаналізувати реальну життєву ситуацію. Опис цієї ситуації одночасно висвітлює не лише конкретну практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, які треба засвоїти під час розв’язування проблеми. При цьому сама проблема не має однозначного вирішення, вона становить особливий, розгалужений і неоднозначний оптимум.

Метою МКС є не лише засвоєння  певного факту, теорії чи концепції, а відпрацювання процесу створення  знань, процесу мислення, аналізу, прийняття  рішення.

 Одним з найулюбленіших студентами передових методів навчання, які інколи застосовує Савчук О. Я., є ділові ігри.

Ділова гра є важливим методичним засобом дослідження або вивчення певної проблеми, підготовки та прийняття рішень, а також навчання персоналу за реальних виробничих умов. Ділова гра — це відтворення діяльності керівників (менеджерів), управлінських кадрів, ігрове моделювання системи управління.

Під діловою грою розуміють  процес розроблення і прийняття  рішень за умов постійного багатокрокового уточнення необхідних чинників, аналізу інформації, що додатково надходить і розробляється поетапно під час гри.

Згідно з метою використання ділові ігри можуть виконувати різні  функції: навчальні, виробничі або  дослідницькі.

Навчальні ділові ігри застосовують під час навчання керівників, менеджерів, спеціалістів, магістрів з метою розвитку навичок і вмінь практичного використання теоретичних знань в процесі виконання службових обов’язків, тобто в практичній діяльності.

Метою виробничої ділової гри є розробка: системи управління на підприємстві, організаційного механізму впровадження нових методів господарювання, прогнозування подальшого розвитку підприємства.

Дослідницькі  ігри використовують у разі перевірки гіпотез, нових принципів організації та технології робіт тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Коротка характеристика  типів навчальних занять, які  в основному, використовуються  в навчальному закладі.

 

Традиційно вже склалося, що вузівську систему навчання називають лекційно-семінарською.

Основними типами навчальних занять, які використовуються при викладанні економічних дисциплін у коледжі, зокрема й “Фінансів підприємств”, є лекційні, практичні та семінарські заняття.

Лекція – це логічно завершений, науково обгрунтований, послідовний і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочністю та демонструванням дослідів.

Позитивні якості лекцій:

1. Лекція (порівняно з підручниками) має значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень.
2. Живе слово, інтонації, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача.
3. Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.
4. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.
5. Лекція дає можливість економити час: за дві академічні години студент отримує інформацію, на самі тільки пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу.
6. Лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Ясна річ, що позитивні  якості лекцій не забезпечуються автоматично.

Лекції повинні давати можливість дізнатися про новітні досягнення науки. Викладач має цікавиться постійно роботою своїх колег, щоб не повторювати те, що вже давно було висвітлено іншими, в інших курсах. Лекції обовязково повинні бути пов’язані з пратикою та самостійною роботою студентів.

За структурою лекції поділяються на вступні, тематичні, заключні, оглядові, установчі.

Вступна лекція зорієнтована на те, щоб дати студентам загальне уявлення про завдання і зміст усієї навчальної дисципліни, розкрити її структуру й логіку розвитку конкретної галузі науки, техніки, культури, взаємозв'язок з іншими дисциплінами, а також сприяти зацікавленості предметом. На такій лекції важливо розкрити значення дисципліни у фаховій підготовці спеціаліста, її зв'язок з іншими навчальними дисциплінами.

Настановну  лекцію використовують для студентів заочної форми навчання. На такій лекції, окрім розкриття предмета навчального курсу, методів його дослідження, визначення основних проблем курсу, його особливостей і труднощів, роблять детальний огляд наявних підручників та навчальних посібників, дають методичні по студентам, як самостійно працювати над курсом.

Тематична лекція передбачає розкриття певної теми навчальної програми дисципліни.

Оглядову лекцію нерідко читають перед або під час виробничої практики. Головне її завдання полягає в забезпеченні належного взаємозв’язку і наступності між теоретичними знаннями і практичними вміннями та навичками студентів.

У завершальній лекції підбивають підсумки вивченого матеріалу з предмета шляхом виділення вузлових питань лекційного курсу і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання і майбутньої професійної діяльності студентів.

Лекція дає початок процесу навчання, визначає шляхи здійснення всіх видів і форм навчання і встановлює їхній взаємозв’язок.

Якість лекції залежить від теоретичного рівня, методики подання базових теоретичних положень і закономірностей, що лежать в їх основі, чіткого уявлення про співвідношення необхідної та надлишкової інформації, вивільнення навчального часу на проблемний теоретичний аналіз провідних ідей у поєднанні з аналізом реальних ситуацій тощо.

Семінар – це навчальне заняття, що заплановане програмою навчання, під час якого відбувається обговорення вивченої теми, до якого студенти готують тези виступів на підставі виконаних завдань.

Цей вид занять спрямований на поглиблення, розширення, деталізацію і закріплення теоретичного матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню обстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Вони сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості.