Лінгвопрагматичні особливості сучасного американського політичного дискурсу

Актуальність обраної теми визначається тим, що робота виконана в руслі загального спрямування лінгвістичних досліджень на вирішення проблем функціонування мови в політичному дискурсі. Виявлення  інтеракціональних та функціонально-семантичних  механізмів мовленнєвого впливу публічного дискурсу, а саме – дискурсу передвиборчої  політичної боротьби, неможливе без  адекватного детального аналізу  екстралінгвістичних факторів, одним  з яких є домінантність.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах комплексної  наукової теми “Семантичні, соціолінгвістичні  та прагматичні особливості мовних одиниць”, яка розробляється кафедрою англійської філології Волинського  державного університету імені Лесі Українки (тема затверджена Вченою радою ВДУ імені Лесі Українки, протокол № 9 від 29.05.1998 року).

Мета даного дослідження полягає  у встановленні комунікативно-функціональних особливостей мовного вираження  соціолінгвістичної категорії домінантності  в політичному дискурсі.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних завдань:

Визначити особливості вербалізації категорії домінантності на інтеракціонально-конверсаційному  та прагмасемантичному рівнях політичного  дискурсу.

Диференціювати поняття влади  та домінантності, прослідкувавши динаміку їх взаємодії.

Дослідити специфіку лінгвістичної  репрезентації домінантності в  політичному тексті залежно від  особливостей комунікативної взаємодії, комунікативної мети і фактора адресата.

Вивчити функціональний вплив особливостей мовленнєвої ситуації політичних дебатів  на формування ментальних репрезентацій  та схемат у когнітивних системах комунікантів. На основі одержаних  результатів проаналізувати варіативність  проявів інтеракціональної домінантності.

Виявити особливості інтеракціональної  домінантності на основі конверсаційного  аналізу мовленнєвої взаємодії  політичних дебатів.

Диференціювати стратегії інтеракціональної  та риторичної домінантності.

Охарактеризувати персуазивні  функції та аргументативні засоби політичного  дискурсу та простежити їх роль у встановленні риторичної домінантності.

Відтворити онтологічну та аксіологічно-прагматичну  моделі майбутнього президента і  його політичного противника як когнітивне втілення стратегій риторичної домінантності.

З’ясувати роль впливу семантичних  та стилістичних засобів квантування  інформації на встановлення домінантності.

Виявити залежність успішного досягнення риторичної домінантності від розподілу  семантичних ролей.

Розкрити прагматичні причини  вибору дейктичних виразів у політичній інтеракції.           

 Об’єктом дослідження є мовні  засоби вираження категорії  домінантності, функціонування яких в мовленні політиків призводить до зміни відносин влади на користь одного із них, а предметом аналізу виступають їх структурно-семантичні, комунікативно-прагматичні та соціолінгвістичні особливості.

Методика дослідження ґрунтується  на системному підході до об’єкта  вивчення, який передбачає комбіноване  використання різних (загальних та окремих) лінгвістичних методів. Серед  них провідне місце належить усталеним  методам структурної, функціональної, когнітивної та прагматичної лінгвістики, конструктивні засади якої визначаються комунікативно-філософською спрямованістю. Це, зокрема,  метод гіпотетико-дедуктивного аналізу, описово-аналітичний метод та елементи функціонального, конверсаційного, семантико-синтаксичного, контекстологічного та акто-мовленнєвого аналізу, прийоми інтерпретації тексту, когнітивного моделювання та інтертекстуального опису. У дослідженні також застосовуються такі операції аналізу як індукція, дедукція, класифікація та порівняння.

Матеріалом дослідження є корпус з  1782 текстових фрагментів, у яких домінантність знаходить свій дискурсивний прояв. Даний корпус отриманий методом суцільної вибірки з 218 транскриптів теледебатів між кандидатами у президенти США на виборах 2000, загальним обсягом 2832 сторінки. З метою порівняльного аналізу мовленнєвої поведінки політиків досліджено також 137 передвиборчих промов цих кандидатів, загальним обсягом 758 сторінок. Всі транскрипти вищезгаданих текстів були взяті в Інтернеті з веб-сайтів самих кандидатів та деяких американських інформаційно-політичних веб-сайтів протягом періоду передвиборчої кампанії з лютого 1999 по листопад 2000 року.

Наукова новизна роботи полягає  в тому, що в ній різнобічно описується соціолінгвістична категорія домінантності  як невід’ємна складова в ієрархії влади та досліджуються лінгвістичні засоби її встановлення в англомовному політичному дискурсі. Дана робота, по суті, є першим комплексним аналізом мовленнєвої, інтеракціональної та стратегічної персуазивної поведінки  політиків в конвенційно-інституційних  умовах політичних дебатів, який проводиться  у рамках семантики, прагматики, когнітивної  та соціолінгвістики.

Основні положення,  що виносяться на захист:

Домінантність – це динамічна інтерактивна категорія соціолінгвістичного  та прагматичного характеру, природним  середовищем якої є діалогічна взаємодія  як цілеспрямована соціальна діяльність та невід’ємний компонент людської взаємодії. Ядром домінантності  є мовні засоби вербалізації концепту влади, а периферійна зона включає  дискурсивне втілення асиметричних комунікативних відносин.

Спільні знання та ментальні репрезентації  “моделей контексту” політичних дебатів  створюють у її учасників презумпції про персуазивність політичного  дискурсу взагалі та рекламну природу  передвиборчої комунікації зокрема, таким чином визначаючи конфліктність  і конкурентність дискурсів учасників  комунікативної події з одного боку та прихованість вербальної агресії  з метою позитивної самопрезентації  з іншого.

Ієрархічність дискурсу є визначальним фактором у встановленні типів домінантності: інтеракціональної та риторичної. Інтеракціональна домінантність виявляється на рівні  організаційної структури інтеракції (чергування реплік, розподіл мовленнєвого часу тощо) і реалізується в політичних дебатах шляхом використання стратегій  інтеракціонального контролю. Риторична  домінантність виявляється на рівні  вербального  оформлення інтеракції як мовна субстанція переконуючого змісту, що ґрунтується на семантичних моделях маніпулювання інформацією.

Інтеракціональна домінантність  у політичних дебатах обумовлена специфікою ментальних репрезентацій  конвенцій мовленнєвої взаємодії  у когнітивному просторі індивіда та особливостями організації  сукупних знань про феномени екстралінгвістичної природи – просторово-часові параметри комунікативної ситуації та її учасників.

Риторична домінантність – це результат  стратегій аргументації та маніпулятивного  мовленнєвого впливу на поліреципієнта з метою досягнення власної політичної влади. Тексти політичних дебатів, за допомогою  яких мовці добиваються риторичної домінантності, спрямовані на когнітивне конструювання в ментальних системах слухачів образу майбутнього президента, що співпадає з образом політика-мовця. Ці образи ідентифікуються за рахунок  концептуальних моделей онтологічного, аксіологічного та прагматичного планів.

В аргументативному діалозі політичних дебатів мовцями використовуються основні комунікативні стратегії  риторичної домінантності, а саме: стратегії  позитивної самопрезентації та негативної презентації опонента. Ці стратегії  використовуються мовцями згідно онтологічних та аксіологічно-прагматичних моделей, що відображають дві основні опозиції дискурсу політичних дебатів: I  (WE) :: HE (THEY); POSITIVE :: NEGATIVE. Для лінгвістичної реалізації цих стратегій мовцями використовуються стилістичні та синтаксичні прийоми компресії або експансії інформативної структури речення; оцінна лексика; протиставні конструкції; дейктичні та анафоричні конфігурації.

Теоретична значущість дисертації полягає в розробці проблеми взаємодії  семантики та прагматики публічного персуазивного тексту в контексті  асиметричних комунікативних відносин та нерівного доступу до публічного дискурсу взагалі. Лінгвістичний опис способів вираження та функціонування домінантності сприяє розширенню наших  знань про семантичний потенціал  мовних одиниць та їх прагматичні  можливості у конкретному соціально-мовленнєвому контексті. Результати дослідження  є внеском у розробку теорії дискурсу та функціонально-стильової стратифікації  мови, теорії мовленнєвих актів, у  вивчення окремих аспектів комунікативної семантики, когнітивної семантики, інтерпретації тексту; вони також  сприятимуть розв’язанню питань мікро- та макросемантики, зокрема, теоретичному осмисленню проблеми актуалізації релевантної інформації в тексті з метою маніпулювання інтерпретаціями реципієнта.

Практична цінність дослідження полягає  в можливості використання його фактичного матеріалу, основних положень та висновків  при читанні курсів лекцій з основ  мовознавства, нових граматичних  течій, теорії вербальної комунікації, лексикології (розділ “Семантична  структура тексту”) та стилістики (розділ “Функціональні стилі”) англійської  мови; при читанні спецкурсів з  дискурс-аналізу, прагматики, комунікативної лінгвістики, семантики; у семінарах  з теорії і практики перекладу  та інтерпретації тексту; а також  на практичних заняттях з англійської  мови при проведенні стилістичного, лексичного, інтерпретативного та комунікативно-функціонального  аналізу текстів.

Апробація дисертації проходила на засіданнях кафедри англійської  філології Волинського державного університету імені Лесі Українки, її базові положення і результати відображені у доповідях на наукових конференціях Волинського державного університету в 1996-1998 рр. та 2001-2002 рр.; на конференції Асоціації викладачів іноземних мов штату Міссісіпі (Mississippi Foreign Language Association, Луїзвілл, Міссісіпі, США, 12-13 листопада 1999 р.); на національній конференції лінгвістів Південно-східних  американських штатів (Southeastern Conference of Linguistics, Оксфорд, Міссісіпі, США, 6-8 квітня 2000 р.); на міжнародній конференції USSE “Pragmatics and Beyond” (Харків, 28-30 травня 2001 р.); на міжнародній конференції “Globalization. English and Language Change in Europe” (Варшава, Польща, 19-21 вересня 2002 р.).  Матеріал дослідження використовувався на практичних заняттях під час проведення лексичного, стилістичного та інтерпретативного аналізу текстів у групах студентів ІІІ-V курсів факультету романо-германської філології ВДУ імені Лесі Українки.

Публікації. Матеріали дослідження  відображені у шести наукових публікаціях та трьох тезах конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається  із вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії (289 позицій). Загальний  обсяг роботи – 210 сторінок, обсяг  основного тексту – 183 сторінки.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної проблематики, визначаються об’єкт та предмет дослідження, формулюється робоча гіпотеза, розкривається новизна  отриманих результатів, визначаються мета і завдання роботи, прогнозується  її теоретичне та практичне значення, характеризується фактичний матеріал і методи дослідження, формулюються положення, які виносяться на захист.

У першому розділі “Комунікативні та соціолінгвістичні аспекти домінантності  в англомовному політичному дискурсі”  висвітлено основні теоретичні положення  стосовно політичного дискурсу як неминучої  єдності аргументації, переконування  та спонукання; обґрунтовано диференційований підхід до трактування домінантності  як соціолінгвістичної категорії, що аналізується, та влади як культурно-соціального  концепту, що складає основу критичного аналізу дискурсу; запропоновано  робочі визначення цих та інших робочих  понять дослідження; визначено два  типи дискурсивної домінантності (інтеракціональна і риторична) та детерміновані ними основні напрями дослідження.

У другому розділі “Інтеракціональна  домінантність” проаналізовано конверсаційні  особливості проявів інтеракціональної  домінантності в діалогічній  взаємодії передвиборчих дебатів. Здійснено детальне вивчення особливостей дискурсу передвиборчої політичної боротьби як системи важливих контекстуальних  обмежень на мовленнєві дії та інтерпретаційні  процеси учасників комунікації; у зв’язку з цим визначено  когнітивні інтеракціональні моделі, що є набором поведінкових правил для представлення стереотипної ситуації комунікативного процесу політичних дебатів та які формують динаміку домінантності.

У третьому розділі “Риторична домінантність” аналізуються прагма-семантичні особливості  риторичної домінантності в політичному  дискурсі. Визначаються та досліджуються  лінгвістичні механізми аргументації, що уможливлюють досягнення мовцями  не лише певних комунікативних цілей, а й політичних амбіцій, які спрямовані на встановлення риторичної домінантності. Дані аргументативні процеси розглядаються  в широкому контексті діяльності людини шляхом когнітивного моделювання  аргументативного діалогу з врахуванням  ціннісних орієнтацій та пріоритетів.

У висновках підводяться підсумки проведеного дисертаційного дослідження  й окреслюються перспективи подальших  наукових розробок у сфері вивчення лінгвокогнітивних та соціолінгвістичних особливостей феноменів влади й  домінантності, а також лінгвістичних  засобів їх вираження й реалізації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У переважній більшості лінгвістичних  досліджень, пов’язаних з вивченням  асиметрії комунікативних стосунків, домінантність традиційно розглядається  як психологічний (І. Маркова, K. Фоппа, K. Aронсон) та соціальний (М. Бахтін, К. Бергер, Ф. Білоус, Р. Краус, В. Брукс) феномен. А  саме, – вивчається нерівність комунікантів з точки зору таких соціолінгвістичних факторів як статус та його складові –  вік, стать, расова приналежність, соціальне  та економічне становище (В.І. Карасик, Л.П. Крисін, Дж. Бургун, Д. Буллер, M. Грейсон, E. Холл), а також з огляду на психоневрологічні  особливості темпераменту співрозмовників (І. Маркова, K. Фоппа, K. Aронсон). Проте  ми сфокусували свої дослідницькі інтереси на тих аспектах домінантності, що включають  комунікативну нерівність як авторитарність одних учасників стосовно до інших, їхній привілейований доступ до дискурсу взагалі та публічного дискурсу зокрема. А особливо здатність таких владних  продуцентів не лише впливати на когнітивне світосприйняття реципієнтів, а  й змінювати їхні ментальні репрезентації  дійсності на свій кшталт.  Домінантність у цьому сенсі передбачає не просто (ре)продукцію владних стосунків, вона безпосередньо існує у концептуальному просторі влади, є її дискурсивним відображенням.