Формування орфографічної грамотності в учнів початкових класів на уроках рідної мови

сом – сам, н1ч – ніч , краи – край

і навпаки, дописують  зайві:

сонще – сонце , шшрокий- широкий.

Таке графічне  зображення літер веде до перекручення змісту слова, тексту. Вироблений стереотип  неправильного відтворення графічного образу літери можна пояснити неуважністю, але більшою мірою – недостатнім засвоєнням особливості і різноманітності написання рядкових і великих літер, рукописних і друкованих.

Зустрічаються випадки  недописування літер у слові , що позначають голосні приголосні звуки ( СТУПА- СТУПАЄ, СПІВА – СПІВАЄ, ХОДИ – ХОДИТЬ).

Значну частину складають  ті помилки, що стосуються позначень  м’якості приголосних у середині та кінці слова. (СИЛНІ-СИЛЬНІ, МАЛЕНКІ  – МАЛЕНЬКІ, ДЕН- ДЕНЬ, ВІЗМЕ –  ВІЗЬМЕ ). Особливо  часто помиляються у позначенні сполучень ЬО, ЙО. Серед помилкових написань направляємо на різноманітні поєднання літер Ь, Й з О. Наприклад:

нйого – нього, ному –  ньому, согодні – сьогодні, льн- льон, малований – мальований.

Такі помилки можна, певною мірою, пояснити тим, що проводилась недостатня робота над звукобуквеним аналізом слів, зіставленням складів із твердими та м’якими приголосними, відсутністю постійного унаочнення таких буквосполучень. Серед причин можна назвати й незміцнілість дрібних м’язів руки. Списуючи чи пишучи під диктовку, діти промовляють слова у темпі, який перевищує їхній стабільний темп письма. І тому пропускається одна з двох літер, які позначають один звук. [ 56,c.25].

До помилок, що впливають  на оцінювання грамотності, ми віднесли злиття графем. Неправильне поєднання літер призводить також до орфографічних помилок. Це свідчить про те, що неправильно сформовані графічні навички. Найпоширенішими є поєднання з овалами, нижні поєднання літер, Ь,В- у верхньому поєднанні. Наприклад,

ап – оп,

якщо поєднувальний  елемент літери О з наступною  літерою П пишеться близько до нижньої рядкової лінії сітки  зошита, то літера О стає схожа на літеру а, що вважається за орфографічну помилку:

памилка – помилка, работа – робота , мава – мова;

нечітке нижнє поєднання  літер Л, Я; М, З; У, Л змінює значення слова  і тим самим вважається за помилку:

гіляя-гілля, вушк-вулик, д1я-для;

відсутність поєднуваного елемента між окремими літерами  також ускладнює читання:

форма – форма , восьма- восьма [ 56, c.26]

Розглянуті нами помилки, вважаються найбільш типовими при виконанні письмових робіт учнями молодших класів. Тому вчителеві слід ретельно продумати, як організувати роботу над орфографічними помилками. Підготовка починається з перевірки письмових робіт, обліку й класифікації помилок. Залежно від періоду навчання, підготовленістю класу різною може бути методика і техніка виправлення їх ( помилок ). Виправлення може проводитися у такий спосіб:

а) неправильно написану літеру чи частину слова вчитель закреслює, зверху пише правильно, орфограму підкреслює двома рисками, а на полі вертикальною рискою позначає наявність помилки в рядку;

б) орфограму, в якій є  помилка, підкреслює без надписування в правильному вигляді;

в) тільки на полі позначає наявність помилки в рядку. [ 37,c.55].

Після перевірки письмових  робіт помилки обліковують і  класифікують , що дає змогу встановити рівень грамотності учнів, їх знання і навички з орфографії, визначити  шляхи роботи над усуненням помилок. У процесі класифікації помилки групують, виявляють типові, індивідуальні. Класифікація помилок є необхідною умовою для планування і проведення уроків. Зведення орфографічних помилок складається за такою формою.

№ п/п	Слово, в якому допущено помилку	Кількість учнів, що припустилися помилки	Прізвище та ініціали учня	Примітка
1. 2. …	Ніхті Деревяний …	2 1 …	Шпак Д., Мула Г. Червак Т. …	….

 Зведення складається  за 1-у контрольну роботу і служить  матеріалом для підготовки й проведення уроку аналізу орфографічних помилок.

Схема класифікації орфографічних  помилок

№ п/п	Прізвище та ініціали учня	Вид роботи, дата проведення	Типові помилки
			ненаголошені е, и в коренях слів	велика буква	апостроф		…	…	…
1.   2.   3.	Гончар О. Дзінька Р. …	Диктант 23.03.08 р.     …	+         …	+   …	+       …	…		…	…

[36,c.42].

Індивідуальний облік  орфографічних помилок можна  вести в орфографічних картках  учнів, куди заносять типові помилки, фіксують подані індивідуальні завдання, роблять  відмітки про їх виконання.

На уроці  аналізу орфографічних помилок спочатку дається загальна характеристика виконаної письмової роботи в зіставленні з попередньою, оголошуються оцінки, а потім опрацьовується кожне порушене правило. Учні формують орфографічне правило, ілюструють прикладами , виконують систему тренувальних вправ, виписують слова з диктанту чи іншої письмової роботи, в яких були припущені помилки. [52,c.66].

Роботу над помилками  можна продовжити за такою схемою:

В якому слові допущено помилку	На яке правило	Приклади
шипоче	Ненаголошені [е], [и] в коренях слів	широкий, село, веселка, крило

Звичайно, не можна припиняти  роботи над помилками й після  ретельного аналізу їх. І надалі необхідно виконувати спеціальні вправи, на ті правилами, що найчастіше порушуються; включати приклади на раніше опрацьовані правила в наступні вправи, присвячені вивченню нових орфографічних тем; організовувати добір учнями прикладів на такі правила; використовувати таблиці важких у правописному відношенні слів; здійснювати систематичне і багаторазове повторення, розраховане на повне усунення помилок. Працюючи над помилками, треба пам’ятати відому істину: щоб усунути помилку, необхідно ліквідувати причини, що її породжують. [52, c.68]. Попередження помилок може бути успішним тільки тоді, коли вчитель добре знатиме можливості кожного учня в оволодінні орфографією й організує роботу таким чином, щоб застерегти від помилок у майбутньому. Необхідність роботи над попередженням помилок випливає з того, що завжди легше не допустити помилку, ніж потім її виправляти.

Учитель здійснює також  систематичний контроль за веденням  зошитів, за виконанням усіх видів письмових  робіт, що є важливим стимулом піднесення грамотності учнів і розвитку писемного мовлення.

Таким чином, на основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури можна зробити висновок, що існують такі типи орфографічних помилок:

• фонетико-графічні,
• орфографічні,
• суто графічні.

Їх усунення, за твердженням вчених  та практиків, можливе на основі виконання різноманітних вправ на списування, диктантів, розв’язування кросвордів, ребусів і т.д. та чітко організованої роботи над орфографічними помилками.

 

1.3 Стан проблеми дослідження в практиці роботи вчителів початкових класів

З метою виявлення  стану проблеми дослідження в  практиці роботи вчителів початкових класів ми провели константувальний експеримент на базі середньої загальноосвітньої Підгайчиківської ЗОШ І-ІІ ступенів  школи №    Коломийського району   , завданням якого було:

- аналіз навчальних  планів, програм, підручників з  рідної мови для учнів початкових класів;

- спостереження уроків, вивчення шкільної документації;

- вивчення основних  труднощів у діяльності вчителів  початкових класів в процесі викладу орфографічного матеріалу та розвитку в учнів орфографічних умінь та навичок;

- визначення загальної послідовності роботи з формування в учнів орфографічних умінь.

Аналіз навчальних програм  показав, що системне вивчення орфографії проводиться в нерозривному зв’язку  з морфологією, будовою слова  і словотворенням, а також з  урахуванням фонетичних процесів української мови. Все це визначає  місце орфографії у шкільному курсі мови. Орфографію не виділяють в окремий розділ, а вивчають у складі фонетики, будови слова й словотвору та частин мови.[ 37, c.58].

    Результати анкетування, проведеного з метою вияснення, які труднощі, якого характеру виникають у вчителів в процесі формування орфографічних умінь, показали, що з 28 вчителів початкових класів 24 % вважають, що робота з вивченню орфографічного матеріалу здійснюється на високому рівні; 55,4% - на середньому; 20,6 % - на  низькому. ( Повний перелік питань анкети дає в додатках ( див. Дод. 1 )

Крім анкетування нами були проведені бесіди з учнями, яким пропонували відповісти на запитання:

Які вправи найчастіше виконуються на уроках:

- вправи на списування,

- диктанти,

- вправи з використанням  орфографічного словника;

- творчі  вправи ( перекази і твори );

- Чи подобається вам виконувати вправи з підручника, чи цікаві вони?

- Виконання яких вправ викликає у вас найбільший інтерес ( логічних, творчих, з використанням ігор, казкових персонажів )?

За підсумками бесіди було з’ясовано, що більший інтерес учні  виявляють до пошукової діяльності, тоді як на уроці, як правило, вчителі пропонують завдання репродуктивного характеру.

Крім цього учням було запропоновано систему вправ, мета яких – виявлення сформованості орфографічних умінь і навичок. Дітям були запропоновані завдання типу:

• спиши, добираючи до слів з пропущеними буквами перевірні.

Сх...лити, ш..поче, л..сточки.., т..мніє, в..селенй, кр..ло, л..жить, л..тить, с..ло, в..сна, ст…п, т..хенько, к..слиця.

• запиши по три іменники, що означають:

прізвище, ім’я, по-батькові людей:…

назви міст:…

назви рік:…

назви рослин:…

назви тварин:..

клички тварин:… 

(Повний перелік завдань  дається в додатках, див.Дод.2) Завдання оцінювались за 3 – бальною системою. Результати аналізу контрольної роботи представлені у таблиці №1.

Експериментом було охоплено 150 учнів початкової школи.

 

 

Таблиця 1

Показники сформованості  орфографічної грамотності в  учнів початкових класів ( у %).

Виконання завдань	Практичні завдання
	1	2	3	4	5
повністю правильно	40	36	30	48	34
частково правильно	44	52	60	44	48
із завданням не справилися	16	12	10	80	18

 

Аналіз контрольної  роботи показав, що в основному, діти непогано володіють навичками правильного письма.

Допущені ними помилки  були класифіковані так:

- найбільше помилок  припадає на пропуск, заміну  і вставку букв                  ( ≈30%) , правопис префіксів, прийменників ( 27%), ненаголошених [ е, и ] в коренях слів ( 18%);

- значно менше помилок  зустрічається при правописі  дзвінких і глухих приголосних  ( 15%), великої букви ( 9%);

- майже зовсім учні  не допускають помилок у суфіксах.

Причиною ряду помилок  була нерозвиненість мовного апарату ( учні пишуть так, як вимовляють: лозка – ложка , книзку – книжку ).

Основними критеріями оцінки під час виконання завдань були: правильність, ступінь самостійності , ступінь усвідомлення матеріалу.

На основі різноманітних  якісних характеристик нами були виділені 3 рівні сформованості орфографічних умінь і навичок: високий, середній, низький.