Формування орфографічної грамотності в учнів початкових класів на уроках рідної мови

 

 

 

 

 

 

 

 

Формування орфографічної грамотності в учнів початкових класів на уроках рідної мови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         

 

 

Зміст роботи

 

Вступ……………………………………………………….

Розділ 1.   Проблема   формування    орфографічної   грамотності    в    молодших школярів у теорії та практиці  початкового навчання.

    1.1 Аналіз проблеми  дослідження в психолого-педагогічній  та  методичній літературі………………………………………………….

     1.1.1 Граматичний та  анти граматичний напрями в  методиці навчання орфографії………………………………………………………

  1.1.2  Типи орфографічних помилок і шляхи їх усунення……...

     1.1.3 Види  орфографічних вправ, методика  їх виконання на уроках рідної  мови…………………………………………………………………

1.2 Стан проблеми дослідження в практиці роботи вчителів початкової школи……………………………………………………….

Висновки до розділу

Розділ 2.   Шляхи формування навичок орфографічного письма в учнів початкових класів на уроках рідної мови.

    2.1  Експериментальна     методика     роботи   з   формування орфографічної грамотності  в  молодших школярів…………………….. 

               2.2 Аналіз ефективності  запропонованої  методики……………

Висновки до розділу

Загальні висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

Вступ

Актуальність  дослідження.

Оволодіння орфографією - важливий елемент загальноосвітньої  підготовки учнів. Підвищення рівня їхнього мовленнєвого розвитку /на що звертається особлива увага в сучасній школі/ повинно супроводжуватися удосконаленням орфографічної грамотності, оскільки сформованість в учнів орфографічних навичок справляє  позитивний вплив на їхній загальний мовленнєвий розвиток.

Навчання орфографії завжди було в центрі уваги вчених як минулого століття, так і сучасності. В їхніх працях простежуються два напрями: граматичний /Ф.І.Буслаєв, К.Д.Ушинський, Д.М.Богоявленський, О.М.Гвоздєв, Г.Н.Приступа, М.М.Разумовська та ін./ і антиграматичний /П.О.Афанасьєв, В.А.Флеров, В.П.Шереметєвський та ін./, - представники яких по-різному розглядають механізми формування орфографічної грамотності. Перші вважають, що становлення грамотного письма відбувається завдяки мисленню, отже, методика повинна будуватися на вивченні й усвідомленні граматичних правил і способів виконання дій з ними. На думку других, психологічними механізмами грамотності є різні аналізатори, робота яких забезпечує запис і збереження в пам’яті орфографічно правильного образу слова. Значить, природа даної навички не залежить від знання правил і, таким чином, від мислення.

Як відомо, необхідною умовою формування соціально активної і духовно багатої особистості є оволодіння мовою як засобом спілкування.

Мова – це основа духовного життя людини, і ми покликані прищеплювати дітям любов до неї, формувати вміння відчувати й осягати її глибокий зміст і красу. Як писав В.О.Сухомлинський, без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічно людської вихованості, ні духовної культури.

Значне місце серед  завдань початкового етапу навчання займає проблема – як закласти основи грамотного письма молодших школярів  у ході вивчення рідної мови. Як записано в Програмі середньої загальноосвітньої школи (1-4 класи ) , початковий курс української мови повинен:

• забезпечувати практичне засвоєння учнями найголовніших орфоепічних, орфографічних та пунктуаційних правил української літературної мови;
• збагачувати словниковий запас й удосконалювати граматичний лад усного і писемного мовлення школярів;
• удосконалювати в учнів каліграфічні навички, прищеплювати їм культуру оформлення письмових робіт;
• відпрацьовувати загальнонавчальні уміння й навички, передбачені програмами ( користуватися підручником, словниками, довідковою літературою ), [ 58,c.22]

Таким чином, вибір теми дослідження зумовлений, з одногу боку, соціальною значущістю оволодіння мовою як засобом спілкування і пізнання, а з другого боку – невисоким рівнем орфографічної грамотності учнів початкової школи, недостатністю дослідження проблеми в теоретичному і практичному аспектах.

Об’єкт дослідження – методика навчання рідної мови учнів молодшого

                                        шкільного віку.

Предмет дослідження:  шляхи досягнення орфографічної грамотності в

  учнів початкових класів на уроках рідної мови .

Мета роботи:   теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити

               методику формування орфографічної   грамотності в учнів              

               початкової школи на уроках рідної мови.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати психофізіологічні й дидактико-методичні особливості формування орфографічних умінь і навичок в молодших школярів.
2. Визначити рівень сформованості орфографічних умінь і навичок в учнів 14 класів.
3. Виявити труднощі в роботі вчителів початкової школи, проаналізувати їх причини.
4. Розробити систему вправ репродуктивно-творчого характеру, спрямовану на формування вмінь і навичок грамотного письма в учнів загальноосвітньої школи І ступеня.

    Гіпотеза дослідження: процес розвитку орфографічних умінь і навичок в молодших школярів буде ефективним, якщо на уроках рідної мови поетапно впроваджувати систему вправ репродуктивно – творчого та дослідницького характеру, які нестимуть свідомий характер і спиратимуться на простіші навички і вміння ( робити фонетичний аналіз, встановлювати його морфемний склад, аналізувати орфограму ).

     Методи дослідження:

• теоретичні : системний аналіз літератури з проблеми дослідження;  теоретичне моделювання;
• емпіричні: педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний ), методи математичної обробки його результатів.

Практичне значення  роботи.

Методичні рекомендації з проблеми покращення орфографічної  грамотності молодших школярів можуть бути використані студентами педагогічних  факультетів та вчителями початкових  класів як у науковій, так і в навчально-виховній роботі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше розроблена система завдань репродуктивного, репродуктивно-творчого та дослідницького характеру, які спрямовані на досягнення орфографічної грамотності учнів та підвищення їхньої мовної культури.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків.

Дослідження проводилось поетапно.

На  першому етапі здійснювався аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури  з проблеми формування орфографічних вмінь і навичок в молодших школярів, конкретизувалися мета, предмет і завдання дослідження, формулювалася  робоча гіпотеза.

На  другому етапі проводився констатувальний експеримент, розроблялась експериментальна методика, спрямована на формування грамотного письма в учнів початкової школи.

На  третьому етапі апробувалась програма формувального експерименту,  визначався зміст педагогічної технології, виявлялися умови і шляхи реалізації експериментальної методики в навчально-виховному процесі  початкової школи.

На  четвертому етапі було здійснено аналіз та узагальнення одержаних результатів, впроваджувались у практику методичні рекомендації, формувалися висновки.

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і гіпотезу; охарактеризовано методи та етапи дослідження; визначено теоретичне та практичне значення здобутих результатів.

У першому розділі – «Проблема досягнення орфографічної грамотності молодших школярів в теорії та практиці початкового навчання проаналізовано стан досліджу вальної проблеми у спеціальній літературі, визначено сутність понять «орфографічна грамотність», «умови формування грамотного письма», «типи орфографічних помилок», проаналізовано стан досліджуваної проблеми в практиці роботи вчителів початкової школи».

У другому розділі – «Шляхи формування навичок орфографічного письма в учнів початкових класів на уроках рідної мови» представлено експериментальну методику навчання, спрямовану на досягнення орфографічної грамотності молодших школярів, доведено ефективність запропонованої методики.

Загальні висновки до всієї роботи містять аналіз шляхів та результатів здійснення наукового дослідження.

 

Розділ  1.  Проблема формування орфографічної грамотності в  молодших школярів у теорії та практиці початкового навчання

1.1 Аналіз проблеми дослідження в психолого – педагогічній та                 методичній літературі.

Проблемі  формування орфографічної грамотності в  молодих школярів присвячені праці  багатьох вітчизняних педагогів  і методистів. Ряд вчених вважає, що  орфографію слід вивчати на основі граматики, що саме свідоме знання правил  забезпечує міцні навички грамотного письма.  Одним з перших  необхідність свідомого вивчення  орфографії на основі  знань з граматики обґрунтував Ф.Буслаєв (1818 – 1897 ). Він розробив вправи, що складаються зі списування текстів, до яких  ставляться певні завдання, з диктантів, переказів, творів, перекладів тощо. Вправи супроводжуються поясненням  доти, доки правильне написання не стане  автоматичним. І. Срезневський (1812 – 1880 )також був прихильником свідомого вироблення  орфографічних навичок, рекомендував творчі вправи, які б викликали допитливість, спостережливість, кмітливість і наполегливість у роботі. Їхні погляди поділяв і  К.Д.Ушинський (1824 – 1891). Він вважав, що для засвоєння правильного письма дітьми звичайно необхідна практика, керована граматикою.

Ці мовознавці, методисти (Ф.Буслаєв, К. Ушинський,…)пропагували  граматичний напрям в навчанні орфографії.

Заперечуючи свідомість у процесі утворення орфографічних умінь, антиграматисти (В.Зелінський, Н.Раєвський, О.Зачиняєв та ін.) стверджували, що для навчання правильного письма необхідні лише механічно  утворені навички, незалежно від рівня  здобутих теоретичних  знань. Так, німецький педагог  Борман висунув теорію,  згідно з якою кращим прийомом навчання орфографії є переписування, яке, на його думку, повинно забезпечити міцність  набутих учнями орфографічних навичок. Таку ж позицію зайняли Гагенмюллер, Фукс, Лабзін, Болдін, Ебінгауз та ін.

А, наприклад, А.Дістервег  виступав за те, щоб «не оку, але вуху віддати перевагу в навчанні школярів орфографії».

Антиграматизм, до зародження якого були причетні  К. Житомирський, І.Соломоновський, В.Фармаковський, Ц.Б.Балталов і ін., наробив великої шкоди навчанню правопису школярів. Вважалося, що орфографічно правильне письмо більше залежить від механічних навичок, ніж від знання правил.

О.Томсон висловився за те, що орфографії можна навчитися «тільки посередництвом писання», без усякого мислення, тобто автоматично, не розмірковуючи. На його думку, навчаючи в школі правопису, не помічають, що грамотність – «у  м’язах і нервах руки», у зорових спогадах. Ідеї антиграматизму розвинули у своїх роботах П.Афанасьєв, М.Державін, В.Малаховський та ін.

У працях психологів і  методистів Д. Богоявленського, С.Жуйкова, М.Рождественського, С.Чавдарова, О.Біляєва та ін. пропагувалися принципи диференційованого підходу до навчання правопису орфограми з різною лінгвістичною характеристикою та з урахуванням створення адекватних умов для формування в учнів відповідних орфографічних навичок. П.Гальперін, О.Запорожець, Д.Ельконін охарактеризували вміння й навички як дії, що формуються поетапно. Виконуючи їх шляхом застосування теоретичних знань,  набуваються вміння, які, автоматизуючись, згодом стають навичками. Стосовно орфографії вміння розглядаються як «такий  рівень оволодіння знаннями», за якого учень здатний використовувати знання на практиці. Інакше кажучи, це здатність «переносити»’ правило на аналізовані слова з контрольною орфограмою. [19, с. 16]

Тема «Вимова і правопис слів з ненаголошеними  [ е ], [ и ]» є однією з найскладніших  не тільки з української мови для початкових класів, а й в українській орфоепії й орфографії взагалі. Більшість лінгвістів і методистів, дослідників цієї проблеми сходяться на тому, що успішному засвоєнні учнями правописного правила і вмінню ним користуватися мають обов’язково передувати: формування  поняття наголосу та набути вміння  визначати його в словах; семантико-морфологічна робота зі  спільнокореневими словами, вироблення осмисленого вміння правильного творення  граматичних форм та навички словозміни. Вчені доводять, що опора на наголошені форми не може слугувати основною методичною лінією в роботі з ненаголошеними голосними. Це тільки один із технічних прийомів, який хоча й має велике практичне значення, але не спирається на знання особливостей граматичної будови мови.

      Вивчення проблеми показує, що до опрацювання слів з ненаголошеними голосними методисти в основному підходять з метою розв'язання орфографічних завдань. Питання ж вироблення в учнів орфоепічних навичок у процесі вивчення цієї теми, в якій органічно переплітаються фонетичний, графічний, граматичний, лексичний, орфоепічний та орфографічний аспекти, висвітлюється недостатньо. А тому її опрацювання нерідко будується так, немовби орфоепічні навички учнів щодо вимови слів з ненаголошеними голосними уже сформовані. Не враховується, зокрема, явище зворотного впливу орфографії на орфоепію, що особливо помітне в початковому навчанні мови. Нерідко трапляється, що навіть ті діти, які до школи здобули правильну навичку вимови, протягом перших років шкільного навчання втрачають її під впливом графіки, читаючи слова відповідно до їх написання — «орфографічно». З огляду на зазначене вчителі в 3 класі мають взяти до уваги саме формулювання теми в програмі і в підручнику, зорієнтоване на формування як літературної вимови слів, так і їх правильного написання.