Принцип регламентування  навчання. Часто зустрічаємо думку, що, оскільки під час дистанційного навчання час жорстко не регламентований, то для студента недоцільно вводити графік самостійної роботи. Однак досвід практичної реалізації дистанційної освіти показує, що, навпаки, контроль повинний бути досить твердий і планує, особливо для студентів (початківців-слухачів) молодших курсів.

     Принцип педагогічної доцільності  застосування засобів  нових інформаційних  технологій. Цей принцип є провідним педагогічним принципом і вимагає педагогічної оцінки кожного кроку проектування, створення й організації дистанційного навчання. Засоби нових інформаційних технологій, що широко використовуються за дистанційного навчання, впливають на усі компоненти системи навчання: мету, зміст, методи й організаційні форми навчання і засобу навчання. Усе це дозволяє ставити і вирішувати значно більш складні і надзвичайно актуальні завдання педагогіки, завдання розвитку людини, його інтелектуального, творчого потенціалу, аналітичного, критичного мислення, самостійності у набутті знань, роботі з різними джерелами інформації.

     Принцип забезпечення відкритості  і гнучкості навчання. Принцип відкритості виражається в «м'якості» обмежень за віком, початкового освітнього цензу, вступних контрольних заходів для можливості навчання в освітній установі у вигляді співбесід, іспитів, тестування і тощо. Досвід вітчизняних і закордонних освітніх установ (зокрема, відкритих університетів) свідчить про те, що цей факт не знижує якості навчання, а вимагає значних додаткових зусиль з боку установи при наступному індивідуальному навчанні студента.

     Виділені  науковцями на сьогодні принципи для  дистанційної системи навчання можна  класифікувати на три групи:

     Перша група –– загальні принципи (спільні  для традиційної і дистанційної освіти). До них відносять принципи науковості, систематичності і послідовності, зв’язку теорії з практикою, наочності навчання, свідомості і активності, доступності знань і тривалості знань.

     Друга група –– це принципи дистанційного  навчання, які у традиційній педагогіці не виділялися у принципи, але за дистанційного навчання набули статусу  дистанційних принципів через зростання  їх значення. Цю групу принципів  утворюють діяльність, з формування підтримуючого дружнього середовища, оптимальне сполучення «м'яких» і «твердих» форм керування пізнавальною діяльністю учня, особистісно-опосередкована взаємодія, індивідуальний підхід до створюваних інтелектуальних продуктів, тих, хто навчається, регламентування навчання.

     Третя група ––специфічні принципи дистанційного  навчання, обумовлені інтенсивним використанням  інформаційних технологій. Цю групу  складають принципи відкритості комунікативного простору, пріоритету стандартизації, інтерактивності, стартових знань, ідентифікації, педагогічної доцільності застосування засобів нових інформаційних технологій, відкритості та гнучкості навчання. 

ВИСНОВКИ

1. Результати  науково-педагогічного дослідження  проблеми визначення і теоретичного обґрунтування системи дидактичних  принципів для дистанційного  навчання довели актуальність і важливість такого дослідження у контексті  проблеми дослідження принципів  дистанційної системи навчання, а  також необхідність продовження  досліджень у цьому напрямку.
2. Актуальним завданням педагогічної науки сьогодення є удосконалення дидактичної теорії відповідно до нових освітніх реалій і технологічних умов протікання педагогічного процесу, що, зокрема для дистанційного навчання, виявляється у необхідності доповнення і деталізації дидактичних принципів відповідно до специфіки цієї форми навчання. Шлях, за якого має місце повна чи часткова відмова від традиційної системи дидактичних принципів, ми визначаємо як педагогічно недоцільний і помилковий.
3. Виділені науковцями на сьогодні принципи для дистанційної системи навчання можна класифікувати на три групи: загальні принципи (спільні для традиційної і дистанційної освіти); принципи дистанційного навчання, які у традиційній педагогіці не виділялися у принципи, але за дистанційного навчання набули статуту дистанційних принципів через посилення їх значення; специфічні принципи дистанційного навчання, обумовлені інтенсивним використанням інформаційних технологій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кремень В.Г. Дистанційна освіта –– перспективний шлях розв’язання сучасних проблем розвитку професійної освіти // Вісник академії дистанційної освіти. – 2003. – № 1. – С. 9.
2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К: Либідь, 1997. – С. 270.
3. Архангельський С.И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе. – М.: Высшая школа., 1976. – С. 169.
4. Подласый И.П. Педагогика. – М.: Владос, 1999. – С. 242.
5. Преподавание в сети Интернет: Учеб. пособие / Ответ. ред. В.И. Солдаткин. – М.: Высшая школа, 2003. – С. 163.
6. Сисоєва С.О. Проблеми дистанційного навчання: педагогічний аспект // Неперервна професійна освіта: Теорія і практика. – Випуск ІІІ-IV. – 2003. – С. 81.
7. Рыбалко Е.В. Сравнительный анализ дидактических принципов традиционного и дистанционного образования http://users.kpi.kharkov. ua/lre/seminar/ 19.htm
8. Хуторской А.В. Предпосылки дистанционной педагогики /Преподавание в сети Интернет: Учеб. пособие / Ответ. ред. В.И. Солдаткин. – М.: Высшая школа, 2003. – С. 678.

Преподавание  в сети Интернет: Учеб. пособие /Ответ. ред. В.И. Солдаткин. – М.: Высшая школа, 2003. – С. 164.