КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ 
 
 
 
 
 

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В УКРАЇНІ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ- 2011  
 
 
 
 
 

                                               ЗМІСТ 

1. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україн 2

ВИЗНАЧЕННЯ 2

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ 3

ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ 4

Доцільність створення системи дистанційної освіти в Україні 4

Мета створення та основні завдання системи дистанційної освіти в Україні 5

Принципи створення та функціонування СДО в Україні 6

Організаційна структура СДО 7

Етапи створення і розвитку СДО 10

Соціальні групи, на які орієнтується система дистанційної освіти 10

Фінансування СДО 11

Очікувані наслідки створення системи дистанційної освіти в Україні 11

2. РОЗВИТОК ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 12

3. ДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ 15

ВИСНОВКИ 20

ЛІТЕРАТУРА 21

 

      1. Концепція розвитку  дистанційної освіти в Україн

Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні

(затверджено  Постановою МОН України 
В.Г.Кременем 20 грудня 2000р.)

    1. Загальні положення і визначення 

    Світовий  процес переходу від індустріального  до інформаційного суспільства, а також  соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави. В першу чергу це стосується реформування освіти. Національною програмою "Освіта. Україна ХХІ сторіччя" передбачено  забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження  у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи  інформаційного забезпечення освіти, входження України у трансконтинентальну  систему комп'ютерної інформації.

    Розвиток  освітньої системи в Україні  повинен призвести до:

    появи нових можливостей для оновлення  змісту навчання та методів викладання дисциплін і розповсюдження знань;

    розширення  доступу до всіх рівнів освіти, реалізації можливості її одержання для великої  кількості молодих людей, включаючи  тих, хто не може навчатись у вищих  навчальних закладах за традиційними формами внаслідок браку фінансових або фізичних можливостей, професійної  зайнятості, віддаленості від великих  міст, престижних навчальних закладів тощо;

    реалізації  системи безперервної освіти "через  все життя", включаючи середню, довузівську, вищу та післядипломну;

    індивідуалізації  навчання при масовості освіти.

    Для досягнення зазначених результатів  необхідно швидкими темпами розвивати  дистанційну освіту, запровадження  якої в Україні передбачено Національною програмою інформатизації.

    ВИЗНАЧЕННЯ

    Дистанційна освіта - це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання.

    Технології  дистанційного навчання складаються  з педагогічних та інформаційних  технологій дистанційного навчання.

    Педагогічні технології дистанційного навчання - це технології опосередкованого активного  спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного  зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів з структурованим навчальним матеріалом, представленим  у електронному вигляді.

    Інформаційні  технології дистанційного навчання - це технології створення, передачі і  збереження навчальних матеріалів, організації  і супроводу навчального процесу  дистанційного навчання за допомогою  телекомунікаційного зв'язку.

    Незначна  за часом та обсягом частина навчального  процесу дистанційної освіти може здійснюватись  за очною формою (складання іспитів, практичні, лабораторні роботи тощо). Кількісні та змістовні показники  цієї частини залежать від напрямку підготовки (спеціальності) та етапу  розвитку дистанційної освіти і визначатимуться  нормативними документами Міністерства освіти і науки України.

    Технології  дистанційного навчання можуть використовуватись  не тільки в дистанційній освіті, а  й в інших формах навчання: очній, заочній, екстернаті; крім того - в окремих  дисциплінах або блоках дисциплін, що призначені для підвищення освітнього рівня чи кваліфікації окремих осіб та (або) груп слухачів.

    ХАРАКТЕРНІ  РИСИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

    Гнучкість: учні, студенти, слухачі, що одержують  дистанційну освіту, в основному  не відвідують регулярних занять, а  навчаються у зручний для себе час та у зручному місці.

    Модульність: в основу програми дистанційної освіти покладається модульний принцип; кожний окремий курс створює цілісне  уявлення про окрему предметну область, що дозволяє з набору незалежних курсів-модулів сформувати навчальну програму, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам.

    Паралельність: навчання здійснюється одночасно з  професійною діяльністю (або з  навчанням за іншим напрямком), тобто  без відриву від виробництва  або іншого виду діяльності.

    Велика  аудиторія: одночасне звернення  до багатьох джерел навчальної інформації великої кількості учнів, студентів  та слухачів, спілкування за допомогою  телекомунікаційного зв'язку студентів  між собою та з викладачами.

    Економічність: ефективне використання навчальних площ та технічних засобів, концентроване  і уніфіковане представлення  інформації, використання і розвиток комп'ютерного моделювання повинні  призвести до зниження витрат на підготовку фахівців.

    Технологічність: використання в навчальному процесі  нових досягнень інформаційних  технологій, які сприяють входженню  людини у світовий інформаційний  простір.

    Соціальна рівність: рівні можливості одержання  освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я і соціального  статусу.

    Інтернаціональність: можливість одержати освіту у навчальних закладах іноземних держав, не виїжджаючи зі своєї країни та надавати освітні  послуги іноземним громадянам і  співвітчизникам, що проживають за кордоном.

    Нова  роль викладача: дистанційна освіта розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати ті курси, які він викладає, підвищувати  творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій.

    Позитивний  вплив на студента (учня, слухача): підвищення творчого та інтелектуального потенціалу людини, що одержує дистанційну освіту, за рахунок самоорганізації, прагнення  до знань, використання сучасних інформаційних  та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні  рішення.

    Якість: якість дистанційної освіти не поступається якості очної форми навчання, оскільки для підготовки дидактичних засобів  залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали; передбачається введення спеціалізованого контролю якості дистанційної освіти на відповідність  її освітнім стандартам.

    ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ  АКТИ

    на  основних засадах яких грунтуються  вихідні положення Концепції:

    Конституція України;

    Закон України "Про освіту";

    Закон України "Про Національну програму інформатизації";

    Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000р. № 1851-ІІІ "Про затвердження Завдань  Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки;

    Указ  Президента України від 31.07.2000 року № 928/2000 "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в  Україні";

    Наказ Міністерства освіти і науки України "Про створення Українського центру дистанційної освіти" від 07.07.2000р. №293.

    Доцільність створення системи  дистанційної освіти в Україні

    Стан  розвитку дистанційної освіти в Україні  на сьогоднішній день не відповідає вимогам  до інформаційного суспільства, що прагне інтегруватись у європейську  і світову спільноту. По-перше, Україна  відстає від розвинутих країн  в застосуванні технологій дистанційного  навчання при підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації фахівців різних галузей і рівнів. По-друге, має місце суттєве відставання  телекомунікаційних мереж передачі даних, які відзначаються недостатньою пропускною здатністю, надійністю зв'язку та його низькою якістю. По-третє, в  Україні відсутнє нормативно-правова  база, яка б регламентувала і забезпечувала  діяльність навчальних закладів у напрямку впровадження дистанційної освіти як рівноцінної форми навчання з  очною, заочною та екстернатом.

    Незважаючи  на зазначені проблеми, кількість  студентів та слухачів, що здатні і  бажають навчатись за дистанційними  технологіями, вже зараз досить велика і зростає дуже швидко.

    Важливим  кроком у поліпшенні телекомунікаційного  зв'язку при використанні його у  науковому і освітньому процесах стало створення національної телекомунікаційної мережі для установ науки і  освіти України з доступом до Інтернет (мережі УРАН). Ця мережа була створена в рамках Національної програми інформатизації.

    З метою розробки технологій дистанційного  навчання та застосування їх в освітньому процесі Міністерством освіти і  науки України створено Український  центр дистанційної освіти.

    Певні кроки у розвитку та впровадженні дистанційних технологій у навчальний процес зроблені у багатьох навчальних закладах, організаціях та установах  України, де накопичені науково-методичний, кадровий та виробничий потенціал, інформаційні ресурси та технології, існує телекомунікаційна  інфраструктура. Але переважна більшість  навчальних закладів, організацій та установ, які використовують або  намагаються використовувати технології дистанційного навчання, потребують об'єднання їх зусиль та зусиль державних  інституцій щодо: прискорення цього  процесу; координації дій, нормативно-правової захищеності; надання дистанційній освіті статусу рівноцінної з  очною, заочною, екстернатом форми  навчання; зменшення інтелектуальних, матеріальних та фінансових витрат на впровадження і розвиток дистанційної освіти.