Роль бібліотеки в житті сільського жителя

РОЛЬ БІБЛІОТЕКИ  
В ЖИТТІ СІЛЬСЬКОГО ЖИТЕЛЯ

(За результатами соціологічного  дослідження  
в бібліотеках Донецької області)

 

Дослідження Донецької ОУНБ

_П

 

роцеси соціально-політичних та економічних  перетворень у суспільстві, перехід  до ринкової економіки суттєво змінили ситуацію на селі, що відповідним чином впливає і на діяльність сільських бібліотек. На цей час вони є найбільш масовими та доступними всім верствам  населення інформаційно-культурними закладами у сільській місцевості. Однак на їхній діяльності позначаються постійний дефіцит фінансування, поступове послаблення матеріально-технічної бази та, у багатьох випадках, відсутність належної уваги з боку керівників села. У зв’язку з цим гостро постають питання майбутнього бібліотек та читання мешканців села.

Визначення ролі бібліотеки в житті  сільського жителя, виявлення специфіки  його сучасних інтересів до видань з різних галузей знання, місця  бібліотеки в системі джерел інформації про літературу та її одержання, з’ясування напрямів діяльності книгозбірень із задоволення дозвільних та духовних потреб сільського населення стали основною метою комплексного соціологічного дослідження “Роль бібліотеки в житті сільського жителя”. Ця робота здійснювалася на замовлення бібліотек Донецької області і відбувалась поетапно протягом 1995-1997 рр.:

I  етап  (1995) – розробка програми та методики дослідження¹;

II етап (1996) – підготовка баз  дослідження, збір первинної соціологічної інформації на місцях;

III етап (1997) – аналіз та узагальнення  матеріалів  дослідження; підготовка звітної документації.

Перед соціологічною службою було поставлено ряд завдань, серед яких: вивчити охоплення населення  бібліотечним обслуговуванням; співвідношення складу читачів бібліотек та соціально-демографічних характеристик населення; визначити фактори, що обумовлюють потребу звертання до бібліотеки; причини, з яких жителі не користуються книгозбірнею; джерела  інформації про літературу та її отримання, питому вагу бібліотеки в системі цих джерел; специфіку структури читацьких інтересів та запитів й мотиви вибору літератури; відповідність бібліотечних фондів інтересам та запитам читачів; використання нових надходжень літератури; зміст та обсяг читання різних груп читачів; відвідування бібліотек різними читацькими категоріями, можливості використання МБА сільськими бібліотеками; з’ясувати, як оцінюють бібліотекарі наявний фонд свого закладу та читацький попит на літературу.

Дослідження здійснювалося за допомогою  анкетування, стандартизованого інтерв’ю, аналізу бібліотечної документації та статистичних даних сільських рад.

Базами вивчення було визначено 19 сільських бібліотек-філій п’яти  РЦБС.

 

I. Характеристика  базових сільських населених  пунктів та

сільських бібліотек

Збирання первинної соціологічної  інформації здійснювалося на території п’яти районів Донецької області. При виборі баз враховувались як соціально-економічний профіль районів, так і їхнє географічне розташування.

Соціологічним дослідженням було охоплено населення 19 сіл загальною чисельністю 32 235 чоловік. Національний склад жителів в них досить строкатий: загалом мешкають представники 27 національностей, серед яких домінують українці – 65,2%; росіян – 31,8%; греків – 1,9%. Інші національні меншини в сумі становлять 1,1%. Що ж до статевої належності, то переважають жінки –  56,4%.

За соціально-віковими характеристиками  сільське населення розподілилося таким чином: діти – 13,9%, підлітки – 8,3%, молодь – 13%, люди середнього віку –   33,4%, пенсіонери – 31,4%.

Кількість працюючих склала 53,2%, не зайнятих роботою, дітей та пенсіонерів – 46,8%. Серед працюючих більша частина залучена до роботи в сільському господарстві – 52,4%; представників робітничих професій – 31,8%; службовців – 9,2%; інтелігенції –  6,6%.

Організацією дозвілля населення  займаються сільські будинки культури, клуби та бібліотеки,   що знаходяться в кожному базовому селі.

Складна ситуація виникла з розповсюдженням  друкованих видань. Тільки в одному селі є книгарня, в п’яти селах  – книжкові відділи в магазинах, де, за словами одного з респондентів, “продаються тільки чотири книги”. У 12 селах бібліотеки – єдиний засіб зв’язку населення з книгою.

При такому стані книгорозповсюдження  слід відзначити досить слабку матеріально-технічну базу бібліотек: 16 із 19-ти знаходяться в приміщеннях, збудованих до 1980 року, дві з них потребують капітального ремонту, 2 – займають площу до 50 кв. м., 7 – не мають ніяких технічних засобів.

На час проведення соціологічного дослідження у базових бібліотеках  було зафіксовано такі загальні показники: читачів нараховувалося  
15 504 особи;  бібліотечний фонд складав 296 094 прим. документів, книговидача – 318 232 прим. Середні показники були такі: читаність –  20,5; обертаність фондів – 1,1; відвідуваність – 7; книгозабезпеченість на 1 читача – 19,1; на 1 жителя – 9,2.

Одержані у сільських радах дані щодо соціально-демографічних характеристик населення і відомості бібліотек про склад читачів дозволили зробити їхню порівняльну характеристику (див. табл. 1).

Таблиця 1

Віковий склад мешканців  сіл  
та читачів бібліотек – баз дослідження

 

Вік	Населення	Читачі
до 15 років	13,9%	25,2%
15-21 рік	8,3%	7,7%
старші 21 року	77,8%	67,1%

 

Чітко простежується максимальне  залучення до читання в умовах бібліотеки школярів та поступове зниження активності користування бібліотечними послугами зі збільшенням віку. Але різниця у віковому складі населення та читачів незначна.

Вдалося виявити відмінність соціального  складу працюючого населення та читачів (див. табл. 2).

 

Таблиця 2

Соціальний стан працюючого населення та читачів

 

Соціальний стан	Населення	Читачі
Робітники	31,8%	48,7%
Працівники сільського господарства	52,4%	31,7%
Службовці, інтелігенція	15,8%	19,6%

 

Одержані дані свідчать про деяку  невідповідність складу працюючого населення та читачів бібліотек.  Більш активно користуються бібліотечними послугами робітники та службовці, менший інтерес виявляють працівники сільського господарства, можливо, з причин більш важкої фізичної праці, зайнятості на роботі та  у домашньому господарстві.

 

II. Результати  стандартизованого інтерв’ювання 

     населення сільської місцевості

Важливим моментом соціологічного дослідження стало стандартизоване інтерв’ювання населення сільської місцевості, яке дозволило виявити: переваги мешканців стосовно використання  вільного часу та місця, яке посідає у ньому читання, інтенсивність і структуру читання, джерела отримання літератури, думку про необхідність існування бібліотеки на селі, причини відмовлення від послуг бібліотеки, вплив сім’ї на читання рідних і т. ін.

Інтерв’юванням було охоплено 2 063 респонденти. Серед них 37% –  чоловічої, 63% –  жіночої статі.

За віком учасники дослідження  розподілилися таким чином: діти до 15 років – 1,8%; юнацтво – 12,5%; молодь – 17,5%; доросле населення – 60,6%; понад 60 років – 7,4%; не відповіли – 0,2%.

Серед респондентів є представники різних соціально-професійних груп: найбільш чисельна аудиторія – робітники  – 21,8%; працюючих у сільському господарстві – 12,5%; далі йдуть інваліди та пенсіонери – 11,2%; працівники науки, освіти та культури – 9,9%; учні – 10,7%. Незначними за чисельністю виявилися такі групи: фахівці сільського господарства – 4%; медичні працівники – 3,2%; ІТП – 1,6%; підприємці – 0,7%; працівники державного адміністративного та управлінського апарату – 0,8%.

Відповіді на запитання про наявність  вільного часу засвідчили, що у більшості  респондентів (54,6%) його практично немає. До того ж завантаженість жінок на селі традиційно більша, ніж чоловіків; діти і особи віком понад 60 років мають більше вільного часу, ніж люди середнього віку.

Серед соціально-професійних груп, крім пенсіонерів та молоді, яка  навчається, час для дозвілля мають 31,3%  працівників державного, адміністративного та управлінського апарату; 22,9% – працівників науки, освіти і культури; 20% – підприємців. Найбільш “завантажені” категорії – службовці, економісти, бухгалтери, працівники органів МВС, ІТП,  фахівці сільського господарства,  працівники сільськогосподарського виробництва та медицини.

Незважаючи на брак вільного часу у мешканців села, досить значна частка респондентів – 52,9% – не в змозі обійтися без читання літератури, що йде врівень із заняттями домашніми справами – 53,1%. Показовим є те, що при сучасному розвитку засобів масової інформації, перш за все телебачення, радіомовлення, відеотек, читання відсунуло перегляд телепередач на третє місце – 43,3%. Роботі на присадибній ділянці віддають перевагу 36,4% опитаних. При наявності вільного часу втричі більше жителів села відвідують бібліотеку, ніж клуб чи СБК  (відповідно 29,5% і 9,8%). Практично однаковими є показники спілкування з дітьми та друзями, рідними – 22,3% та 21,1%. Найнижчими є показники занять громадською роботою – 2,2%, аматорством (колекціонуванням, фотографуванням тощо)  – 4,5%, додатковими підробітками – 6,3%.

Серед видів видань переважають  газети. До них звертаються 93% респондентів, до того ж 39% опитаних читають їх щодня; 48,7% – переглядають щотижня. Досить активно використовуються книги – 58,6%  мешканців села звертаються до них хоча б раз на тиждень. Складніша справа з читанням журналів – більше половини опитаних (54,1%) не мають змоги читати ці видання через їхню відсутність у фондах бібліотек внаслідок дорожнечі передплати. В основному читання журналів має епізодичний, випадковий характер.

За допомогою опитування вдалося  з’ясувати рейтинг найбільш популярних авторів серед мешканців сільської місцевості.

З названих  587 прізвищ письменників у відповідях найчастіше називалися: Дж. Х. Чейз (44), А. Дюма (33), В. Шитов (32), А. Крісті (31),  
Ж. Бенцоні (28), М. Мітчелл (22), А. і С. Голон (20) та ін. Як бачимо, це автори в основному творів т. зв. “легкого” жанру – детективів, пригод, любовних романів. Можливо, в цих уподобаннях проявляється прагнення людей відволіктися від тяжких щоденних турбот, викликаних економічними катаклізмами, що більшою мірою “вдарили” саме по сільському населенню. Найбільш популярними творами виявилися “Собор без крестов” В. Шитова і “Марианна” Ж. Бенцоні (відповідно 26 і 18 згадок).

Серед періодичних видань перевага надавалася таким часописам: “Крестьянка” (27), “Семья” (17), “СПИД-Инфо” (14), “Смена” (10), “Акцент”, “Дім. Сад. Город”, “Жизнь” (по 9).

Більшість респондентів (64,4%) читають  ці видання, користуючись послугами  бібліотек. Тільки 5,3% сільських жителів мають фінансову змогу передплачувати періодику.

На запитання щодо користування послугами бібліотеки 80,5% опитаних дали ствердну відповідь, 18,8% – бібліотеку не відвідують. Перш за все це пояснюється нестачею часу, можливістю користуватися домашніми бібліотеками – власними та друзів і знайомих. Безпосередньо на адресу бібліотеки висловлено мінімальну кількість претензій.

Цікавим моментом дослідження стало  з’ясування питань користування книгозбірнею членів сімей респондентів та впливу читачів бібліотеки на ставлення до читання у сім’ї. Так, 76,4% опитаних вказали на те, що члени їхніх сімей відвідують бібліотеку. До того ж вплив жінок на процес читання помітніший, ніж у чоловіків: 23,2% жінок підтвердили факт користування бібліотекою своїми чоловіками та відповідно 15,9% чоловіків підтвердили це відносно жінок. Отже, якщо у сім’ї читає жінка, то вона обов’язково прилучає до цього всю родину (зрозуміло, що діти –більш активні відвідувачі бібліотеки, ніж їхні батьки).

Серед дітей тільки 1,2% вказали, що читають обидва батьки, причому матері користуються бібліотекою частіше (відповідно 12,9% і 8,4%). Отже, вплив  на читання дітей з боку батьків дуже незначний. Очевидно, що основним середовищем формування читацької культури підростаючого покоління є бібліотека та школа. Лише у 1,3% респондентів  читає вся родина.

У процесі дослідження важливим було з’ясувати причини припинення користування бібліотекою колишніх її читачів. Опитування засвідчило, що з 18,8% мешканців села, які не відвідують бібліотеку, 10,1% були в минулому її користувачами, але відмовилися від бібліотечних послуг, перш за все, через відсутність вільного часу (47,8%) та задоволення потреб в читанні за рахунок домашньої бібліотеки (14,3%). Респонденти похилого віку вказали, що основною причиною є погіршення здоров’я. Відвідували бібліотеки тільки в шкільні роки 1,9% мешканців села.

Всі накопичені дані дозволяють зробити  висновок про те, що “провини”  бібліотеки у відмові від її послуг немає. Навіть при мінімальних надходженнях літератури, часто зведених до передплати однієї-двох назв газет, вже сформований, зібраний фонд цілком влаштовує досить невибагливі читацькі потреби селян. Та, можливо, на сьогодні гостріше стоїть питання не стільки задоволення, скільки шляхів формування потреб в читанні, що водночас повинно базуватися на бібліотечних фондах, які систематично поповнюються та відновлюються. Проте поки суспільством не буде сформовано гостру потребу безпосередньо в бібліотеці, вона буде залишатись на тому ж примітивному рівні, як сьогодні, – з низьким наповненням фонду. Самотужки бібліотека  вирішити ці проблеми не в змозі.

Важливим моментом дослідження, що реалізував його основну мету, став аналіз відповідей на запитання про  необхідність збереження книгозбірні на  селі. Ствердно відповіла на нього абсолютна більшість  опитаних – 93,6%. Основними аргументами на користь існування бібліотеки, на наш погляд, стали мотиви користування нею респондентами, їхні уявлення про місце книгозбірні у житті села. Серед них, зокрема: можливість отримання необхідної літератури (137 респондентів), джерело розширення світогляду (85), неспроможність придбати видання, передплатити періодику за власні кошти через їхню дорожнечу та мізерну зарплату (76), проведення дозвілля, емоційне розвантаження (69), підвищення культурного рівня (55), рівня знань (38), можливість спілкування з людьми (36), духовне збагачення (19); 24 респонденти, в основному люди похилого віку, вважають, що книгозбірні потрібні здебільшого дітям та молоді. Бібліотеку як сукупний культурний, духовний, інформаційний центр  та центр дозвілля бачать 16 учасників дослідження.