Звіт по практиці в ВАТ «Овруцький хлібзавод»

Забороняється також застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічну експертизу.

У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої кількості небезпечних речовин, яка вимагає вжиття додаткових заходів безпеки, власник зобов'язаний завчасно повідомити про це органи державного нагляду, розробити і узгодити з ним заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників, населення та охорони навколишнього природного середовища.

Технологічні процеси, механізми, устаткування, транспортні засоби, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію лише за умови відповідності їх нормативним актам про охорону праці та охорону навколишнього середовища, що діють в Україні.

Працівник має право  відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я  або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Він має також право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці.

За порушення нормативних  актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових органів державного нагляду з питань безпеки, охорони праці і виробничого середовища підприємства, організації, установи можуть притягатись органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу[4].

Нехтування зазначеними  положеннями має згубний вплив  на охорону навколишнього природного середовища у виробничій сфері.

Згідно з екологічним  законодавством ведеться державний  облік об'єктів, що шкідливо впливають  на стан навколишнього природного середовища. Зокрема, державному обліку підлягають самі об'єкти, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види і розміри шкідливих фізичних впливів на нього.

Первинний облік у  галузі охорони навколишнього природного середовища проводять підприємства, установи й організації і подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

Відповідальність за забезпечення охорони навколишнього  середовища на підприємстві несуть його директор і головний інженер, який очолює технічне керівництво виробництвом. На підприємствах з великим обсягом  виробництва створюються служби охорони навколишнього середовища, до яких входять відділи, лабораторії, пости спостереження, що виконують екологічні функції.

Екологічна діяльність підприємства буде ефективнішою і результативнішою, якщо до неї залучатимуться трудові колективи, профспілкові та інші громадські організації.

Для забезпечення охорони  навколишнього природного середовища в промисловості законодавством передбачені екологічні вимоги. Вони охоплюють планування, проектування, розміщення, будування, реконструкцію, введення в експлуатацію і саму експлуатацію виробничих об'єктів. На цих стадіях виробничого процесу приймаються такі еколого-господарські рішення, які істотно впливатимуть на стан навколишнього середовища в промисловості.

Одним з важливих заходів  охорони навколишньою природного середовища є екологізація промисловості і транспорту, тобто забезпечення вимог екологічного характеру при плануванні, проектуванні, будівництві, експлуатації об'єктів промисловості і транспорту[9; c.313].

При розробці й експертизі проектної документації на будівництво необхідно передбачити технічні рішення, які б забезпечували запобігання забруднення навколишнього середовища. При невиконанні цих вимог проектна документація не повинна затверджуватись.

Проблема охорони навколишнього природного середовища повинна стати органічною складовою виробничої діяльності. Сприяти екологізації виробництва може і повинно наше законодавство. При розробці нових еколого-правових актів і удосконаленні діючих необхідно виходити з того, що здоровий екологічний стан забезпечується не тільки забороною того, що гнітить, а й створенням того, що збагачує людину духовно і фізично. А тому виникає потреба в продовженні пошуків найбільш ефективних правових заходів щодо охорони природного середовища в промисловості й на транспорті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ.

 

1. Економічна сутність амортизації.

 

 

Протягом тривалого  функціонування в господарській  діяльності суб'єктів господарювання основні фонди зазнають зазнають фізичного та економічного зносу, а  також техніко-економічного старіння.

Фізичний знос основних фондів виникає внаслідок втрачання  ними своїх первісних техніко-експлуатаційних  якостей, що призводить до економічного спрацювання, тобто до поступового  зменшення їхньої первісної реальної вартості, що зумовлене не тільки функціонуванням основних фондів, а й їхньою бездіяльністю. На темпи і розміри фізичного спрацювання засобів праці впливає сукупність чинників, які можна поділити на дві групи: дія навколишнього середовища та експлуатаційне навантаження. Під впливом чинників навколишнього середовища значна частина основних засобів піддається корозії, втрачає свій первісний стан, а інколи зазнає повного руйнування і назавжди виходить з ладу. Вплив експлуатаційного навантаження може проявлятися у двох формах: екстенсивній та інтенсивній. В залежності від співвідношення цих форм визначають швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів. Внаслідок фізичного спрацювання основних фондів погіршуються їхні техніко-економічні та соціальні характеристики – знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Розрізняють фізичне  часткове та фізичне повне спрацювання  основних фондів. Часткове спрацювання  можна усунути. Це означає, що споживні вартості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повного спрацювання не можна усунути, воно зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими. Між окремими видами спрацювання і старіння основних засобів праці та формами їхнього відтворення існує певний зв'язок.

Процес відтворення  основних засобів має низку характерних  ознак, зокрема:

1) основні засоби поступово  переносять свою вартість на  вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення  основних засобів одночасно відбувається  рух їхньої споживчої вартості;

3) за допомогою амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних засобів на готову продукцію;

4) основні засоби поновлюються  в натуральній формі протягом  тривалого часу.

Техніко-економічне старіння основних фондів – це процес їхнього знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення наявних та створення нових засобів виробництва, запровадження нової прогресивної технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва.

Техніко-економічне старіння властиве найбільш активній частині основних засобів, зокрема знаряддям праці, обчислювальній техніці, транспортним засобам та ін. Наявність на підприємстві значної кількості знецінених в результаті дії технічного прогресу засобів праці завдає їм відчутних економічних збитків.

Техніко-економічне старіння буває двох видів: першого і другого виду. Перший проявляється у втраті частини вартості засобів праці без відповідного фізичного спрацювання, а завдяки здешевленню їх виготовлення у нових умовах, тобто з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Таким чином, при техніко-економічному старінні першого виду споживча вартість основних засобів не змінюється, а змінюється лише їх вартість за рахунок здешевлення.

Другий вид характеризується скороченням тривалості їх дії, обумовленої  не зниженням їх продуктивності, а тим, що подальша експлуатація старих засобів праці в поєднанні з новими призводить до збільшення витрат виробництва.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення  фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Амортизація – це процес поступового перенесення вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Об'єктом амортизації є вартість основних фондів (крім землі).Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включаються до собівартості продукції, реалізуються під час продажу товарів, а потім накопичується у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Об’єкти нарахування амортизації

 

Відповідно до п.144.1. Податкового  кодексу, амортизації підлягають (об’єкти  нарахування амортизації ):

• витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
• витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;
• витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;
• витрати на капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;
• капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об’єкта інвестування (основного засобу, нематеріально<