Удосконалення системи обліку, контролю та аналізу ефективного використання виробничих запасів підприємства

Як видно зі схеми, інформаційна система складається з :

                  Бази даних;

                  Бази знань;

                  Системи інформування.

Комп’ютерний аналіз безпосередньо пов’язаний з бухгалтерським обліком, тому в  якості бази даних використовуються дані з форм бухгалтерської та статистичної звітності підприємства.

Оскільки програма “АРМ керівника” є комплексною та інтегрується в інформаційну систему, на підставі якої автоматизовані (повністю або частково) функції операційного менеджменту, керівник ні в якому разі не заповнює самостійно зазначені вище звітні форми, які одночасно виступають базами даних для отримання обробленої аналітичної інформації.

Усі дані до цих форм надходять автоматично з автоматизованого робочого місця головного бухгалтера.

Усі вихідні форми взаємопов’язані між собою та прив’язані до бази даних. Отже, розрахунок відповідних показників, які входять до складу кожної з зазначених форм, відбувається автоматично під час введення даних на робочих місцях бухгалтера та економіста.

Вихідна інформація може надаватися у графічному вигляді (графіки, різноманітні діаграми). Це допомагає користувачу швидко та легко візуально сприймати складні економічні розрахунки, подані в таблицях.

Експлуатація комплексу АРМ забезпечує досягнення наступних цілей:

              зниження трудомісткості та вартості аналітичного процесу;

              скорочення строків обробки аналітичних даних; підвищення їх якості та достовірності;

              підвищення повноти використання інформації, яка є на підприємстві;

              підвищення гнучкості й забезпечення управління аналітичним процесом;

своєчасне отримання оперативної інформації, яка є необхідною для прийняття управлінських рішень;

підвищення ефективності діяльності кожного працівника і всього підприємства в цілому.

Таким чином, введення автоматизованих систем економічного аналізу значно полегшує працю керівника або інших спеціалістів підприємства, підвищує ефективність управлінських рішень, які приймаються, а в кінцевому результаті виграє від цього підприємство, підвищується його рентабельність та конкурентоспроможність на ринку товарів та послуг. 

РОЗДІЛ 3. Розвиток системи економічного аналізу та контролю наявності та ефективності використання виробничих запасів

3.1. Система  аналітичних показників, інформаційна база  і основні методи економічного аналізу

Основні види економічного аналізу визначаються його змістом і завданнями. В економічній літературі наводиться широкий спектр видів аналізу. Наведемо основні види економічного аналізу за деякими класифікаційними ознаками.

1. По суб'єктах. Суб'єктами, що проводять аналіз, його ви­конавцями можуть бути керівники підприємства, економічні служби підприємства, аудиторські фірми, фінансові, подат­кові, кредитні й інші організації, постачальники, покупці.

2. По досліджуваних об'єктах. Розрізняють аналіз фінан­сово-господарської діяльності підприємства, окремих його бізнес-одиниць (цеху, ділянки, бригади, робітника місця), об'єднання підприємств.

3. Залежно від мети проведення аналізу. Розрізняють аналіз із метою визначення базових показників для плануван­ня; внутрішньої оцінки результатів господарської діяльності; виявлення резервів і шляхів їхньої мобілізації; прогнозування результатів господарської діяльності; підготовки матеріалів для вироблення оптимальних управлінських рішень; підготов­ки звіту перед зборами акціонерів, іншими органами, що пе­ревіряють; складання бізнес-плану інвестиційного проекту, кредитного договору, аудиторського висновку.

4.              По аспектах дослідження.

Фінансово-економічний аналіз розкриває зміст фінансо­вих показників у їхньому зв'язку з виробничими, опираючись на звітність підприємств, в основному «Баланс підприємства», «Звіт про фінансові результати». Цей вид

аналізу проводить­ся після завершення кварталу або року. При цьому виявля­ються й оцінюються ключові результати й фінансові показни­ки роботи підприємства: прибуток, рентабельність, збут про­дукції, показники фінансового стану підприємства.

Проводиться фінансовими службами підприємства, фінансовими й кредитними органами, представниками ради акціонерів, аудиторськими фірмами.

Техніко-економічний аналіз вивчає господарську діяльність підприємства в тісному взаємозв'язку економічних показників з технікою, технологією й організацією виробництва, праці й уп­равління. Для виконання цього аналізу використовуються техніко-виробничі показники, що характеризують використан­ня основних засобів, матеріалів і трудових ресурсів.

Техніко-економічний аналіз проводиться технічними службами підприємства (головного інженера, головного тех­нолога, головного механіка).

Функціонально-вартісний аналіз— це метод сис­темного дослідження об'єкта (виробу, процесу, структури), спрямований на оптимізацію співвідношення між споживчи­ми властивостями продукції, її ринковою ціною й витратами на її виробництво й реалізацію. Предмет вивчення Функціонально-вартісний аналіз пов'язаний не з роботою підприємства, а з випуском й експлу­атацією певних видів продукції. Функціонально-вартісний аналіз дозволяє виявити резер­ви економії матеріальних, трудових, грошових ресурсів на ви­робництво продукції.

Комплексний економічний аналіз включає економічну й технічну сторону виробництва, аналіз соціальних і природних умов у взаємозв'язку з виробництвом.

Соціально-економічний аналіз — розглядає взаємозв'язок економічних і соціальних процесів, що відбуваються на підприємстві. Об'єктами його дослідження виступають: рівень середньої заробітної плати, стимули й мотиваційні механізми, тенденції зростання заробітної плати.

Маркетинговий аналіз — застосовується для вивчення зовнішнього середовища функціонування підприємства, ринків сировини й збуту готової продукції, конкурентноздатності, попиту та пропозиції, комерційного ризику, формуван­ня цінової політики, розробки тактики й стратегії маркетинго­вої діяльності. Проводиться службою маркетингу.

Розрізняють також економіко-правовий аналіз, економіко-екологічний аналіз, аудиторський аналіз.

5.              По колу (повноті) досліджуваних питань.

Повний аналіз всієї господарської діяльності підприємства.

Локальний аналіз діяльності окремих підрозділів або кон­кретних питань (наприклад, рівень собівартості, ступінь вико­ристання потужностей).

Тематичний аналіз використання деяких видів ресурсів, ефективності різних сторін діяльності підприємства, оптимальності прийнятих рішень.

6.По широті вивчення резервів. Прийнято розрізняти аналіз внутрішній (усередині організаційної структури підп­риємства) і порівняльний аналіз, що проводиться за матеріала­ми роботи декількох підприємств галузі.

7.              За характером прийнятих на основі аналізу рішень.
Оперативний аналіз здійснюється безпосередньо в процесі

господарської діяльності. Проводиться в плині короткого стро­ку (доба, тиждень, декада). Спрямований на вирішення завдань, які стоять перед оперативним управлінням підприємством і підрозділами. У процесі оперативного аналізу щодня вивчають­ся короткострокові зміни, які відбуваються в економічних по­казниках і на які система оперативного управління може впли­нути відразу. Завдяки оперативному аналізу стає можливим по­всякденне вивчення ходу виконання планових завдань підрозділами підприємства, оперативне виявлення негативних факторів, швидка розробка й здійснення заходів щодо їхнього усунення, забезпечення ефективності економічної діяльності підприємства. Джерелом інформації оперативного аналізу слу­жить первинна документація, дані бухгалтерського й оператив­ного обліку, зокрема, наряди, акти про простої, дані табельного обліку, лімітні карти, дані оперативного обліку про рух ма­теріалів, здачі напівфабрикатів, замовлень, платіжні вимоги.

Перспективний аналіз в умовах ринкової економіки є осно­вою оперативного планування. Найважливішими завданнями перспективного аналізу є: прогнозування господарської діяль­ності, наукове обґрунтування планів стратегічного розвитку, оцінка очікуваних результатів виконання бізнес-планів і планів розвитку. Стратегічний (перспективний) аналіз не­обхідний при складанні річних планів, тому що він дозволяє зробити прогноз значень окремих економічних показників у майбутньому, урахувати вплив нових факторів, пов'язаних з новими технологіями й здатних відігравати вирішальну роль у майбутньому.

При проведенні стратегічного (перспективного) аналізу широко використовуються загальновідомі прийоми еко­номічного аналізу: порівняння, угруповання, елімінування, ба­лансові ув'язки. Часте прогнозування проводиться на базі ди­намічних (або тимчасових) рядів. Для проведення короткост­рокового прогнозу, тобто попередніх оцінок виконання поточ­них планів (місячних, квартальних) можуть застосовувати ме­тод експертних оцінок (аналітичний, ковзаючої середньої, ек­спонентного згладжування), кореляційний метод (за допомо­гою комп'ютера). Проводиться цей вид аналізу до здійснення господарських операцій, передуючи виробничим подіям.

Підсумковий, поточний або ретроспективний аналіз — ви­конується за підсумками діяльності за той або інший період, проводиться після завершення господарських операцій, тобто після завершення року, кварталу, місяця й складання звітності

Для проведення економічного аналізу використовують різні джерела інформації, які можна згрупувати в такий спосіб.

1.Джерела звітного характеру. До них належать докумен­ти бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку й звітності.

Бухгалтерська звітність — це сукупність показників обліку, відбитих у вигляді таблиць, які характеризують вико­ристання основних коштів, трудових ресурсів, обсяги діяль­ності, фінансові результати, дані про витрати. У процесі про­ведення економічного аналізу (особливо при оцінці фінансо­во-економічного стану підприємства) широко використову­ються дані фінансової звітності, до яких належать:

•   Баланс(Форма № 1);

•   Звіт про фінансові результати (Форма №2);

•   Звіт про рух грошових коштів (Форма №3);

•   Звіт про власний капітал (Форма №4);

•   Додаток до річної фінансової звітності (Форма №5). Важливе значення для аналітичної роботи мають дані,

відбиті в облікових регістрах, оборотних відомостях, картках і книгах обліку, у первинних документах (вимогах, нарядах, на­кладних).

Статистична звітність складається на базі даних оператив­но-технічного обліку й використовується для дослідження й установлення закономірностей і тенденцій розвитку вироб­ництва, для вивчення соціальних явищ..

До статистичної звітності складаються наступні форми:

- Форма № 1-підприємство «Звіт про основні показники діяльності підприємства»;

- Форма № 1-Б «Звіт про фінансові результати, дебіторсь­кої й кредиторської заборгованості»;

- Форма № 1-П «Звіт промислового підприємства по про­дукції»;

- Форма № 1-послуги « Звіт про обсяги реалізованих по­слуг»;

- Форма № 11-ОФ «Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації (зношуванні);

- Форма № 1-ПВ «Звіт про працю»; Форма № 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу»;

- Форма № 6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання»

- Форма №3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)»;

- Форма № 1-ПВ (умови праці) «Звіт про стан умов праці, пільги й компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці»;

- Форма № 1-ПВ (заборгованість) «Звіт про стан заборго­ваності по виплаті заробітної плати»;

- Форма № 5-з «Звіт про витрати на виробництво про­дукції (робіт, послуг).

Податкова звітність — звітність, що містить інформацію про нарахування й сплату податків і платежів. Це, в основно­му, Декларація про податок на прибуток, Декларація про ПДВ»

2.Нормативні документи й дані планів. До них належать
всі види планів, розроблених підприємством (перспективні,
поточні, оперативні, бізнес-плани, плани-графіки вироб­ництва), технологічна документація (технологічні процеси, карти нормування), а також норми й нормативи витрати ма­теріалів, трудових процесів, кошторису, цінники.

3.              Необлікові джерела інформації. До яких належать:

•  офіційні нормативні документи, які підприємство вико­ристовує у своїй діяльності — Закони України, Укази Президента, Постанови Уряду й місцевих органів влади;

•  матеріали, акти, підсумки внутрішнього й зовнішнього аудита, внутрішньовідомчих і позавідомчих ревізій, пе­ревірок діяльності податковою службою, кредитними ус­тановами;

•  господарсько-правові документи (договори);

•  технічна й технологічна документація:

•  спеціальні спостереження (хронометражі);

•  доповідні записки, переписка з контрагентами;

•  реклама.

Слід зазначити, що перш ніж користуватися певною інформацією, необхідно переконатися в її повноті й вірогідності. Перевірка планових показників ведеться з погляду їхнього погоджування й взаємної погодженості в різних формах плану. Наприклад, план реалізації повинен випливати із плану виробництва, а останній повинен бути пов'язаний із планом матеріально-технічного постачання й планом по праці; завдання плану з підвищення продуктивності праці, зниження собівартості повинні випливати із плану підвищення ефектив­ності виробництва.