Удосконалення системи обліку, контролю та аналізу ефективного використання виробничих запасів підприємства

На функціональний зв'язок не діють випадкові причини. І тому така залежність завжди є точною, повною.

Але крім пропорційних, функціональних зв'язків є зв'язки не пропорційні, при яких тому самому значенню факторної озна­ки можуть відповідати кілька різних значень результативної озна­ки. І ці зв'язки виявляються не в кожному окремому випадку, а тільки в середніх величинах великої кількості спостережень.

Такі зв'язки називаються кореляційними. На відміну від функціональних зв'язків кореляційні зв'язки є неповними і не­точними.

За напрямом зв'язки можуть бути прямими і зворотними.

Прямим називають такий зв'язок, при якому із збільшенням або зменшенням значень факторної ознаки відповідно збільшується або зменшується середнє значення результативної ознаки. Прикла­дом є залежність між розміром підприємства і обсягом продукції.

Зворотній — це такий зв'язок, при якому значення результа­тивної ознаки змінюється в протилежному напрямі відносно змін значень факторної ознаки. Приклад, із зростанням продуктив­ності праці собівартість продукції знижується.

3.2. Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства

Оцінка фінансового стану підприємства здійснюється здебільшого на основі аналізу фінансових звітів. Основним джерелом інформації при аналізі фінансового стану є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємства, зокрема: Баланс (форма 1) (додатки 25-28), Звіт про фінансові результати (форма 2) (додатки 29-32), Звіт про рух грошових коштів(форма 3), Звіт про власний капітал (форма 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма 5), іноді (наприклад, при обчисленні показників ринкової активності підприємства, для уточнення деяких показників ліквідності) залучаються також дані статистичної звітності, бірж, оперативна бухгалтерська інформація тощо.

У результаті аналізу фінансовго стану підприємства отримують певні показники, необхідні для його оцінки, планування та підготовки оперативних управлінських рішень за всіма аспектами фінансової діяльності підприємства, тобто формується інформаційна система фінансового менеджменту, або фінансова інформація. Отже, в додатку 33 подані ноказники платоспроможності і фінансової стабільності.

Структура активів і пасивів підприємства визначає його платоспроможність та фінансову стійкість. Система показників платоспроможності та фінансової стійкості дозволяє оцінити здатність підприємства відшкрдовувати поточні борги у визначені терміни, фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу тощо. Таким чином, з додатка 33 видно, що на протязі п’яти років частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах збільшилась у порівнянні з 2001 та 2004 роками і зменшилась у порівнянні з 2002 і 2003 роками. Це позитивне явище, оскільки збільшилась і сама валюта балансу.

Чатка основних засобів в активах не значно збільшилась відносно всіх років, але це пов’язано із різким збільшенням величини основних засобів в балансі підприємства та різким зростанням обсягів реалізації, що є позитивним явищем на підприємстві. 

Коефіцієнт зносу основних засобів значно зменшився в 2005 році у порівнянні з 2001 – 2003 роками і не суттєво збільшився у порівнянні з 2004 роком, що є позитивним фактором.

Частка оборотних виробничих активів зменшилась у 2005 році у порівнянні з 2002 та 2003 роками і збільшилась у порівнянні з 2001 та 2004 роками, що є позитивним явищем.

Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах зменшилась у 2005 році у порівнянні з 2002 та 2003 роками і збільшилась у порівнянні з 2001 та 2004 роками, що є позитивним явищем.

Коефіцієнт мобільності активів хоча і знизився, але має велику величину. Це позитивне явище для підприємства.

Оборотність активів у 2005 році зменшилась відносно 2003 та 2004 років, але вона в двічі вища за оборотність активів у 2001 та 2002 роках. Що є позитивним явищем.

Фондовіддача підприємства різко зменшилась у порівнянні з попередніми роками, що є негативним явищем. Але позитивним є те, що показник фондовіддачі направлений на зменшення відхилення.

За останні роки спостерігається тенденція до збільшення коефіцієнта оборотності обігових коштів що є позитивним явищем.

Період одного обороту обігових коштів майже в двічі зменшився у порівнянні з 2001 та 2002 роками і в двічі збільшився у порівнянні з 2003 та 2004 роками. Збільшення періоду обороту обігових коштів є негативним явищем на підприємстві.

Коефіцієнт оборотності запасів в двічі збільшився у порівнянні з 2001-2003 роками, що є позитивним явищем, і в двічі зменшився у порівнянні з попереднім роком, що є негативним для підприємства.

Період одного обороту запасів в двічі зменшився у порівнянні з 2001 та 2002 роками, що є позитивним і збільшився у двічі у порівнянні з 2004 роком, що є негативним, але при створених умовах  нормальним явищем.

В таблиці 3.1 видно тенденцію зниження періоду фінансового циклу, що є позитивним для діяльності підприємства.

Всі показники рентабельності у порівнянні з останніми роками значно зменшились, що є надзвичайно негативним явищем.

Також негативним є те, що дуже сильно зросли показники періоду окупності капіталу та період окупності власного капіталу.

Показники фінансової стійкості знизились до критичних величин, що є надзвичайно негативним, оскільки, крім зниження показників фінансової стійкості відсутня тенденція до їх збільшення.

Показники поточної ліквідності та ліквідності швидкої знизились у порівнянні з 2001-2004 роками, але їх величина залишається значною.

Негативним є зменшення коефіцієнта абсолютної ліквідності, який є крім цього надзвичайно малим.

Отже, на основі проведеного аналізу сміливо можна висловити думку стосовно того, що фінансово-господарська діяльність підприємства знаходиться на досить високому рівні, але є ряд проблем які вимагають негайного вирішення у наступному періоді. Найголовнішими проблемами, які необхідно вирішити це збільшення рентабельності та ліквідності підприємства.

3.3 Розробка та апробація методики загального аналізу виробничих запасів

Необхідною умовою організації виробництва продукції є його забезпечення матеріальними ресурсами: сировиною; матеріалами; паливом; енергією; напівфабрикатами тощо. В процесі використання матеріальних ресурсів відбувається їх трансформація в матеріальні витрати. Тому економне використання палива, сировини, матеріалів тощо знижує собівартість.

Раціональне використання матеріальних ресурсів, знижуючи собівартість, є фактором зростання прибутку і рентабель­ності.   Але   не   тільки   до   підвищення   економічних   показників, що характеризують ефективність виробництва, приводить економне використання матеріальних ресурсів. Зростання обсягів виробництва для задоволення потреб людини при існуючих технологічних системах призвело до того, що темпи вичерпування природних ресурсів і рівень забруднення середовища існування перевищили допустимі межі. У зв'язку з цим актуальним завданням є зниження обсягів спожитих ресурсів при визначальних темпах зростання продуктивності праці над її фондоозброєністю. Це можливо при певному технологічному розвитку.

Пошук варіантів економії і раціонального використання матеріальних ресурсів є основним змістом аналізу.

Аналіз матеріальних ресурсів підприємства здійснюється за такими етапами:

1.  Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів.

2.  Оцінка впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальних витрат.

3.  Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами.

4.  Аналіз    обґрунтованості    норм    витрат    матеріально-технічних ресурсів.

5.  Обґрунтування оптимальної потреби матеріальних ресурсів.

Джерелами інформації для аналізу матеріальних ресурсів є форми статистичної звітності про наявність, використання матеріаль­них ресурсів і про витрати на виробництво, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, інформація аналітичного бухгал­терського обліку про надходження, витрати і залишки матеріальних ресурсів, а також плани матеріально-технічного постачання, договори на постачання сировини і матеріалів.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів здійснюється через систему показників і моделювання їх взаємозв'язку. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів розподіляються на узагальнювальні та часткові.

До узагалънювальних належать:

•   матеріаловіддача;

•   матеріаломісткість продукції;

•   питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції.

Часткові показники ефективності матеріальних ресурсів використовуються для характеристики ефективності використання окремих елементів матеріальних ресурсів, а також для оцінки матеріаломісткості   окремих   виробів. 

Питома   матеріаломісткість окремих виробів може обчислюватись у вартісному, натурально-вартісному і натуральному виразі. Розглянемо порядок визначення і тенденції зміни узагальнювальних показників.

Матеріаломісткість продукції визначається як співвідношення суми матеріальних витрат і вартості виробленої продукції та характеризує матеріальні витрати, що припадають на кожну гривню виробленої продукції. Матеріаломісткість продукції розраховується за таким алгоритмом:

ММ =ВМ/В    (3.1)

де  ММ~ матеріаломісткість продукції;

ВМ- матеріальні витрати;

В - обсяг виробленої продукції у вартісних або натуральних показниках.

Матеріаловіддача - це показник, обернений до матеріало­місткості, характеризує випуск продукції на одну гривню використаних матеріальних ресурсів. Матеріаловіддача обчислюється за алгоритмом:

МВ=В/ВМ        (3.2)

Як свідчить практичний досвід, науково-технічний прогрес супроводжується зниженням матеріаломісткості, металомісткості і енергомісткості створюваних систем. Тому створення економічних, а також принципово нових конструкційних матеріалів та виробів, нових видів технологічних систем і способів впливу на предмети праці залишається актуальним завданням.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції - це показник, що характеризує співвідношення матеріальних витрат та повної собівартості та обчислюється за таким алгоритмом:

ПВВМ=ВМ/СВ               (3.3)

де  ПВВМ - питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції;

СВ - собівартість продукції.

В економічній літературі рекомендується декілька методик аналізу узагальнювальних показників ефективності використання матеріальних ресурсів, що базуються на різних типах факторних систем. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних витрат таким чином: зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат, а зниження матеріаломісткості - зменшує суму матеріальних витрат.

Дані щодо динаміки узагальнювальних показників ефективності використання матеріальних ресурсів наведено у табл. 3.1.

У 2005 році спостерігається зростання матеріаловіддачі на 42% і 51%, спад матеріаломісткості на 29% і 33% при спаді питомої ваги матеріальних витрат у собівартості продукції на 35% і 36% відносно 2001 та 2002 років відповідно.

При цьому у 2005 році обсяг виробленої продукції в аналітичному періоді збільшився на 157% і 150%, матеріальні витрати збільшилися на 81%  і 66%, але собівартість продукції також збільшилась на 176% і 157% відносно 2001 та 2002 років відповідно.

Також спостерігається спад матеріаловіддачі на 12% і 5%, зріст матеріаломісткості на 14% і 5% при зрості питомої ваги матеріальних витрат у собівартості продукції на 23% і  5% відносно 2003 і 2004 років відповідно.

При цьому у 2005 році обсяг виробленої продукції в аналітичному періоді збільшився на 4% і 3%, матеріальні витрати збільшилися на 19%  і 2%, але

Таблиця 3.1.