Удосконалення системи обліку, контролю та аналізу ефективного використання виробничих запасів підприємства

собівартість продукції зменшилась на 4% і 3% відносно 2003 та 2004 років відповідно.

Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів зумовлює скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції, зниження її собівартості та зростання прибутку.

3.4 Основи концепції методики контролю за зберіганням та використанням виробничих запасів

На стадії обертання суспільного продукту оборотні кошти із грошової форми переходять у виробничі запаси. На стадії виробництва виробничі запаси перетворюються у продукцію (роботи, послуги). На стадії реалізації продукція (роботи, послуги) переходить у гроші, які знову використовуються для відновлення виробничих запасів.

Завданням контролю є активний вплив на усунення перешкод для кругообігу оборотних коштів, сприяння раціональному їх використанню та збереженню на всіх стадіях відтворення. Виходячи з цього, визначають об'єкти, джерела інформації, методичні прийоми контролю, узагальнення та реалізації його результатів за операціями з матеріальними цінностями (дод. 34 ).

Контроль дає оцінку методам визначення вартості запасів їх балансової (облікової) вартості, відображеної за чистою вартістю реалізації.

Об'єкти контролю операцій з виробничими запасами такі:

•   кількісне і якісне приймання матеріальних цінностей від постачальників, а також при внутрішньому переміщенні у міжцеховому напрямі, між матеріально відповідальними особами, складами і виробництвом. При цьому ревізія перевіряє повноту оприбуткування матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку, відповідність їх за якістю супровідним і приймальним документам, складеним матеріально відповідальними особами, а також матеріалів, що надійшли без супровідних документів;

•   збереження матеріальних цінностей і закріплення матеріальної відповідальності - за даними бухгалтерського обліку перевіряють,чи відповідає стан складського господарства вимогам збереження цінностей (наявність ваговимірювальних приладів та час їх клеймування, обладнання складів стелажами, полицями, шафами, контейнерами, протипожежним устаткуванням). Разом з тим перевіряють наявність запобіжної сигналізації, запорів, засобів техніки безпеки тощо. Закріплення матеріальної відповідальності ревізія перевіряє за даними договорів про матеріальну відповідальність, складеними між адміністрацією підприємства і конкретними працівниками;

•   норми витрат матеріалів на виробництво та їх дотримування - ревізія перевіряє обґрунтованість затвердження норм та їх застосування у лімітно-забірних картах і відомостях на витрачання матеріалів, а також при стимулюванні економії витрат на виробництво продукції, виконанні робіт і послуг;

•   брак і псування матеріальних цінностей і тари -досліджують причини, що зумовили виникнення негативних явищ, розмір непродуктивних втрат, встановлюють осіб, відповідальних за завдані збитки;

•   малоцінні і швидкозношувані предмети (МШП), їх використання і збереження - перевіряють придбання МШП, нарахування зносу, а також списання при видачі у експлуатацію предметів на витрати виробництва і контроль за їх використанням;

•   при виявленні фактів безгосподарності або нестачі чи привласнення цінностей ревізія встановлює відповідальних осіб за завдані збитки та розмір їх відшкодування;

•              первинна документація з обліку матеріальних цінностей перевіряється ревізією щодо достовірності відображуваних у ній господарських операцій;

•   бухгалтерський облік і звітність як об'єкти контролю вивчають щодо достовірності даних, закріплення матеріальної відповідальності за цінності, здійснення контролю за господарськими операціями, пов'язаними з прийманням та витрачанням матеріалів;

•   нестача цінностей та збитки, їх обґрунтованість і відповідальні особи - ревізія узагальнює перевірку інших об'єктів, де виявлено збитки, перевіряє, чи відповідають вони за розміром даним бухгалтерського обліку та іншим доказам; наскільки правильно встановлено матеріальну відповідальність конкретних працівників та розмір відшкодування збитків.

Джерелами інформації контролю операцій з матеріальними цінностями є нормативно-довідкова і фактографічна інформація. Використання ревізією нормативних актів про поставку продукції виробничо-технічного призначення, її приймання та використання, з питань обліку і контролю матеріальних ресурсів, затверджених Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими органами державного управління подано у додатку 35.

Фактографічну інформацію становлять договори поставки матеріалів, про матеріальну відповідальність працівників, первинні документи та відомості інвентаризації цінностей, відображені на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку 20 "Виробничі запаси", 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 28              "Товари". Сюди належать також акти попередніх ревізій і перевірок матеріальних цінностей, складені відповідними
контрольними органами, а також інформація правоохоронних
органів. Ці джерела інформації мають довідковий характер і
підлягають перевірці за допомогою зустрічних перевірок,
взаємного контролю операцій та інших методичних прийомів
документалістики.

За допомогою фактографічної інформації і НДІ ревізія, використовуючи методичні прийоми документалістики, перевіряє насамперед збереження матеріальних ресурсів, зокрема, укладення договорів про повну матеріальну відповідальність працівників, дотримання трудового законодавства, створення умов для чинності договорів та ін.; наявність підписів матеріально відповідальних осіб на облікових регістрах, які відображують підзвітність у них цінностей (оборотні відомості, машинограми та ін.). Ревізія вивчає організацію поточного контролю за збереженням і витрачанням цінностей, роботою матеріально відповідальних осіб, строками проведення інвентаризацій.

Проводячи перевірку операцій з матеріальнимим цінностями (виробничими запасами) доводиться визначати розміри збитків від розкрадння, нестачі, знищення, псування цінностей. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. №116 затверджено методику обчислення збитків від перелічених негативних явищ. Розмір збитків за цих причин визначається за балансовою вартістю цих цінностей з вирахуванням амортизації, але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Державний комітет статистики України, розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору. Розрахунок проводиться за таким алгоритмом:

Р3=[(Бв-А)ХІінф + ПДВ+Азб]х2;                       (3.5)

Рз - розмір збитків (грн.);

Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, псування, нестачі, знищення матеріальних цінностей (грн.);

А - амортизаційні відрахування предметів (грн.);

Іінф. - загальний індекс інфляції розрахований на основі щомісячно визначених Державним комітетом статистики України індексів інфляції;

ПДВ - розмір податку на додану вартість (грн.);

Азб - розмір акцизного збору (грн.).

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається виходячи із собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів та документів суворого обліку обчислюється із застосуванням коефіцієнта:

•    5 - до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, встановленої законодавством;

•    50 - до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не

зазначена номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.

Розмір збитків від розкрадання банкнотного або захищеного паперу, персоніфікованої захисної стрічки обчислюється:

•  із застосуванням коефіцієнта 1,5 до максимальної суми грошей, які можуть бути виготовлені на цьому банкнотному папері;

•  у п'ятикратному розмірі від вартості захищеного паперу та персоніфікованої захисної стрічки.

У випадках розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, що підлягають списанню на витрати у міру відпуску їх у виробництво або експлуатацію (в установах, які утримуються за рахунок бюджетних коштів - у міру їх придбання) та облік яких ведеться лише у кількісному виразі, розмір збитків визначається виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактичному фізичному зносу, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкової ціни.

Із сум, стягнутих від відшкодування збитків, завданих підприємству, установі, організації, залишок коштів перераховується до Державного бюджету України.

Господарським кодексом України передбачені засади відповідальності учасників господарських відносин.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Вирішення відшкодування збитків у сфері господарювання покладено на суди, а розмір їх у багатьох випадках визначає ревізія.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен, згідно закону, відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені роботодавцем, втрата або пошкодження майна, а також не одержання ним доходів у разі виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

При контролі і ревізії операцій з матеріальними цінностями, як окрему групу питань розглядається матеріальна відповідальність працівників перед підприємством. Такі обставини виникають тоді, коли завдано матеріальних збитків підприємству його ж працівниками. Оформлення необхідних документів для вирішення цих питань є прямим обов'язком бухгалтерії, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Діючим законодавством розрізняють два основні види матеріальної відповідальності працівників перед своїм підприємством:

•    відповідальність за збиток, завданий при порушенні покладених на працівника трудових зобов'язань;

•    відповідальність за шкоду, завдану при відсутності трудових відносин (порушення цивільно-правових договорів).

Трудові зобов'язання (трудові відносини) виникають при складанні трудового договору між працівником і підприємством (роботодавцем). Це можуть бути окремі письмові угоди (контракти) або заяви з проханням про приймання на роботу і відповідного наказу адміністрації підприємства. Згідно Кодексу законів про працю України трудовий договір вважається складений і тоді, коли працівник фактично був допущений до роботи, навіть якщо не видано наказ або розпорядження.

Цивільно-правовий договір регулює відносини підприємства (роботодавця) з працівником, який виконує окремі роботи або надає послуги при відсутності трудових

відносин. Це ситуації коли громадянин виконував для замовника (роботодавця) договори підряду, перевезення вантажів або супроводжував майно за договором.

Кожний вид відповідальності відрізняється перед усім пакетом нормативно-правових актів, які її регулюють. Різні також принципи, розміри, підстави і форми відшкодування збитків при кожній із названих форм матеріальної відповідальності. Зокрема, принципово може відрізнятися розмір матеріальної відповідальності за одні і ті ж дії штатного працівника підприємства і громадянина, який працює там же, але за договором підряду.

Тому помилка ревізора у визначені виду відповідальності може привести до втрати можливості для відшкодування збитку, завданого підприємству.

За загальними правилами трудового законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність за збитки, завдані роботодавцю внаслідок порушення ними своїх трудових обов'язків.

Діюче законодавство розрізняє колективну та індивідуальну форми матеріальної відповідальності. Власник (засновник) суб'єкта господарювання має право вибору форми відповідальності для працівників з урахуванням вимог діючого законодавства.

Матеріальна відповідальність працівника не залежить від його притягнення до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності й може здійснюватися одночасно. Наприклад, наказ керівника підприємства про відшкодування працівником внутрішньо змінного простою і про винесення догани за це ж порушення.

Трудовим законодавством передбачена колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Така відповідальність застосовується при спільному (сумісному) виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних з обробкою, продажем (відпуском), перевезенням вантажів або застосуванням у процесі виробництва переданих їм товарно-матеріальних цінностей. Необхідна умова - неможливість розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника