Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2012 в 16:56, магистерская работа
Практика доводить - процес обліку використання виробничих запасів є доволі трудомісткою ділянкою. Тому не дивно, що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, а на деяких - і запущеність в обліку, що веде до великих втрат виробничих запасів. Все це зайвий раз підтверджує, що до цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, пов’язаних з розробкою науково обґрунтованої системи використання виробничих запасів.
Вступ
Розділ 1.
Теоретико – методологічні основи обліку, аналізу та контролю наявності та використання виробничих запасів
1.1 Виробничі запаси, як об’єкт дослідження
1.2. Економіко – правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної літератури
1.3.Галузеві особливості, що впливають на організацію обліку виробничих запасів
Розділ 2.
Удосконалення обліку наявності та використання виробничих запасів
2.1 Облік виробничих запасів в системі прийняття управлінських рішень
2.2 Розвиток фінансового обліку виробничих запасів
2.3 Удосконалення податкового обліку виробничих запасів
2.4. Трансформації вітчизняної практики обліку виробничих запасів до міжнародних стандартів
2.5. Організація обліку виробничих запасів в інформаційних бухгалтерських системах
Розділ 3.
Розвиток системи економічного аналізу та контролю наявності та ефективності використання виробничих запасів
3.1 Система аналітичних показників, інформаційна база і основні методи економічного аналізу
3.2 Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства.
3.3 Розробка та апробація методики загального аналізу виробничих запасів
3.4 Основи концепції методики контролю за зберіганням та використанням виробничих запасів
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Звітність підприємства і його підрозділів повинна піддаватися періодичній перевірці. Така перевірка включає розгляд правильності заповнення форм звітності, їхню відповідність затвердженим формам, правильності арифметичних підрахунків при відображенні окремих показників, а також показаних у звіті відносних величин, зокрема, відсотків.
Перевірка інформації також повинна проводитися з узгодження показників різних форм звітності, з логічного контролю показників звітності, з узгодження й спадковості показників звітів за суміжні періоди, такими як зустрічні перевірки й перевірки стану обліку.
Успішне проведення аналітичної роботи залежить від того, наскільки ретельно продумана її організація. При проведенні економічного аналізу рекомендується виділяти наступні основні етапи.
1. Упорядкування плану аналітичної роботи: визначення теми, напрямків використання його результатів; розробка програми, календарного плану, розподіл роботи між виконавцями; визначення джерел інформації; розробка макетів аналітичних таблиць, методичних вказівок, засобів оформлення результатів аналізу.
2.Підготовка матеріалів для аналізу: відбір наявної інформації, створення додаткових джерел, перевірка вірогідності інформації, аналітична обробка інформації із заповненням всіх таблиць.
3. Попередні оцінки: характеристика виконання плану за досліджуваними показниками; характеристика зміни показників у порівнянні з попереднім періодом; характеристика ступеня використання ресурсів.
4. Аналіз причин динамічних змін і відхилень від базових показників (або показників плану): визначення кола взаємодіючих факторів й їхнього угруповання; розкриття зв'язків і залежності між факторами; виділення впливу факторів, що не залежать від діяльності підприємства; визначення впливу факторів і виконання розрахунків їхнього впливу на зміну величини показників; оцінка збитку, нанесеного факторами, що негативно впливають; виявлення невикористаних можливостей поліпшення аналізованих показників.
5. Підсумкова оцінка й зведений розрахунок резервів: узагальнюються наслідки аналізу й підраховуються загальні резерви виробництва, дається заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються конструктивнізаходи з метою поліпшення роботи й використання резервів виробництва.
Організація управління кожним етапом аналізу залежить від наявності в структурних підрозділах бюро або груп аналізу.
Виконавцями аналізу виступають наступні групи осіб. Загальне керівництво аналітичною роботою на підприємстві здійснюється заступником директора по економічній роботі (головним економістом). Безпосередньо цю роботу очолює начальник (керуючий) планового відділу або головний бухгалтер. Виконавцями економічного аналізу на підприємстві є економісти, плановики, бухгалтери, якщо необхідно працівники інших професій. Якщо аналіз виконують зовнішні організації, то аналітиками можуть бути аудитори, працівники банків й адміністрації, відомчі ревізори, податкові інспектори.
Економічний аналіз діяльності може бути поточним (оперативним) і цільовим (детальним).
На практиці аналіз здійснюється в наступній послідовності:
• дають об'єктивну оцінку аналізованому показнику: визначають виконання плану або відхилення від базового значення (у відсотках і за абсолютним відхиленням), динаміку цього показника;
• визначають всі причини — фактори, що вплинули на виконання плану або позитивне відхилення від бази за аналізованим показником;
• визначають ступінь впливу кожного фактору на результат по аналізованому показнику; цей розрахунок дає можливість визначити кількісний розмір наявних резервів. У ході цієї частини аналізу також можна виявити й результат впливу на виробничий процес передових методів організації виробництва й праці;
• складають докладний план заходів із вказівкою строків і виконавців, виконання якого дозволить у плановому періоді використати виявлені в процесі аналізу резерви, усунути недоліки, а також здійснити оперативний контроль.
Зібрані під час аналізу матеріали, заповнені таблиці, розрахунки впливу факторів і резерви на заключному етапі узагальнюються й письмово оформляються у вигляді довідок, актів перевірок, аналітичних і доповідних записок, пояснювальних записок і звітів. Зовнішні органи оформляють результати аналізу у вигляді висновків.
Самостійним документом, у якому відображаються наслідки аналізу, є проект наказу. Цей документ, затверджений підписами керівників підприємства, має обов'язковий характер для виконання запропонованих аналітиком заходів.
Реалізація пропозицій за результатами аналізу здійснюється шляхом видання наказів і розпоряджень, у яких визначається перелік заходів, строк початку й закінчення їхнього здійснення, необхідні матеріальні й фінансові ресурси, виконавці, відповідальні й контролюючі службові особи або підрозділи підприємства
Під методом науки прийнято розуміти засоби дослідження предмета цієї науки.
Всі економічні процеси і явища економічний аналіз розглядає в постійному розвитку й зміні, тобто в діалектику. Такий підхід дозволяє виділити таку характерну рису методу економічного аналізу, як необхідність постійних порівнянь. Так, практичні результати порівнюються з результатами минулого років, результатами інших підприємств, плановими значеннями й ін.
Ще однією характерною рисою методу економічного аналізу є необхідність вивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних сторін кожного явища й процесу. Наприклад, зростання величини рівня годинної оплати праці на підприємстві позитивна тенденція для працівників, але негативний фактор при аналізі фонду заробітної плати.
Економічний аналіз вивчає діяльність підприємства не ізольовано, а з урахуванням всіх взаємозв'язків. Це є методологічною характеристикою методу економічного аналізу.
Таким чином, установлюються причинно-наслідкові зв'язки. Економічний аналіз дозволяє давати їм кількісну оцінку, тобто вимірювати вплив факторів на аналізований результуючий показник діяльності підприємства. Вищевикладене забезпечується широким застосуванням індукції й дедукції у взаємозв'язку. Індукція припускає дослідження від часткового до загального, від фактів до узагальнень, від причин до результатів. Наприклад, від вивчення виконання плану за окремими показниками (продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток) переходять до загальної оцінки діяльності підприємства в цілому.
Дедукція припускає дослідження від загального до частки, від узагальнення до фактів, від результатів до причин. Наприклад, при аналізі загальних витрат на випуск продукції в першу чергу досліджується виконання плану за собівартістю товарної продукції, а потім детально вивчається формування витрат, досліджується вплив різних факторів на рівень окремих витрат.
При цьому кожний процес й явище розглядаються як система багатьох елементів, пов'язаних між собою. Таким чином, системність при вивченні об'єктів аналізу виступає ще однією характерною рисою методу економічного аналізу.
Для методу також характерне використання системи показників оцінки, що дозволяє провести комплексне системне дослідження причинно-наслідкових зв'язків економічних процесів у ході діяльності підприємства.
Вищесказане спричиняється формування поняття методу економічного аналізу.
Під методом економічного аналізу розуміють системне комплексне вивчення, вимір й узагальнення впливу окремих факторів на результати діяльності підприємства шляхом використання спеціальних прийомів, підходів, способів вивчення господарських процесів на основі показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації з метою розробки напрямків підвищення ефективності діяльності підприємства.
Економічний аналіз має справу з різними видами економічних моделей, характерною рисою яких є те, що цільовою функцією в них виступає узагальнюючий (результуючий) показник, а аргументами — фактори, що впливають на цей результуючий показник. Наприклад, на узагальнюючий показник обсяг випуску можуть впливати наступні фактори: число робітників, кількість робочих днів у році, тривалість робочого дня й середньо-годинна продуктивність одного робітника.
Характерні риси методу економічного аналізу можна узагальнити.
1. Використання системи економічних показників, за допомогою якої дається кількісна оцінка окремих сторін господарської діяльності підприємства. Як правило, кожне економічне явище описується не одним, а комплексом економічних показників. Від того, наскільки повно й точно відображають сутність досліджуваних явищ, залежать результати аналізу. Наприклад, використання праці на підприємстві вивчається за допомогою показників продуктивності праці, чисельності персоналу, середньої заробітної плати.
2. Розкриваються причини зміни цих показників за певний період
3. Система показників вивчається в їхньому взаємозв'язку, взаємозалежності, взаємозумовленості. Вивчення взаємозв'язку вимагає виявлення співпідпорядкованості показників, виділення узагальнюючого показника й факторів, на нього що впливають. Той самий показник у різних ситуаціях може виконувати роль як факторного, так і результуючого показника, залежно від цілей й об'єкта дослідження. Наприклад, продуктивність праці — показник, що відображає результати інвестування у виробництво; у свою чергу продуктивність праці є чинником зростання обсягу випуску.
4. Проводиться кількісний вимір впливу факторів на узагальнюючий показник.
Господарсько-фінансова діяльність підприємства характеризується взаємозалежністю і нерозривним взаємозв'язком всіх сторін і показників виробничої і фінансової роботи.
З допомогою економічного аналізу через систему показників вивчаються господарські явища і процеси, виявляються причини їх зміни та вимірюються взаємозв'язки між ними.
Показники, що використовуються під час економічного аналізу, знаходяться в обліково-звітних матеріалах підприємства, зокрема в документах планування й обліку, в оперативній звітності.
Всі показники діляться на якісні й кількісні, в грошовому і натуральному вираженні.
Під час аналізу, в основному, від дослідження підсумкових показників, переходять до детального вивчення їх за місцем і часом виникнення, їх дії, характеристики факторів зміни, пошуку резервів і шляхів їх мобілізації.
Комплексний підхід до дослідження факторів формування показників роботи підприємства базується на прийомах аналізу, які забезпечують виявлення і вимірювання реальних зв'язків, що можуть бути застосовані до вивчення різних сторін роботи підприємства та результатів його діяльності.
Основними прийомами економічного аналізу є наступні прийоми:
— порівняння;
— групування;
— елімінування;
— ланцюгових підстановок (основний прийом елімінування);
— обчислення абсолютних різниць (відхилень);
— обчислення відносних різниць (відхилень).
Суть цих прийомів полягає в наступному:
Прийом порівняння полягає в тому, що порівнюють показники планових завдань з показниками попередніх періодів; показники фактичного досягнення з плановими і фактичними попереднього періоду; показники діяльності одного підприємства з відповідними показниками споріднених підприємств. За допомогою даного прийому визначають рівень напруженості планових завдань, рівень виконання планових завдань, порівнюють результати одного підприємства з результатами спорідненого. Це сприяє виявленню резервів підвищення ефективності виробництва.
Основною і базовою умовою для порівняння є однорідність економічного змісту вимірників і оцінки показників, що зіставляються.
При цьому використовують абсолютні та відносні показники, кожен з яких має своє призначення в аналізі.
Групування — це виділення в складі досліджуваних явищ груп і підгруп за тими чи іншими ознаками, які допомагають систематизувати матеріали аналізу, розкривають зміст результатів і вплив на них окремих показників. Групування являється основою обробки й аналізу масових даних і використовується для визначення структури й структурних змін, а також для вивчення взаємозв'язку між показниками.
Елімінування — прийом, за допомогою якого виключається дія всіх факторів, крім одного, по якому визначається величина впливу. Цей прийом здійснюють різними способами. Одним з них являється прийом ланцюгових підстановок.
Прийом ланцюгових підстановок. При застосуванні цього методу проводиться послідовна заміна планової (базової) величини кожного із взаємодіючих факторів фактичною і порівнюються результати, які послідовно одержують при кожній такій заміні. При цьому елімінується (виключається) вплив окремих факторів на досліджуваний узагальнюючий показник господарської діяльності підприємства.
Використовуючи цей прийом, необхідно дотримуватися послідовності підстановки згідно з функціональною залежністю розрахункових показників економічних зв'язків.
Прийом ланцюгових підстановок дає змогу розкрити взаємозв'язок окремих факторів і виміряти їх вплив на зміну
аналізованих показників. Він використовується при наявності прямої і зворотної пропорційної залежності між досліджуваними явищами.
Між ознаками існують два типи зв'язків — функціональний і кореляційний.
Функціональний — це такий зв'язок, при якому із зміною факторної ознаки на одиницю відповідно змінюється результативна ознака на певну величину. Наприклад, із зміною фондовіддачі чи величини вартості середньорічних фондів змінюється і величина обсягу виробництва продукції. Також обсяг виробництва продукції відповідно змінюється при зміні продуктивності праці і зміні середньоспискової чисельності працюючих промислово-виробничого персоналу.