Теоретични основи инвестицийной политики пидприэмства

• узгодженість запланованих інвестицій із загальноекономічними  умовами зовнішнього для підприємства середовища [14, с. 14].

Визначаючи інвестиційну привабливість окремої сфери діяльності, потрібно враховувати комплекс факторів, що становлять зовнішні умови інвестиційного проекту :

• важливість галузі — значення продукції, її особливості, частка експорту, залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни, частка галузі або конкретної продукції у ВВП, основні споживачі продукції;
• характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції чи монопольності, особливості ринку збуту, фактичні чи потенційно можливі обсяги ринку,сталість галузі щодо загального економічного спаду в країні;
• рівень державного втручання в розвиток галузі — низький, середній чи великий, включаючи державні капітальні вкладення, податкові пільги, можливість прискореної амортизації;
• соціальна значущість сфери діяльності — кількість робочих місць,регіональне розміщення виробництв, середня заробітна плата, діяльність профспілок, екологічна небезпечність виробництва та продукції, статистика страйків і збитків від них;
• фінансові умови роботи галузі — рівень загальної прибутковості,середня рентабельність, віддача на вкладений капітал, оборотність активів, їх середня ліквідність [13, с. 211]. 

Інвестиційна привабливість  або взагалі „економічний паспорт”  підприємств, може мати такий вигляд :

1. Загальна характеристика виробництва: характер технології: наявність сучасного устаткування, у тому числі іноземного; екологічна шкідливість виробництва; складське господарство; наявність власного транспорту; географічне розміщення; наближеність до транспортних комунікацій.

2. Характеристика технічної бази підприємства.

3. Номенклатура продукції,  що випускається: обсяг виробництва;  експорт; імпорт сировини та  матеріалів; зв'язки з іншими підприємствами; постачальники та споживачі; оцінювання  стабільності збуту  (попиту).

4. Виробнича потужність, можливість нарощування виробництва.

5. Місце підприємства  в галузі, на ринку; рівень його  монопольності.

6. Характеристика дирекції; схеми управління; чисельність персоналу,  його структура, заробітна плата.

7. Статутний фонд; власники  підприємства; номінальна і ринкова ціна акції, розподіл пакета акцій.

8. Структура витрат  на виробництво, у тому числі  за основними видами  продукції,  їх рентабельність.

9. Обсяг прибутку та  його використання за звітний  період.

10. Фінанси підприємства: склад дебіторської та кредиторської заборгованості; її аналіз за часом виникнення та характеристикою боржників; показники фінансової стабільності та ліквідності; аналіз платоспроможності; оцінювання прибутковості.

11. Загальний висновок [3, с. 421 - 422]. 

Отже, найбільш ефективно управління інвестиційною політикою здійснюється в процесі формування інвестиційної стратегії підприємств, яка пов'язана з його поточним станом, діючою технічною, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово-господарською діяльністю.

 

   2.2. Методи оцінки економічної ефективності заходів в межах інвестиційної політики

 

Розрахунок показників ефективності майбутніх інвестицій є заключним етапом складання фінансового плану діяльності підприємства. Це дуже важлива, відповідальна та складна робота. Важливість її полягає в тому, що кожний інвестор хоче мати хоча б приблизне уявлення про результати, які будуть отримані в результаті реалізації інвестиційного проекту. Проекти, які не даватимуть відповідного ефекту, є безперспективними і тому ніхто не вкладатиме в них кошти.

Необхідно обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності  й точності, урахувати всі фактори, які можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики. Значна відмінність між прогнозованими і фактичними результатами може призвести до конфліктних ситуацій між учасниками інвестиційного проекту, втрати запланованих доходів, а найгірше — вкладених капіталів [ 28, с. 497].

Складність розрахунку ефективності майбутніх інвестицій зумовлюється тим, що дуже важко правильно оцінити всі сторони інвестиційної діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації інвестиційного проекту, точно спрогнозувати й досягти високого ступеня достовірності інформації. Крім того, існує кілька методик визначення ефективності інвестиційної діяльності [ 27, с. 11].

Як відомо, під ефективністю розуміють співвідношення результатів  і затрат на їх досягнення. В інвестиційній  діяльності економічну ефективність визначають шляхом порівняння результатів, одержаних у процесі експлуатації об'єктів інвестування, і сукупних затрат на здійснення інвестицій.

У вітчизняній економіці  дотепер традиційно використовують два показники для оцінювання ефективності капітальних вкладень — коефіцієнт ефективності (Е) та обернений до нього показник — період окупності (П_о), які розраховують за формулою 2.1 та 2.2 [ 22, с. 325] :

     Е = ,                                         (2.1)

     П_о = ,     (2.2)

де : П — середньорічний прибуток у період експлуатації об'єктів інвестування;

К — сума капіталовкладень у ці об'єкти (сума інвестицій).

Застосування цих показників для оцінювання ефективності інвестицій в умовах ринкової економіки дає  змогу виявити їх істотні недоліки. Основний недолік даної методики полягає в тому, що вона не враховує фактор часу. Як відомо, інвестиційний цикл — це довготривалий процес, який охоплює періоди здійснення інвестицій та експлуатаційний, тобто час повернення вкладених капіталів. Інвестиційний лаг може тривати роками. За цей час в економіці країни можуть відбуватися важливі процеси, що спричинюються економічним спадом, інфляцією або розвитком. Крім того, слід ураховувати, що вкладені кошти могли б дати певний ефект, якби їх використали в іншій сфері діяльності, наприклад як депозитний вклад у банку. Ця методика не передбачає приведення майбутнього ефекту до теперішньої вартості вкладених капіталів.

Другий істотний недолік  традиційного способу оцінювання ефективності капітальних вкладень полягає в тому, що за основне джерело повернення вкладеного капіталу беруть тільки прибуток. Проте серед основних джерел фінансування інвестиційної діяльності особливо важливими є амортизація та повне відновлення основних засобів.

Тому, вибираючи методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів, слід звертатися до зарубіжної практики [28].

Найпоширенішим є метод  оцінювання ефективності інвестицій за допомогою визначення розмірів грошового потоку, який складається із суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань за час експлуатації. При цьому суму грошового потоку й капіталовкладень необхідно привести до теперішньої їх вартості.

До показників, які  використовують для визначення ефективності інвестицій, належать сума чистого приведеного доходу, індекс дохідності, період окупності та внутрішня норма дохідності .

Чистий приведений дохід — це абсолютна сума ефекту від здійснення інвестицій, що визначається за формулою 2.3 [15, с.247]:

             ЧПД = ГП_т – ІК,                                           (2.3)

де : ГП_т — сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості, за весь період експлуатації інвестиційного проекту (чистий прибуток плюс амортизаційні відрахування);

ІК — сума інвестиційних  коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Приведення грошового  потоку до його теперішньої вартості здійснюють методом дисконтування, використовуючи складні проценти. Теперішню вартість грошового потоку за наведеною методикою можна розрахувати за формулою 2.4 [3, с.411]:

                                                   ГП_т = ,                             (2.4)

де : ГП_м — майбутня вартість грошового потоку;

і — відсоткова ставка, виражена десятковим дробом;

п — кількість періодів (місяців, кварталів, років) з початку інвестиційного циклу.

Дисконтна ставка — це відсоткова ставка, застосування якої у процесі дисконтування дасть  змогу привести майбутню вартість грошового  потоку до теперішньої. Це дуже важливий і складний показник. Визначають його з урахуванням таких факторів:

• середньої реальної депозитної або кредитної ставки за грошовими вкладами у банки;

•     темпу інфляції, що передбачається на період.

Реальну ставку відсотка з урахуванням цього фактора  визначають за допомогою формули 2.5 [ 22, с.330 ]:

       і_р = і-Т,                      (2.5)

 де : і — номінальна ставка відсотка;

Т — темп інфляції.

Що вищий темп інфляції, то вищою має бути ставка відсотка, яка могла б компенсувати інвестору  втрачений дохід у вигляді :

• "премії від інфляції";

• премії за ризик. Загальна відсоткова ставка має враховувати ступінь ризику інвестицій і компенсувати можливі втрати від нього у вигляді "премії за ризик". За більш ризикових об'єктів інвестування слід відповідно збільшувати

ставку відсотка;

• премії за низьку ліквідність (встановлюючи ставку відсотка, необхідно враховувати й компенсувати у вигляді додаткового доходу можливі втрати інвестора від зниження ліквідності інвестицій) [9, с.378].

Чистий приведений дохід  не може бути від'ємним, бо в цьому  разі зроблені інвестиції не принесуть доходу і будуть збитковими.

Індекс дохідності — це відносний показник, що характеризує ефективність інвестицій. Він визначається відношенням суми грошового потоку, приведеної до теперішньої вартості, до суми інвестиційних коштів. Та розраховується за формулою 2.6 [12, с.258]:

                                               ,                                                (2.6)

Індекс дохідності не може бути менший за одиницю (такий  проект є неефективним, і його слід відхилити).

Чистий приведений дохід  та індекс дохідності перебувають у  прямій залежності. Зі збільшенням  абсолютної суми чистого приведеного  доходу підвищується й індекс дохідності, тому на практиці можна розрахувати лише один із зазначених показників. Проте порівнюючи кілька інвестиційних проектів, доцільно розраховувати обидва показники з метою глибшого вивчення наявних проектів і вибору найкращого.

Період окупності — найпоширеніший з показників оцінювання ефективності інвестицій. Він допомагає відповісти на питання, за який період вкладені кошти повернуться до інвестора. Період окупності розраховують за формулою 2.7 [ 6, с.465 ]:

                                                  ,                                             (2.7)

 де : ГП_С — середня сума грошового потоку в теперішній вартості в конкретному періоді (у разі короткострокових інвестицій цей період може тривати один місяць, а в разі довгострокових — один рік).

На практиці використовують також модифіковані способи визначення

періоду окупності за формулами 2.8 та 2.9 [2, с.362]:

                                      ,                                    (2.8)

або

                                      ,                               (2.9)

де :  ГП_j — обсяг грошового потоку в j-му періоді;

ГП_n — обсяг грошового потоку в n-му періоді, коли його наростаюча сума досягне розмірів вкладених інвестицій;

i— дисконтна ставка для приведення грошового потоку до теперішньої вартості;

п — порядковий номер періоду (року, кварталу, місяця), в якому сума дисконтованого грошового потоку, включаючи грошові потоки за всі попередні роки, уперше перевищить розмір інвестицій.

Внутрішня норма дохідності у розрахунках — новий і  найскладніший показник. Цей показник характеризує рівень дохідності конкретного інвестиційного проекту (у відсотках) у формі дисконтної ставки в розмірах, за яких майбутній обсяг грошового потоку приводиться до теперішньої вартості вкладених інвестицій [13, с.284].

Отже, внутрішню норму дохідності як показник використовують здебільшого для порівняльного оцінювання ефективності інвестицій. Порівнюючи два і більше проектів, можна вибрати варіант, який забезпечує найвищий рівень дохідності.

Об'єктивна оцінка інвестиційної політики підприємств може проводитися за розробленими методиками експрес-аналізу або поглибленого аналізу, які базуються на використанні абсолютних і відносних показників. Такі методики дають змогу виявляти проблемні напрямки діяльності підприємства і досліджувати причини, які їх зумовили. Це питання вирішується за допомогою визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств.

Для оцінки інвестиційної привабливості  підприємств можуть бути використані  різні фінансово-економічні показники  функціонування підприємства протягом певного періоду.