Теоретични основи инвестицийной политики пидприэмства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Форми здійснення фінансових інвестицій підприємств………..

1.2. Складові інвестиційної  політики підприємств …………………

1.3. Фактори впливу на інвестиційну привабливість підприємств …………………………………………………………………...………...

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ, ОЦІНКА ТА УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ПОЛІТИКОЮ  ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Управління інвестиційною політикою через процес формування    

       інвестиційної стратегії підприємств……………………………..

2.2. Методи та оцінка економічної ефективності інвестиційної діяльності підприємств……………………………………………….

2.3. Основні напрямки регулювання інвестиційної діяльності

        державними органами ………..

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ

                      ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Проблеми  фінансового забезпечення інвестиційної  діяльності…

3.2 Напрями покращення  управління інвестиційною діяльністю 

      підприємства………………………………………………………...

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Основною ціллю інвестиційної  політики є забезпечення найефективніших  шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст  політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

Актуальність  даної теми роботи полягає у тому, що формування ефективної інвестиційної політики підприємств відіграє велику роль на сучасному етапі розвитку економіки України,оскільки це забезпечує фінансування модернізації і нарощування виробничих потужностей.

Метою роботи є дослідження процесу формування ефективної інвестиційної політики  підприємств в України.

Для досягнення мети необхідно виконати завдання:

• розглянути теоретичні основи інвестиційної політики підприємств;
• проаналізувати складові інвестиційної політики підприємств;
• провести оцінку інвестиційної політики підприємств;
• дослідити напрямки регулювання інвестиційної політики державними органами України;
• виявити основні проблеми  та розробити систему перспективних напрямків розвитку інноваційної політики підприємств.

Об’єктом дослідження  є відносини, що виникають на підприємстві в процесі формування його інвестиційної політики.

Предметом дослідження є теоретико – методологічні аспекти процесу організації інвестиційної політики підприємства .

Питання інвестиційної  політики підприємств України висвітлені у працях Коюда О. П., Ковалев В. В., Денисенко М. П., Гриньова В. М., Антипенко       Е. Ю., Бакаєв Л. О., Борщ Л. М., Верба В. А., Гоголев О. Д., Кныш М. И., Критик А. Б., Загородній А. Г. та багатьох інших.

До інформаційної та аналітичної бази входять підручники, навчальні посібники, статті та інші наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчі і нормативні документи, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання в Україні.

 

                                               РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ

ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ

 

1.1. Інвестиції підприємства : види, складові та форми здійснення

 

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).

Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства, так і окремі власники капіталу.

Для сутнісно-змістової  характеристики інвестицій істотне  теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом рис. 1.1.

 

   

 

Рис. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства.

Джерело : Верба В. А. Проектний аналіз: підручник / В. А. Верба, О. А. Загородніх. – К.: КНЕУ, 2009. – 322 с.

Залежно від того, де вкладається  капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має ретельної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).

Реальні інвестиції — це вкладення  капіталу (грошей) у різні сфери  та галузі народного господарства (суспільного  виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва — капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестицій, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту називаються портфельними. Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб’єктів господарювання [8, с.114-115].

Загалом інвестиційна діяльність охоплює такі етапи: формування, нагромадження - вкладення ресурсів (інвестування) - одержання прибутку. Одержання прибутку і приросту капіталу є основною метою інвесторів. Характеристику прибутку визначають усі параметри інвестування, тобто вкладення ресурсів. Відповідно до мети інвестиційної діяльності корпорації в ринкових умовах вирішують такі інвестиційні завдання: по-перше, реалізується вибір інвестиційних проектів і здійснюється розміщення капіталів відповідно до обраних проектів; по-друге, здійснюється оптимізація або постійне коригування капітальної структури фірми залученням джерел зовнішнього фінансування (емісія цінних паперів, кредити банків); по-третє, формуються нагромадження і розподіляються дивіденди, завдяки обґрунтованій дивідендній політиці оптимізується пропорція між інвестиціями та дивідендами. Методи вирішення зазначених завдань і визначають показники процесу інвестування (основного етапу інвестиційної діяльності) кожної конкретної фірми [23, с.67].

Отже, в основі інвестиційної  діяльності лежать перетворення інвестицій, що повторюються: приріст нагромаджень - витрати - приріст капітального майна - прибуток - інвестиції (нагромадження). Постійне відтворення цього ланцюжка перетворень становить кругообіг інвестицій.

 

2. Місце та роль інвестиційної політики в фінансовій стратегії підприємства

 

Інвестиційна діяльність підприємств підпорядкована певній інвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансової стратегії (для інституційних інвесторів — інвестиційних компаній, інвестиційних фондів і т.п. - вона розробляється, як самостійна інвестиційна стратегія). Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємств з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємств можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика – це частина загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку  [30, с.13].

 Інвестиційна політика підприємств передбачає здійснення певних заходів:

По-перше, формування окремих напрямків інвестиційної політики підприємств у відповідності із стратегією його економічного розвитку. Розробка напрямків інвестиційної діяльності підприємств базується на стратегії його економічного розвитку в майбутньому періоді і покликана вирішувати наступні задачі:

- визначення співвідношення  різних форм інвестування на  окремих етапах перспективного  періоду. Форми інвестування визначаються  функціональною направленістю підприємств, його розмірами, стадією його життєвого циклу і рядом інших умов;

- визначення галузевої  направленості інвестиційної політики. Ця задача вирішується для підприємств, що здійснюють багатогалузеву господарську діяльність;

- визначення регіональної  направленості інвестиційної політики. Така задача вирішується підприємствами з регіональною диверсифікацією діяльності. Формування окремих напрямків інвестиційної політики підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку дозволяє визначити пріоритетні цілі і її задачі за окремими етапами майбутнього періоду.

По-друге, дослідження і врахування умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку.

По-третє, пошук окремих об'єктів інвестування і оцінка їх відповідності напрямкам інвестиційної політики підприємств.

По-черверте, забезпечення високої ефективності інвестицій.

По-п’яте, забезпечення мінімізації фінансових ризиків, пов'язаних з інвестиційною політикою.

По-шосте, забезпечення ліквідності інвестицій. Здійснюючи інвестиційну політику слід передбачати, що в силу суттєвих змін зовнішнього середовища, кон'юнктури інвестиційного ринку або стратегії розвитку підприємств в майбутньому періоді по окремих об'єктах інвестування може різко знизитися очікувана дохідність, підвищитися рівень ризиків, знизитися значення інших показників їх інвестиційної привабливості для підприємства.

По-сьоме,визначення необхідного об'єму інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їх джерел.

По-восьме, формування і оцінка інвестиційного портфелю підприємства.

По-дев’яте, забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм  [26].

Сучасна інвестиційна безпосередньо  пов'язана з "портфельною теорією" (Portfolio Theory). Вона базується на тому, що більшість інвесторів обирають для своєї інвестиційної діяльності більш ніж один об'єкт реального чи фінансового інвестування, тобто формують визначену їхню сукупність. Цілеспрямований підбор таких об'єктів являє собою процес формування інвестиційного портфеля.

 Інвестиційний портфель являє собою цілеспрямовано сформовану сукупність об'єктів реального і фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної політики в середньостроковому періоді відповідно до розробленої інвестиційної стратегії компанії (фірми).

 Незважаючи на включення в інвестиційний портфель різноманітних об'єктів інвестування він є цілісним об'єктом керування.

 Головною метою формування інвестиційного портфеля компанії (фірми) є забезпечення реалізації її інвестиційної стратегії шляхом добору найбільш ефективних і безпечних інвестиційних проектів і фінансових інструментів. З обліком сформульованої головної мети будується система конкретних цілей формування інвестиційного портфеля компанії з урахуванням обраної стратегії й особливостей здійснення інвестиційної політики. До числа основних можуть бути віднесені наступні цілі:

 1. Забезпечення високих темпів росту капіталу. Реалізація цієї мети дозволяє забезпечити ефективну діяльність компанії (фірми) у довгостроковій перспективі. Оскільки формування інвестиційного портфеля підпорядковується розробленій інвестиційній стратегії і є формою її реалізації в середньостроковому періоді, дану мету можна розглядати як пріоритетну.

2. Забезпечення високих  темпів росту доходу. Оскільки  здійснення інвестиційної діяльності  вимагає мобілізації значних  фінансових ресурсів, у тому числі позичкових, при формуванні інвестиційного портфеля варто забезпечити включення до його складу проектів з високою поточною прибутковістю, що забезпечують підтримку постійної платоспроможності компанії.