Розрахунок і обґрунтування економічної ефективності проведення технічного переозброєння підприємства

    Процес  технічного переозброєння має супроводжуватись додатковим навчанням не тільки персоналу нижньої ланки, але й інженерів, конструкторів, працівників служби якості, начальників виробництва. Доцільно проводити не тільки підвищення кваліфікації персоналу, а й налагоджувати співпрацю з вітчизняними та закордонними компаніями, які використовують новітнє технічне озброєння, для обміну досвідом.

    Впровадження  інноваційного технологічного устаткування на підприємстві потрібно здійснювати  на основі діяльності міжфункціональних  команд, склад яких включав би працівників  основних виробничих підрозділів, інженерного блоку, менеджерів тощо. Функціями такої команди мають стати: методична підготовка процесу технічного переозброєння, доведення до виконавців поставлених перед ними завдань щодо технічного переозброєння,  формування бюджету технічного переозброєння, формування системи мотивації виконавців, організація навчання та підвищення кваліфікації персоналу, що буде задіяний у проекті, формування інформаційної бази технічного переозброєння. 7. Оцінка і контроль результатів проведення заходів функціональними підрозділами підприємства [8].

    Мотивація. Застосування мотиваційних заходів є необхідним під час будь-яких змін на підприємстві, оскільки персонал не завжди є готовим до швидкої переорієнтації на новий стиль та особливості роботи. Саме тому безкоштовне навчання та підвищення кваліфікації працівників забезпечить впевненість у потребі та зацікавленість до інноваційного оновлення. Крім того, таке навчання має здійснюватись на системній основі.

     Реалізація  проекту технічного переозброєння може викликати опір змінам. Щоб його уникнути, або зменшити його масштаби, можна запроваджувати зміни, враховуючи такі два аспекти:

-       зміни потрібно запроваджувати певними порціями, що враховуватимуть специфіку та адаптивність підприємства;

-       найменш популярні зміни необхідно запроваджувати в першу чергу.

    Порціонні зміни дозволяють співробітникам адаптуватися до ситуації, довести технології до звички і потім рухатись далі, тоді як рух безперервний накопичує втому  і здатний приводити до зривів. Для економії часу невеликі зміни можуть вводитися паралельно для різних груп і відділів, зближуючись на спільних технологіях у заздалегідь певний час. Разове введення непопулярного блоку з гарантіями не зниження зарплат та збереження нової ієрархії в майбутньому дійсно дозволяє більш щільно контролювати ситуацію [9].

    Контроль. Ефективного впровадження проекту технічного переозброєння можна досягти за умови належного рівня контролювання та коригувальних заходів. На кожному етапів розробки та реалізації проекту необхідно уточнуювати правильність ходу його виконання. На основі контролю є можливість виявити головні проблеми та відхилення від запланованих дій, а також відмови роботи нового обладнання.

    Регулювання. Усі процеси мають супроводжуватись регулятивними заходами, причому за кожною функцією управління: для планування – коригування планів, для організування – реорганізація структури управління, технологічних підходів, для мотивування – зміни в системі мотивування працівників. Функції управління процесом технічного переозброєння повинні бути взаємоузгодженими та діяти в комплексі. При дотриманні цих умов можна досягти максимального ефекту від запровадження інноваційних змін у виробничій структурі підприємства.

     Крім  того механізм управління процесом технічного переозброєння повинен ґрунтуватись на базових положеннях (табл. 1.2):

     Таблиця 1.2.

     Базові  положення механізму технічного переозброєння 

      Офіційна методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:

      1. Розрахунки економічної ефективності капіталовкладень застосовуються при:

      - розробленні різних проектних  і планових документів;

      - оптимізації розподілу реальних  інвестицій за різними формами  відтворення основних фондів;

      - оцінці ефективності витрачання  власних фінансових коштів підприємства.

      2. Здійснюючи розрахунки, визначають  загальну економічну ефективність  як відношення ефекту (результату) до суми капіталовкладень, що  обумовили цей ефект. При цьому  враховується чинник часу. На  підприємствах економічним ефектом  капіталовкладень слугує приріст прибутку.

      3. З метою всебічного обґрунтування  й аналізу економічної ефективності  капіталовкладень, виявлення резервів  її підвищення використовують  систему узагальнюючих і поодиноких  показників:

      - узагальнюючі показники — це  період окупності капіталовкладень та питомі капіталовкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість;

      - поодинокі — продуктивність праці,  фондовіддача, матеріаломісткість, собівартість, якість, тривалість інвестиційного  циклу тощо.

      4. При визначенні ефективності  капіталовкладень слід виключити  вплив на сумарний економічний  ефект так званих неінвестиційних  чинників, тобто дію заходів, здійснення  яких не потребує капіталовкладень.

      У практиці господарювання підприємства приймаються різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну (відносну) ефективність капіталовкладень. Вони взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту капіталовкладень базується на зіставленні показників їх абсолютної ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

      Абсолютна ефективність капіталовкладень відбиває загальну величину їх віддачі на підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період.

      Для визначення абсолютної ефективності застосовують два взаємозв'язані показники:

      1) коефіцієнт економічної ефективності  капіталовкладень;

      2) період окупності капіталовкладень. Він є оберненим до коефіцієнта  абсолютної економічної ефективності.

      Залежно від напрямків вкладення капіталу розрізняють такі види абсолютної економічної  ефективності:

      1. Економічна ефективність капіталовкладень  у галузь економіки:

      Е гал=?П\ КВ гал

      де ?П — приріст річного прибутку по галузі економіки в результаті вкладення капіталу в її розвиток, будівництва об'єктів виробничого  призначення — КВгал.

      2. Планово-збиткова економічна ефективність капіталовкладень:

      Е пл.збит=?S\КВ

      де ?S— зниження собівартості продукції  в результаті вкладення капіталу на заходи, спрямовані на її зниження.

      Поряд з цими показниками визначаються строки окупності капіталовкладень, які дорівнюють:

      Ток2=1\ Егал

      Розрахункові  значення коефіцієнтів абсолютної економічної  ефективності (ЕАБС) повинні порівнюватись  із нормативним коефіцієнтом економічної  ефективності (ЕН), який встановлюється централізовано Міністерством економіки  України.

      Нормативний коефіцієнт економічної ефективності означає той мінімальний економічний ефект, який можна отримати, вкладаючи капітал у дану галузь економіки. Таким чином, нормативний період окупності капіталовкладень характеризує той максимальний строк, за який може окупитися даний капітал.

      Ен=1\Тн

      Розглянутий проект вкладення капіталу є доцільним (прибутковим), якщо ЕАБС > ЕН.

      Деякі значення ЕН.

      ? для будівництва — 0,12;

      ? для нової техніки — 0,15;

      ? для транспорту і транспортних  засобів — 0,16.

      Розрахунки  відносної ефективності здійснюють з метою визначення кращого з можливих варіантів інвестування виробництва. 
Відносна (порівняльна) ефективність реальних інвестицій визначається з допомогою показника зведених витрат (Z) за формулою: 
Z=C1+Eн * КВ1 -->min

      де  С — поточні витрати (собівартість) за і-м проектним варіантом;

      КВІ — капіталовкладення за і-м проектом.

      Розраховуючи  відносну ефективність, слід враховувати  повні витрати (СІ+ КВІ), однак пряме  підсумовування зазначених видів витрат неможливе, оскільки природа їх формування різна: поточні витрати повторюються щороку, а капіталовкладення є разовими. Тому виникає необхідність зведення капіталовкладень до річної рівномірності за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності капіталовкладень.

      Проект  капіталовкладень з найменшими зведеними витратами має вважатись найкращим з економічної точки зору.

      При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості  на окремих стадіях і напрямках  інвестиційно-відтворювального циклу.

      1) При здійсненні проектно-кошторисних робіт ефективність капіталовкладень має визначатись з урахуванням їх кінцевого результату — якості проектних рішень.

      2) При розрахунках ефективності  інвестування технічного переозброєння  або реконструкції підприємства  використовують додаткові показники — умовне вивільнення працюючих та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

      3) Розрахунки ефективності інвестування  нового будівництва або розширення  діючих підприємств повинні обов'язково  порівнюватись з економічною  результативністю технічного переозброєння відповідних виробничих проектів. У процесі порівняння показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капіталовкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від "заморожування" інвестицій.

      4) Економічну ефективність капіталовкладень  у природоохоронні об'єкти визначають, порівнюючи досягнутий ефект  від збереження чи поліпшення  екологічного стану навколишнього  середовища або зменшення шкоди  від його забруднення і капіталовкладень  на створення таких об'єктів.

      Підвищити ефективність капіталовкладень можна  шляхом:

      - поліпшення структури капіталовкладень;

      - удосконалення проектно-кошторисної  справи;