Підвищення якості нормування праці водіїв автомобілів

      Нормативи обслуговування характеризують співвідношенням між чисельністю персоналу,  який виконує функції обслуговування певних об’єктів.

      Нормативи чисельності характеризують визначення чисельності працівників для якісного виконання певного обсягу робіт.

      Нормативи підпорядкованості характеризують співвідношення між чисельністю управлінських працівників і підпорядкованих ним виробничих працівників.

      Елементні нормативи забезпечують встановлення нормативів праці на виконання окремих прийомів для рухів.

      Нормативи на виконання окремих  трудових рухів мікроелементами окремих трудових дій називають нормами часу.

      Укрупнені нормативи характеризують регламентовані витрати часу на виконання комплексу трудових дій.

      Аналітичні  нормативи передбачають їх представлення у вигляді математичної залежності; графічні – у вигляді певних видів графіки і монограм; табличні – у вигляді таблиць.

      Аналіз  якості чинних норм праці спрямований  на виявлення їх відповідності організаційно-технічним  і соціально-економічним умовам, особливостям виробництва, а також  ступеню виконання ними функцій планування, організації і нормування праці.

      Кількісно оцінити вплив різних факторів, а  саме якості чинних норм витрат праці  між водіями автомобілів, на ступень  виконання норм виробітку дозволяє дисперсійний аналіз. Він передбачає визначення середньої внутрігрупової, міжгрупової і загальної дисперсії і встановлення між ними зв’язка.

      Середня внутрігрупова дисперсія ( ) характеризує різницю у виконанні норм виробітку внаслідок коливання рівня продуктивності праці. Вона визначається за формулою:

       , (2.1)

      де  - середнє квадратичне відхилення у виконанні норм виробітку водіїв j-ої марки автомобілів;

              - чисельність водіїв j-ї марки автомобіля, чол.;

              - кількість марок автомобілів

      Різницю у виконанні норм виробітку внаслідок  різної напруженості норм часу характеризує міжгрупова дисперсія ( ):

       , (2.2)

      де  - середній відсоток виконання норм виробітку водіїв j-ої марки автомобілів, %;

       - середній відсоток виконання  норм виробітку в цілому за  сукупністю водіїв, %

      Загальна  дисперсія виконання норм виробітку ( ) дорівнює сумі середньої внутрігрупової і міжгрупової дисперсій:

              (2.3)

      Коефіцієнт  детермінації пояснює, скільки відсотків у виконанні норм виробітку залежить від якості (напруженості) норм часу і розраховується за формулою

              (2.4)

      Якість  норм праці – це сукупність властивостей, які забезпечують виконання ними свої функцій. До таких властивостей відносяться: напруженість норм, їх прогресивність, точність, обґрунтованість, стабільність і динамічність. Якість норм праці можна оцінити за допомогою інтегрального показника:

        (2.5) 

      де  - коефіцієнт якості норм праці;

           - коефіцієнт напруженості норм затрат праці;

           - коефіцієнт прогресивності норм;

           - коефіцієнт стабільності норм.

      Для практичних цілей показник прогресивності норм праці може бути оцінений наступним  чином:

       , (2.6)

      де  - питома вага трудомісткості технічно – обґрунтованих норм в загальній сукупності затрат праці, що розраховані за всіма видами норм, %.

      Коефіцієнт  стабільності норм:

       , (2.7)

      де  - середній фактичний відсоток виконання норм виробітку за певний період часу, %;

           - середній регламентований відсоток виконання норм виробітку даної сукупності працівників за певний період часу, %.

      Основним  показником якості норм праці є напруженість. Норми, встановленні на однакові операції для ідентичних організаційно-технічних умов, повинні мати близький за величиною рівень їх перевиконання (недовиконання). При чому допускається відхилення в показнику виконання норм внаслідок впливу індивідуальних особливостей працівника, які не враховуються при розрахунку норм затрат праці.

      Коефіцієнт  напруженості норм затрат праці може бути розрахований за двома способами. При першому:

             ,  (2.8)

      де  - середній відсоток виконання норм виробітку в підрозділі (підприємстві).

      Цей спосіб дуже спрощений, одержані результати не поясніють різниці у виконанні норм, не аналізують особливості зміни напруженості норм. Ці недоліки враховує другий спосіб визначення напруженості норм праці:

             , (2.9)

      де  - статично допустиме відхилення середнього рівня виконання норм виробітку водіїв певної марки автомобілів від середнього рівня виконання норм виробітку по підприємству:

             , (2.10)

      де  - чисельність водіїв за марками автомобілів, чол.;

          - загальна чисельність водіїв автомобілів підприємства, чол.

      Також існують методи нормування праці, що характеризує методичну і розрахункову основу, що прийнята для встановлення норм певним способом. Спосіб нормування праці відображає на основі якої інформації і яким чином встановлені відповідні види норм праці.

      Рис 2.3 – Класифікація методів і способів нормування праці  

      Сумарний  метод передбачає встановлення норм праці на виробничу операцію або на процес в цілому, без їх поділу на складові елементи, тобто сумарно.

      Досвідний – на основі певного досвіду спеціаліста з нормування праці.

      Порівняльний  спосіб – підбір аналогічної операції або процесу, на які існують норми; можливе корегування норм із застосуванням поправочних коефіцієнтів, що враховують відмінність умов праці. Використовуються на підприємствах, де поширені типові технологічні процеси.

      Статистичний  спосіб – використання статистичної інформації про фактичні затрати праці з подальшою її обробкою (визначення середніх значень, встановлення кореляційної та регресійної залежності та інше).

      Переваги  сумарних методів:

• незначна трудомісткість;
• не потребують досліджень.

      Недоліки:

1. Встановлені норми є певною мірою суб’єктивні (досвідний спосіб), неточними (порівняльний спосіб);
2. Розроблені норми не є універсальними, що можуть використовуватись для різних процесів (статистичний).

      Аналітичний метод передбачає встановлення норм праці шляхом поділу виробничої операції або виробничого процесу на складові елементи окремо с подальшим угрупуванням.

      Аналітично  – дослідницький – передбачає використання спеціальних досліджень, які повинні носити масовий характер (фотохронометражні спостереження).

      Аналітично-розрахунковий – передбачає використання існуючих або заздалегідь розроблених аналітичних формул.

      Переваги: велика трудомісткість (стосовно аналітично-дослідницького способу), що потребує значних витрат.

      Експертні методи передбачають розробку норм на підставі експертного опитування групи спеціалістів за відповідним видом діяльності

      Він використовується в основному для  нормування праці управлінських  процесів; експертні групи формуються окремо за певними видами діяльності; розповсюджене використання самооцінки затрат праці на певні управлінські процеси.

      Переваги: експертні норми можуть використовуватись для різних видів управлінських процесів, в тому числі для нормування праці керівників підприємства і структурних підрозділів.

      Недоліки: певний рівень трудомісткості, зумовлений обсягом і характером тих процесів, для яких встановлені норми; рівень суб’єктивізму залежить від компетентності залучених спеціалістів.

      Принципова  сутність нормування праці залишається  незмінною для будь-якого етапу  і періоду розвитку економіки. Зміни  відбуваються лише у формах і методах  нормування.

      Необхідною  умовою соціально-економічного прогресу будь-якої країни є підвищення ефективності економіки. І в якості одного з  найголовніших засобів вирішення  цієї задачі повинно розглядатись удосконалення  системи нормування і оплати праці.

      Нормування  праці у системі планової економіки розглядалося в якості одного із інструментів підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, удосконалення оплати праці і досягнення відповідності між мірою праці і мірою винагородження за працю. Галузеве управління у сфері нормування фактично припинило своє існування в період переходу до ринкової економіки. З приватизацією більшості підприємств діяльність органів, які в централізованому порядку забезпечували підприємства нормативно-методичною базою з організації праці було паралізована . Нормування стало ділом самих підприємств, власники яких часто не бачили сенсу у забезпеченні належного рівня організації праці та додержанні типових норм.

      Але із поступовим наведенням порядку в  економічному житті, укріпленні законодавчої бази, відносною стабілізацією ринку праці разом з поступовим удосконаленням системи фінансового обліку безпосередньо на підприємствах, роботодавці були вимушені звернути увагу на стан організації та оплати праці зайнятих робітників. Сьогодні практично на кожному підприємстві у тій чи іншій формі існують проблеми недостатнього нормативно-методичного забезпечення й використання застарілих норм. Все це змушує спеціалістів підприємств самостійно розробляти та випробовувати нові нормативи трудових затрат. Проте галузева розрізненість, відсутність строго вивірених наукових методик, необхідної дослідницької бази, брак професіонального досвіду у спеціалістів з нормування ставлять під сумнів якість норм, що таким чином одержують. Отже, проблема нормування праці на підприємствах повстала достатньо гостро. Виникла задача не просто відродити і удосконалити існуючі інструменти нормування, але й якісно змінити його організацію, яка б врахувала нові економічні умови .

      В розвинених західних країнах широкомасштабні дослідження з нормування праці були розпочаті ще в 40-і роки ХХ століття і продовжуються зараз, а їх результати ефективно впроваджуються у виробництво. Наприклад, в США, Великобританії, Швеції, Японії, Італії вдалось розширити сферу застосування нормування праці та підвищити якість чинних трудових норм. В цих країнах за державою залишаються функції створення єдиної нормативно-інформаційної бази, яка дозволяє ефективно вирішувати весь комплекс господарських, технічних і соціальних питань в рамках підприємства. В ряді країн діють загальнонаціональні або галузеві правила, за якими регулюються основні положення про порядок встановлення, заміни і перегляду норм праці формі. Однак в усіх випадках норми праці встановлюються безпосередньо на підприємствах. Практичну допомогу підприємствам в цій роботі надають некомерційні та приватні консультативні центри, асоціації, які професійно займаються питаннями нормування праці, надають програмне забезпечення із використанням сучасних засобів обчислювальної   техніки .

      Нормування  праці в зарубіжній практиці розглядається  в якості найважливішої складової  функції управління підприємством. Роботи із проектування і нормування трудових процесів  проводяться  в поєднанні з проектуванням  технологічних процесів та устаткування. А автоматизовані системи нормування, як правило, створюються в єдиному комплексі з автоматизованими системами планування й організації виробництва .