Підвищення якості нормування праці водіїв автомобілів

n="justify">      Різницю у виконанні норм виробітку внаслідок коливання продуктивності праці характеризує середня внутрішньогрупова дисперсія (Д_внгр), а внаслідок різної напруженості норм часу – міжгрупова дисперсія (Д_міжгр): 

       , (1.9)

де  – середнє квадратичне відхилення у виконанні норм виробітку водіїв j-ї марки автомобілів;

 – кількість марок автомобілів.

      Тоді, внутрішньогрупова дисперсія в  нашому випадку становитиме:

      

      Міжгрупова  дисперсія розраховується за формулою:

              (1.10)

      Для спрощення розрахунку міжгрупової  дисперсії розрахуємо її складові суми, та зведемо їх до таблиці 1.5.

      Таблиця 1.5 – Розрахунок сум міжгрупової дисперсії

 

      Величина  міжгрупової дисперсії в нашому підприємстві складає:

      

      Загальна  дисперсія рівня виконання норм виробітку складається з внутрішньогрупової та між групової дисперсій: 

        (1.11)

      Коефіцієнт  детермінації (η²) пояснює, скільки відсотків у виконанні норм виробітку залежить від якості (напруженості) норм часу. Він розраховується наступним чином:

        (1.12)

      

      Отже, 41,11% різниці у виконанні норм виробітку пояснюється різним ступенем напруженості норм часу, а відповідно 58,89% - різним рівнем продуктивності праці водіїв автомобілів.

      Аналіз  напруженості норм часу передбачає розрахунок межі відхилень середньої продуктивності праці водіїв окремих марок автомобілів від середньо галузевої і середньої в АТП; проценту заниження або завищення норм часу; коефіцієнтів напруженості і відхилення у рівні виконання норм виробітку за рахунок неадекватної напруженості норм часу.

      Межа  відхилення продуктивності праці водіїв автомобілів від середньо галузевої розраховується:

             , (1.13)

де  – максимально допустиме відхилення індивідуального виробітку від середнього рівня, % (М=50%).

      Межа  відхилення продуктивності праці водіїв окремої марки автомобіля від  напруженості норм в АТП:

              (1.14)

      

      Процент заниження чи завищення норм часу визначається за формулою:   (1.15)

      

      

      

      Отже, процент заниження норм часу на перевезення  вантажів автомобілями TATRA-815С1 складає -84,42%, автомобілями МАЗ-54331 та МАЗ-5549 відповідно дорівнює -53,81% та -65,77%.

      Коефіцієнт  напруженості норм часу характеризується залежністю:

              (1.16)

      де  ∆П_НВj – статистичне допустиме відхилення середнього рівня виконання норм виробітку водіїв j-тої марки автомобілів від середнього рівня по АТП.

              (1.17)

            або

              (1.18)

      

      

      

      Відповідно  розрахунок коефіцієнту напруженості норм часу по кожній марці автомобіля матиме наступний вигляд:

      

      

      

      Відхилення  за рахунок неадекватної напруженості норм часу розраховується так:

                   (1.19)

      

      

      

      Результати  всіх попередніх розрахунків зведемо  до таблиці 1.6.

      Наступним етапом оцінки якості норм праці водіїв АТП є визначення середньої величини варіації відхилень по АТП за допомогою  показників середньоквадратичного  відхилення (d) і коефіцієнта варіації (V). Середньоквадратичне відхилення визначається наступним чином:

              (1.20)

      

      Коефіцієнт  варіації розраховується за нижченаведеною формулою:

              (1.21)

      

      Далі  необхідно порівняти значення відхилень  m з середньоквадратичним δ, що проводиться наступним чином:

      

      Виходячи  з даних розрахунків, можна зробити  висновок про те, що найбільш висока напруженість часу зафіксована по автомобілю МАЗ-5549, оскільки порівняно з іншими марками автомобілів ця марка має максимальну різницю між відхиленням за рахунок неадекватної напруженості норм часу та середньоквадратичним відхиленням (10%).

 

      

      Таблиця 1.4 – Аналіз напруженості норм

 

      2   ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ  ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ ВОДІЇВ АВТОМОБІЛІВ 

      Нормування  праці  - це вид діяльності, спрямований на встановлення необхідних затрат  і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць обладнання.

      Зміст основних робіт з нормування праці наведені в рис 2.1.

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рис.2.1 – Зміст робіт з нормування праці 

      Перехід до ринку загострив проблеми нормування праці, вимагає пошуку нових підходів до його організації. Ринок і конкуренція  підвисили значущість норм праці, принципово змінили їх роль в діяльності організацій.

      В умовах адміністративно-командної  системи централізованого планування організації намагались закласти у  норма побільше резервів і тим  самим гарантувати виконання  плану, одержання премій, винагород. При цьому планувались вигідні для себе норми праці, посилаючись на свої особливі організаційно-технічні умови.

      В умовах ринку норма перетворюється на із засобу  приховування резервів в інструмент вияву можливостей  для скорочення витрат праці і чисельності працівників, для підвищення конкурентоспроможності організації. Підприємствам треба орієнтуватися не на свої організаційно-технічні умови, а порівнювати затрати праці з результатами, що досягли конкуренти.

      До  основних вимог, що висуває ринок до методології і організації нормування відносяться:

• організація виробництва потребує жорстокого нормування;
• норми праці повинні бути рівнонапруженими, відображати вклад працівника в кінцеві результати, виконувати усі функції, об’єднуя стадії проектування – виробництва – споживання;
• потрібно нормування не окремих операцій, а процесу праці;
• виділення груп затрат, зниження яких залежить від величини результату, для визначення підвищення результативності виробництва;
• державне нормування передбачає розробку науково обґрунтованих норм і нормативів, їх характер дії для підприємства –рекомендаційний.

      Виходячи  з перерахованих вимог до нормування праці першочерговими його задачами будуть наступні:

• встановлення і впровадження в виробництво  організаційно-технічних умов норм праці;
• більш широкий обхват нормування праці погодинно оплачуваних працівників;
• підтримування постійної прогресивності норм праці шляхом своєчасної їх зміни і перегляду;
• удосконалення нормативної бази, методів і прийомів нормування праці;
• комп’ютеризація проектування технологічної і організаційної документації, норм часу  у різних умовах виробництва.

      Процес  нормування праці передбачає в загальному вигляді виконання наступних  робіт:

1. аналіз виробничих процесів і операцій;
2. вибір оптимальних варіантів технології виконання виробничих процесів і операцій, а також ефективних методів організації праці;
3. проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів праці;
4. розрахунок норм праці відповідно до особливостей технологічних і трудових процесів;
5. впровадження і пересування норм за мірою зміни організаційних і технічних умов виробництва.

      Нормативну  базу для нормування праці складають  певні нормативні матеріали (нормативи).

      Нормативи являють собою вихідні величини, в яких в кількісному виражені зафіксований вплав різних факторів на тривалість виконання певної виробничої операції.

      Існує наступна класифікація нормативів праці (рис 2.2)

      

      

 

          
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рисунок 2.2 – Класифікація нормативів праці

      Нормативи часу – регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів, що входять до складу виробничої операції. Вони бувають: нормативи , нормативи , нормативи , нормативи .