Організація проведення торгів за проектами: зарубіжний та вітчизняний досвід

     Традиційні, що представляють собою угода  між замовником і генеральним  підрядчиком про будівництво  об'єкта по закінченому проекті. Здебільшого вони мають тверду ціну.

     1. Проектно-будівельні, що передбачають  відповідальність підрядчика за  проектування і будівництво.

     2. Робота «під ключ» з повною  відповідальністю генпідрядника  за введення об'єкта в експлуатацію. Зазвичай вони укладаються за сусою фактичної вартості та прибутку, але можливі і контракти з твердою ціною.

     3. Управлінсько-будівельний, зв'язаний  за участю менеджера проекту  чи керуючого проектом, що беруть  на себе головні функції керування  сполученими в часі стадіями проектування і будівництва, залишаючи замовнику основний обов'язок – шукати на основі торгу підрядчиків і укладати з ним контракти.

    Новою сферою діяльності є закупівля послуг. Мається на увазі діяльність, у  процесі виконання якої не створюється новий матеріально-речовинний продукт, що не існував раніше, але змінюється якість уже наявного, створеного продукту. Надання послуг є предметом і результатом діяльності. Їх можна поділити на дві групи:

    1. технічні послуги — якоюсь  мірою стандартизовані та з відомими головними параметрами і результатами (транспортні послуги, послуги зв’язку та ін.);

    2. інтелектуальні послуги — характеризуються  більшою невизначеністю параметрів  і кінцевих показників (консалтинг, науково-дослідна, інша творча діяльність).

    Світовий  досвід рекомендує закуповувати технічні послуги на загальних підставах (як товари або роботи), оскільки немає  ніяких особливих способів закупівель.

    Інтелектуальні  послуги вимагають особливих  процедур. Різниця виникає тому, що ціна результату може бути непорівнянна, з витратами, ефектом, що передбачається одержати при подальшому використанні результатів закупівлі, та через унікальності цих результатів.

    Головна відмінність інтелектуальних видів  послуг від звичайних -допустимість прямих переговорів, включаючи переговори про ціну. Тому вирізняють два методи закупівлі: з проведенням переговорів, без проведення. Світовий досвід дійшов цього років десять тому, раніше такі закупівлі здійснювалися на загальних підставах.

    Закупівлі інтелектуальних послуг мають підвищені вимоги до кваліфікації постачальника послуг: більша кількість, можливість розподілу учасників за їх ознакою.

    Вибір закупівлі з проведенням і  без проведення переговорів залежить від її предмета. Їх можна поділити на дві підгрупи: більш-менш стандартні і унікальні. 

    3.

    Міжнародні  тендери (торги), як і товарні біржі, аукціони, виставки-ярмарки, є різновидом організованих ринків внаслідок  того, що у визначений час та у  певному місті відбувається зіставлення  організованої пропозиції із заздалегідь  визначеним та охарактеризованим попитом. При цьому посередницькі функції між покупцем (імпортером) і продавцем (експортером) виконує утворений імпортером тендерний комітет [11, c.334].

    Міжнародний тендер як методом міжнародної торгівлі полягає в конкурентному відборі  зарубіжних постачальників і підрядників через організований товарний ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу представлених проектів та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

    Найпоширенішими об’єктами тендерів у міжнародній  торгівлі є [12, c.167]:

    - підряди на спорудження підприємств,  будівель і споруд виробничого  і невиробничого призначення, в т. ч. тих, що споруджуються «під ключ»;

    - виконання комплексів будівельних  і монтажних робіт та їх  окремих видів;

    - виконання комплексу пуско-налагоджувальних  робіт;

    - постачання комплектного устаткування;

    - концесії на розробку корисних  копалин;

    - імпортні закупівлі;

    - проекти на основі підприємств  з іноземними інвестиціями;

    - надання державних кредитів;

    - розробка проектів і виконання  робіт у сфері природоохоронної  діяльності;

    - залучення експертів і консультантів;

    - поставки, підряди, закупівля для створення об’єктів національної економіки.

    Тендери на сьогодні дуже поширені в світовій практиці торгівлі, особливо на ринках машинно-технічної продукції (за оцінками експертів, вартість замовлень на поставку обладнання та об’єктів капітального будів­ництва, отриманих за допомогою проведення торгів, становить близько 1/3 загальної вартості експорту машинно-технічної продукції з промислово розвинутих країн). Існування проблеми збуту на світовому ринку стимулює імпортерів розширювати та інтенсифікувати сферу використання тендерів. Ціни на енергетичне обладнання за замовленнями, розміщеними через міжнародні торги, в середньому на 20—25 % нижчі, ніж при підписанні контрактів у результаті двосторонніх переговорів, навіть з кількома конкуруючими постачальниками. Міжнародні торги стимулюють конкуренцію між продавцями, дозволяють покупцям вибирати найбільш технічно досконалий та комерційно доцільний для них варіант з багатьох запропонованих, а для переможців тендеру це є офіційним визнанням їх конкурентоспроможності.

    Міжнародні  тендери використовуються як індустріально  розвинутими країнами, так і країнами, що розвиваються, але мотиви їх застосування різні. Перші в більшості випадків використовують механізм проведення тендерів у межах здійснення політики прихованого протекціонізму та стимулювання розвитку національного виробництва. Так, законодавство більшості розвинутих країн дозволяє організаціям з переважанням державного капіталу розміщувати замовлення на придбання товарів і послуг тільки через систему тендерів, а проведення імпортних операцій без використання торгів дозволяється лише у випадках необхідності придбання унікального обладнання, запасних частин, у разі необхідності екстренної закупівлі обладнання для ліквідації наслідків стихійного лиха або за рахунок спеціальних міждержавних угод [12, c.179].

    Для країн, що розвиваються, домінуючими  мотивами застосування тендерів як методу розміщення замовлень є відсутність  досвіду організації укладання  великих міжнародних контрактів і прагнення знизити вартість замовлення. Крім того, практика проведення міжнародних торгів показала, що найбільшого поширення вони як інструмент держави, великих державних організацій та муніципальних органів, одержали саме в країнах, що розвиваються, які характеризуються наявністю значної питомої ваги державного сектора в основних галузях національного господарства, здійсненням індустріалізації та реіндустріалізації економіки, відсутністю необхідних технічних знань і кваліфікації для самостійного вирішення існуючих техніко-технологічних проблем.

    Не  в контексті національних інтересів  організаторів міжнародні тендери  виконують такі основні функції:

    1.торговельну  ;

    2. науково-технічну;

    3. цінову;

    4. фінансову;

    5. маркетингову;

    6. регулятивну.

    Міжнародні  тендери розрізняють за назкою критеріїв: національний склад учасників, мета організаторів, юридичний статус учасників, предмет торгівлі, свобода доступу до участі в тендері, фінансові умови, відкритість інформації щодо учасників і переможців тощо.

    За  національним складом учасників  міжнародні тендери можуть проходити за участю тільки зарубіжних фірм або за участю як іноземних, так і вітчизняних учасників. Поширенішим, безумовно, є другий тип торгів, а деякі організатори навіть зазначають в умовах торгів пріоритетність позицій національних учасників.

    Неофіційним є поділ торгів за метою організаторів  на реальні і процесуальні. Реальні  торги організуються з метою  проведення дійсно конкурентного відбору  та визначення реального переможця. А процесуальні торги мають на меті за допомогою процесу проведення тендеру, який часто є законодавчо необхідним, легалізувати постачальника чи підрядника, вибір якого було здійснено ще до початку тендера. Граничною формою прояву процесуальних торгів є проведення одиничних тендерів, тобто за участю тільки однієї фірми. Такі торги є винятком із загального правила і стосуються в основному торгівлі машинно–технічною продукцією, коли її можливо або доцільно закупати тільки в однієї фірми, а укладання звичайного контракту купівлі–продажу у відповідності з законами країни–імпортера заборонено. У даному разі організатори тендеру, дотримуючись зовнішньої форми та процедури торгів згідно із національним законодавством звертаються тільки до однієї фірми, яку визнають переможцем тендеру та укладають з нею контракт на поставку необхідної продукції.

    Юридичний статусом учасників виділяє тендери, що відбуваються за участю виключно юридичних  осіб, за участю виключно консорціумів, а також змішані — за участю як і юридичних осіб, так і консорціумів. Тендери за участю тільки–юридичних осіб проходять, як правило, в тих випадках, коли предметом торгів є нескладне, стандартне обладнання (або послуги), і яке (або які) виробляє кілька фірм у різних країнах або коли умови тендеру, обсяги поставок і терміни контракту є не дуже привабливими. У противному разі з метою підвищення конкурентоспроможності в боротьбі за отримання крупних замовлень фірми зазвичай об'єднуються в консорціуми, які є тимчасовими союзами картельного типу. При цьому комплекс майбутніх поставок робіт розподіляється між членами консорціуму, виходячи з того яка з фірм досягла найвищого технічного рівня та найнижчих витрат при виробництві певних видів товарів і виконанні робіт. Національні фірми можуть бути залучені як субпостачальники або субпідрядники, чи введені в склад консорціуму. У цих випадках всі члени консорціуму несуть перед замовником солідарну відповідальність, в т. ч. і за національні фірми замовника. Вимога солідарної відповідальності всіх членів консорціуму є обов'язковою умовою фактично всіх сучасних тендерів.

    Кожен член консорціуму готує комерційні пропозиції та техніко–економічне обґрунтування на свою частину поставок і послуг. Зібравши ці пропозиції та розрахунки, керівництво консорціумі готує єдину пропозицію від консорціуму, добиваючись при цьому максимального підвищення конкурентоспроможності за рахунок покращення технічних параметрів, зниження ціни та надання замовникам найсприятливіших для них умов фінансування [11, c.367].

    Управління  їх діяльністю здійснюєть лідери, що обирається з числа найдосвідченіших та авторитетніших фірм. При цьому на роль лідера можуть бути обрані не тільки постачальники основного обладнання, а й інженерно–консультаційні фірми. Лідер консорціуму координує його роботу та представляє спільні інтереси учасників перед замовником та іншими контактними фірмами й організаціями. Конкретні функції та повноваження визначаються в угоді про створення консорціуму. Для узгодження принципових питань з усіма учасниками скликаються наради членів консорціуму. Може відкриваєти представництво в країні замовника та/або на місті спорудження об'єкта, а в разі перемоги на тендері координує дії членів при виконанні взятих зобов'язань. За свою роботу лідер (фірма або організація) отримує від інших членів консорціуму винагороду в розмірі 3—5 % від частки учасника в спільному контракті.

    За  предметом торгівлі тендери можуть бути на поставку товарів, виконання  підрядних робіт та комбіновані, що включатимуть у майбутньому як поставку необхідних товарів, так і  виконання робіт, надання послуг. Враховуючи, що предметом торгів є комплектне обладнання, що потребує й інжинірингових послуг, найпоширенішими за цим критерієм є комбіновані тендери.

    Залежно від рівня свободи доступу  до участі в тендерах їх поділяють  на два основні типи: відкриті і  закриті. Додатковим обмеженням на участь у закритих торгах може бути попередня кваліфікація учасників.

    До  участі у відкритих тендерах запрошуються всі бажаючі зарубіжні і національні  фірми та установи. Повідомлення про  проведення відкритих торгів публікуються в офіційних органах — газетах, спеціальних бюлетенях, економічних журналах, розсилаються в інші держави через торговельні представництва, консульства або торговельно–промислові палати для розповсюдження їх серед ділових кіл, передаються каналами комп'ютерних мереж. Зазвичай оприлюднення такої інформації відбувається за 1—1,5 місяця до дати проведення торгів, а у разі оголошення тендеру на стандартне обладнання та невеликі партії цей термін скорочується до 3—4 тижнів. Інформація про великі тендери на виконання підрядних робіт з'являється в пресі за 2—4 місяці до їх відкриття.

    Значна  кількість учасників відкритих  торгів загострює конкуренцію, що є  позитивним для імпортера, однак  не гарантує ефективності закупок або  спорудження об'єктів у майбутньому  внаслідок того, що переможцем може стати недостатньо кваліфікована або навіть недобросовісна фірма. Міжнародні тендери, до участі в яких запрошується обмежений, заздалегідь визначений склад фірм, називаються закритими. Оголошення про проведення таких торгів не оприлюднюються, а учасники запрошуються в індивідуальному порядку. При цьому організатори торгів впевнені у добросовісності запрошених до конкурсу фірм, пересвідчившись у конкурентоспроможності їх продукції (послуг). Крім того, закриті торги дозволяють організаторам відмовитись від послуг небажаних (через різні причини) учасників. До участі в закритих торгах запрошується зазвичай 5—7 фірм або консорціумів, а реально може брати участь і менша кількість претендентів.