Организация использования земельных ресурсов хозяйства и пути ее совершенствования в условиях рыночных отношений

 

До основних показників ефективності роботи сільськогосподарських підприємств  відносять: об’єм валової  і товарної продукції, рівень середньорічної заробітної плати працівників, собівартість продукції, валовий і чистий дохід, прибуток,рівень рентабельності виробництва.

Валова продукція сільського господарства – це весь об’єм продукції, яка вироблена в господарстві за рік чи інший період часу у вартісному виразі.

Для обчислення вартості валової  продукції рослинництва і тваринництва в даний час застосовують порівняльні  ціни. Це дозволяє отримати спів ставні показники по господарству за ряд  років, порівнювати лані різних господарств.

Товарна продукція сільськогосподарських  господарств – виручка від  реалізації продукції рослинництва і тваринництва, яку отримало господарство за рік у фактичних цінах реалізації, які склалися на ринку продукції.

Собівартість реалізованої продукції – це всі поточні  витрати господарства представлені в грошовій формі, на виробництво  і реалізацію продукції.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції відображає фактичний  загальний результат фінансової діяльності господарства. Визначається  як алгебрична різниця між сумою  виручки і собівартістю реалізованої продукції.

Рівень рентабельності –  один із найважливіших узагальнюючих  показників виробничо-економічної  ефективності виробництва в господарстві.

Відповідно до результатів  таблиці 6 в даному господарстві вартість валової продукції в порівнянні до 2005 року зменшилася на 457,5 тис. грн., річний фонд оплати праці збільшився на 211,6 тис. грн., відповідно збільшилася середньорічна оплата одного працівника,на 1720,3 грн., виручка від реалізації продукції, збільшилася на 833,6 тис. грн., собівартість (повна) реалізованої продукції зменшилася на 476,7 тис. грн.,прибуток від реалізації продукції збільшився на 1114 тис. грн.

Таблиця 6.

Рівень ефективності виробництва  в господарстві

№ з/п	Показники	Базисний рік	Звітний рік	Відношення звітного року до базисного,%
1.	Вартість валової продукції (в порівняльних цінах 2005 р.)  тис. грн.	3906	3448,5	88,3
2.	Річний фонд оплати праці,    тис. грн.	593,4	805	135,6
3.	Середньорічна оплата одного працівника, грн.	5160	6880,34	133,3
4.	Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	2698,5	3532,1	130,8
5.	Собівартість (повна) реалізованої продукції ,тис. грн.	2733,5	2256,8	82,5
6.	Прибуток (збиток) від реалізації продукції, тис. грн.	696	1810	260,1
7.	Рівень рентабельності, %	98,7	156,5	158,5

 

Рівень рентабельності характеризує прибутковість, доходність за відповідний  період часу.

Показник рентабельності реалізованої продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до повної комерційної  її собівартості, у відсотках.

                            Р_r = *100,    де

Р_r – рівень рентабельності, %,

П – прибуток від реалізованої продукції, грн. ,

С – комерційна собівартість реалізованої продукції,грн.

Відповідно до формули  рівень рентабельності ВАТ «Городоцьке» за базисний рік становить:

Р_r = *100 = * 100 = 98,7 %,

за звітний становить:

Р_r = *100= * 100 = 156,5 %. 

РОЗДІЛ ІІІ.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ГОСПОДАРСТВА І  ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН.

3.1. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ  ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ  ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ

 

Галузь рослинництва включає  вирощування великої кількості  сільськогосподарських культур, які  об’єднують в чотири однорідні групи:

• Зернові і зернобобові;
• Технічні культури;
• Картопля, овочі та баштанні;
• Кормові культури.

Структура посівних площ (відсоткове співвідношення площ посіву окремих  культур та їх груп в загальній  площі посіву) має вплив на урожайність, загальну продуктивність землі, стан кормової бази і на розвиток тваринництва, а  тому і визначає рівень виробництва  продукції кожного аграрного  формування. Структура посівних площ складається під впливом багатьох факторів. Основні з них : структура  сільськогосподарських угідь, їх якість, особливо ріллі, спеціалізація, виконання  завдань щодо продажу продукції, забезпеченість засобами виробництва  і трудовими ресурсами, кліматичні умови.

Раціональна структура посівних площ забезпечує виробництво необхідної кількості зерна, картоплі, овочів, технічних і кормових культур в необхідному асортименті, а всі культури – добрими попередниками і сприяє створенню відповідних агротехнічних і економічних умов, а на цій основі – сприяє підвищенні урожайності. Така структура дає можливість найбільш продуктивно використовувати ріллю, створює можливості для запровадження правильних сівозмін, оскільки кожна культура потребує доброго попередника.

Структура посівних площ –  це один із найбільш гнучких елементів  системи землеробства. Її вдосконалення  направлено на збільшення виробництва  сільськогосподарської продукції, а також зменшення трудових і матеріально-грошових затрат на виробництво одиниці продукції.

Вдосконалення структури  посівних площ необхідно проводити  двома шляхами:

• Заміна менш врожайних культур і сортів більш врожайними, не змінюючи при цьому системи ведення господарства;
• Пов'язаний з перебудовою системи ведення господарства, а саме, поглиблення міжгосподарської і внутрішньогосподарської спеціалізації, що змінює склад і поєднання галузей, взаємозв’язок між землеробством і тваринництвом. Це викликає організаційні зміни в господарстві,  в тому числі і в структурі посівних площ.

Таблиця 7.

Структура і використання сільськогосподарських угідь

№ п/п	Показники	Базисний рік		Звітний рік		Звітний в % до базисного
		Площа, га	В % до всього	Площа, га	В % до всього
1.	Всього с/г угідь,	1179	100	1178	100	99,9
	В т.ч. рілля	1050	89,1	1045	88,7	99,5
	сіножаття	48	4,1	52	4,4	108,3
	пасовища	56	4,7	56	4,7	100
	багаторічні насадження	25	2,1	25	2,1	100
2.	Розораність с/г угідь, %	89,1		89,1
3.	Питома вага площі посіву в площі ріллі, %	100		100,4
4.	Питома вага сіножатті  в площі с/г угідь, %	4,1		4,4
5.	Питома вага пасовищ в  площі с/г угідь, %	4,7		4,7

 

З таблиці 7 видно, що за звітний  рік площа ріллі відповідно до базисного зменшилася на 1 га, площа  сіножаття збільшилися на 4га, площа  пасовищ і багаторічних насаджень  не змінилася.

 

Таблиця 8.

Розміри і структура посівних площ

№ п/п	Культури	Базовий рік		Звітний рік		Відхилення (+,-), га
		Площа, га	В % до всього	Площа, га	В % до всього
1.	Зернові і зернобобові, всього	493	46,9	538	51,2	+45
	В т.ч. озима пшениця	260	24,8	237	22,6	-23
	ячмінь	79	7,5	150	14,3	+71
	горох	88	8,4	64	6,1	-24
	кукурудза на зерно	47	4,5	71	6,8	+24
	овес	5	0,5	7	0,7	+2
	гречка	14	1,3	9	0,9	-5
2.	Технічні, всього	95	9,0	128	12,2	+33
	в т.ч. соняшник	57	5,4	95	9,0	+38
	соя	38	3,6	33	3,1	-5
3.	Кормові, всього	277	26,4	280	26,7	+3
	в т.ч. кормові коренеплоди	17	1,6	19	1,8	+2
	кукурудза на силос і з/к	142	13,5	142	13,5	0
	однорічні трави	47	4,5	38	3,6	-9
	багаторічні трави	71	6,8	81	7,7	+10
4.	Інші посіви	107	10,2	103	9,8	-4
5.	Всього посівів	1050	100	1050	100	0

 

 

Основними елементами раціональної системи землеробства є правильна  сівозміна. Під сівозміною розуміють  науково – обґрунтований і  чітко визначений порядок чергування культур у просторі і часі. Чергування культур має забезпечити раціональне  використання землі і підвищення родючості ґрунтів, зростання врожайності  культур і виконання договірних зобов’язань з продажу продукції, створення міцної кормової бази для  тваринництва і збільшення виробництва продукції на гектар сівозмінної площі при мінімальних затратах праці і коштів.

За призначенням сівозміни  поділяють на такі види : польові, спеціальні, кормові, комплексні. Сукупність взаємопов’язаних сівозмін, об’єднаних планом розвитку галузей і організації територій  господарства, становлять систему сівозмін аграрного формування.

Польовою сівозміною називають сівозміну, в якій вирощують переважно зернові, технічні і кормові культури.

Кормовою сівозміною називають сівозміну, в якій вирощують культури для отримання соковитих і грубих кормів.

Спеціальна сівозміна – сівозміна, в якій вирощують культури, що потребують специфічних умов і прийомів агротехніки (овочеві, тютюнові, конопляні та інші).

Сівозміни , в яких склад  і чергування культур, а також  їх розміщення забезпечують захист ґрунту  від ерозії , називають  ґрунтозахисними.

 

 

Таблиця 9

Типи і розміри сівозмін господарства

Типи сівозмін	Кількість полів	Площа сівозмін
Бригада №1
Польова – зернова  №1	8	95
Кормова – ґрунтозахисна  №1	5	58
Бригада №2
Польова – зернова  №2	8	98
Кормова – ґрунтозахисна  №2	5	53,2

 

Таблиця 10.

Чергування культур в  польових сівозмінах господарства

Польова – зернова  №1			Польова – зернова  №2
№ поля	Чергування культур	Площа поля,га	№ поля	Чергування культур	Площа поля,га
1.	Чорний пар	95	1.	Багаторічні трави	98
2.	Ріпак	94	2.	Озима пшениця	99,2
3.	Ячмінь	96,7	3.	Ячмінь	97,6
4.	Горох	94	4.	Жито яре	95
5.	Озима пшениця	95,3	5.	Цукрові буряки	98,4
6.	Цукровий буряк	92	6.	Люцерна	98,5
7.	Вика – вівсяна суміш	97,3	7.	Однорічні трави	97,6
8.	Кукурудза	95,7	8.	Озимий ячмінь	99,7
Разом		760	Разом		784