Организация использования земельных ресурсов хозяйства и пути ее совершенствования в условиях рыночных отношений

На спеціалізацію сільськогосподарського виробництва виникає ряд факторів – природно-кліматичні, економічні, біологічні, соціальні. Одними з найважливіших є природно-кліматичні фактори, які включають : типи ґрунтів, температурний режим,кількість опадів ( найістотніше впливають на розміщення сільськогосподарських культур і спеціалізацію виробництва). Результатом такого впливу є формування на території держав природних зон, які мають чітку спеціалізацію виробництва певних видів продукції. Особливістю впливу цього фактору, є те що лише певна кількість спеціальних видів продукції може вироблятися на обмежених територіях. Більшість видів сільськогосподарської продукції мають досить великий ареал виробництва, тому при виборі певного виробничого напряму і поєднання галузей необхідно враховувати вплив ряду інших факторів.

Підприємства зосереджують зусилля на виробництві тих видів  продукції, які забезпечують максимальну  економічну вигоду або мінімальні економічні витрати порівняно з іншими видами діяльності.

Структура товарної продукції  в середньому по господарству така : рослинництво всього – 1484тис.грн. або 50.3%, в тому числі зернові 969тис.грн. або 32,8%; картопля – 1,5тис.грн. або 0,05%; овочі - 4тис.грн.або 0,13%; соняшник – 232,5тис.грн. або 7,8%; інша продукція - 277тис.грн. або 9,4 %; скотарство всього – 1278,5тис.грн. або 43,3 %; в тому числі молоко – 838тис.грн. або 28,4%; м'ясо ВРХ 442тис.грн. або 14,9%; свинарство - 188тис.грн. або 6,4%; інша продукція тваринництва – 1,5тис.грн. або 0,05%; разом по тваринництву - 1468тис.грн. або 49,7%. Всього сільськогосподарської продукції - 2952тис.грн.

Звідси випливає, що дане господарство слід відносити до тих  які спеціалізуються по одній  галузі в нашому випадку по рослинництву, тому що дана галузь дає більше 50% всієї товарної продукції.

Загальна площа господарства ВАТ «Городоцьке» становить 1200 га., вартість валової продукції сільського господарства – 3677,3тис.грн., площа сільськогосподарських угідь – 1178,5 га, вартість основних виробничих фондів – 1398,4тис.грн., кількість працівників – 116чол.

 

 

 

 

 

 

 

2.3. ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ГОСПОДАРСТВА.

 

Землеустрій є складовою  частиною системи державних заходів  щодо найбільш правильного розміщення сільськогосподарського виробництва, розробки та вдосконалення економічного механізму раціонального використання землі і збереження родючості  ґрунту. Особливої актуальності ці питання набувають у період реформування земельних відносин та створення  нових підприємств різних форм власності.

Завдання організації  земельної території аграрних формувань  є створення найкращих господарських  та виробничих умов для здійснення їх виробничої діяльності – ефективного  використання техніки і трудових ресурсів, оперативності управління, зручності зв’язку.

Організація земельної території  включає: проведення землеустрою; розміщення населених пунктів, виробничих дворів, польових і бригадних станів; організацію  території сівозмін, бригадних ділянок, садів, сіножатей і пасовищ; розміщення шляхової мережі та лісонасаджень.

Землеустрій аграрних формувань  повинен забезпечити найдоцільніші  організаційно-територіальні і виробничі  умови для раціонального розвитку господарства, найбільш продуктивного  використання всіх земельних угідь, запровадження правильних сівозмін, створення міцної і сталої кормової бази для тваринництва, ефективного використання сільськогосподарської техніки, одержання високих і сталих урожаїв при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції. При проведенні міжгосподарського землеустрою враховуються вимоги не тільки окремих господарств і галузей, але і всього народного господарства в цілому.

Основне завдання міжгосподарського  землевпорядкування аграрних формувань  – це приведення розміщення, розміру  і складу їх землекористувань у відповідність  з потребами і завданнями сільськогосподарського виробництва і раціонального  використання землі як основного  засобу виробництва. Складовими частинами  міжгосподарського землекористування  з утворення і впорядкування  землекористувань аграрних підприємств  є : встановлення розмірів площі землекористувачів; розміщення і формування землекористувань, розміщення центральних садиб; включення в склад землекористувань угідь певного виду; якості і оптимальному співвідношенні; розміщення границь землекористувань; складання схем внутрішньогосподарської організації території.

Землекористування повинно  бути сформовано у вигляді одного компактного масиву зручної конфігурації і найменшої протяжності, не розчленованого різними природними і штучними перешкодами.

При проектуванні міжгосподарських границь у відкритій місцевості і особливо на ріллі їх розміщують прямолінійно, всюди де можливо границі  суміщають з природними і штучними перешкодами, живими урочищами і  спорудами, магістралями, каналами, а  також розміщують на вододілах, в  місцях стоку і т.д.

Зміни границь і розмірів аграрних формувань проводиться  при укрупненні і розукркпленні  господарств у зв’язку з перерозподілом земель між землекористувачами, при ліквідації дрібноконтурності, вклинюванні, а також інших незручностей ,які викликані меліоративним, дорожнім чи іншим будівництвом.

Земельний масив який закріплений за господарством розміщений у вигляді одного компактного масиву прямокутної форми із сторонами 100км*120 км, черезполосиця та вклинювання  із іншими господарствами  відсутня, штучними та природними перешкодами не розчленоване. Виробничі центри, ферми, овочівництво закритого ґрунту, склади з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції та інші підрозділи розташовані поблизу населених пунктів. Ці ділянки компактні за формою, мають невеликий схил для стікання води, ізольовані від населених пунктів, на необхідній віддаленості від доріг загального користування та достатньо водо забезпечені і мають можливість утилізації відходів.

Для правильної організації  землекористування важливу роль відіграє закладання лісосмуг. В даному господарстві поздовжні лісосмуги  закладені впоперек напрямку вітрів, які переважають, а поперечні  перпендикулярно до поздовжніх; відстань між лісосмугами дорівнює 30 кратній  висоті дерев , ширина лісосмуг становить 6м.

 

 

 

 

 

Таблиця 1.

Обсяги і структура  товарної продукції (в цінах реалізації)

Галузі і види  продукції	Базисний рік		Звітний рік			Структура в середньому,%
	Сума тис. грн.	В % до підсумку	Сума тис. грн. В %	В % до підсумку
Рослинництво всього:	1036	42,8	1932	55,4		50,3
В т.ч.
зернові	414	17,1	1524	43,7		32,8
картопля	2	0,08	1	0,03		0,05
соняшник	180	7,4	285	8,2		7,8
Інша продукція	434	17,9	120		3,4	9,4
Скотарство всього	1177	48,6	1380		39,6	43,3
В т.ч. молоко	723	29,9	954		27,3	28,4
М’ясо ВРХ	458	18,9	426		12,2	14,9
Свинарство	204	8,4	172		4,9	6,4
Інша продукція тваринництва	1	0,04	2		0,06	0,05
Разом по тваринництву	1382	57,2	1554		44,6	49,7
Всього с/г продукції	2418	100	3486		100	1952

Таблиця 2.

Розмір господарства

Назва показників	Базисний рік	Звітний рік	Середнє господарство по району
Вартість валової продукції (в порівняльних цінах), тис. грн.	3906	3448,5	3677,3
Площа с/г угідь,га	1179	1178	1178,5
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	593,4	805	1398,4
Кількість працівників, чол.	115	117	116

 

Важливе значення для раціонального  використання землі і успішного  функціонування сільськогосподарського виробництва має розміщення доріг, які залежать від їх призначення. Розрізняють дороги внутрішньогосподарські, магістральні і польові.

Магістральні з’єднують  населені пункти господарства з місцями  реалізації продукції,придбання ресурсів виробництва та між собою. Вони розміщені  у ВАТ «Городоцьке» відповідно до загально районного планування.

За своїм призначенням і технічним рівнем польові дороги поділяються на основні, допоміжні  та лінії обслуговування.

Основні польові дороги забезпечують транспортні зв’язки сівозмін і масивів угідь з господарськими центрами й дорогами загального призначення, через які здійснюється зв’язок господарства із зовнішніми пунктами. Цими дорогами вивозять урожай з полів, перевозять вантажі і сільськогосподарську техніку, а також здійснюють переїзди, пов’язані з господарським керівництвом, обслуговуванням людей і техніки. Польові дороги розміщують на межах полів сівозмін і відповідно до закладання лісосмуг. В даному господарстві вони розміщені з південного боку лісосмуг. Ширина доріг становить для основних лісосмуг -  6м, поперечних - 5м, і поздовжніх -4м. Вони з’єднують різні поля та угіддя і є постійними на період встановлення сівозмінних площ.

Рух цими дорогами в польовий період доволі інтенсивний, що вимагає  поліпшення проїжджої частини, обладнання переїздів на водотоках тощо. Вони постійні, а щодо меж полів –  є визначальними елементами впорядкування  території. Їх розміщення вирішується  в комплексі з формуванням  усієї мережі внутрігосподарських  доріг.

Допоміжні польові дороги забезпечують вивезення врожаю, органічних та мінеральних добрив, вимагають до їзду транспортних засобів практично до будь – якої точки поля. Розміщуються переважно вздовж довгих сторін полів. При цьому досягаються повна транспортна доступність до кожної точки поля. Ширина допоміжних доріг – 3-4м.

Таблиця 3.

Розмір земельних угідь  господарства,га

Види угідь	Базисний рік	Звітний рік	Звітний рік в % до базисного
Сільськогосподарські угіддя
З них: рілля	1050	1045	99.5
Сіножаття	48	52	108,3
Пасовища	56	56	100
Багаторічні насадження	25	25	100
Всього земель	1179	1178	99,9

 

 

 

 

 

2.4. НАЯВНІСТЬ І ВИКОРИСТАННЯ  ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В ГОСПОДАРСТВІ.

 

Підвищенню економічної  ефективності фондів  сприяють : удосконалення  спеціалізації і концентрації виробництва; технологій і структури капітальних  вкладень; збільшення змінного і сезонного  виробітку на одиницю сільськогосподарської  техніки; кількість діючого устаткування і міжремонтного періоду його використання; забезпечення скорочення строків введення в дію фондів і освоєння виробничих потужностей; своєчасне і якісне проведення ремонтів; скорочення сезонності і організація  ритмічної роботи засобів виробництва; підвищення коефіцієнту технічної  готовності машин і рівня  оперативного управління; поліпшення співвідношення між активною і пасивною частинами  фондів; удосконалення засобів праці  тощо.

В ринкових умовах господарювання особливої актуальності набувають  питання забезпечення сільськогосподарських  підприємств основними та оборотними засобами, ефективного їх використання. Вартість основних засобів виробництва дає змогу зробити висновок про їхню структуру і зміни, що стались. Основні фонди в сільському господарстві представляють собою вартісний вираз окремих елементів засобів виробництва – сільськогосподарська техніка , будівлі, обладнання,  робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, меліоративні споруди тощо.

Забезпеченість сільськогосподарського виробництва основними фондами  характеризують показники фондооснащеність і фондоозброєність. Фондооснащеність господарства визначають послідуючій формулі:

Ф _ос = , де