Организация использования земельных ресурсов хозяйства и пути ее совершенствования в условиях рыночных отношений

Особливого значення у  подальшому розвитку сільського господарства має Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення  реформування аграрного сектора  економіки» (1999р), відповідно до якого  в процесі реформування існуючих колективних підприємств створені приватні (приватно-орендні) підприємства, (фермерські) господарства, товариства, сільськогосподарські кооперативи та інші суб’єкти господарювання, засновані на приватній власності.

Наступним кроком здійснення реформи були Укази Президента України  «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку» та «Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва і розвитку ринку  зерна»

Важливе значення має Указ Президента України від 4 липня 1998р. «Про врегулювання питань, пов’язаних з  процесом управління об’єктами  державної власності».  В ньому  сформульовано, що саме належить до об’єктів державної власності , а що – до суб’єктів державної власності, розмежовані функції суб’єктів державної власності.

Указом Президента України  від 23 квітня 1997р. «Про оренду» був  започаткований господарський етап земельний земельної реформи. Багатопланові принципи вказаної форми господарювання визначені у Законі України «Про оренду землі» (жовтень 1998р.). Оренда землі засновується на договорі про строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідному орендареві для здійснення підприємницької діяльності. Акцентовано,що орендар самостійно визначає напрям господарської діяльності.

 

Розділ ІІ.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА.

2.1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ГОСПОДАРСТВА.

 

 Господарство ВАТ «Городоцьке»  знаходиться в Городоцькому районі  який розташований в південно - західній частині Хмельницької області. Межує із Чемеровецьким, Дунаєвецьким, Ярмолинецьким, Волочиським районами. Землі господарства межують з м. Городок, с. Лісоводи, с. Пільний Олексинець, та  с.Купин.

Загальне керівництво  ВАТ «Городоцьке»  здійснює директор оскільки в нього 75 % акцій. В його  підпорядкуванні знаходяться всі структурні підрозділи: відділ бухгалтерського обліку та фінансів. Основним видом діяльності підприємства є сільськогосподарське виробництво. В тому числі: рослинництво, тваринництво. Постачання готової продукції здійснюється як постачальником, так і власним автотранспортом. Великі партії товарно-матеріальних цінностей можуть отримуватися по залізниці.

На підприємстві встановлені  штатний розпис, в якому передбачена  посада працівника, основна зарплата, додаткова. Кожен працівник виконує  свої обов’язки згідно посадової  інструкції розробляються керівниками  підрозділів на кожну посаду затверджується керівником підприємства. Кожен працівник  зобов’язаний ознайомитися з своїми виробничими обов’язками і поставити  всій підпис на інструкції.

  Зарплата нараховується згідно ставок, передбачених в штатному розписі і з можливими змінами, внесеними керівником підприємства в додаткову оплату за сумлінне старання працівника до роботи.

       Підприємство  самостійно визначає перспективи  розвитку, планує та здійснює  свою діяльність виходячи з  попиту на продукцію, що воно  виробляє, роботи, послуги та необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходу.

        Організаційна  і виробнича структура господарства  пов’язані між собою. У рослинництві  основною виробничою одиницею  є бригада, в тваринництві –  ферма. Організаційна будова підприємства  визначає структуру управління.

Відстань до районного  центру, тобто до м. Городок – 5 км, до обласного центру – 57 км., на східній  околиці – залізнична станція  Вікторія. Городок – центр району, площа якого 1.1 тис. кв. км. , населення  – 86,1 тис. чол. Район має 76 населених  пунктів, підпорядкованих міській, селищній та 28 сільським радам.

. В Городку працюють чотири українських шкіл, одна польська школа та гімназія, бібліотека, будинок культури. Відкрито кімнату – музей бойової слави. Через територію міста Городок проходять шосейні дороги районного і обласного значення, розміщені лінії електропередач, зв’язку, газопроводу. Інженерна інфраструктура  в місті не впливає на проведення механізованих робіт.

Місто Городок знаходиться в сприятливих природних умовах і відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. Житловий фонд населеного пункту знаходиться в доброму стані. В цілому благоустрій знаходиться на середньому рівні, господарські двори розміщені в межах населеного пункту в безпосередній близькості до житлової зони.

Згідно кліматичного районування  територія Городоцького району знаходиться  в атлантико-континентальній області  помірного поясу.

Клімат цього району Хмельниччини помірно – континентальний з  м’якою нестійкою зимою, теплим літом  з достатньою кількістю опадів. Проте  в окремі роки буває і зима багатосніжна та холодна, пізня весна  і осінь  дощова.

Максимальна температура  повітря влітку досягає 36 -38 °С , а  найнижча температура настає при  надходженні в ці широти континентального арктичного повітря . Тоді абсолютний мінімум повітря досягає 31- 35°  морозу.

Середня температура найтеплішого місяця (липня) - +18,4°С , а найхолоднішого (січня) - -5,9°С.

Середня річна кількість  опадів становить576-590 мм. Опади влітку носять переважно зливовий характер. Їх кількість порівняно із зимовими місяцями збільшується втричі.

Досить часто зливи  супроводжуються грозами, супутником якого є град. Часті сильні літні  зливи обумовлюють водну ерозію ґрунтів спричиняючи значні збитки сільського господарства.

Вітри протягом року переважають  західного та північно – західного  напрямків. Середня швидкість вітрів – 3,8 м/с . Сильні вітри (більше 10 м/с) спостерігаються  рідко.

 

Стійкий сніговий покрив формується в третій декаді грудня, а схід його проходить в кінці лютого.

Середня висота снігового  покриву – 14-16 см.

Земля промерзає здебільшого  до 50 см, інколи до 90-100 см. Максимальна  глибина промерзання ґрунту – 107 см.

Весна в середньому буває 2 – 2,5 місяця.

Тривалість періоду з  температурою вище 0°С становить 257-265 днів. Останні заморозки весною приходяться  на 19-22 квітня. Літо згідно даних багаторічних спостережень настає 23 травня . Засушливих днів на протязі вегетаційного періоду  буває до 30 днів, а із зливами до 25.

Ґрунтовий покрив господарства сформувався під впливом існуючих з давніх часів відповідних природних  умов, з яких головними умовами  і факторами є клімат, рельєф місцевості, умови зволоження, ґрунтоутворюючі  породи, рослинний покрив, а також  господарська діяльність людини. Ґрунти мають сприятливі фізичні і агрономічні  властивості, вони багаті на поживні  речовини, придатні для вирощування  зернових, технічних, кормових та овочевих культур.

Сірі лісові ґрунти формуються в умовах водо роздільних плато і  їх схилів.

Тип водного режиму –  періодично промивний . Ґрунтоутворюючі  породи – лесовидні суглинки , третичні піски, елювій вапняків.

Характерними в морфологічній  будові профіля  сірих лісових ґрунтів є чіткий розподіл їх профіля на генетичні горизонтні колоїдального елювія і ілювія при відсутності слабогумусованого елювіального горизонту, характерного для підтипу світло – сірих лісових ґрунтів. Кількість гумусу у верхньому горизонті складає 4,2%, до низу його вміст помітно падає , складаючи в ілювіальному горизонті 0,45%.

По механічному складу  вони можуть бути  від легко суглинистих  до легко глинистих.

Характерними рисами прояву дернового процесу є слаба  диференціація профілю по валовому хімічному складу і накопичення  гумусу  та утворення водостійкої  структури у верхньому горизонті . На утворення і накопичення гумусу має великий вплив наявність  в ґрунті вуглекислого кальцій. Він  стимулює бактеріальний розклад  рослинних залишків і коагулює гумусові речовини , переводячи їх у нерозчинний  стан.

Дернові ґрунти представлені на щільних породах (елювій піщаників, сланців, вапняків, кремнію).

Дернові примітивні ґрунти мають  з поверхні горизонт НР, який зразу переходить у породу.

Водні ресурси представлені  р. Смотрич яка займає друге місце  в області серед подільських  протоків Дністра як за довжиною, так  і за площею басейну. Вона бере початок  з джерел біля с. Андрійківці Хмельницького  району і протікає через Городоцький, Чемеровецький і Кам’янець - Подільський  райони. У верхів’ях долина Смотрича широка, заболочена і неглибока, але  вже у Городку врізується глибше, схили її стають крутими та скелястими, а в с. Купин є навіть невеликий водоспад.

Середні витрати води Смотрича протягом року становлять 4,29 м³/с, а максимальні 238 м³/с. Смотрич перетинає Товтровий кряж біля с. Карачківці Чемеровецького району в глибокій долині (100…120 м). далі долина стає дуже звивистою, утворюючи круті меандри. Деякі з них майже замикаються і утворюють у долині острови на зразок того, на якому розташована стародавня частина Кам’янця – Подільського – сучасний історичний заповідник.

Ґрунтові води , що залягають  на невеликій глибині від поверхні , де часто ґрунтоутворюючі породи (лесові суглинки) мають невелику товщу, а під ними залягають сарматські глини, що затримують воду близько від  поверхні , внаслідок чого проходить  процес заболоченості.

На дренованій території  ґрунтові води залягають глибоко. Хімічний склад вод в цьому районі характеризується високим вмістом карбонатів кальцію.

Рівневий режим річки  характеризується вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню, яка порушується дощовими паводками  і дещо підвищеним рівнем восени і  зимою. Паводки бувають під час  сніготанення та зливових дощів.

У силурійських відкладах  підземні води в основному приурочені до тріщинуватих, закарстованих, пористих, пористих вапняків. Нерідко свердловини, які розкривають водоносний горизонт у силурійських відкладах фонтанують. Води ці переважно гідро карбонатно- кальцієвого типу із загальною мінералізацією 0,3-0,8 г/л.

Наявність підземних вод  підвищеної мінералізації (6,0 г/л) пов’язується із тектонічним розломом , по якому  відбувається вертикальна міграція вод з більш глибоких горизонтів.

У місцях  неглибокого залягання води силурійських відкладів виходять на поверхню і широко використовуються як питні. Ці води і живлять р. Смотрич та інші річки південно – західної частини області. 

Природа вирізняється своєрідністю через наявність унікальних ландшафтних  структур: Подільських товтр, прирічкових  терас і каньйонів. Але особливістю  району є значне освоєння природних  територій. Високий відсоток розораності (57%) спричинив втрату цінних рослинних угрупувань, кальцепетрофітні агломерації та культур-фітоценози.

У лісі сформувалися типово – дубово-грабові осоково-яглицеві, дубово-грабові осоково-копитнякові, дубово-грабові осоково-зірочникові, та реліктові, дубово-грабові осоково-плющеві, дубово-грабові осоково-барвникові, дубово-грабові осоково-ведмежоцибулеві угрупування. Перший ярус формують дуб звичайний, граб звичайний, ясен звичайний. У другому ярусі стрічається черешня, липа серце листа, клен гостролистий. Підлісок складають ліщина, бруслина європейська, бруслина бородавчаста. У трав’яному ярусі зростають звичайні типові для угрупування види рослин. У  лісі є ділянки, де проведена посадка із сосни звичайної та ялини колючої, білої акації.

Вздовж р. Смотрич і  її приток розташовані помірно зволожені  ділянки. Ці території активно використовуються для випасання худоби, заготівлі  сіна, рекреації. Рослинний покрив сформований різнотравно-злаковими угрупованнями у яких значну роль відіграють асоціації кострицево-конюшинова, тонконогово-лучно-конюшинова. На луках зростають герань лучна, дивина чорна, жовтець їдкий, конюшина лучна, повзуча, конюшина гібридна, костриця лучна, люцерна румунська, медвенець український, первоцвіт весняний, вербозілля лучне.

 

 

 

 

 

 

2.2. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ І РОЗМІР  ГОСПОДАРСТВА.

 

Спеціалізація є формою суспільного  поділу праці, який виникає  й удосконалюється  разом з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, що зумовлює виділення виробництва певних видів  продукції в самостійній галузі та підгалузі відповідно до потреб суспільства.

Розрізняють такі форми поділу праці : загальний пов'язаний з поділом  суспільного виробництва на його великі роди (землеробство, промисловість, транспорт і т.д.), частковий поділ  цих родів виробництва на види і підвиди. Це поділ галузей народного  господарства на самостійні галузі виробництва  (металургія та машинобудування в промисловості тощо), одиночний поділ праці, який ґрунтується на поділі праці всередині підприємства, цеху, майстерні.

Спеціалізація відбиває якісний  бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Це ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах результатів господарської діяльності.

Серед визначень спеціалізації  та її форм найбільш вдалим є таке. Спеціалізація  – це переважаючий розвиток однієї або кількох галузей у виробництві  товарної продукції в окремих  підприємствах, районах, областях. Спеціалізація  – процес закономірний, багатоплановий, який залежно від природних, економічних  та організаційних факторів  розвивався в різних напрямках, в наслідок чого склались різні її форми, що відображають ту або іншу особливість її використання.