Организация использования земельных ресурсов хозяйства и пути ее совершенствования в условиях рыночных отношений

Ф _ос – фондооснащеність господарства з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, грн.;

Ф – вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, грн.;

S_с.у. – площа сільськогосподарських угідь,га.

Фондоозброєність праці  – це наявність основних фондів на одного середньорічного працівника. Її  визначають за формулою:

Ф _пр.. = , де

Ф _{пр.. –} фондоозброєність праці з розрахунку на одного середньорічного працівника грн.;

Р _ср. – кількість середньорічних робітників, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, грн.;

Рівень використання основних фондів у різних господарствах неоднаковий  через відмінності в родючості  ґрунтів, продуктивності худоби, фондоозброєності, повноті використання основних фондів тощо. Його визначають за показником фондовіддачі.

Фондовіддача – це відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення  і визначається за формулою:

Ф _від. = ,  де

Ф _від – показник фондовіддачі, грн.;

ВП – вартість валової  продукції рослинництва і тваринництва ( в порівняльних цінах), грн.

В умовах інфляції, коли швидкими темпами зростають ціни на знаряддя праці, цей показник доцільно визначати  за товарною продукцією, оціненою в  поточних цінах реалізації. Розрахована  таким чином фондовіддача хоч  і не повністю, але вже об’єктивніше характеризує ефективність використання основних виробничих фондів, ніж валова продукція, що оцінюється в порівняльних цінах.

Обернений показник фондовіддачі характеризує фондомісткість продукції.

Фондомісткість – це показник, що вказує, скільки було використано  основних виробничих фондів для виробництва  однієї гривні валової продукції  і визначається за формулою:

Ф _єм = , де

Ф _єм – показник фондоємності, грн.;

ВП – вартість валової  продукції рослинництва і тваринництва ( в порівняльних цінах), грн.

Узагальнюючим показником ефективності використання основних і оборотних  фондів є норма прибутку. Норма  прибутку – це відсоток суми прибутку на 1 грн. суми вартості основних і оборотних  фондів і визначається за формулою:

Н _пр.. = , де

 

Н _пр.. – показник норми прибутку, %;

Ф _об. – вартість оборотних засобів, грн.;

П – прибуток від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, грн.

Вихід валового доходу, прибутку на одиницю вартості (грн.,100 грн., 1000 грн.,) основних виробничих фондів розраховують як:

 

ВД _{на од. ф.} = ;                            П _{на од. ф.} = , де

 

ВД _{на од. ф.} ,  П _{на од. ф.} – відповідно вихід валового доходу і прибутку на одиницю вартості основних виробничих фондів, грн.

Тепер проведемо розрахунки цих показників  господарства  для базисного року:

 

Ф _ос = = = 262654 грн.

 Ф _пр.. = = = 26927 грн.

Ф _від. = = 1,26 грн.

Ф _єм = = = 0,79 грн.

Н _пр.. = = = 37,51грн.

ВД _{на од. ф.} = _. =   = 0,22 грн.

П _{на од. ф.} = _. = = -0,01грн.

Для звітного року:

Ф _ос = = = 276774 грн.

Ф _пр.. = = = 27866 грн.

Ф _від. = = 1,06 грн.

Ф _єм = = = 0,94 грн.

Н _пр.. = = = 63,80грн.

ВД _{на од. ф.} = _. =   = 0,55 грн.

П _{на од. ф.} = _. = = 0,40грн.

 

Таблиця 4.

Розмір і ефективність використання основних фондів

 

Назва показників	Базисний рік	Звітний рік	Звітний рік в % до базисного
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	3096,7	3260,4	105,3
Фондооснащеність, грн.	262654	276774	105,4
Фондоозброєність, грн.	26927	27866	103,4
Фондовіддача, грн.	1,26	1,06	84,1
Фондоємність, грн.	0,79	0,94	118,9
Норма прибутку, %	37,51	63,80	170,1
Валовий дохід на 1грн. основних виробничих фондів, грн.	0,22	0,55	250
Прибуток на 1 грн. основних виробничих фондів, грн.	-0,01	0,40	4000

 

 

Відповідно до результатів  таблиці 4 видно, що середньорічна вартість основних виробничих фондів звітного року порівняно до базисного перевищує  на 163,7 тис. грн., фондооснащеність на 14120 грн., фондоозброєність на 939грн., фондоємність на 0,15грн., норма прибутку на 26,3%, валовий дохід на 1грн. основних виробничих фондів на 0,33грн., прибуток на 1 грн. основних виробничих фондів на 0,41грн., тільки фондовіддача зменшилася на 0,20грн. 

2.5. НАЯВНІСТЬ І ВИКОРИСТАННЯ  ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ В ГОСПОДАРСТВІ.

 

Серед факторів сільськогосподарського виробництва вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. У всі  часи і на всіх континентах праця  була і залишається основною умовою, яка визначає матеріальне і духовне  багатство кожного суспільства. Саме люди з їх багатовіковим досвідом, практичними навичками й теоретичними знаннями є головною продуктивною силою  суспільства.

Трудові ресурси сільськогосподарських  підприємств – це частина працездатного  населення, яка володіє фізичними  й розумовими здібностями і знаннями, тобто має необхідний фізичний розвиток, знання і практичні навички для  якісного і своєчасного виконання  передбачених технологією робіт  у цій сфері матеріального  виробництва.

Все населення залежно  від віку поділяється на :

• Осіб молодших працездатного віку ( від народження до 16 років включно);
• Осіб працездатного (робочого) віку (в Україні : жінки – від 16 до 54 років, чоловіки – від 16 до 59 років включно );
• Осіб старших працездатного віку, з досягненням якого встановлюється пенсія за віком (в Україні : жінки – з 55років, чоловіки – з 60 років).

Залежно від здатності  працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних. Непрацездатні  особи в працездатному віці –  це інваліди 1-ї та 2-ї групи, а працездатні  особи в непрацездатному віці – це підлітки та працюючі пенсіонери за віком.

Організація праці в сільськогосподарських  підприємствах – це система оптимального розміщення трудових ресурсів при умові  ефективного використання засобів  виробництва.

На виконання планів виробництва  сільськогосподарської продукції  значною мірою залежить від того, наскільки правильно встановлена  потреба в робочій силі господарства в цілому і його галузях по періодах року.

Потребу в робочій силі підраховують, виходячи з обсягу окремих  видів робіт, календарних строків  їхнього виконання і денних чи змінних норм виробітку. У рослинницьких  галузях обсяг робіт залежить від посівних площ, урожайності сільськогосподарських  культур і прийнятої агротехніки  оброблення; календарних строків  проведення робіт, які установлюють, виходячи з досвіду передовиків  сільського господарства і даних  науково-дослідних установ. У тваринництві обсяг робіт визначається поголів’ям худоби і його продуктивністю, а  також системою зооветеринарних  заходів (способи отримання худоби і т. ін.).

Сільськогосподарське виробництво  в різні періоди року вимагає  неоднакового числа працівників: найбільш різко сезонність витрат праці виявляється  в рослинницьких галузях, що ускладнює  розрахунки потреби в робочій  силі.

У рослинницьких галузях  цей розрахунок можна вести двома  способами.

1. Визначити потребу в робочій силі по усіх видах робіт протягом року.
2. Визначити потребу в робочій силі в найбільш напружений період року.

Другий спосіб у порівнянні з першим менш трудомісткий і в  той же час забезпечує однакову точність, оскільки в обох випадках потребу  в робочій силі обчислюють по напруженому  періоді року. Тому при розрахунках  для однієї галузі доцільно скористатися другим, а для господарства в цілому – першим способом.

У рослинницьких галузях  ця робота значно спрощується, коли її ведуть одночасно з розрахунком  потреби у засобах виробництва, використовуючи технологічні карти  чи відповідні розрахункові таблиці, у  яких враховують рівень механізації.

 

 

 

 

Таблиця 5 .

Наявність та використання трудових ресурсів.

 

Назва показників	Базисний рік	Звітний рік	Звітний рік в % до базисного
Середньорічна чисельність  працівників, чол.	115	117	101,7
Відпрацьовано ними, люд.-год.	104	105	100,9
Вартість валової продукції  в порівняльних цінах, тис. грн.	3906	3448,5	88,3
Вироблено валової продукції:
на 1 працівника за рік,грн.	33,9	29,4	86,7
на 1 люд. год., грн.	37,5	32,8	87,4

 

За  даними таб.5 середньорічна  чисельність працівників звітного року порівняно до базисного збільшився на 2 чол., відповідно збільшилися відпрацьовані  ними людино-години на 1, але вартість валової продукції зменшилася на 457,5 тис. грн., також зменшився виробіток  валової продукції : на 1 працівника за рік на 4,5 грн., на 1 людино-годину на 4,7 грн.

Одночасно з визначенням  потреби в робочій силі намічають  розподіл  її по галузях господарства, передбачаючи в першу чергу задоволення  запитів провідних галузей.

Найважливішою умовою підвищення продуктивності праці є постійне вдосконалення її організації.

Наукова організація праці  – це процес внесення в існуючу організацію праці добутих наукою і практикою удосконалень, що підвищують продуктивність праці й ефективність суспільного виробництва. Наукова організація праці припускає постійний пошук і дотримання правильних кількісних і якісних пропорцій між робочою силою, засобами і предметами праці,що сприяють усуненню непродуктивних втрат робочого часу та забезпечують максимально можливі і конкретні виробничі умови, безперервність і ритмічність кожного трудового і виробничого процесу, високу продуктивність праці.

Розвиток техніки і  технології виробництва, зростання  культури і технології грамотності  працівників у сільському господарстві вимагають постійного удосконалення  організації праці.

До техніко-економічних  задач, що вирішуються за допомогою  наукової організації праці ,відносяться: підбір і розміщення працівників  з урахуванням їх професій, досвіду, нахилів і можливостей; вибір  правильних форм і поділу праці; навчання передовим прийомам праці, установлення суспільно-необхідної швидкості (інтенсивності) праці; раціональне використання робочого часу, технічних можливостей застосовуваних машин та інших засобів виробництва  дотримання передової технології виробництва  рослинницької і тваринницької  продукції. Разом з цим наукова  організація праці сприяє полегшенню і підвищенню творчого змісту і привабливості  праці, забезпечує всебічний розвиток здібностей працівників, залучення трудящих до удосконалювання  управління виробництвом і розв’язання інших соціальних задач. Правильно організована праця працівників об’єктивно вимагає удосконалювання управління виробничими і трудовими процесами. Наукова організація праці виховує і виконавців організованість, дисциплінованість, свідомість високої відповідальності за результати праці перед колективом, суспільством та господарем підприємства.

Значення наукова організація  праці полягає в тому, що при  даному рівні механізації і технології виробництва вона дозволяє досягти  найвищої продуктивності праці, раціонального  використання застосування засобів  виробництва, поліпшення умов роботи виконавців.

 

 

6. РІВЕНЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В ГОСПОДАРСТВІ.