Оплата праці на підприємствах різних форм власності

     В економічній системі, що ґрунтується на різноманітних формах власності і господарювання, механізм організації заробітної плати складається з таких елементів:

     а) ринкового регулювання;

     б) державного регулювання;

     в) колективно-договірного регулювання через укладання генеральної, галузевих, регіональних угод; колективних договорів на рівні підприємств; трудових договорів з найманими працівниками;

     г) механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві (в структурному підрозділі) з використанням таких елементів, як тарифна система або безтарифна модель, нормування праці, форми і системи оплати праці та преміювання.

     Перебудова організації заробітної плати на підприємстві у відповідності з вимогами ринкової економіки передбачає вирішення трьох головних завдань:

     • по-перше, підвищення зацікавленості кожного працівника у виявленні і використанні резервів зростання ефективності своєї пращ при виключенні можливості одержання незароблених грошей;

     • по-друге, усунення випадків зрівнялівки в оплаті праці, досягнення прямої залежності заробітної плати від індивідуальних кінцевих результатів праці;

     • по-третє, оптимізація співвідношень в оплаті праці працівників різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп із врахуванням складності виконуваних робіт, умов праці, дефіцитності певних видів робочої сили на ринку праці, а також впливу різних працівників на досягнення кінцевих результатів і конкурентоздатність продукції.

     Хоча кожне підприємство (а інколи і структурний підрозділ) має свою специфіку в організації оплати праці, її організаційними основами завжди є: забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю продукції; регулювання трудових відносин, забезпечення рівноправності роботодавця і працівника; вдосконалення нормування праці; вибір моделі, форм і систем оплати праці; взаємозв'язок розмірів заробітної плати з обсягами та вартістю виробленої продукції. Розглянемо їх детальніше. Дотримання вимоги забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю продукції є одночасно гарантією як зростання трудових доходів працівників, так і підвищення ефективності виробництва (за інших однакових умов), що відповідає інтересам всіх учасників трудового процесу і вимогам ринку.

     При організації заробітної плати на підприємстві зачіпляються нагальні інтереси як найманих працівників, так і роботодавців. У демократичному суспільстві обидві сторони повинні мати рівні права у вирішенні питань оплати праці. Тому колективні угоди між адміністрацією підприємства (як представником роботодавця) і профспілкою (як представником працівників) стають у ринкових умовах найдієвішою формою регулювання трудових відносин, у тому числі з питань заробітної плати.

     Рівень цін на продукцію підприємства і реакція ринку на нього суттєво впливають на можливості підприємства по регулюванню розмірів заробітної плати: з одного боку, підвищення цін дає можливість збільшити заробітну плату, а з іншого - обмеження зростання заробітної плати є важливим заходом підтримання конкурентоздатної ціни продукції. Найкращим рішенням в цьому випадку є компенсація зростаючих витрат на заробітну плату за рахунок додаткових обсягів виробництва, вдосконалення асортименту продукції, зростання продуктивності праці та якості продукції.

     Ефективна організація заробітної плати на будь-якому підприємстві неможлива без її основоположного елементу - нормування праці, яке дозволяє встановити відповідність між обсягом витрат праці й розміром її оплати в конкретних організаційно-технічних умовах. Роботодавець зобов'язаний встановити кожному працівнику нормований обсяг робіт, виходячи із встановленої законодавством тривалості робочого дня, нормальної інтенсивності праці й середньої для даного виду робіт продуктивності праці. Працівник має право розраховувати на повну оплату праці лише за умови виконання повного нормованого обсягу робіт. На кожному підприємстві доцільно мати характеристики основних видів робіт з відповідними нормами витрат праці на їх виконання (нормативну базу трудозатрат). Робота по вдосконаленню нормування праці передусім повинна спрямовуватися на підвищення якості норм за рахунок забезпечення їх рівнонапруженості для всіх видів праці та всіх груп працівників. 

    1.2 Форми та системи оплати праці

    Зарплата  при погодинній формі оплати праці визначається, виходячи з фактично відпрацьованого працівником часу та рівнем кваліфікації: 

                                          ЗП погод = tф С_год 

    де  t_ф       – фактично відпрацьований працівником час за певний період, год;

        Сгод  – тарифна ставка за 1 год відпрацьованого часу,

                                     

                                           

        С_міс   –   місячна тарифна ставка працівника, що визначається за тарифно-кваліфікаційними довідниками;

       ЗП_mіn –  мінімально-гарантований розмір заробітної плати для даної

                      категорії працівників у певній  галузі народного господарства;

        М_ф.р   – місячний фонд робочого часу працівників, 

                                              М_ф.р = Д_р.м t_р 

        Д_р.м    –   кількість робочих днів у місяці;

        tр       –   тривалість робочого дня, год.

    Погодинна оплата праці має дві системи: просту погодинну, що залежить тільки від окладу та фактично відпрацьованого  часу, (визначається множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду  на кількість відпрацьованих годин), та погодинно-преміальну, що дає змогу  виплачувати працівникам, які досягли  певних кількісних або якісних показників, премії та доплати.

    Погодинно-преміальна заробітна плата визначається так:

  

                                  
 

       ^{– система доплат працівникові за і-ті досягнення;} 

                                             n     –  кількість доплат; 

                       ^{– система премій за  j- ті досягнення;}

                                       ^{m  – кількість  досягнень, за  які надаються  премії.}

    Застосування  такої системи оплати потребує відповідної  кваліфікації працівників, використання обґрунтованих норм обслуговування, нормативів чисельності та нормативних завдань, максимального врахування показників роботи працівника для обґрунтованої виплати премій та доплат.

    Погодинна форма заробітної плати застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи ( операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність  виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи).

    Сучасна техніка пред’являє підвищені вимоги до точності та чистоти обробки, якості продукції. Саме погодинна, а на відрядна оплата праці значно більше сприяє дотриманню цих вимог. Погодинна  оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

    Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обгрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршання якості продукції, порушення технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

      При відрядній формі оплати праці заробіток нараховується на кожну одиницю виготовленої продукції за визначеними відрядними розцінками: 

    ЗП_від = С_від Q  , 

    де      С_від - відрядна розцінка на виготовлення одиниці продукції;

      Q    - кількість виготовленої за певний час продукції.

    Відрядна  розцінка визначається виходячи з тарифної ставки, що відповідає даному розряду  робіт та встановленій нормі виробітку: 

                                                                    С_год Н_t

              С_від  =   ——––– ,

                                                                                                                60

    де     Н_t – норма виробітку на одиницю продукції, год.

    Відрядна  форма оплати праці може застосовуватись  за необхідності збільшення обсягів  виробництва на даному робочому місці, кількісних показників виробітку, що відображають витрати праці й можливості застосування їх із достатньою точністю.

    Залежно від урахування виробітку та застосованих видів додаткового заохочення існують  такі системи відрядної заробітної плати:

    1. Пряма відрядна, коли оплата нараховується тільки за кількість виготовленої продукції за відрядними розцінками. Вона стимулює зацікавленість робітників у підвищенні продуктивності праці, але мало зацікавлює їх у якості продукції, що випускається, та досягненні високих загальних показників фірми.

           2.  Побічна –  відрядна, коли розмір заробітку працівника ставиться у пряму залежність від результатів праці інших робітників, яких він обслуговує (наприклад, настроювачів, ремонтних робітників, помічників майстрів та ін.).

    3.  Відрядно – преміальна  , коли працівник, крім основного заробітку за прямими відрядними розцінками, додатково отримує премію за досягнення певних кількісних та якісних показників: 

                                               n            m

    ЗП_від.пр =С_від Q + å Ді  + å П_j

                                                                          і =1          j=1

     

    4.  Відрядно – прогресивна, що дозволяє працю робітника в межах норми оплачувати за прямими відрядними розцінками, а при виробітку понад цих норм – за підвищеними: 

    ЗП_{від.прог} = С_від Q + C2¢_від  Q¢  

    де    С¢_від – підвищені відрядні розцінки;

    Q¢    – кількість продукції, випущеної понаднормово.

    5.  Акордно – відрядна  дає змогу встановити розцінку на весь обсяг робіт, а не на окрему операцію.