Колективний договір, його призначення і функції на підприємстві

Міністерство  освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет 

Кафедра управління трудовими ресурсами 
 
 
 
 
 

К У Р  С О В А  Р О Б О Т  А 

з дисципліни

«Економіка  праці та соціально-трудові відносини» 

на тему: «Колективний договір, його призначення і функції на підприємстві» 

Виконав(ла):  

студент(ка) ___ курсу,  групи__________ _______________________________

денного/заочного відділення     (Прізвище, ініціали). 

Перевірив:   ____________ __________________________________

                           (посада)          (Прізвище, ініціали) 

Реєстраційний № ___________

Дата _____________________

Підпис ____________________ 

Запоріжжя, 2010

 

РЕФЕРAТ 

     Курсова робота: 42 с., 4 табл., 2 рис., 19 джерел.

     Предметом дослідження є теоретичні та методологічні  особливості змісту колективного договору.

     Об'єктом  вивчення даної роботи є колективний  договір як важливий інститут трудового  права.

     Метою даної роботи є оцінка призначення  та функції колективного договору на підприємствах України.

     Актуальність  теми. Практика укладання на підприємствах колективних договорів в умовах вільного ринку праці є актуальною і виправданою, адже після розпаду радянської економіки «баланс» між роботодавцем і найманим робітником значно похитнувся, причому не у бік останнього. Очевидці того періоду підтвердять, що саме тоді почалися процеси, пов’язані із затримкою виплат заробітної плати, ненаданням оплачуваних відпусток, лікарняних. Така тенденція особливо спостерігалася у приватних структурах і, слід зазначити, – вона існує і на сьогоднішній день, щоправда не у таких відвертих формах.

     Ситуація, що склалася, є яскравим свідченням непоодиноких порушень конституційних прав найманих робітників. Якраз тому є вкрай важливим саме на державному рівні закріпити той мінімум  соціальних гарантій, благ, пільг, від котрих роботодавець, укладаючи з робітником трудовий договір (угоду), не мав би права відступати.

     Методи  дослідження: aбстрaктно-логiчний, описовий, системного aнaлiзу, порiвняльний. 

     КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР, УГОДА, КОЛЕКТИВНІ ПЕРЕГОВОРИ, ЗАКОНОДАВСТВО, ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ

 

       ЗМIСТ 

Вступ	4
1 Теоретичні аспекти застосування колективного договору	6
1.1 Роль колективного договору в регулюванні трудових відносин	6
1.2 Поняття і принципи укладання колективного договору	9
1.3 Зміст і структура колективного договору	14
2 Аналіз колективно-договірного регулювання у ТОВ «Люкс»	19
2.1 Організаційно-економічна  хaрaктеристикa пiдприємствa	19
2.2 Аналіз  формування колективного договору  ТОВ «Люкс»	23
2.3 Аналіз  виконання колективного договору ТОВ «Люкс»	24
3 Шляхи оптимізації колективно-договірних відносин на ТОВ «Люкс»	36
Висновки	39
Перелік посилань	41

 

 

ВСТУП 

     Актуальність  дослідження. За радянського часу роль основного роботодавця відігравала  держава. Внаслідок переходу до ринкової економіки суб’єктний склад потенційних роботодавців значно розширився, у зв’язку із чим ці питання стали предметом трудового договору. В умовах вільного ринку праці пріоритет трудового договору обмежує вплив держави.

     Реформування української економіки дало життя різних форм власності, що, безумовно, стало однією з причин загострення протиріч між роботодавцем і працівником. Законодавство України надає учасникам трудових правовідносин (роботодавцю, працівникові) право не тільки вирішити всі наявні протиріччя, але й активізувати участь працівників і роботодавців у встановленні умов праці та розвивати їхні відносини на основі соціального партнерства. Саме тому всю велику роль у практиці регулювання трудових відносин відіграє колективний договір.

     З метою оптимізації правового регулювання трудових відносин і соціально-економічних інтересів працівників та власників, Верховною Радою України було прийнято Закон України „Про колективні договори і угоди” від  
1 липня 1993 року № 3356-XII. Цей Закон визначає правові принципи розробки, укладання і виконання колективних договорів і угод [1].

     Відповідно  до норм Закону передбачається укладання  колективних договорів і угод. Сфера укладання колективних  договорів поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й ведення господарства, що використовують найману працю і мають право юридичної особи. Угоди ж укладаються на державних, галузевих, регіональному рівнях на двосторонній основі [9, c.232].

     Так, згідно зі ст. 7 Закону, колективний  договір встановлює взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. У колективному договорі можна також передбачати для найманих робітників додаткові, порівняно із чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги [1].

     Разом з тим, колективний договір не має містити умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників. Такі умови  є недійсними, їх заборонено включати до угод і договорів.

     Соціальні гарантії, передбачені колективним договором, є орієнтирами для укладення трудових договорів. При цьому, у трудові договори забороняється включати умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами й угодами.

    Метою даної роботи є оцінка призначення та функції колективного договору на підприємствах України.

    Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

    - обгрунтовано теоретичні аспекти застосування колективного договору;

    - дано аналіз виконання вимог колективного договору у ТОВ «Люкс»;

    - систематизовано стан чинного законодавства України, яке здійснює регулювання колективного договору.

    Предметом дослідження є теоретичні та методологічні  особливості змісту колективного договору.

    Об'єктом  вивчення даної роботи є колективний договір як важливий інститут трудового права.

    У процесі дослідження використано  значну кількість інформативних  джерел з проблем законодавчого  врегулювання колективного договору. 

 

     1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ  КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ 

     1.1 Роль колективного договору в регулюванні трудових відносин 

     Становлення ринкової економіки в нашій країні пов'язано з цілим комплексом соціальних перетворень, появою нових суб'єктів економічних відносин, розвитком соціальних інститутів, які представляють їх інтереси в економічній і політичній сферах суспільного життя. Кардинальні перетворення відбулися і в сфері трудових відносин [8, c.147].

     Протягом десятиліть тоталітарна держава, що контролювала всі сторони суспільного життя, монопольно встановлює умови найму робочої сили - рівень тарифної заробітної плати, терміни та розміри підвищення ставок і посадових окладів, величину та умови виплати доплат, надбавок і премій, тривалість робочого часу і відпусток і т. д. Сучасний стан в економіці, відмова від держави від детального регламентування суспільних відносин, визнання і державний захист приватної власності докорінно змінили характер і зміст трудових відносин. Формування ключових фігур ринку праці - роботодавця та найманого працівника - спричинило за собою розвиток соціальних інститутів, здатних адекватно відобразити і представити їх інтереси в усіх сферах суспільного життя.

     Ефективне функціонування ринку праці вимагає узгодження інтересів, дозволи назрівають суб'єктів виробництва, що вступають в трудові відносини на основі купівлі-продажу робочої сили. Саме тому в країнах з розвиненою ринковою економікою міцно утвердився інститут, який отримав назву колективно-договірної системи регулювання трудових відносин між роботодавцем та працівником на індивідуальній основі, регулюванням трудових відносин державою або третіми суб'єктом. Співвідношення між цими суб'єктами на різних ринках праці по-різному. У США та Канаді, наприклад, держава встановлює лише мінімум законодавчих норм щодо умов зайнятості; соціальне законодавство в багатьох європейських країнах охоплює широкий спектр питань, які можуть бути предметом колективно-договірної системи [13, с.8].

     У будь-якому випадку законодавчі норми, що визначаються державою служать відправною точкою для укладання угод, мінімальним рівнем підвищення якого є метою проведення колективних переговорів та укладання колективних договорів як закономірного слідства останніх. У цьому розумінні колективно-договірна система грає на ринку праці роль більш активну, ніж державне регулювання. Саме в цьому напрямку, починаючи здійснюється розвиток колективно-договірної системи в нашій країні. Для того, щоб зрозуміти причини колективно-договірного регулювання трудових відносин, необхідно чітко уявляти собі роль, яку воно виконує в практиці функціонування ринку праці.

     Найважливішою перевагою такого регулювання є гнучкість прийняття рішень, не можна порівняти ні з законодавчими, ні з судовими, ні з адміністративними методами. «Зміст, методи і процедури укладання колективних договорів різні не тільки між країнами, а й у рамках кожної з них, оскільки відображають конкретний зміст вимог працівників різних галузей і підприємств» [7, с.12].

     Іншою причиною превалювання колективних договорів між працівниками та роботодавцями на ринку праці є те, що цей інститут відповідає широко поширеним уявленням про реалізацію принципів рівності та соціальної справедливості в сфері ринкових відносин. Окремий працівник не може індивідуально протистояти експлуатації з боку більш сильного суб'єкта - роботодавця. У той же час, найважливіше значення, як вже зазначалося, має реалізація стабільності в трудових відносинах.

     Колективно-договірна система сама по собі не може усунути конфлікт у взаєминах суб'єктів ринку праці, оскільки конфлікт грунтується на існуванні різних соціальних інтересів, цілей, суб'єктивних устремлінь, вимог. Однак, система колективних договорів сприяє узгодженню інтересів, взаємному обліку проблем обох сторін.

     Не існує гарантій безумовного згоди і моментальної ліквідації конфлікту, але процес переговорів створює можливість досягнення найбільш прийнятного результату. Крім того, досягнуті угоди, набуваючи форму договору, зобов'язують обидві сторони діяти у відповідності з цими умовами, не вдаючись до крайніх заходів - страйків або звільнень, що забезпечує соціальну та економічну стабільність. У цьому сенсі колективні переговори являють собою творчий процес, вигідний обом сторонам.

     Далі, сучасний колективний договір є актом безпосередньої участі трудових колективів у правовому регулюванні праці працівників конкретного підприємства, у створенні локальних норм трудового права з одного боку, а з іншого - він є актом участі працівників, їх трудового колективу в управлінні підприємством, оскільки може розвивати виробничу демократію, участь працівників у локальному правотворчості. У викладеному полягає правова, соціально-економічна та політична роль колективного договору. Нарешті, колективний договір «... виступає як засіб виховання дисципліни праці, сумлінного ставлення до праці, передбачаючи заходи матеріального і морального заохочення високоякісної праці та заходи впливу на недисциплінованих працівників - порушників колективного договору» [6, c.110].

     Виробниче, народногосподарське значення колективного договору в тому, що він спрямований на удосконалення виробництва, організації праці, поліпшення якості продукції, підвищення продуктивності праці. Через це однією зі своїх функцій багато держав вважають встановлення і підтримання рівності суб'єктів трудових відносин, іншими словами здійснюють регулювання трудових відносин виходячи з принципу соціального партнерства між трудящими і роботодавцями. Причому, як неодноразово зазначалося вище, це не означає віри в гармонійну соціальну утопію, але визнання інтересів у цих груп людей не повинно знімати прагнення до соціальної рівноваги.