Галузь страхування в україні, проблеми та перспективи розвитку

ify">     Страхування вантажів — один з найпоширеніших видів страхових операцій. Той факт, що цей вид страхування виник дуже давно, пояснює причину ретельної та детальної його розробки. Протягом століть відбувався добір підходів та умов страхування, і сьогодні існують та розвиваються лише ті, що найповніше враховують інтереси учасників страхових взаємовідносин і найбільше відповідають сучасним вимогам господарювання. [10]

     Як  уже зазначалося, страхувальником  може бути особа, котра має страховий  інтерес у даному вантажі: відправник та одержувач, фізична чи юридична особа. Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що одержала ліцензію Укрстрахнагляду та має право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчими документами. Об'єктом страхування вантажів є вантаж, перевезення якого обумовлюється економічними взаємовідносинами сторін.

     При здійсненні зовнішньоторговельних  операцій невіддільною частиною міжнародного торговельного контракту є положення  про страхування вантажу.

     Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Переважно різниця між правилами різних страхових компаній полягає у визначенні обсягу відповідальності.

     Умови страхування вантажів, що перевозяться авіа та наземними видами транспорту, базуються на правилах морського страхування, що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає у значенні специфічності ризиків, які виникають у разі експлуатації засобів перевезення.

     Застереження  про страхування вантажів Інституту Лондонських страховиків з морського страхування мають три типи застереження "А", "В", "С". Застереження типу "А" надає найширше страхове покриття, застереження типу "С" — найдужче покриття, а застереження типу "В" — середнє страхове покриття. Щодо їх застосування, то найбільшою популярністю користуються застереження типу "А" (понад 80% укладених полісів), на найдешевші із застережень — застереження типу "С" — припадає близько 15 %, а застереження типу "В" застосовуються найрідше — не більш як 5 %. Така світова тенденція характерна й для вітчизняного страхового ринку.

     Застереження  страхування вантажів Інституту  Лондонських Страховиків типу "А" з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження від усіх ризиків, окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4-7, а саме:

— Застереження 4 виключає навмисні порушення умов страхування страхувальником, погане пакування, особливі властивості і природні властивості товару, пов'язані з притаманними йому дефектами, затримку, неплатоспроможність перевізника, використання ядерної зброї.

— Застереження 5 виключає втрати через непридатність судна для плавання (транспортного засобу до рейсу), якщо страхувальникові про це відомо.

  — Застереження 6 виключає військові ризики (за винятком піратства);

— Застереження 7 виключає страйки, громадські заворушення, тероризм, народні заворушення за політичними мотивами.

     Ці  застереження є дійсними для всіх трьох типів застережень страхування  вантажів, але за умовами типу "В", "С" до нестрахових подій додатково віднесено:

• навмисні пошкодження або навмисне псування застрахованого вантажу чи будь-якої його частини через неправомірні дії однієї або кількох осіб;

• захоплення, арешт, конфіскація вантажу та піратські  дії.

     Обсяг відповідальності за договором страхування може бути збільшений за рахунок додатково внесених за бажанням страхувальника перелічених раніше ризиків, що відповідно вплине на зростання розміру тарифу та страхової премії.

     Застереження  страхування вантажів Інституту  Лондонських Страховиків типу "В" з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження вантажу внаслідок таких ризиків:

• пожежі або вибуху;

• посадки  на мілину, потоплення або перевертання судна;

• перевертання чи сходження з рейок наземного перевізного транспорту;• зіткнення судна або іншого транспортного засобу з будь-якими зовнішніми об'єктами, крім води;

• розвантаження  вантажу в порту лиха;

• землетрусу, дії вулкану або блискавки;

• пожертвування за загальною аварією;

• викидання за борт або намокання;

• потрапляння морської, річкової або озерної води на судно, човен, контейнер, підйомник або в місце зберігання;

• повної загибелі цілого місця вантажу, що впав за борт або упущеного внаслідок навантажувально-розвантажувальних робіт на судно чи інший транспортний засіб.

     Застереження  страхування вантажів Інституту  Лондонських Страховиків типу "С" з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження вантажу внаслідок наступних ризиків:

• пожежі або вибуху;

• посадки на мілину, потоплення або перевертання судна:

• перевертання чи сходження з рейок наземного  перевізного транспорту;

• зіткнення  судна або іншого транспортного  засобу з будь-якими зовнішніми об'єктами, крім води;

• розвантаження  вантажу в порту лиха;

• землетрусу, дії вулкану або блискавки;[11]

  Розділ 3. Пропозиції щодо покращення галузі страхування  в Україні. 

  В Україні є усі передумови для  розвитку страхової справи. Доопрацювання  потребують теоретичні аспекти інституту  страхування. Кожний період розвитку суспільства знайшов своє безпосереднє втілення в аксіомах страхування, визначивши особливості у висвітленні й розумінні цієї економічної категорії. Проте навіть установлені твердження підлягають час від часу перегляду, конкретизації відповідно до соціально-економічного розвитку суспільства.

     Недоліками  вітчизняної системи страхування є неможливість нагляду на стадії заснування компанії і відмови у видачі ліцензії, коли існують сумніви в її репутації. У цьому плані європейський досвід нагляду може придатися в боротьбі з незаконним відмиванням грошей. Сьогодні з повною очевидністю доводиться констатувати той факт, що більшість законів і стандартів України, у тому числі і страхове законодавство, ще не відповідають європейським аналогам. Проте останнім часом кроки влади в даній сфері демонструють її розуміння необхідності входження до міжнародних економічних структур.

           Для позитивного розвитку української  економіки необхідна активна  зовнішньоекономічна діяльність  держави й самих підприємств. Від того, наскільки успішно Україна та її суб'єкти господарювання здійснюватимуть зовнішньоекономічні операції, залежатиме їхній подальший ефективний розвиток, розширення ринків збуту, отримання нових технологій і прибутків, обмін досвідом, інтеграція у міжнародну систему виробництва та Європейський союз.

     Водночас  вихід підприємств на зовнішні ринки  призводить до виникнення безлічі ризиків (майнових, фінансових, політичних, валютних), які важко передбачити або  ж зовсім неможливо прогнозувати їхні наслідки. Але загалом вони існують і можуть завдавати підприємствам великих збитків.

     Щоб захистити експортерів, імпортерів та інвесторів від ризиків, пов'язаних із міжнародними операціями, страхові компанії пропонують їм комплексне страхування  зовнішньоекономічної діяльності.

      Важливою проблемою на страховому ринку України, яка потребує державного розв¢язання, є погашення заборгованості з обов¢язкового державного особистого страхування. Існування зазначеної заборгованості, яка виникла у зв¢язку з недостатніми обсягами загального фінансування центральних органів виконавчої влади, спричинює неможливість отримати протягом тривалого періоду потерпілим особам або їх сім¢ям за цільовими платежами за місцем роботи потерпілого. Це дасть можливість спрямувати кошти державного бюджету безпосередньо потерпілим, уникнути проміжних ланок у ланцюгу фінансування цих державних витрат, скоротити термін отримання відшкодування потерпілим або їх сім¢ям та ефективніше використати кошти держбюджету.

      Не  менш важливою проблемою на страховому ринку України за умов переходу до ринкової економіки, яка потребує державного розв¢язання, є низький рівень діяльності зі страхування життя, яке виступає важливим інструментом заохочення інвестицій громадян в економіку України. Операції зі страхування життя в Україні з кожним роком мають тенденцію до спаду. Кількість чинних договорів із року в рік постійно зменшується, незважаючи на загальносвітові тенденції до зростання цього виду страхування.

          Дослідивши проблеми страхування  в Україні можна також вжити  такий захід:  створити ефективний механізм державного регулювання і нагляду, а також дієвий страховий ринок на належному законодавчому фундаменті. Цьому має сприяти поступове формування страхового кодексу, який би вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування. Розробка і запровадження Страхового кодексу дасть змогу охопити всі сектори страхового ринку, сприятиме упорядкуванню взаємовідносин між усіма суб¢єктами страхового ринку, спрощенню законодавчої бази і знищенню всіх непорозумінь, які з¢являються через суперечність різних норм у різних законодавчих актах.

              Пропоновані шляхи й напрями  вдосконалення галузі страхування  України дадуть можливість прискорити  створення повноцінного страхового  ринку як об¢єктивного атрибуту ринкової економіки та сприятимуть відновленню довіри страхувальників до страховиків. 

  Висновки

           У даній курсовій  роботі я досліджувала галузь страхування в Україні, проблеми та перспективи її розвитку, а також страхування зовнішньоекономічних операцій  на прикладі Бердичівського державного лісогосподарського підприємства.

          Виходячи з поставленої мети, були виконані наступні завдання:

• досліджено систему страхового регулювання в Україні;
• розглянуто механізм здійснення страхування та його вплив на зовнішньоекономічну діяльність підприємства;
• розглянуто процес  укладання та структуру страхового договору;
• запропоновано реальні напрямки щодо вдосконалення застосування страхування ЗЕД в держлісгоспі;

     Предметом дослідження даної курсової роботи стала галузь страхування в Україні як складова зовнішньоекономічної діяльності. Об’єктом дослідження є Бердичівське держлісгосп, зокрема аспекти страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

      Бердичівський держлісгосп здійснює експортно-імпортні операції. В даний час експорт продукції спрямований в Туреччину, Словенію, Польщу, Угорщину, Німеччину, Іспанію, Болгарію, США та інші країни. З метою підвищення прибутків Бердичівському держлісгоспу експортувати слід конкурентноспроможну лісопродукцію. Беручи до уваги те, що на світовому ринку лісопродукції більш рентабельною є реалізація продукції глибокої переробки, слід розширити експорт ділової сировини, та скоротити експорт технічної. На мою думку, потрібно знайти резерви розширення цього напрямку діяльності.

     В процесі ЗЕД підприємства виникає безліч ризиків, через які воно може зазнати втрат. Для уникнення таких втрат і необхідне страхування. Найпоширенішим і навіть традиційним видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Сировині та продукції деревообробки найбільше загрожує саме вогонь. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачених випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ. Наприклад, комерційний ризик держлісгоспу виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємством. Сюди відносять ризики, пов'язані з реалізацією товару на ринку, його транспортуванням, з прийомом товару покупцем, з платоспроможністю покупця та ризик форс-мажорних обставин. Саме такий вид ризику є найактуальнішим для держлісгоспу. Так як ДЛГ займається експортом, транспортування проводиться на величезні відстані. Тому є велика можливість пошкодження товару під час перевезення, ризик ДТП на дорогах. До Туреччини, наприклад, товар постачається морем, тому існує ризик загибелі судна, пошкодження деревини морською водою. Не слід забувати і про можливість викрадення частини товару. Саме тому для даного підприємства у здійсненні ЗЕД актуальним буде страхування вантажів. Це один з найпоширеніших видів страхових операцій. Той факт, що цей вид страхування виник дуже давно, пояснює причину ретельної та детальної його розробки. Протягом століть відбувався добір підходів та умов страхування, і сьогодні існують та розвиваються лише ті, що найповніше враховують інтереси учасників страхових взаємовідносин і найбільше відповідають сучасним вимогам господарювання.