Галузь страхування в україні, проблеми та перспективи розвитку

     Правовідносини, які виникають між суб'єктами страхування на страховому ринку  мають певну особливість, яка полягає в тому, що акт купівлі-продажу страхового продукту, надання страхової послуги оформляється угодою, придбанням страхового полісу, де і зазначаються умови надання страхового захисту. Будь-яка страхова угода проходить кілька етапів:

     I — подання страхувальником заяви  про прийняття об'єкта на страхування;

     II — вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об'єкта на страхування (андеррайтинг);

     III — укладення договору страхування (видача страхового полісу);

     IV — відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору, дострокове розірвання договору).

     Відповідно  до Закону договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником  і страховиком, згідно з якою страховик  бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику чи іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послуги), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору. [1]

     Зміст договору як юридичного факту становить  сукупність його умов, від яких залежать особливості виникнення прав і обов'язків, можливість належного виконання  зобов'язань. Згідно з чинним законодавством, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто угоди за всіма його суттєвими умовами, які передбачені як обов'язкові норми права, що регулюють конкретні договірні відносини. Сюди відносять: предмет договору, страхові внески (премії), страхові випадки. Події, визнані як страхові випадки, що призводять до виплати страхового відшкодування, повинні бути чітко зафіксовані в договорі та погоджені сторонами. Суттєвими є умови, визнані законодавством або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін має бути досягнута угода.[15]

     Найважливішою умовою страхових відносин є те, що страховик в силу свого Статуту  і відповідної ліцензії повинен  мати право на страхову діяльність, а страхувальник — фізична особа — бути дієздатним для оформлення договору страхування за своїм цивільним статусом і віком.

     Для укладання договору страхування  страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленого страховиком  зразка, в якій вказує про свій намір укласти договір страхування. На основі цієї заяви формуються усі суттєві елементи договірних страхових відносин, які оформляються у вигляді документа, що підписується обома сторонами. Відносини між страховиком і страхувальником базуються на основних принципах страхування: наявності майнового інтересу, дотримання найвищої сумлінності, наявності причинно-наслідкового зв'язку між збитком і подією, що його викликала, відшкодуванні збитків у межах дійсних втрат, суброгації.

     На  стадії подання заяви починається реалізація принципів наявності страхового інтересу і найвищої сумлінності. У заяві, яка подається за розробленою страховиком формою, страхувальник має довести свій інтерес до об'єкта страхування. Заява містить перелік питань, що стосуються об'єкта страхування. Страхувальник повинен повідомити страховика про всі необхідні відомості, суттєві для страхових правовідносин.

     Зазвичай  заява містить також декларацію страхувальника, у якій він заявляє, що подана ним інформація є правдивою, а також застереження, в якому страховик попереджає страхувальника про відповідальність за неправдиву інформацію, що стосується об'єкта, який має бути прийнятий на страхування.

     Для надання юридичної ваги заяві  разом із декларацією і застереженням  страховик розглядає її як невід'ємну частину договору страхування. Отримавши заяву, страховик на її основі вирішує, чи приймати йому пропозицію страхувальника.

     Процес  прийняття ризику на страхування  називається андеррайтингом. Термін "андеррайтинг" використовується в значеннях: підписувати, страхувати, гарантувати розміщення позики, погоджуватися, приєднуватися (до заяви). Андеррайтинг спрямований на вирішення таких основних завдань:

     — оцінка запропонованого ризику з  точки зору характеристики об'єкта страхування та ступеня ризику і розміру максимально можливого збитку;

     — на основі оцінки — вирішення питання щодо прийняття ризику на страхування або відхилення поданої заяви;

     — у разі згоди щодо страхування  даного об'єкта — визначення строків  страхування, розмірів страхового забезпечення, обсягу страхової відповідальності (тобто конкретних умов договору страхування);

     — обчислення розміру страхової премії за договором страхування з урахуванням  істотних характеристик даного об'єкта.

     Андеррайтинг  завершується або відмовою страхувати певний об'єкт, або підписанням договору (видачею страхового полісу). На етапі андеррайтинга, якщо страховий поліс підписаний, завершується стадія оформлення страхових правовідносин між страхувальником і страховиком. Функції андеррайтинга реалізуються в системі обмежень, завдань і процедур.[18]

     При укладанні договору страхування  страховик має право запросити  у страхувальника баланс або довідку  про фінансовий стан, підтверджений  аудиторською фірмою та інші документи, необхідні для оцінки страховиком  страхового ризику. Факт укладання договору страхування посвідчується страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), відповідно до якого страховик зобов'язується виплатити визначену суму у разі настання передбаченої страхуванням події та є умовою настання страхових правовідносин.

     Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає в тому, що він поєднує  у собі значення документа, який згідно з вимогами законодавства надає  договору письмової форми, передає  згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір і є доказом укладання страхового договору.

     Договір страхування укладається відповідно до правил страхування, якщо здійснюється у формі добровільного, або відповідно до Положення про порядок його проведення, затвердженого Кабінетом  Міністрів України при обов'язковій формі страхування. Правила страхування — документ, який визначає умови проведення кожного виду страхування. Вони розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають затвердженню Уповноваженим органом при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

     Згідно  із ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування повинен  містити такі реквізити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розмір страхових внесків і термін їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.[1]

     Державний орган з питань нагляду за страховою  діяльністю може встановлювати додаткові  вимоги до договорів страхування  життя та договорів страхування  майна громадян. Договір страхування  може бути укладений не тільки з власником, а й користувачем майна, наприклад, договір страхування автомобіля, яким користується особа, що має доручення від власника.

     Статті 16 та 18 Закону України "Про страхування" передбачають такі форми страхового договору: у письмовій, а також у нотаріальній формі шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає.[1]

     Згідно  з цивільним законодавством договір  вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма його істотними умовами. Договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

     Страхові  виплати і страхове відшкодування  здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).

     Страховий акт складається страховиком  або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

     Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

     • закінчення терміну дії;

     • виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

     • несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни (при цьому договір вважається достроково припиненим тоді, коли перший або черговий страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом 10 робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору);

     • ліквідації страхувальника — юридичної  особи або смерть страхувальника — громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених ст. 22,23 і 24 Закону України "Про страхування";  [1]

     • ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

     • прийняття судового рішення про  визнання договору страхування недійсним;

     • в інших випадках, передбачених законодавством України.

     Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування та якщо інше не передбачено законодавством України.

     Про намір достроково припинити дію  договору страхування будь-яка сторона  зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за 30 календарних днів додати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

     Згідно  зі ст.27 Закону у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.[1]

     Якщо  вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

     У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним  страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були виконані за цим договором страхування.

     У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик  виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

     Викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя.[12]