Аналіз дебіторської заборгованості

- оподаткований прибуток, обсяг  якого визначається як різниця  між валовими доходами та валовими  витратами підприємства платника  податку на прибуток, зменшений  на суму амортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку , що оподатковується фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових зобов”язань підприємства; - чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов”язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку. Таблиця 1.1.  
 
Класифікація прибутку торговельного підприємства Ознака класифікації в залежності від: Вид прибутку Методика розрахунку 12341.  
 
Виду діяльності1.Прибуток від реалізаціїПр=ВД-ПДВ-Аз-ВВ Де: ВД-валовий дохід; ПДВ-податок на добавлену вартість; Аз-акцизний збір; ВВ-валові витрати.2. Прибуток від інших видів діяльностіПі=ВДп-ПДВі-Азі-ВВі3. Прибуток від позареалізаційних операційПп=ВДп-ВВп-Пв+ПД Де: ПД-позареалізаційні доходи; Пв-позареалізаційні витрати.2.Порядку визначення1.Балансовий прибутокБП=Пр+Пі+Пп2.Оподаткований прибутокПо=Бп +- ТМУ - А Де: ТМУ-киригування товаро-матеріальних цінностей; А - амортизаційні відраху-вання.3.Чистий прибутокЧП=Бп-По3.Методики оцінки-Номінальний прибутокПном=Бп-Реальний прибутокПреал=Пном / Іцін4.Мети визначення-Бухгалтерський прибутокПбух=Бп-Економічний прибуток1.ЕП=Бп-Вал.мож. 2.ЕП=Бп-П х ІК де: Вал.мож.-витрати альтернативних можливостей; П- рентабельність середньо-статистичного підприємства; ІК-інвестований капітал.5. Розмірів прибуток характеризується-Мінімальний прибутокПмін=К х МРР / (100-Сп) де: МРР-мінімальний рівень рентабельності; Сп-ставка податків з прибутку. -Цільовий або максимальний прибутокП-мах; якщо ГД=ГВ=> ВД(Т) / Т = ВВзм / Т де: ГД-граничні доходи; ГВ-граничні витрати.6.Порядку відшкодування витрат підприємстваМаржинальний прибутокПм=ВД-ВВзм де: ВВзм-змінні валові витрати 3. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток. Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку. Реальний прибуток це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спрможність чистого доходу, отриманого підприємством.  
 
4. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток . Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку. Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей ( або альтернативними ) в мікроекономіці прйнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які вимірені з точки вигоди, що “ “ втрачена “ через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом. Невірний вибір ресурсів, а також і нераціональне використання власних ресурсів, призводить до збільшення витрат обертання підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отримання прибутку при даному обсязі діяльності. 5. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток. Такі види прибутку пов”язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості. Підприємство може мати об”єми діяльності, при яких доходи від реалізації менше за витрати. Але сума збитків може бути по розміру менша, ніж постійні витрати. Втакому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат. Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу. Графічна інтерпретація точки беззбитковості при проведенні торговельної діяльності може бути представлена наступним чином ( рис. 1.1).  
 
Алгоритм розрахунку беззбитковості витікає із основної умови ії досягнення:  
 
ВД = ВО.  
 
Величина валового доходу і витрат обертання залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообороту). Ця залежність може бути так:  
 
ВД = РВД * Т , (*) 100  
 
ВО = ВОзм + ВОпост = ВОзм * Т + ВОпост (**) 100 де ВД, РВД - відповідно валовий доход підприємства в абсолютній сумі та його рівень у відсотках до товарообороту.  
 
Якщо підставити вирази (*) і (**) у вихідне рівняння та зробити необхідні математичні переутворення, одержимо:  
 
РВД * Т = Рвозм * Т + ВОпост, 100  
 
Т * (РВД Рвозм) = ВОпост, 100  
 
Т = ВОпост * 100 , РВД РВО  
 
ВО, Возм, ВОпост - відповідно загальна сума витрат обігу підприємства, ії зміна та постійна частина; Рвозм рівень змінних витрат обігу у відсотках до товарообороту; Т обсяг товарообороту.  
 
За точкою беззбитковості підприємство при умові зростання обсягів діяльності входить в зону прибутковості. Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Вона може бути: мінімальною, нормальною, необхідною. Під мінімальним розуміється прибуток, розмір якого після уплати податків задовільняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Кількостю мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої процентної ставки банків по депозитам, що склался в теперешній період часу. Це обумовлюється тим, що власник підприємства не зацікавлений інвестувати кошти в створення (функціонування) підприємства, якщо чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суми процентів, які б він міг одержати від зберігання своїх грошових коштів у банку чи придбання на них цінних паперів інших підприємств. Сума мінімального прибутку може бути розрахована, виходячи з даного припущення: Пмін = К * МРР , 100 Сп де:

Сп частка прибутку, яка сплачується  в бюджет і вигляді податків та обов”язкових платежів; МРР мінімальний  рівень рентабельності капіталу, відсотків; К обсяг інвестованого капіталу. Визначення обсягу діяльності, що забезпечує одержання мінімальної рентабельності здійснюється з формулою:  
 
ВО пост + К * МРР * 100 Т мрр = 100 Сп ; Рвд - Рвозм  
 
де: Тмрр обсяг товарообороту, що забезпечує одержання мінімального прибутку. Тт/об обсяг товарообороту, при якому досягається беззбитковість; Тмрр обсяг товарообороту, при якому досягається мінімальна рентабельность на вкладений капітал. Графічна інтерпретація точки мінімальної рентабельності буде мати наступний вигляд ( рис.1.2. ).  
 
Під нормальним розуміється прибуток, котрий відповідає нормі прибутку на капітал (МПК), що в середньому склалс на ринку. Кількісно розмір нормального прибутку ( Пнорм ) розраховується наступним чином: Пнорм = К * МПК , 100 Сп де: К капітал підприємства; МПК - нормальний рівень прибутковості, відсотків.  
 
Під необхідною розуміється сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток, що утворюються за рахунок прибутку після сплати податків.  
 
Поняття “максимальний прибуток” пов”язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність наращування обсягів діяльності, з другого розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток.  
 
I. Залежно від порядку відшкодування витрат підприємства виділяють маржинальний прибуток. Розмір маржимального прибутку визначається як різниця між валовим доходом і умовно-змінненими витратами. Маржинальний прибуток виступає джерелом покриття витрат і формування прибутку підприємства. Важливим аспектом діяльності підприємства є процес визначення запасу фінансової міцності або інтервалу надійності в абсолютному виразі:  
 
Зфм = Ттфм Ттб , де: Зфм зона фінансової міцності (інтервал надійності); Ттфм обсяг діяльності в точці беззбитковті. В відносних показниках:  
 
Зфм = Ттфм Ттб * 100; Ттфм Чим більша різниця між фактичним товарооборотом і товарооборотом в точке беззбитковості, тим вищий запас фінансової міцності підприємства, тобто вище його фінансова сталість. Зниження запасу фінансової міцності означає зменьшення платоспроможності підприємства й збільшення імовіроності банкрутства. Графічна інтерпретація визначення запасу фінансової міцності підприємства має наступний вигляд ( рис. 1.3. ).  
 
В процесі управління прибутком торговельного підприємства вирішуються дві основні задачі: 1. Підвищення загальної суми прибутку в процесі за окремими напрямками його використання. Серед цих задач важливою являється перша, так як форми та пропоції розподілу прибутку на підприємстві залежать від ії рішення. 2. Ефективний розподіл одержаного прибутку за окремими напрямками його використання. Серед цих задач важливою являється перша, так як форми та пропозицій розподілу прибутку на підприємтсві залежать від ії рішення.  
 
В торговлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходом і його поточними витратами ( рис. 1.4. ).  
 
Прибуток виконує ряд функцій: 1. Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця. 2. Розподільча функція. Ії зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівней та залишається в розпоряджені піприємства. 3. Стимулююча функція. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд заохочення, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивидентів, пайовий фонд, тощо).  
 
Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торговельного підприємства. Його одержання є обов”язковою умовою розширеного відтворення на підприємтсві, забезпечення його самофінансування і змінення конкурентноздатності на ринку. Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсумковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштів підприємства для розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, формування фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення. Цей показник не відображає ступеня ефективності господарської діяльності підприємства. Маса прибутку може зростати при недостатньому використанні ресурсів підприємства, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності господарської діяльності, ступеня використання його ресурсів, раціональності здійснених витрат набуло поширення застосування показників відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності. Рівень рентабельності може бути визначений як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: обсягу товарообороту, величина витрат обертання, середнього розміру основних фондів і оборотних коштів, суми коштів фонду оплати праці тощо. В умовах ринкової економіки та різноманітних форм власності виникає потреба в оцінці рентабельності капіталу.  
 
Рентабільність характеризується системою показників (рис. 1.5.). 1. Рентабільність товарообороту (продаж), яка визначається за формулою: - для підприємств роздрібної торговлі (Ро ртп ):  
 
(Ро ртп ) = Пртп * 100 ; РТО  
 
- для підприємств оптової торговлі (Ро опт ):  
 
(Ро отп ) = Потп * 100 ; ООУР де: Пртп, Попт відповідно прибуток підприємств роздрібної, оптової торговлі; РТО роздрібний товарооборот; ООУР оптовий оборот за участю оптових підприємств у розрахунках.  
 
Цей показник використовується для оцінки результатів господарської діяльності торговельних підприємств. Він показує розмір прибутку на одиницю товарообороту або частку торговельного прибутку в ціні товару. 2. Рентабельність витрат обертання (поточних витрат) (Рво) обчислюється за формулою: Рво = П * 100; ВО де: ВО величина витрат обігу поточних витрат підприємства, тис.грн.  
 
Цей показник використовується при оцінці ефективності поточних витрат підприємства, їх окупності та показує розмір прибутку на 100 одиниць витрат обертання пілприємства. Рівень рентабельності дозволяє визначити прибутковість реалізації окремих товарів, що необхідно для встановлених економічно обгрунтованих розмірів торговельної надбавки (знижки). 3. Рентабільність виробничих фондів підприємства (Рф). Даний показник визначається як відношення балансового прибутку (ЬП) до середньої вартості основних фондів (ОФ) і оборотних коштів (ОК): Рф = БП * 100 ОФ + ОК  
 
Цей показник використовується

для оцінки ефективності виробничіх фондів підприємства та показує розмір прибутку в розрахунку на сто одиниць основних фондів і оборотних коштів. Динаміка рентабельності виробничих фондів обумовлюють зміни рівнів фондоотдачі і оборотність оборотних коштів, а також рентабельність товарообороту. Залежність рентабельності виробничих фондів від названих факторів може бути відображена так:  
 
Рф = БП / Т = Ро . ОФ / Т + ОК / Т Т / Ф* + Т / ОЗ* де: Ф* - коефіціент фондоотдачі; ОЗ* - коефіціент оборотності;  
 
Цей показник рівня рентабельності узагальнює всі сторони господарської діяльності торговельного підприємства, тим самим найбільш повно виражає ефективність його роботи. У цьому показнику враховується вся сокупність засобів торговельного підприємства і відображається ефективність їх використання. 4. Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками: - прибутком в розрахунку на одного робітника підприємства, обчисленням як відношення суми прибутку до середньоспискової чисельності працівників підприємства; - прибутком в розрахунку на одиницю витрат, що пов”язані з утримуванням трудових ресурсів (фонд споживання, витрат на підготовку кадрів, охорону праці тощо). 5. Рентабельність вкладень у підприємство (активів) (РА). Цей показник характеризує прибуток в розрахунку на одиницю майна, яке знаходиться в розпорядженні підприємства, визначається як відношення балансового прибутку (БП) до вартості майна, яке знаходиться в розпорядженні підприємства (А):  
 
РА = БП / А * 100. 6. Рентабельність власного капіталу. Цей показник характеризує розмір прибутку, який отримав власник підприємства на одиницю коштів, що вкладені в підприємство, та служить критерієм для оцінки котирування акцій підприємства на біржі. 7. Рентабельність функціонуючого капітаоу. Даний показник характеризує розмір прибутку в розрахунук на кожні 100 одиниць функціонуючого капіталу. Під останнім розуміється розмір власного капіталу, який реально брав участь в одержанні прибутку (сума всіх джерел власних коштів за мінусом капітальних вкладень, невстановленого обладнання та поданих авансів). 8. Рентабельність перманентного капіталу. Цей показник характеризує прибутковість використання капіталу, який знаходиться в тривалому (довгочасному) розпорядженні підприємства. Величина перманентного капіталу становить суму всіх джерел власних коштів і довогострокових кредитів підприємства. Показники рентабельності обороту і рентабельності капіталу взаємопов”язані:  
 
Ро = П / Т *100, звідки: П = Ро * Т / 100,  
 
Ро = П / Т *100 = Ро * Т / 100 * К * 100 = Ро * Ч,  
 
де: Ч кількість оборотів капіталу, яке визначається як Т / К.  
 
Розглянуті показники рентабельності можна розраховувати як за балансовим прибутком, так і за прибутком від основної діяльності, прибутком, який лишається в розпорядженні підприємства (чистим прибутком). Використання системи показників рентабельності дозволяє визначити, за рахунок яких видів ресурсного потенціалу і авнсованих коштів підвищилися або знизилася рентабельність на торговельному підприємстві. Прибуток торговельного підприємства як результативний показник його діяльності, залежить від співвідношення між розміром доходів торговельного підприємства і витратами на здійснення торговельно-фінансової діяльності. Залежність прибутку від величини доходів і витрат може бути подана так:  
 
П = Д ПВ = ( ВД Дінш. ) - ( Во Зінш. ) = = ( Цреал. Цзак. ) * К ВО Пінш., де: Д доход від усів видів діяльності; ПВ поточні витрати для здійснення усіх напрямків діяльності; ВД - валовий дохід від реалізації товарів; Дінш.- доход від інших видів діяльності; ВО витрати обігу; Зінш. витрати, пов”язані зі здійсненням інших видів діяльності; Цреал., Цзак. відповідно, ціна реалізації і закупівлі товарів; К кількість товарів, що реалізується; Пінш. - прибуток від іншої діяльності (як різниця між доходами, витратами від іншої діяльності). Таким чином,розмір одержаного прибутку залежить від ціни реалізації і закупівлі товарів, кількості проданих товарів, різниці між доходами, витратами обігу і витратами від іншої (позареалізаційної) діяльності. Управління даними факторами та їх прогнозування дозволяє забезпечити отримання необхідного прибутку. Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень ціни закупівлі товарів. Підприємство при здійснені комерційних угод мусить намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною. Це може бути досягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару, закупки товарів в період їх сезонного розпродажу. Зростання розмірів одержання прибутку пов”язане також із збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обгрунтованості вибору ценової політики підприємства на споживчому ринку, використання торговельної кон”юнктури в окремі періоди року. Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообороту), кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, здійснення ефективних рекламних заходів. Фактори, які ми розглянули, прямо впливають на величину доходів, а відповідно, і на прибуток підприємств. При тій же величині доходів підприємство може мати різний розмір прибутку, що залежить від величини витрат обігу. Розмір витрат обігу формується під впливом таких факторів, як: обсяг товарообороту, його склад та асортиментна структура, джерела надходження товарів, ступень використання ресурсів, структура капіталу ці фактори впливають на прибуток від реалізації товарів. Джерелом зростання прибутку підприємства можуть бути також доходи від позареалізаційних операцій за мінусом витрат на ці операції. Зростання доходів від позареалізаційних операцій підприємства може бути забезпечено за рахунок вкладення вільних грошових коштів у різноманітні цінні папери; продажу їх на фінансовому ринку; відкриття в банку депозитних рахунків; здачі в оренду основних фондів; урахування суми витрат від інфляції і втраченої (недоотриманої) вигоди. Прибуток від позарелізаційних операцій буде більший, якщо не допускати непродуктивних витрат і збитків. Функціонування підприємства в умовах ринку визначається його спроможністю приносити достатній доход та прибуток.  
 
Прибуток це кінцевий результат діяльності підприємства, який характеризує абсолютну ефективність його роботи. Діяльність підприємства пов”язана з визначенням головної мети, яка формулюється як досягнення повного рівня рентабельності на вкладений капітал і одержання прибутку. Відомо, прибуток пілприємства залежить, з одного боку від величини доходів, що одержує підприємство, з другого боку, від розмірів витрат обертання. Формування доходів і затрат підприємства пов”язано передусім з

обсягами його діяльності обсягом  товарообороту, а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.  
 
2. Дослідження порядку формування прибутку по СП ”Афамія” за 1998 1999 р.р.  
 
2.1 Аналіз валового доходу по СП ”Афамія” за 1998 1999 р.р.  
 
Фінансовим підсумком господарської діяльності торговельного піжприємства є його прибуток. Розмір прибутку підприємства залежить від багатьох факторів, як внутрішнього так і зовнішнього характеру. Найважливішими внутрішними факторами є обсяг діяльності, стан та ефективність використання ресурсів підприємства, рівень доходів та витрат підприємства, ефективність його цінової та саортиментної політики. Прибуток торговельного підприємства залежить і від факторів, що виходять за межі його діяльності. Це рівень цін на споживчі товари, а також цін і тарифів на ресурси (фактори виробництва), що застосовує підпприємство, податкова політика держави, кон”юнктура ринку та інші. Знання факторів, що впливають на прибуток, дозволяє розробити ефективний механізм отримання та використання прибутку, який відповідає стратегії соціально-економічного розвитку підприємства Кожному торговельному підприємству необхідно систематично проводити аналіз формування, використання і розподілу прибутку, щоб знати величину чистого прибутку, його складові частини та основні тенденції їх зміни. Основними цілями аналізу прибутку є: 1. Перевірка обгрунтованості і напруженості планового прибутку. 2. Загальна оцінка виконання плану, прогнози, динаміка. 3. Визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого планом (розрахунком, прогнозом). Вивчення динаміки прибутку за звітний період. 4. Вивчення впливу на зміну прибутку факторів, які одночасно є і складовими частинами прибутку. 5. Визначення суми резервів зростання прибутку і розробка рекомендацій щодо використання їх у виробництві. 6. Визначення основних напрямків розподілу прибутку.  
 
Інформаційною базою для аналізу прибутку підприємства СП “Афамія” є: 1. Баланс підприємства (форма № 1) (додаток 3). 2. Звіт про фінансові результати та їх використання за попередній та звітній періоди (форма№ 2) (додаток 4). 3. Декларація про прибуток підприємства (додаток 5). 4. Доходи від реалізації товарів (робіт та послуг).  
 
Аналіз фінансових результатів та фінансовго стану підприємства є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану. Економічний аналіз фінансових результатів починається з дослідження валового доходу. Стійке функціонування торговельного підприемства, фінансова стійкість залежить від його здатності приносити достаатній обсяг доходів. Одним із головних економічних важелів у господарському механізмі торгівлі є валовий доход. Як економічна категорія валовий доход від реалізації товарів являє собою частину вартості товару, яка призначена для покриття витрат обігу утворення прибутку торговельного підприємства . За надані послуги по доведенню товарів до споживачів, по їх реалізації торговельне підприємство отримує плату, яку можна назвати ціною торговельних послуг. Цією ціною стає торговельна надбавка до ціни закуплених товарів. Сума всіх торговельних надбавок від реалізації товарів і є валовим доходом від реалізації. Валовий доход є складовою частиною вивчення фінансових результатів діяльності торговельного підприємства . Аналіз валового дохода проводять за окремими його видами і в цілому по підприємству. В прцесі аналізу вивчають його динаміку, вимірюють вплив факторів на суму і рівень валового дохода , виявляють та використовують резерви росту торговельних надбавок. По СП “ Афамія ” м. Чернівці валовий доход за 1998-1999 рр. характеризується слідуючими даними, таблиця 2.1.1.  
 
У формуванні валового дохода за даними СП “ Афамія “ головне місце займає доход від торговельної діяльності. В результаті проведених розрахунків можна зробити висновок,що у 1998 р. підприємством було отримано валового доходу на суму 79,7 тис. грн., у 1999 р. сума валового доходу не змінилась порівнянно з минулим роком, товарооборот знизився на 44,9 тис. грн.,відповідно на 93 %. Рівень валового дохода до обороту у 1998 році склав 12,8 % , у 1999р. - 13,8 % , що на 1 % більше ніж в минулому році . Незначна зміна рівня торговельної надбавки на 1 % не вплинула на ріст валового доходу , на обсяг товарооборота у 1999 році в цілому , змін валового дохода в динаміці не відбулось. Динаміка валового доходу від роздрібної реалізації по СП “ Афамія “ м. Чернівці за 1998-1999 рр. наведена в таблиці 2.1.2. Приведені дані свідчать про незначне збільшення розміру середнього рівня валового доходу , при цьому темп росту валового доходу відносно темпу росту товарооборота дає позитивний результат 7%, що характеризує діяльність СП “ Афамія “ по реалізації окремої групи товарів. Проведемо аналіз розподілу валового дохода СП “ Афамія “, дані у таблиці 2.1.3.  
 
В результаті проведених розрахунків рівень валового доходу відносно товарообороту за 1999 рік незначно зріс на 1 % , рівень витрат обігу порівняно з минулим роком збільшився на 4,6 %, що негативно впливає на прибуток , на підприємстві спостерігаються перевитрати. Рівень прибутку від реалізації та баланссового прибутка у 1999 році знизився на 3,6 %, що призвело до збитків на суму 18,4 тис.грн.. Узагальнення результатів аналізу достатності валового доходу по СП “ Афамія” наведені в таблиці 2.1.4. Як свідчать дані, у 1999 році збиткова реалізація призвела до зниження товарообороту на 44,9 тис. грн., валовий доход за два роки не змінився, чисельність працюючих зменшилась на 2 чол., витрати обігу порівнянно з минулим роком зросли на 20,6 тис. грн., що нагативно впливає на отримання прибутку підприємства . Валовий доход на 1 грн. до обороту практично не змінився, на одну особу зменшився на 0,4, на 1грн. витрат обігу також знизився на 0.22 тис.грн.  
 
Узагальнюючи проведені розрахунки, можна встановити, що сума валового доходу у 1999 році по СП “ Афамія “ не може бути джерелом фінансування витрат обігу і утворення прибутку , необхідного для нормального функціонування підприємства.  
 
2.2. АНАЛІЗ ВАЛОВИХ ВИТРАТ ПО СП «АФАМІЯ» ЗА 1998-1999 Р.Р..  
 
На прибуток торговельного підприємства крім валового доходу впливає також інші показники це валові витрати. Показник “ Валові витрати платника податку “, який використовується в податковому та бухгалтерському обліку підприємств відповідно закону “ Про оподаткування прибутку підприємств “, та згідно зі ст. 5 валові витрати виробництва та обігу ( валові витрати ) є сумою будь яких витрат платника податку у грошовій ,матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, придбаних ( виготовлених ) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Таким чином , показник “ валові витрати “ є принципово новим і не ототожнюється з будь-яким

показником ,що традиційно використовувався. Кількісно показник “ валові витрати  ” більший за показник “ витрат обігу “ підприємства , оскільки охоплює витрати, пов”язані з неторговельними видами діяльності, та показник “ поточні витрати “, оскільки включає до свого складу ще певне коло витрат торговельного підприємства. Показник “ валові витрати” значною мірою орієнтований на рух грошових коштів підприємства , а не на обчислення ( розрахунок ) окремих видів витрат. Для проведення аналізу валових витрат на матеріалах СП “ Афамія “ використовуємо бухгалтерську звітність ( ф. № 2 “ Звіт про фінансові результати діяльності підприємства ”) (додаток 4) за 1998-1999 роки. Згідно звітності підприємства сума валових витрат дорівнює сумі витрат обігу. Проаналізуємо динаміку витрат обігу за 1998-1999 рр. по СП “ Афамія “ , дані таблиці 2.2.1. Аналізуючи дані бачимо , що загальна сума витрат обігу у 1999році по СП “ Афамія “ зросла на 20,6 тис. грн., відповідно на 26,6% , що негативно впливає на рост товарооборота ,який зменшився на 44,9 тис.грн.або на 7 %. Середній рівень витрат обігу також збільшився на 4,6 тис.грн.. Витрати на оплату праці зменшились порівняно з 1998 роком на 0,6 тис.грн., що пояснюється зменшенням чисельності працівників. Витрати обігу без витрат на оплату праці ( матеріальні затрати , на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, відсотки за кредит та інші витрати ) в сумі зросли на 21,2 тис.грн., відповідно на 51,3 % , рівень витрат без витрат на оплату праці також збільшився на 3,8 %. Дані таблиці свідчать , що витрати обігу у 1999 році збільшились, їх середній рівень зріс , що негативно впливає не тільки на обсяг товарооборота та на всі фінансові показники. Розглянемо зміни витрат обігу за складом і структурою по СП “ Афамія “, дані таблиці 2.2.2. Аналізуючи дані таблиці , бачимо , що в постатейному розрізі витрат відбулись такі зміни: матеріальні затрати у 1999 році зросли на 1,2 тис. грн., відповідно на 18,75 %. Витрати на оплату праці відносно минулого року по сумі знизились на 0,6 тис.грн. або на 1,66 %. Витрати на соціальні заходи у 1999 р. збільшились на 2,4 тис.грн. або на 33,33 %. Амортизаційні відрахування у структурі витрат обігу займають основну питому вагу, у 1999 році порівняно з минулим роком зросла на 12 тис. грн., відповідно на 148,14 %, що негативно впливає на розмір прибутку. Відсотки за кредит зросли на 6,5 тис.грн. або на 1,2 %. Витрати на обов”язкове страхування майна незначно змінились на суму 0,1 тис.грн., відповідно на 1,78 % , але питома вага у структурі витрат обігу порівняно з минулим роком знизилась на 1,4 % . Інші витрати , що включаються в структуру витрат обігу, зменшились у 1999 році порівняно з 1998 роком на 1,0 тис.грн. або на 25,0 %, відповідно, питома вага цих витрат знизилась на 2,2 %. В результаті аналізу структури витрат обігу за окремими статтями по СП «Афамія» можна визначити, що критичною статтею витрат обігу є амортизаційні відрахування. У 1998 році згідно закону “Про оподаткування прибутку підприємств” на підприємстві застосовували норму амортизаційних відрахувань з коефіцієнтом 0,7 %, а у 1999 році коефіцієнт 0,8 %, що вплинуло на збільшення суми витрат. Також підприємством були придбані і введені в експлуатацію додаткові основні фонди (нове обладнання), що призвело до перевитрат та зменшення розміру прибутку.  
 
2.3. АНАЛІЗ ПРИБУТКУ І ВПЛИВ ФАКТОРІВ НА ЙОГО ВЕЛИЧИНУ ПО СП «АФАМІЯ» ЗА 1998 1999 РОКИ.  
 
Головним показником ефективності роботи торговельного підприємства є прибуток, в якому відображаються результати всієї діяльності підприємства обсяг продукції, що реалізувалася, його склад і асортиментна структура, продуктивність праці, рівень доходів та рівень витрат підприємства. Прибуток торговельного підприємства розраховується, як різниця між всіма його валовими доходами і витратами. Визначення факторів, що впливають на величину прибутку, передбачає вивчення економічних умов його формування.  
 
Формування розміру прибутку залежить від слідуючих основних показників: 1. обсягу реалізації товарів ; 2. валового дохода , його рівня ; 3. витрат обігу та їх рівня ;  
 
Управління даними факторами дозволяє забезпечити отримання необхідного прибутку. Аналіз прибутку базується на використанні наступних джерел інформації підприємства СП «Афамія»: форма № 2 “Звіт про фінансові результати “ (додаток № 4 ), форма № 1-КР “ Звіт про товарооборот “ ( додаток № 5 ) , форма №1 “ Баланс “ ( додаток № 3 ). За даними СП “ Афамія “ м. Чернівці проаналізуємо, за рахунок яких джерел доходів сформовано балансовий прибуток підприємства , дані таблиці 2.3.1.  
 
Як видно з наведених даних , СП “ Афамія “ не здійснює розширення своєї діяльності і отримує доходи тільки від одного виду діяльності : роздрібної торгівлі. За даними таблиці видно, що у 1998 році на СП «Афамія» прибуток від реалізації товарів був у сумі 2,2 тис.грн., за 1999 рік спостерігається погіршення ефективності діяльності підприємства, в результаті чого отримано збитків на суму 18,4 тис.грн. Далі проаналізуємо основні фінансово-господарські показники за 1998-1999 рр. по СП “ Афамія “ , дані таблиці 2.3.2. За даними таблиці бачимо, що у 1999 році порівняно з минулим роком на СП «Афамія» обсяг товарообороту знизився на 44,9 тис.грн., відповідно на 17,19 %; валовий доход не змінився за два роки, що складає 79,7 тис.грн.; витрати обігу збільшились на 20,6 тис.грн., відповідно на 26,6 %, що негативно вплинуло на розмір прибутку підприємства. Якщо у 1998 році на підприємстві спостерігається прибуткова діяльність: розмір прибутку складає 2,2 тис.грн., то у 1999 році значне зниження обсягу реалізації на суму 44,9 тис.грн. та при загальному рості витрат обігу - на суму 20,6 тис.грн., що призвело до збитків на суму 18,4 тис.грн. На загальну суму прибутку впливають і зміни інших запланованих і незапланованих доходів, витрат і збитків, їх вплив визначають прямим рахунком. До незапланованих доходів відносять: штрафи, пені, неустойки, отримані надлишки , товарно-матеріальні цінності та інше. До незапланованих витрат відносять : витрати від списання дебіторської заборгованості, збитки від стихійних лих, втрати по тарі , втрати зверх норм природного збитку. Для СП “ Афамія “ у 1998-1999 роках характерним є відсутність позареалізаційних операцій. Через збиткову діяльність на протязі 1999 року підприємство не сплачувало до бюджету податку з прибутку, хоча у 1998 році сплатило 0,7 тис.грн.  
 
Від розміру отриманого прибутку залежить поповнення фондів, матеріальне заохочення робітників, сплати податків та інше. В зв”язку з цим доцільним є дослідження напрямків витрачання коштів з чистого прибутку. Але через збиткову діяльність СП “ Афамія “ у 1999 році такі дані відсутні. В процесі аналізу прибутку вимірюють вплив факторів на його величину. Розмір одержаного прибутку залежить від зміни обсягу товарооборота, середнього рівня валового дохода , середнього рівня витрат та дохода від реалізації. Проаналізуємо вплив факторів на