Товарознавство і торговельне підприємництво

Забезпечення протипожежної  безпеки має важливе значення при експлуатації побутових електричних приборів, автомобілів, електрообладнання, телевізорів, радіоприймачів і т.п.

Високою здатністю до горіння відзначаються будматеріали та вироби з дерева, полімерних матеріалів, паперу, картону; одяг і взуття, а з харчових продуктів – рослинні олії, харчові тваринні жири. Особливо необхідно виділити пластмаси, деякі лакофарби, що можуть самозайматися.

Незважаючи на велику пожежну небезпеку багатьох споживних  товарів, тільки для окремих виробів  застосовуються певні заходи безпеки у вигляді попереджувальних написів на маркуванні (наприклад, на лакофарбових виробах, фотоплівці, лаках для волосся тощо). Забезпечення пожежної безпеки інших товарів полягає у загальних правилах протипожежної охорони сховищ, підсобних приміщень, торговельних залів тощо.

На сьогоднійшній день виникла потреба визначити ступінь пожежної безпеки багатьох товарів і умови, необхідні для її забезпечення. Така інформація повинна бути доведена до споживачів з допомогою маркування і експлуатаційної документації, а до торговельних працівників ще й з допомогою інших нормативних документів.

 

 

ТЕМА: ЯКІСТЬ ТОВАРІВ

 

План

 

1. Визначення якості товарів
2. Методи визначення показників і оцінки рівня якості
3. Вимоги, що  пред’являються до якості товарів
4. Фактори, що впливають на якість товарів

 

Якість товару – це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби суспільства відповідно до призначення продукції. Товар може володіти корисними властивостями, але не мати високої якості, якщо не відповідає вимогам задовольняти певні потреби. Якість товару залежить від потреби суспільства, і якщо потреба в деякому виді товарів зникла, то і якість цього товару зводиться до нуля. (На практиці під якістю продукції розуміють лише відповідність товару вимогам нормативно-технічної документації.)

Якість товару залежить від його фізичних, хімічних, біологічних  властивостей, а також від відповідності товару функціональним, естетичним, ергономічним і іншим вимогам покупців. Оскільки вимоги покупців до якості продукції, що випускається, постійно ростуть, росте і конкурентоспроможність товарів на ринку.

Висока якість продукції  сприяє ефективному розвитку зовнішньої торгівлі, розширенню експорту продукції і ускладненню її структури і, як наслідок, збільшенню валютних надходжень до країни. Дослідження ринку збуту товарів показує, що підвищення якості товарів на 10% викликає збільшення ціни на 40...50 %, а при зниженні якості товарів ціна товарів знижується на 20... 25 %. Як показали дослідження, якщо якість виробу на 50 % нижче за світовий рівень, то реалізація цього товару практично неможлива. Властивості і якість продукції в цілому можуть бути виражені кількісним показником.

Якість товару можна  охарактеризувати з погляду на його властивості і показники якості.

Властивості товару обумовлюють задоволення певних потреб відповідно до його призначення. Властивості товару можна поділити на прості і складні.

Прості властивості – це міцність, стійкість до зносу.

До складних властивостей можна віднести надійність товарів, яка включає безвідмовність в роботі, довговічність, ремонтопридатність.

Не всі властивості  продукції мають однакову значущість.

Властивості товару можуть виявлятися при його експлуатації або споживанні.

Під терміном „експлуатація товарів” слід розуміти втрату ресурсів в процесі їх використання, наприклад втрата ресурсів у двигуна, магнітофона, пральної машини та ін.

Під терміном „споживання товарів” розуміється повна витрата цих товарів, наприклад: продуктів харчування, фарб, масел і так далі

Показники якості товару кількісно характеризують придатність цього товару задовольняти ті або інші потреби суспільства. По відношенню до властивостей, показники якості можуть бути одиничними і комплексними.

Одиничний показник якості товару відноситься тільки до однієї з його властивостей, наприклад стійкість запаху духів або будь-якого хімікату. До одиничних показників можна віднести також калорійність їжі і ін.

Комплексний показник якості товару характеризує сукупність його властивостей.

У порівняльній оцінці якості товару використовуються базові показники, що характеризують якість продукції, прийнятої  за еталон. Причому за базові показники  можуть бути прийняті показники якості кращих зразків вітчизняного або зарубіжного виробництва або показники перспективних зразків, визначених досвідченим шляхом.

Відношення показника  якості до відповідного базового показника  характеризує відносний показник якості товару. Проте зіставлення якості товару з потребами на цей товар  не завжди представляється можливим, оскільки потреби суспільства постійно ростуть. Тому найбільш правильно оцінювати не якість товару, а його рівень.

Рівень  якості продукції є відносною величиною, що характеризує якість продукції, засновану на порівнянні сукупності показників її якості з відповідною сукупністю базових показників.

Оцінка рівня якості, необхідна для ухвалення рішення виробництва продукції, вибору кращого товару для реалізації, планування показників якості і встановлення цін, проводиться приймальними комісіями при оцінці продукції.

Методи визначення значень показників якості. Ці методи підрозділяють на органолептичний, інструментальний, експертний, соціологічний і змішаний.

При органолептичному методі визначення значень показників якості товарів проводять за допомогою органів чуття: зору, нюху, дотику, слуху і так далі. Перевагами цього методу є простота і швидкість виконання.

Органолептичний метод  застосовують при оцінці зовнішнього  вигляду і дефектів виробу.

Для деяких товарів цей  метод визначення значень показників є єдино можливим, наприклад при  оцінці запаху парфюмерно-косметичних товарів. Проте оцінка показників за допомогою органів чуття в значній мірі суб'єктивна і не виражається безпосередньо кількісними показниками.

Для кількісної оцінки значень  показників використовують бальну систему. Кожен показник при цьому оцінюють умовним числом балів за ступенем оцінки. Зазвичай застосовують чотири ступені оцінки – відмінно, добре, задовільно і погано. Кількість балів по ступеню оцінки може бути різним. На практиці широко застосовують співвідношення 3:2:1:0 (3 – відмінно, 2 – добре, 1 – задовільно і 0 – погано) або 4:2:1:0 (4 – відмінно, 2 – добре і так далі). Інтервал оцінки може дробитися з точністю до 0,1 балу.

Інструментальний (лабораторний) метод – визначення показників товарів за допомогою приладів, апаратів і реактивів. Цим методом визначають хімічний склад, будову, стійкість товару до дії кислот, лугів і інших речовин, а також такі показники, як щільність, температура плавлення, міцність на розрив, стирання і так далі. Цей метод об'єктивніший, відрізняється точністю показників, але складніше органолептичного і іноді вимагає значної витрати часу і руйнування продукції.

Експертний  метод визначення показників заснований на групі висококваліфікованих фахівців (експертів), що складається з товарознавців, дизайнерів, дегустаторів і ін. Його широко використовують при оцінці в балах показників художньо-декоративного рівня продукції, визначенні номенклатури показників для оцінки рівня якості і значущості (ваговитості) окремої властивості в загальній оцінці рівня якості.

Соціологічний метод заснований на зборі і аналізі думок споживачів за наслідками анкетного опиту, конференцій, нарад, виставок-продажів і інших форм виявлення відгуків споживачів на товари.

Змішаний метод дозволяє у ряді випадків найповніше визначити показники товарів. Наприклад, при оцінці якості жирів такі показники, як смак і запах, визначають органолептичним, температура плавлення і кислотність жиру – інструментальним методом.

Методи оцінки рівня якості. Як вказано вище, для визначення рівня якості продукції необхідно показники якості оцінюваної продукції зіставити (співвіднести) з базовими показниками. Базовими називають показники якості продукції, прийнятої за початкову (еталонну) для порівняння. Залежно від мети оцінки якості базовим показником може бути, наприклад, продукція, відповідна кращим вітчизняним і зарубіжним досягненням. Рівень якості визначають трьома методами – диференціальним, комплексним і змішаним.

При диференціальному методі одиничні показники якості оцінюваної продукції зіставляються з одиничними базовими показниками. В результаті набувають відносного значення рівня якості продукції за окремими показниками.

Якщо при зіставленні  одиничних показників з відповідними базовими всі відносні показники  якості більше або рівні одиниці, то рівень якості оцінюваної продукції вище або рівний базовому; якщо відносні показники менше одиниці, то рівень якості цієї продукції нижче базового.

При комплексному методі знаходять узагальнене (виражене одним числом) значення рівня якості за декількома показниками або комплексним показником.

Існує декілька варіантів  визначення комплексного показника. Один з них – знаходження узагальненої (комплексною) бальної оцінки показників властивостей з урахуванням їх значущості. Узагальнена балльная оцінка дозволяє судити про категорію якості. Для продукції легкої промисловості встановлені наступні значення комплексної оцінки в балах для віднесення до певної категорії якості: вища категорія – 37...40, перша – 32...36 і друга – 31 і менш.

Якість продовольчих товарів оцінюють по 10- і 100-бальним системам. При бездоганній якості продукту сума балів всіх показників повинна скласти 10 при 10-балльной (для коньяку, вин) і 100 балів при 100-бальній (для сиру, масла коров'ячого) оцінці.

Кожен показник якості оцінюється певною граничною кількістю балів, при цьому найбільшим числом балів оцінюються такі показники, як смак і запах. Для всіх показників якості встановлюють можливі дефекти і відхилення, які також оцінюють певною кількістю балів. За наявності в товарі того або іншого дефекту роблять відповідну знижку балів. Результати бальної оцінки підсумовують. Залежно від загальної суми балів встановлюють сорт продукції.

При змішаному методі для оцінки рівня якості продукції використовують одиничні і комплексні показники її якості.

Відповідність якості товарів встановленим вимогам визначає контроль якості товарів при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні, реалізації і утилізації.

Види контролю. При виготовленні товарів проводять технічний контроль, при якому перевіряють відповідність нормативній документації технічній (креслення, експлуатаційна документація). Об'єктами технічного контролю є сам товар, технологічні процеси, машини і устаткування. При технічному контролі встановлюють відповідність кількісних характеристик товару якісним. Наприклад, контроль якості телевізора включає перевірку чіткості зображення, кольори фарб і ін. Контроль якості товару іноді супроводжується випробуванням товару. При цьому важливо отримати інформацію про фактичний стан товару і зіставити її із заздалегідь встановленими технічними вимогами.

Технічний контроль якості продукції включає вхідний, операційний, приймальний і інспекційний контроль.

Вхідний контроль здійснюють під час надходження товару до споживача.

Операційний контроль проводять  в процесі виконання або після  завершення технологічної операції.

Приймальний контроль проводять  в цілях ухвалення рішення  про придатність продукції до постачань.

Інспекційний контроль здійснюють спеціально уповноважені представники з метою перевірки ефективності раніше виконаного контролю.

При зберіганні, транспортуванні, а також продажу товарів контроль якості здійснюють відповідно до інструкцій „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості” і „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю”. Терміни приймання за якістю повинні бути передбачені договором постачання. Постачальники несуть майнову відповідальність за постачання неякісній продукції, порушення термінів постачання і недопостачу згідно укладеним договорам.

Контроль якості продукції  здійснюють на різних рівнях: внутрішньовиробничий контроль – на рівні підприємства; відомчий контроль - на рівні міністерства (відомства), спеціалізований контроль - на рівні державних органів.

Дефекти товарів. Товари вітчизняних виробників досить часто мають дефекти, тобто не відповідають встановленим вимогам. Розрізняють видимі і приховані дефекти.

Багато видимих дефектів відносять до зовнішніх, оскільки вони виявляються при візуальному контролі.

Приховані дефекти, наприклад  знижена стійкість до стирання гуми, неякісне гоління електробритви, підвищена  витрата палива у машини і безліч інших прикладів, виявляються, як правило, в процесі експлуатації товару.

Дефекти поділяються також на усунених і неусувних.