Товарознавство і торговельне підприємництво

Про ступінь зниження якості товару судять залежно від  величини, кількості і місця розташування дефектів.

Прийнято дві системи  визначення сортності – бальна і обмежувальна.

При бальній системі кожен дефект товару оцінюють певною кількістю балів з урахуванням їх значущості і розміру. Сорт продукції визначають по сумі балів.

Обмежувальна система  визначення сортності для кожного  сорту встановлює перелік допустимих дефектів, їх кількість, розмір і місцезнаходження. При розбіжності з нормативами на даний сорт товар переводять в нижчий сорт або в брак.

Під вимогами до якості товарів  розуміють особливості, яким повинен  відповідати товар, щоб забезпечити  можливість його використання за призначенням протягом певного періоду часу.

Вимоги, що пред'являються до якості товарів, можуть бути поточними і перспективними, загальними і специфічними.

Поточні вимоги розробляються і пред'являються до товарів серійного виробництва, що знаходяться у продажу. Їх встановлюють з урахуванням технічних і економічних можливостей виробництва на певному етапі розвитку економіки країни. Ці вимоги, як правило, регламентуються ГОСТами і ТУ.

Перспективні  вимоги об'єднують ширший по рівню комплекс показників якості товарів. Основою для них є поточні вимоги до якості товарів. При розробці перспективних вимог до товару враховують якнайповніше задоволення потреб, вдосконалення процесів виробництва, появу нового вигляду сировини і інші чинники.

Перспективні вимоги у міру розвитку технічного процесу переходять в групу поточних і регламентуються ГОСТами і ТУ. Розробка перспективних і перегляд поточних вимог, що пред'являються до якості товарів, – найважливіші завдання товарознавства.

Загальні вимоги в рівній мірі пред'являються або до одного, або до переважаючої більшості товарів. До них відносяться, наприклад, такі, як якнайповніша відповідність товару своєму призначенню і ступінь виконання основної функції, зручність користування, нешкідливість для людини і забезпечення нормальної життєдіяльності організму, міцність і надійність в експлуатації в межах встановленого терміну, можливість і простота ремонту, естетичні вимоги і ін. Вимога нешкідливості для організму людини є найважливішою для всіх видів товарів.

Специфічні  вимоги пред'являються до групи виробів або певного товару (наприклад, можливість експлуатації скляних виробів при різких перепадах температури).

Поточні, перспективні, загальні і специфічні вимоги можуть бути віднесені  до соціальних, функціональних, технологічних, ергономічних, гігієнічних, естетичних, технологічних, вимог надійності, збереження, економічності та ін. Всі ці вимоги характеризуються відповідними властивостями і показниками.

Соціальні вимоги до товару в широкому розумінні – це відповідність виробництва того або іншого товару суспільним потребам, виправданість виробництва і споживання цього товару. Аналіз статистичних показників, розробка моделей споживання і проведення соціологічних досліджень дають можливість виявити ці вимоги. На основі такого аналізу розробляється оптимальний асортимент товарів.

Функціональні вимоги – це вимоги до виконання виробом його основної функції. Якщо товар не відповідає вимогам функціональності, то він не може бути використаний за призначенням.

Ергономічні вимоги передбачають зручність користування виробом в процесі експлуатації, його відповідність особливостям організму людини, забезпечення оптимальних умов експлуатації його людиною в побуті.

Гігієнічні  вимоги передбачають забезпечення безпечних і нешкідливих умов для життєдіяльності людини при його взаємодії з виробом і середовищем. Ці вимоги мають важливе значення для товарів, виготовлених з полімерних матеріалів і пластмас. Перш ніж новий вироб буде допущений до використання, потрібен дозвіл відповідного органу, підтверджуючий нешкідливість цієї продукції для людини.

Естетичні вимоги – це вимоги до форми конструкції, зовнішньому оформленню і іншим особливостям товару. Вони виявляють суспільну цінність, корисність, раціональність, функціональну доцільність товару, зручність користування ним, а також відповідність смакам населення і моді.

Технологічні  вимоги пред'являють перш за все до різних матеріалів, наприклад до тканин, пряжі, лаків, будівельних матеріалів. Такі матеріали повинні відрізнятися легкістю і простотою у використанні, допускати можливість використання сучасних методів обробки.

Вимоги до надійності товарів – це вимоги до їх безвідмовності, ремонтопридатності, збереження і довговічності, що сприяє подовженню термінів служби товарів. Важливе значення мають терміни фізичного і морального зносу товарів.

Вимоги до збереження товарів – це вимоги до умов, що забезпечують збереження споживної вартості товарів протягом встановлених термінів і після їх закінчення. Особливе значення ці вимоги мають для хімічних товарів, парфюмерії і інших товарів, які під впливом чинників зовнішнього середовища (вологість, температура, світло і ін.) змінюють свої основні властивості, внаслідок чого, як правило, знижуються якісні показники товарів.

Економічні  вимоги пов'язані не тільки з виробничими витратами і витратами споживачів на придбання, використання і ремонт товарів, але і з іншими витратами.

Товар, відповідний встановленим вимогам за всіма вибраними показниками, називається стандартним товаром.

Товар, який не відповідає встановленим вимогам поодинці або  комплексу показників, але ця невідповідність не є критичною (небезпечного), називається нестандартним товаром.

Товар з виявленими усувними або неусувними невідповідностями поодинці або комплексу показників називається браком.

Градації якості, що відрізняються  значенням одного або декількох визначальних показників, називаються марками, номерами.

Градація якості товару поодинці або декільком показникам називається сортом. Підрозділ на сорти здійснюють залежно від наявності дефектів і відхилень за деякими показниками споживчих властивостей.

Чинники, що впливають на якість товарів, можна підрозділити на дві групи.

До першої групи чинників відносяться проектування, моделювання  і виготовлення товарів.

До другої групи чинників відносяться економічна ефективність (зокрема ціна), матеріальна зацікавленість працівників, санкції, що пред'являються за випуск продукції низької якості.

Приведені чинники можуть бути об'єктивними і суб'єктивними.

Об'єктивними  чинниками є конструкція виробів, технічний рівень виробничої бази і ін. Об'єктивні чинники є стабільнішими, ніж суб'єктивні.

До суб'єктивних чинників відносяться такі, які пов'язані з діяльністю людини, тобто залежать від здібності і відношення людей до виконання виробничих функцій: професійна майстерність, загальноосвітній рівень, психологічний склад людини, особиста зацікавленість в результатах праці.

До чинників, сприяючих  збереженню якості товарів, відносяться  упаковка, умови зберігання і транспортування.

Упаковка товарів робить великий вплив на збут і часто складає значну частину вартості товару. Упаковкою називають засіб або комплекс засобів, що забезпечують захист продукції від дій навколишнього середовища, пошкоджень і втрат, що полегшують процес звернення. Елементами упаковки є тара (вироби для розміщення продукції), допоміжний пакувальний засіб (плівка, папір, стружка і ін.) або деталі, які в комплексі з тарою або без неї виконують функцію упаковки.

Асортимент тари підрозділяють  за призначенням, ступеню жорсткості, матеріалом, конструкцією, герметичностю, видами, розмірами, формами.

Характер упаковки, вид тари і її місткість указують в стандартах і технічних умовах на кожен вид або групу товарів.

Умови зберігання товарів залежать від складу і властивостей виробів і в значній мірі визначають характер і швидкість зміни їх споживних властивостей.

При виборі оптимальних умов зберігання необхідно враховувати вплив на товари складу повітря, вологості, температури, освітлення, мікроорганізмів, товарного сусідства, порядку укладання товарів.

Наприклад, регулювання  складу повітря за допомогою вентиляції, створення оптимального газового середовища в спеціально обладнаних складах дозволяють подовжити терміни зберігання продукції.

При зберіганні товарів  враховують, як правило, відносну вологість – відношення фактичної кількості вологи в 1 м³ повітря до того його кількості, яка необхідна для насичення даного об'єму при певній температурі. Для зберігання більшості промислових товарів рекомендується відносна вологість повітря в межах 65...70% і температура 10... 18 °С (для хутряних виробів - 4... 5 °С).

Характер освітлення складських приміщень залежить від властивостей товарів, що зберігаються. Не слід допускати прямої дії на товари сонячного світла.

Розміщення і укладання  товарів на складі і в магазинах  повинні забезпечувати збереження форми товарів, зручний підхід до них і можливість спостереження.

Не можна розміщувати  поряд товари, які можуть робити один на одного шкідливий вплив (передавати запах, викликати іржу, зволоження і  так далі).

Не дозволяється сумісне зберігання продуктів сушених і вологих або таких, що вимагають різної температури зберігання. Товари повинні знаходитися на відстані не менше 20 см від стіни і 1 м від опалювальних приладів.

Отруйні, лакофарбні товари слід зберігати в окремих приміщеннях, в яких не можна палити і приймати їжу. Особлива увага повинна бути звернена на збереження і герметичність тари, оскільки пестициди, деякі пігменти при розпилюванні можуть викликати отруєння, розчинники, що випаровуються, підвищують вогненебезпечність приміщення.

При транспортуванні товарів враховуються наступні чинники, сприяючі збереженню їх якості: міцність упаковки; тип транспортних засобів (водний, автомобільний, залізничний і ін.); щільність укладання товарів в тарі; щільність укладання тари з товаром в контейнери; захист товарів від механічних і атмосферних дій; вигляд і властивості товарів, що перевозяться, їх маса і об'єм; дальність перевезень.

Залежно від дальності  перевезень товари упаковують в транспортну  або вторинну споживчу тару. Наприклад, для дальніх перевезень пачки  і коробки з готовими трикотажними виробами укладають в транспортну тару (дерев'яні або картонні ящики). При місцевих перевезеннях допускається упаковка трикотажних виробів у вторинну споживчу тару (коробки або пачки) за умови повного збереження упаковки від забруднень і пошкоджень.

Товари перевозять в контейнерах, вагонах, фургонах, цистернах, рефрижераторах і ін. На транспортній тарі обов'язково повинні бути попереджувальні знаки: „Верх”, „Не кантувати”, „Обережно, крихке”, „Боїться вогкості” і ін.

При транспортуванні  товари повинні бути щільно укладені в тару, а вільні місця заповнені відповідними пакувальними матеріалами (стружка, папір і ін.) і прокладками. Дуже зручні і ефективні пористі полімерні (пенополиуретан, пінопласт) і багатошарові матеріали (з повітряними прокладками), що володіють добрими амортизуючими властивостями.

Для збереження товарного  виду виробів їх перевозять спеціально обладнаним автотранспортом. Наприклад, при перевезенні меблів і одягу  на середні або короткі відстані використовують спеціально обладнані  автомобілі. Пальто і костюми при транспортуванні підвішують на плічки.

При транспортуванні  необхідно враховувати властивості  товарів і залежно від цього  оберігати товари від руйнуючих  дій. Механічні дії є основною причиною пошкоджень крихких товарів (стекла, кераміки). Тому при відвантаженні скляних і керамічних товарів у вагонах і контейнерах пакети і коробки повинні бути перекладені через два ряди пакувальними матеріалами і щільно укладені, а вільні місця до стінок вагонів і контейнерів - заповнені стружкою, оскільки поштовхи і удари об стінки вагону можуть привести до пошкоджень. При транспортуванні емальованих металевих виробів, які псуються від ударів, під вагонів або контейнерів вистилають шаром стружки, соломи або сіна. Транспортуючи металеві вироби необхідно оберігати від атмосферних опадів, покривши брезентом.

При плануванні перевезень товарів слід враховувати тривалість їх зберігання, протягом якої товари зберігають свої властивості (швидкопсувні товари, товари тривалого користування і ін.). Залежно від властивостей товарів і з урахуванням витрат на перевезення вибирають вид транспорту.

Для управління якістю товарів  необхідно вивчити об'єкт і  механізм управління, виробити критерії управління і встановити зворотний  зв'язок.

Щоб вивчити об'єкт і механізм управління, необхідно з'ясувати співвідношення між характером потреб і властивостями товарів, необхідність підвищення якості і визначити шляхи досягнення необхідного рівня якості.

Щоб виробити критерій управління, необхідно розробити оптимальні вимоги до якості товарів, що дозволяють більш повно задовольняти потреби людини при якнайкращому використанні трудових, матеріальних і грошових ресурсів.

Зворотний зв'язок передбачає контроль якості, проведеня випробувань, збір інформації про надійність і інші заходи в цілях встановлення відповідності якості продукції нормативно-технічної документації і вживання заходів по усуненню недоліків. Ця робота повинна проводитися як виробником, так і споживачем продукції. Особлива роль в забезпеченні зворотного зв'язку належить системі державного нагляду.