Отчет по практике в "Фуршет"

Управління персоналом називають  «менеджментом персоналу», або «кадровим менеджментом», основна функція якого — розробка і реалізація кадрової політики, якою повинні займатися всі рівні управління — вище керівництво організації, начальники підрозділів, кадрова служба. Тобто управління персоналом є одним з провідних напрямів сучасного менеджменту взагалі і соціального зокрема.

В сучасній теорії під менеджментом розуміють процес керівництва (управління) окремим робітником, робочою групою, робітничими колективами. В широкому розумінні терміни «управління персоналом», «менеджмент персоналу» застосовуються як синоніми терміна «управління людськими ресурсами».Управління людськими ресурсами є одним з найважливіших напрямів у діяльності організації і вважається основним критерієм успіхів у досягненні її цілей.

Управління — цілеспрямований, запланований, координований і свідомо організований процес, що сприяє досягненню максимального ефекту при затраті мінімальних ресурсів, зусиль і часу. Управління, влада — це здатність або можливість визначати дії інших людей і впливати на них за двох обставин. По-перше, при субординації посад, тобто вертикальному розподілі прав, обов’язків і повноважень, які враховують обсяг і міру відповідальності у прийнятті рішень на різних рівнях; по-друге, при складній комунікації, тобто системі передачі інформації, яка діє «зверху донизу» (передача розпоряджень наказів завдань), «знизу догори» й по горизонталі. Ці обставини об’єднують керівництво, тобто організацію процесу управління, що забезпечує прийняття оптимального рішення і його практичне здійснення, а також дієвий контроль і перевірку виконання.

Загальновідомі три стилі керівництва — авторитарний, демократичний і ліберальний.

Авторитарний (директивний) являє  собою систему суворих, жорстких прийомів впливу, одноособове прийняття рішень, постійний суворий контроль за роботою підлеглих. Керівник авторитарного стилю не враховує ініціативи підлеглих, він її навіть не допускає. За суворого застосування цього стилю керівник вибудовує свою поведінку відповідно до принципів формальної структури організації. Такий керівник тримає дистанцію щодо колективу, намагається уникнути неформальних контактів. Він відтягує на себе всю повноту влади й відповідальності за все, що діється в організації, контролює весь обсяг стосунків і звертає увагу не лише на результат, а й на весь процес. Всі рішення такий керівник приймає особисто, робітники отримують лише необхідну для виконання роботи інформацію. Керівник при цьому владний, вимогливий, орієнтований лише на цільову функцію.

Демократичний (колегіальний) — повна  протилежність попереднього. Керівник намагається розподілити владу  між собою і підлеглими, заохочує їхню ініціативу, разом з ними обговорює проблеми. В основі демократичного стилю лежить колективне прийняття рішень, керівник здійснює лише загальний контроль за виконанням рішень (контроль тільки кінцевого результату, а не процесу його досягнення). Цей тип керівника поєднує у своїй роботі орієнтацію як на формальну, так і на неформальну структуру відносин з підлеглими, підтримує з ними дружні стосунки, але не допускає при цьому фамільярності. Працівники у такого керівника отримують досить повну інформацію про своє місце у виконанні загального завдання, про перспективи свого колективу тощо.

Під ліберальним (пасивним) стилем зазвичай розуміють невтручання керівника в дії підлеглих, повну передачу їм ініціативи. Недаремно такий стиль називають анархістським. Він максимально орієнтований на підтримку неформальних відносин з підлеглими, делегування їм повноважень і відповідальності. Керівник дає підлеглим змогу самостійно організовувати свою діяльність. Сам же він тільки в разі крайньої необхідності втручається у виробничий процес, здійснює керівництво. Зрозуміло, що у чистому вигляді такі стилі трапляються рідко. Як правило, має місце поєднання будь-яких двох стилів керівництва. Оптимального універсального стилю не існує. Зазначені риси, що проявляються у названих стилях, керівник застосовує у певні проміжки часу існування організації або при виконанні якихось специфічних завдань організації.

Вирішенню проблем організації  сприяють організаторські здібності  керівника, які пов’язані з його індивідуально-психологічними особливостями. Організаторські здібності включають принаймні такі основні компоненти: вміння організовувати систему управління і свою роботу; працювати з підлеглими і керівниками різних організацій; коротко та ясно формулювати цілі; створювати згуртований колектив; здатність до самооцінки та точної оцінки підлеглих; вміння добирати, розставляти та закріплювати персонал, володіти передовими методами управління.

Організація праці в магазині повинна бути спрямована на здійснення комплексу організаційно-технічних, економічних і санітарно-гігієнічних заходів, що дозволяють раціоналізувати торгово-технологічний процес, ефективніше використовувати торгові та інші площі, створити сприятливі умови праці і на цій основі забезпечити високий рівень торговельного обслуговування населення.Розрізняють індивідуальну і бригадну форми організації праці. При індивідуальній формі організації праці працівник магазину використовується на певній ділянці торгово-технологічного процесу, на нього покладається особиста відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей, обслуговування покупців і т.д. Бригадна форма організації праці передбачає об'єднання працівників у бригади в межах відділу, секції та т. д. Вони несуть загальну відповідальність за результати роботи.  
Чисельність працівників та структура штату магазину залежать від типу підприємства та розміру його торгової площі, обсягу, умов та режиму роботи, методів продажу товарів, кількості робочих місць та інших показників, що впливають на трудомісткість виконуваних робіт.  
У зв'язку з цим, важливе значення має раціональне поділ праці працівників магазину. Воно передбачає найбільш доцільну розстановку працівників для виконання торгово-технологічних операцій, чітке визначення функціональних обов'язків кожного працівника. Основними формами поділу праці в магазині є: функціональне, товарно-галузеве і кваліфікаційне.  
Основний (торгово-оперативний) персонал - це продавці, контролери-касири, контролери, касири, тобто працівники, зайняті обслуговуванням покупців у торговому залі.  
В обов'язки продавців входить підготовка і прибирання робочого місця (одержання пакувального матеріалу, перевірка працездатності торгівельного обладнання та інвентарю, поповнення робочих товарних запасів, прибирання тари, підтримання належного санітарного стану), підготовка товарів до продажу, обслуговування покупців, облік незадоволеного попиту і т. д .  
Контролер-касир готує робоче місце до виконання розрахункових операцій (перевіряє справність контрольно-касової машини, записує показання лічильників, отримує розмінну монету і т. д.), виконує розрахункові операції з покупцями, здійснює здачу виручки і т. д.  
Допоміжний персонал забезпечує обслуговування основного персоналу, а також підтримує магазин в належному санітарно-гігієнічному стані. У цю категорію входять робітники, молодший обслуговуючий персонал (прибиральниці), фасувальники, електромонтери, техніки і т. д.  
Товарно-галузевий поділ дозволяє працівникам магазину спеціалізуватися на продажі окремих або кількох товарних груп. Це сприяє більш глибокому вивченню асортименту товарів, більш кваліфікованому і продуктивної обслуговування покупців.  
Поділ праці за кваліфікаційним ознакою грунтується на розподілі обов'язків працівників магазину у відповідності з їх кваліфікацією. Співвідношення кількості продавців різної кваліфікації в роздрібному торговельному підприємстві залежить від асортименту реалізованих товарів. Так, чим більшу частку в товарообігу займають складні за характером відпустки товари, тим більше число продавців високої кваліфікації має бути в штаті магазину.  
Одне з основних напрямків удосконалення організації праці в магазині - поліпшення організації та обслуговування робочих місць. Організація і обслуговування робочих місць повинні забезпечувати персоналу магазину сприятливі умови для ефективного використання робочого часу і устаткування, підвищення продуктивності праці. Цьому сприяє-правильне оснащення робочого місця відповідним обладнанням та інвентарем і зручне його розміщення; безперебійне забезпечення робочих місць товарами, пакувальними матеріалами ; розміщення робочих місць в строгій відповідності з послідовністю виконання торгово-технологічних операцій;  
створення нормальних умов праці, оптимальна фарбування стін, обладнання та пристосувань.  
Велике значення має планування робочих місць. Вона являє собою розміщення на певній площі (в зоні прикладання праці) функціонально пов'язаних між собою елементів технології, обладнання, організаційного оснащення (робочих меблів) і інвентарю, необхідних для здійснення торгово-технологічного процесу. До важливих чинників підвищення ефективності праці працівників роздрібних торгових підприємств відноситься його нормування, яке дозволяє встановити раціональну чисельність і структуру штату працівників, ефективно використовувати обладнання та робочий час, підвищити матеріальну зацікавленість працівників в результатах своєї праці.  
Раціональна організація праці працівників магазину не можлива без нормування витрат часу на виконання торгово-технологічних операцій. Робочий день працівників магазину складається з часу роботи і перерв.  

 

 

 

            

 

                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                РОЗДІЛ 3

           Визначення вимог до якості  певної групи товарів і їх  відповідність вимогам стандартів  та іншої нормативної документації

3.1 Оцінка нормативної  документації

 

До нормативних документів зі стандартизації належать стандарти  й технічні умови.

Розрізняють такі види стандартів: міжнародний, регіональний, міждержавний, національний.

Міжнародний стандарт –  стандарт, прийнятий міжнародною  організацією зі стандартизації.

Регіональний стандарт –  стандарт, прийнятий регіональною міжнародною  організацією зі стандартизації.

Міждержавний– це стандарт, прийнятий державами, що приєдналися до згоди про проведення єдиної політики в галузі стандартизації, метрології й сертифікації.

Національний– це стандарт, прийнятий національним органом із стандартизації однієї країни.

За масштабами поширення стандарти поділяються на такі категорії: державний стандарт України (ДСТУ), галузевий (ГСТУ), стандарт підприємства (СТП), технічні умови України (ТУУ):

• Державний стандарт України (ДСТУ) – головний нормативний документ зі стандартизації в країні, який належить безумовному виконанню органами виконавчої влади, усіма підприємствами та громадянами, на діяльність яких поширюється дія стандарту. ДСТУ затверджується Державним комітетом України зі стандартизації, метрології й сертифікації (Держстандарт України), а в галузі будівництва – Державним комітетом України зі справ містобудівництва та архітектури.
• Галузевий стандарт (ГСТУ) затверджується міністерством (відомством). ГСТУ розробляють на продукцію, послуги за відсутності державних стандартів України чи у випадку необхідності встановлення вимог, що перебільшує чи доповнює вимоги ДСТУ. Галузевий стандарт не повинен перечити державному й підлягає безумовному виконанню підприємствами та організаціями, які входять у сферу управління органа,  який затвердив його.
• Стандарт підприємства (СТП) затверджується та використовується тільки на конкретному підприємстві; розробляється на продукцію (процеси, послуги), яку виготовляють (здійснюють, надають) тільки конкретні підприємства. 
  Стандарти підприємства не повинні суперечити обов’язковим вимогам державних та галузевих стандартів.
• Технічні умови (ТУ) – нормативний документ, розроблений для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, винахідником) і споживачем (замовником) продукції, на яку відсутні державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності конкретизувати вимоги даних документів). 
  Технічні умови бувають двох типів: ТУ, що є невід’ємною частиною комплекту нормативних документів на продукцію (вироби, послуги) і ТУ, що є самостійним документом.

3.2 Оцінка якості і комплектності товару, упаковки, маркування та якості

Створили Службу контролю якості – департамент, який розробляє  внутрішні стандарти якості і  контролює якість продуктів харчування на всіх етапах, – виробництво, транспортування, зберігання – до появи товарів  на полицях магазинів.

Пріоритетними постачальниками  для «Сільпо» є виробники, що упровадили у себе міжнародні системи управління якістю, орієнтовані на клієнта і  такі, що поставили собі високу планку виробничої культури.

Дуже важливий етап контролю - транспортування продуктів і  стандарти роботи складських приміщень. На цьому відрізку ми проводимо контроль умов зберігання товарів на складах, контроль оборотності і ротації  товарів. Окрім цього, проводиться  контроль температурних режимів  автотранспорту в процесі транспортування.  При прийманні товару здійснюється контроль термінів придатності і  інших погоджених параметрів якості.

Також розроблена і запущена програма по поліпшенню роботи зі свіжими  овочами і фруктами, яка стосується стандартів викладення в магазині, розвитку довгострокових партнерських стосунків з постачальниками, строгого приймання продуктів за якістю, скорочення часу доставки свіжих продуктів до кінцевого покупця. У всіх супермаркетах  «Сільпо» упроваджена програма внутрішнього аудиту якості – це перевірка термінів придатності товарів на полицях, дотримання санітарно-гігієнічних  норм в торгівельних залах і виробничих цехах, справність роботи холодильного устаткування, контроль дотримання умов зберігання і поводження з продукцією в магазині і тому подібне.

Рівень якості товару — це відносна характеристика, що ґрунтується на порівнянні значень показників якості товару, оцінюваних порівняно з базовими показниками. Сукупність операцій, які охоплюють вибір номенклатури показників якості оцінюваного товару, знаходження значень цих показників і порівняння їх із базовими називають оцінюванням рівня якості товарів.

Для оцінювання рівня якості товару використовують два основні методи.

1. Диференційний метод, що ґрунтується на використанні одиничних показників якості товару.

 2. Комплексний метод оцінювання рівня якості товару ґрунтується на використанні узагальненого показника якості товару, який є функцією від одиничних (групових, комплексних) показників якості та може бути: 
— основним показником, який відображає основне призначення товару; 
— інтегральним показником якості товару; 
— середньозваженим показником.

Інтегрований показник якості використовують тоді, коли відомий сумарний корисний ефект від експлуатації або споживання товару та сумарні затрати на створення, експлуатацію і/або споживання товару. Середньозважені показники якості за комплексного методу оцінювання використовують тоді, коли важко визначити основний показник та його функціональну залежність від вихідних показників якості товару.

Якість продукту - це сукупність властивостей продукції, яку обумовлюють її придатність, задовольнити певні потреби відповідно до призначення.

На якість харчових продуктів  впливає: сировина;технологія виробництва; тара; пакувальні матеріали.

Для визначення якості харчових продуктів  використовується органолептичними і  інструментальним методам, експертний, вимірювальний, соціологічний.

Органолептичний метод - визначає якість продуктів за допомогою органів чуття, зору, нюху, дотку, слуху , смак. Починають оцінку якості продуктів із зовнішнього вигляду, а потім визначають смак, запах, консистенцію. Перед органолептичною оцінкою перевіряють упаковку, маркировку продукту. Часто користуються методом пробної варки, жарки, невеликої кількості продукту.

Експертний метод- визначення показників якості продукції на основі вирішення того що приймається експериментами. У експертну групу включають високо кваліфікуючі працівників.

Соціальний метод- збір думок соціологічного опитування по відношенню до якості.

                                   УПАКОВКА

Упаковка багато важить для виробника товару, бо вона є одним із основних засобів привертання уваги споживача та створення довіри до товару. Покупця готують до покупки за допомогою різних заходів (рекламування, персональний продаж, стимулювання попиту тощо), але найчастіше примушує його щось вперше купити саме вдала упаковка. Якщо куплене сподобається, покупець надалі шукатиме тільки таку упаковку, бо вона створює так необхідні виробнику асоціації товаром та із самим виробником.

Отже, мета упаковки — привернути увагу людини і водночас примусити  її довіряти тому, що знаходиться всередині. Упаковкою є все те, що не є товаром. Але більшість упаковок товарів — це передовсім гармонічна єдність матеріалу, інформації і тари. Роль кожної складової є дуже важлива. Дуже часто саме упаковка породжує нові потреби, бо без неї ніхто не звертав би уваги на ні товари і не споживав їх. З погляду філософії, упаковка — це виражальний засіб і засіб передавання знань.Упаковка діє, як було вже сказано, на підсвідомому рівні і породжує емоційний відгук з боку покупця.

Сучасна комунікація за допомогою  упаковки виходить з того, що людина, яка зайшла до магазину, здебільшого  не має при собі списку товарів, котрі  їй необхідні. Покупці просто ходять між полицями, дозволяючи упаковкам  «умовляти» їх.Елементами упаковки є тара, упаковочні матеріали, матеріали для зав'язування, заклеювання тощо.

Споживацька тара — упаковка для  безпосереднього продажу або  для доставки покупцям (банки, коробки, футляри, пачки тощо).