Обладнення підприємств торгівлі

Електричні візки (рис. 2.5.) використовують для горизонтального і слабо-похилого транспортування вантажів у складських приміщеннях. Електровізки живляться електроенергією акумуляторної батареї, розміщеної безпосередньо на візку. Вантажні платформи візків поділяються на підйомні (до 100 мм) і не підйомні. Вантажопідйомність візків становить від 125 до 2000 кг. Швидкість пересування візка з вантажем —16—18 км/год., без вантажу — 20—22 км/год.

Рис. 2.5. 1 — ведучий міст; 2 — пружинні амортизатори батареї; 3 — вилковий роз'єднувач; 4 — ресорні пружини; 5 – кронштейн; 6 — ящик електроприладів; 7 — ведений міст, 8 — карданний вал

Ручні візки (рис. 2.6.) — найпростіший і найпоширеніший засіб малої механізації для горизонтального транспортування вантажів. Перевагою цих пристроїв є їх велика маневреність і простота конструкції. Залежно від призначення ручні візки випускаються вантажопідйомністю від 50 до 3200 кг. Кожний тип візків має буквено-цифрову індексацію, де буквами позначають призначення, а цифрами — вантажопідйомність.

Візок ТГВ-500М (рис. 10.8 д) з  гідравлічним підйомом вилок вантажопідйомністю 500 кг призначається для переміщення вантажів у тарі, укладених на стандартних піддонах. Складається з двох підйомних вилок з установленою на них поворотною опорою, на якій закріплюється ручний плунжерний гідравлічний насос. Поворотна опора сполучена з поршневим гідроциліндром і масляним баком. На ній установлено два колеса з гумовими шинами. Шток гідроциліндра закріплюється на рамі підйомних вилок. Підйомні вилки — це П-подібна ходова рама. На кінцях вилок установлено чотири шарнірних колеса (парами — одна за одною). Висота піднімання вантажу над рівнем підлоги становить 125 мм, маса візка—73 кг.

Рис. 2.6. Вантажні візки: а—ТГ-125; б—ТГМ-125; в — ТГ-1000М; г — ТГ-400; д — ТГВ-500М; в — ТГ-50

Вантажно-розвантажувальні і штабелювальні машини призначаються  для завантаження транспортних засобів, їх розвантаження, а також для  проведення вантажно-розвантажувальних  робіт на складах. Залежно від  конструктивних особливостей вони поділяються  на електричні навантажувачі й електричні штабелери.

Електричні навантажувачі (рис. 2.7.) призначаються для транспортування і штабелювання товарів у ящиках, мішках і коробах, укладених на однонастильні або двонастильні піддони, товарів у дрібній упаковці і сипких вантажів у контейнерах.

Рис. 2.7. Електричний навантажувач: 1 — кузов; 2 — кермо; 3 — вантажопідйомний механізм; 4 — ведучий міст

Електронавантажувач має  такі основні вузли: кузов машини з рамою; вантажопідйомний механізм; передній (ведучий) і задній мости; електродвигун; апаратуру керування навантажувачем. Як джерелом енергії користуються акумуляторною батареєю. На всіх вилкових навантажувачах загального призначення використовується чотириколісна схема ходової частини, колеса — гумові. Це забезпечує стійкість машини при відносно великій висоті штабелювання і швидкості пересування. Триколісна схема застосовується у спеціальних вилкових навантажувачах підвищеної маневреності для роботи у вузьких проходах.

Граничні рекомендовані  відстані транспортування вантажів становлять до 100— 200 м, вантажопідйомність — від 250 до S000 кг, висота підйому  вилок — до 4,5 м, швидкість руху — 20 км/год.

Універсальність електронавантажувач а забезпечується змінними вантажозатискними пристосуваннями: кантувачем, бічним затискачем, вилковим затискачем, стрілою, ковшем.

Автонавантажувач (рис. 2.8.) є вантажно-розвантажувальною машиною з двигуном внутрішнього згоряння для виконання складських операцій на відкритих складах і майданчиках.

Рис. 2.8. Автонавантажувач: 1 — двигун; 2—кабіна керування; 3 — вантажопідйомник; 4 — вилка захоплення вантажу

Складається автонавантажувач з корпусу, вантажопідйомника з  вилками, гідроприводу для підняття вантажопідйомника, рульового керування  й силового органу. Наявність знімних  вантажозатискних пристосувань (штирів грейдерів, ковшів, бічних затискачів, кранових стріл), відносно висока маневреність, здатність транспортування вантажів на території баз — відмітна особливість автонавантажувачів. На оптових базах і складах споживчої кооперації найпоширеніші автонавантажувачі вантажопідйомністю 5 т з висотою підняття вантажу від 2,8 до 4,5 м.

Різновидом електронавантажувачів  є штабелери (рис. 2.9.), які призначаються для штабелювання і стелажування вантажів у складських приміщеннях з вузькими проходами (до 1,4 м) на відносно велику висоту. Основна особливість їх полягає в тому, що при перевезенні вантажу його центр ваги розміщується всередині опорного контуру машини, що разом з великою колісною базою забезпечує їхню стійкість і дає змогу не передбачати в їх конструкції противаги, як у електронавантажувачів.

Електроштабелер ЕШ-186 (рис. 2.9. в) має вантажопідйомність 500 кг, висоту підняття вилок — 4,5 м, масу — 2,3 т і невеликі габарити. Складається з корпусу, ведучого моста, передніх коліс, вантажопідйомного механізму, кареток висування і зміщення, електрообладнання, гальмівної системи, гідроприводу, рульового керування і коліс, що піддаються керуванню. Джерелом енергії є акумуляторна батарея. Крани-штабелери (рис. 2.9. б) класифікують за типами (мостові, стелажні), видами (опорні, підвісні, підлогові), вантажопідйомністю 0,125—12,5 т і керуванням з підлоги, кабіни або автоматично.

Рис. 2.9. Єлектроштабелери: а — опорний; б — підвісний кран-штабелер; в— електроштабелер еш-186

Мостовий кран-штабелер застосовується на складах, де товари зберігаються штабелями і на стелажах. Від мостового крана відрізняється лише тим, що візок обладнаний вертикальною колоною, по якій рухається вантажний затискач, а також є вилковий затискач для вантажів у стандартній тарі або на піддонах.

Стелажний кран-штабелер використовується для роботи між  стелажами. Сконструйований він  як візок, що має вертикальну колону і напрямні для підйомної платформи, на якій міститься вантажозатискач. Пересувається по рейках у проході між двома рядами стелажів. Кран забезпечує укладання вантажу заввишки до 16 м.

 

3. Ваговимірювальне обладнення (призначення, класифікація, види, будова).

 

Ваги - це прилад, за допомогою якого визначається маса тіла способом порівняння її з масою умовно взятої одиниці (грама, кілограма, тонни). Ваги є одним зі старовинних вимірювальних приладів, зображення якого у вигляді рівноплечого важеля-коромисла з підвішеними чашами знаходять на прадавніх грецьких, єгипетських і вавилонських пам'ятках.

Найстародавніші, що збереглися, зображення вагів відносять до доби приблизно за 3000 років до н. е. До XVII ст. ваги в основному зберігали форму рівноплечого коромисла або безмена. У 1670 р. були винайдені настільні ваги з верхніми чашами (настільні ваги типу Роберваля). У першій половині XIX ст. вперше з'явились десяткові (1818 р.) і сотенні (1831 р.) товарні ваги. У другій половині XIX ст. з'являються шкальні платформові, автоматичні і напівавтоматичні, квадрантні і пружинні ваги. У 20-х роках XX ст. широко застосовують циферблатні ваги, які поступово витісняють попередні системи вагів.

Сучасний парк ваговимірювальної  техніки поповнюється принципово новими типами електронних вагів, які випускає вітчизняна промисловість. Електронні ваги показують масу, ціну товару, визначають його вартість, друкують і видають чек, значно скорочують, прискорюють і полегшують процес зважування, виключаючи можливі помилки, а також можуть передавати інформацію на відстань.

Класифікація ваговимірювальних  приладів здійснюється за різними ознаками, серед яких найбільш розповсюдженими є: призначення вагів, конструкція зважувального пристрою, місце і спосіб установки вагів, вид покажчикового пристрою, спосіб зняття показань.

3.1. Класифікації вагів

 

За призначенням ваги поділяються на такі основні групи:

- загального призначення;

- технологічні;

- лабораторні;

- метрологічні.

Ваговимірювальні прилади загального призначення широко застосовуються в торгівлі, промисловості, сільському господарстві та на транспорті. Технологічні ваги використовують для зважування і дозування сипких і рідких продуктів і матеріалів при фасуванні. Лабораторні ваги, які мають високу точність вимірювань, використовують у товаро-випробувальних станціях, ювелірних магазинах, лабораторіях підприємств харчової промисловості тощо. Метрологічними вагами користуються працівники органів Держспоживстандарту для проведення повірочних робіт.

За конструкцією зважувального  пристрою розрізняють важільні й  електронно-тензометричні ваги.

В основу конструкції  важільних ваговимірювальних приладів покладені закони механіки, що визначають фізичні властивості різних видів важеля — жорсткого стержня, що має точку опори. Важелі поділяються на рівноплечі і нерівноплечі. У рівноплечого важеля точки прикладання сил — на рівній відстані від точки опори. Маса товару визначається в той момент, коли настає рівновага, тобто маса гир і маса товару будуть мати однакові числові значення. У нерівноплечого важеля точки прикладання сил — на різній відстані від точки опори. Співвідношення малого і великого плечей важелів, наприклад, у товарних вагів буває 1:100. Для досягнення рівноваги необхідно на обидва плеча такого важеля подіяти масою вантажу, обернено пропорційною довжині плеч.

В електронно-тензометричних вагах основним конструктивним елементом  є тензометричний датчик, який перетворює зусилля, викликані зважуванням, в електричний сигнал певної частоти. Сигнал надходить в електронний блок, з якого інформація виводиться на блок індикації і зовнішній носій. На цифровому табло висвітлюються цифри, які показують ціну, масу й вартість товару.

За місцем і способом установки ваги бувають настільні, пересувні і стаціонарні. До настільних належать циферблатні, гирьові, електронні ваги, які встановлюються на прилавку. До пересувних належать платформові  ваги, що призначаються для зважування великих вантажів при їх прийманні й відпуску. Ці ваги встановлюють на підлозі в магазинах та на складах. Платформові стаціонарні ваги монтуються на постійному місці і використовують для зважування автомашин і залізничних вагонів. Переміщення цих вагів неможливе без попереднього демонтажу.

За видом покажчикового (відлікового) пристрою розрізняють  ваги гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, циферблатно-гирьові, оптичні  й електронно-індикаторні. На гирьових вагах при досягненні рівноваги підраховують значення мір маси — гир, що врівноважують масу зваженого товару. На шкальних вагах масу товару встановлюють по шкалах по досягненні рівноваги переміщенням по шкалі пересувної гирі. На шкально-гирьових вагах до гир, установлених на гиретримачі, додають показання шкали. На циферблатних вагах маса товару визначається за круговою шкалою циферблату, а на циферблатно-гирьових — до показань циферблату додається маса врівноважу вальних гир.

За видом відліку  і способом зняття показань ваги бувають з візуальним відліком і з документальним визначенням показань. Візуальний відлік — це безпосереднє зчитування показань з циферблату, шкал або підрахунок маси гир.

Для характеристики основних технічних і експлуатаційних  параметрів різних типів і моделей вагів застосовують буквено-цифрову індексацію з позначеннями:

· конструкція вантажно-приймального пристрою: В — важільні, Т —  електронно-тензометричні;

· спосіб установки на місці експлуатації: Н — настільні, С — стаціонарні, П — пересувні;

· найбільша межа зважування: до 1000 — в кілограмах, далі — в тоннах;

· вид покажчикового (відлікового) пристрою: Г — важільне гирьове, Ш — шкальне важільне, Ц —  циферблатне, Д — дискретно-цифрове, П — проекційне;

· вид відліку і  спосіб зняття показань зважування: 1 — візуальний, 2 — документальна реєстрація, 3 — місцевий, 4 — дистанційний;

· галузь переважного  використання: А — автомобільні, В — вагонні ваги.

3.2. Загальні принципи будови і характеристика основних видів вагів

 

Ваги настільні  циферблатні. Вага ВН-10Ц13У (рис. 3.1.) важільно-механічна настільна, циферблатна з візуальним місцевим відліком показань призначена для зважування товарів масою від 100 г до 10 кг. Маса вантажу, яка діє на одне плече коромисла, визначається за кутом відхилення коромисла від положення початкової рівноваги. Результати зважування до 1 кг визначаються за показаннями стрілки на циферблаті, а вище — за показаннями стрілки на циферблаті і масою гир на гирьовому майданчику.

 

 

Рис. 3.1. Загальний вигляд і схема будови ваги настільної циферблатної ВН-ІОЦІЗУ: 1 — платформа для гир; 2 — вантажо-приймальна платформа; 3 — бар'єр платформи; 4 — подушки; 5—коромисло; б — штанги; 7—планки; 8 — тяги квадранта; 9 — квадрант; 10 — стрілка циферблата; 11 — циферблат; 12 — шкала циферблата; 13 — масляне гальмо; 14 — тарувальна камера; 15 — опірна призма; 16 — подушка опірної призми; 17 — гвинтові ніжки; 18 — рівень

Важільний механізм ваги складається з головного важеля, двох верхніх важелів (гирьового і вантажного) і квадранта. Верхні важелі утримуються в потрібному положенні струнками (паралельними тягами). Важелі між собою з'єднані тягою. Циферблат має двосторонню секторну шкалу. До квадранта закріплені дві спарені стрілки, які слугують для відліку показань по шкалах циферблатів, обернених до продавця і покупця. Ваги мають заспокоювач коливань стрілки, який міститься під товарним майданчиком. Шток поршня заспокоювача коливань шарнірно з'єднаний з вантажоприймальним важелем.

Під гирьовим майданчиком  є тарувальна камера для тарування  ненавантажених вагів після їх горизонтального  встановлення. Для горизонтального  встановлення вагів слугують рівень і ніжки, що обертаються та закріплюються  контргайками.