Обладнення підприємств торгівлі

Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Февраля 2013 в 20:07, творческая работа

Описание работы

Торгово-технологічне обладнання, потрапляючи в торгівлю, стає суттєвою частиною матеріально-технічної бази підприємств, найважливішим прогресивним елементом торгово-технологічного процесу і процесу руху товарів в цілому.
В створення та вдосконалення матеріально-технічної бази торгових підприємств за рахунок впровадження нової техніки бере участь широке коло фахівців, а саме: комерсантів, товарознавців, економістів, бухгалтерів і юристів. Вони забезпечують прямо або побічно раціональний підбір обладнання, установку, пуск в експлуатацію, оприбуткування матеріальних цінностей і найбільш ефективне використання протягом всього терміну експлуатації.

Содержание

1. Основні напрямки розвитку технічного прогресу в торгівлі, інноваційні технології в торгівлі………………………………………………………………….3
1.1.Механізація виробництва………………………………………………………...3
1.2. Автоматизація виробництва…………………………………………………….6
1.3. Комп'ютерізація виробництва………………………………………………..…7
1.4. Електрифікація та енергозбережувальні технології…………………………..9
1.5. Хімізація виробництва…………………………………………………………11
2. Технічні засоби механізації транспорто-складських і вантажних робіт (призначення, класифікація, види, будова)……………………………………….12
2.1. Види вантажопідйомних машин………………………………………………13
3. Ваговимірювальне обладнення (призначення, класифікація, види, будова)…….21
3.1. Класифікації вагів………………………………………………………………21
3.2. Загальні принципи будови і характеристика основних видів вагів…………23
4. Обладнення для розрахунку с покупцями – реєстратори розрахункових операцій (призначення, класифікація, види, будова)………………………………………..30
4.1. Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій……………....32
4.2. Види реєстраторів………………………………………………………………34
5. Торговельні автомати………………………………………………………………..36
5.1. Класифікація торговельних автоматів………………………………………...36
5.2. Будова торговельних автоматів……………………………………………..…37
6. Холодильне обладнення (призначення, класифікація, види, будова)……………38
7. Стандарт ИСО 830 - 1981 "Вантажні контейнери -Термінологія"…...………...…45
7.1 Типи контейнерів………………………………………………………………..45
7.2 Характиристики контейнерів……………………………………………….….48
7.3. Конструкція контейнерів………………………………………………………49
ДОДАТОК А……………………………………………………………………………52
ДОДАТОК Б…………………………………………………………………………….53
ДОДАТОК В………………………………………………………………………….…54
ДОДАТОК Г…………………………………………………………………….………56
ДОДАТОК Д……………………………………………………………………………59
Список використаної літератури………………………………………………………61

Работа содержит 1 файл

оборудование.doc

— 1.88 Мб (Скачать)

Вітроагрегати діляться на дві групи:

- вітродвигуни з горизонтальною віссю обертання (крильчаті);

- вітродвигуни з вертикальною віссю обертання (карусільні: лопатеві і ортогональні).

Ніяка людська діяльність неможлива без використання енергії. Продуктивність і, зрештою, прибуток значною  мірою залежать від стабільності подачі енергії. Наявність енергії - одна з необхідних умов для рішення  практично будь-якої задачі.

 

 

1.5. Хімізація виробництва

 

Хімізація виробництва - інший найважливіший напрямок науково-технічного прогресу, який передбачає вдосконалення  виробництва за рахунок впровадження хімічних технологій, сировини, матеріалів, виробів з метою інтенсифікації, отриманню нових видів продукції і підвищення їх якості, підвищення ефективності і змістовності труда, полегшення його умов.

Серед основних напрямків  розвитку хімизації виробництва  можна відмітити такі, як впровадження нових матеріалів, розширення споживання синтетичних смол і пластмас, реалізація прогресивних хіміко-технологічних процесів, розширення випуску і повсюдного застосування різноманітних хімічних матеріалів, що володіють спеціальними властивостями (лаків, інгибритів корозії, хімічних добавок для модифікації властивостей промислових матеріалів і вдосконалення технологічних процесів). Кожний з цих напрямків ефективний саме по собі, але найбільший ефект дає комплексне впровадження.

 

2. Технічні засоби механізації  транспорто-складських і вантажних робіт (призначення, класифікація, види, будова).

 

Підйомно-транспортне  обладнання призначається для механізації  праці при виконанні таких  операцій: розвантаження і навантаження транспортних засобів; переміщення  і підйом вантажів на різні рівні будівлі; укладання їх штабелями, на стелажі і в підсобні приміщення; внутрішньо-складське і внутрішньо-магазинне переміщення вантажів до місця їх дальшої обробки.

Підйомно-транспортне  обладнання поділяють за такими основними  ознаками:  

- функціональним призначенням;

- ступенем механізації праці;

- періодичністю дії;

- родом перероблюваного вантажу;

- типом приводу.

За функціональним призначенням обладнання поділяють на три групи:

- вантажопідйомні машини (електричні талі, вантажні ліфти, вантажопідйомні крани);

- транспортувальні машини (конвеєри, транспортери);

- вантажно-розвантажувальні (електричні навантажувачі, штабелери, електричні візки);

- штабелювальні машини (електроштабелери, крани-штабелери).

За ступенем механізації  праці вирізняють:

- засоби механізації, комплексної механізації й автоматизації (вантажопідйомні крани, конвеєри, електронавантажувачі, автоматизовані крани-штабелери);

- засоби малої механізації (ручні вантажні візки, домкрати).

За періодичністю дії  підйомно-транспортне обладнання поділяють на два види:

- машини безперервної дії (конвеєри, елеватори);

- машини циклічної (періодичної) дії (електричні навантажувачі, штабелери, вантажопідйомні крани, ліфти).

За родом перероблюваного  вантажу виділяють обладнання для  перевантаження тарно-штучних вантажів у ящиках, бочках, мішках (вантажопідйомні крани, електронавантажувачі, автонавантажувачі); обладнання для перекачування й транспортування трубопроводами наливних вантажів.

За типом приводу  обладнання поділяють на:

- механізми ручної дії (ручні вантажні візки);

- машини з механічним приводом (електронавантажувачі);

- гравітаційні пристрої (роликові транспортери).

Підйомно-транспортне  обладнання має бутияяя:

- безпечним в експлуатації;

- гарантувати високу продуктивність і мати високий коефіцієнт корисної дії;

- бути зручним у роботі й легким в керуванні;

- мати необхідну конструктивну міцність і довговічність;

- бути економічним у виготовленні та користуванні.

2.1. Види вантажопідйомних машин

 

Вантажопідйомні машини призначаються для механізації піднімання й опускання вантажів. За допомогою окремих машин можна також переміщувати вантажі в певних межах у горизонтальній площині. Вони використовуються для виконання вантажно-розвантажувальних робіт

Основними параметрами, що характеризують вантажопідйомні машини, є: вантажопідйомність, швидкість піднімання й пересування, висота підйому, габарити, тип приводу, маса. До вантажопідйомних машин належать талі, тельфери, лебідки, підйомники, вантажні ліфти, крани.

Талі і тельфери —  це підвісні вантажопідйомні механізми періодичної дії. Ручний таль — це компактний механізм з вантажо-упорним гальмом. Механізм таля змонтований в обоймі, підвішуваній на гаку. Елементом, що піднімає вантаж, служить ланцюг, який переміщується за допомогою вантажної зірочки. Зірочка через передатний механізм зв'язана з тяговим колесом, що обертається вручну.

Електроталь (рис. 2.1.)— це вантажопідйомна машина, яка складається з лебідки й барабана, змонтованих в одному корпусі, а також вантажозахватного пристрою. Кінцевий вимикач призначається для вимикання електродвигуна лебідки при досягненні вантажозахватним пристроєм крайнього верхнього положення.

Рис. 2.1. Електричний таль: а — зовнішній вигляд; б — схема: 1 — магнітний пускач; 2 — електродвигун для пересування; 3 — рейка; 4 – ходовий візок; 5 — електродвигун для підіймання; 6 — корпус вантажного механізму; 7 — канат; 8 — підвіска; 9 — кнопки керування

Тельфером називається електроталь, об'єднаний з монорейковим візком, який пересувається під стелею будівлі по монорейці. Керування тельферами здійснюється за допомогою магнітних пускачів, що приводяться в дію кнопковою станцією, підвішеною на гнучкому кабелі на висоті 1,2 м від підлоги. Найпоширеніші тельфери вантажопідйомністю 0,25—5 т і висотою піднімання до 6 м. Швидкість піднімання вантажу становить    8—10 м/хв., швидкість пересування — 20 м/хв.

Підйомник — це пристрій для піднімання вантажу або людей  у спеціальних вантажонесучих пристроях, які переміщуються по жорстких напрямних. Похилі підйомники призначаються для транспортування вантажів, упакованих в ящики чи мішки між двома поверхами. Похилий підйомник ПН-200 (рис, 2.2.) встановлюється всередині будівель і має найбільшу висоту підйому платформи 3,3 м, швидкість руху 0,35 М/с. Підйомник складається з верхньої і нижньої огорожі, ферми, платформи і приводу.

Рис. 2.2. Похилий підйомник ПН-200: 1 _ нижня огорожа; 2 — ферма; 3 — платформа; 4 — верхня огорожа; 5 — блок; б — розкоси; 7 — привод

Огорожі встановлюються на поверхах для додержання правил техніки безпеки. Ферма кріпиться  до підлоги і стіни. У верхній  частині ферми встановлюється блок, через який проходить канат, а в нижній — барабан. Канат одним кінцем прикріплюється до барабана приводу, а другим — до вантажної платформи. Зупинення платформи на рівні поверху відбувається автоматично за допомогою кінцевого вимикача, встановленого на фермі.

Для безпечної роботи підйомника на його дверях розміщено  механічний та електричний блоківники. Оснащений він також уловлювачами, блокувальними і сигнальними  пристроями.

Підйомник з вертикальним рухом  кабіни по встановлених в закритій шахті напрямних називається ліфтом. Ліфти різної вантажопідйомності широко застосовуються на складах, у холодильниках і в магазинах.

Вони працюють у повторно-короткостроковому  режимі і призначаються для піднімання і спускання вантажів з одного рівня на інший. Ліфт складається з шахти, кабіни, лебідки, противаги, обмежувача швидкості, електрообладнання і електроапаратури.

Ліфти, що використовуються в торгівлі, поділяються на ліфти загального призначення, вантажні вижимні, вантажні тротуарні, вантажні малі магазинні. У вижимних ліфтів кабіна приводиться в рух силою, яка діє знизу, у тротуарних — кабіна на верхній зупинці виходить крізь люк шахти на рівень підлоги або вище на 1 м для безпосереднього навантаження товарів у автотранспорт.

Ліфти комплектують місцевим або дистанційним керуванням, вантажопідйомність ліфтів становить від 100 кг до 5 т, швидкість руху кабіни — 0,2—0,5 м/с, висота підіймання кабіни — 5,2—45 м.

Кранами називають вантажопідйомні  машини періодичної дії, за допомогою  яких піднімають вертикально і переміщують горизонтально штучні, затарені й сипкі вантажі, утримувані вантажо-затискним органом.

Залежно від конструкції вирізняють крани вантажопідйомні мостові, козлові, крани-штабелери, автомобільні крани тощо. У підприємствах оптової  торгівлі, а також на товарних дворах при станціях залізниць використовують вантажопідйомні мостові і козлові крани, крани-штабелери, автомобільні крани. Мостові крани дістали таку назву від основного несучого органу (металевої конструкції прогонної будови), так званого мосту, перекинутого через складські приміщення від однієї стіни до іншої.

На мосту крана встановлено  кілька механізмів: піднімання вантажу; пересування крана; пересування  вантажного візка (вантажного затискача). Міст пересувається по підкрановому шляху на сталевих колесах, які приводяться в дію електродвигуном. Вантажний візок крана піднімає і пересуває вантаж упоперек складу, а міст пересувається вздовж складу.

Краном керують з підвішеної до мосту кабіни або за допомогою  кнопкової станції, розміщеної всередині складу на підлозі. Мостові крани застосовують переважно в закритих складських приміщеннях і під навісами. Порівняно з іншими вантажопідйомними машинами такі крани дають змогу повніше використовувати складські площі, переміщувати вантажі по всій площі складу, укладати їх високими штабелями.

Козлові крани (рис. 2.3.) використовуються для механізації вантажно-розвантажувальних робіт переважно на відкритих складах. Козловий кран відрізняється від мостового тим, що його прогонні конструкції спираються на стійки. Конструкція кожного крана спирається на дві пари жорстких стояків, які розташовані під кутом один до одного у вигляді козлів. Кран пересувається по спеціальних підкранових шляхах (рейках), укладених на напівшпалах на баласті.

Рис. 2.3. Козлові крани: а — без консолей; б, в — двоконсольні

Вантажопідйомним механізмом на козловому крані служать електроталі  або вантажні візки, що пересуваються  по фермі крана. Для збільшення робочої зони козлові крани можуть мати консолі, що виходять за межі опор. Козлові крани оснащують універсальним набором вантажо-затискних пристосувань. Козлові крани мають такі основні техніко-економічні показники: вантажопідйомність — від 3,2 до 32 т; прогін крана — від 10 до 32 м; висота підіймання вантажу — 7—10 м; швидкість піднімання — 0,1—0,3 м/с; швидкість пересування крана — 0,5—2 м/с; загальна маса кранів, що керуються з кабіни, — 8—87 т.

Транспортувальні машини і механізми

Транспортувальні машини і механізми призначаються для горизонтального і слабо-похилого пересування сипких і штучних вантажів на відносно невеликі відстані в межах одного або кількох сполучених складських приміщень, а також при навантаженні транспортних засобів. За принципом дії транспортувальні машини і механізми поділяють на дві групи: безперервної дії — конвеєри, транспортери (стрічкові, пластинчасті, роликові) і періодичної дії — візки ручні, електричні, кабельні, з двигуном внутрішнього згоряння, тягачі.

На складах оптової і роздрібної торгівлі і в магазинах для вантажно-розвантажувальних робіт використовують конвеєри (транспортери) як транспортні засоби для переміщення вантажів у горизонтальному напрямку, а також для штабелювання. За характером несучої поверхні розрізняють стрічкові, пластинчасті й роликові конвеєри. За конструкцією конвеєри поділяються на пересувні і стаціонарні, з постійним і змінним кутом нахилу.

Найпоширенішим конвеєром  є стрічковий (рис. 2.4.а), який призначається для механізації переміщення в горизонтальному і слабо похилому напрямках сипких і тарно-штучних вантажів.

Стрічкові конвеєри бувають  з плоскою стрічкою для пересування  штучних вантажів у мішках, ящиках, коробках, а також зі стрічкою, в  згині якої утворюється жолоб  для переміщення сипких вантажів (солі, картоплі, овочів).

Рис. 2.4. Конвеєри: а — пересувний стрічковий зі змінним кутом нахилу; б — пластинчастий з пристосуванням для навантаження і розвантаження товарів у ящиках і бочковій тарі

Випускаються конвеєри з відстанню  між барабанами від 5 до 15 м і стрічкою завширшки 400—500 мм. Швидкість руху стрічки — 1—3 м/с; найбільша висота підйому вантажу — від 1 до 5,4 м.

Пластинчастий конвеєр (рис. 2.4. б) призначається для транспортування штучних і затарених вантажів у горизонтальному напрямку або під кутом до 35°. Вантажонесучий елемент його складається з окремих пластин, кожна сьома з яких має упорну планку, що запобігає ковзанню вантажу при нахилі конвеєра. Такі конвеєри використовують при розвантаженні вагонів і автомашин, спусканні і підніманні вантажів з одного поверху на інший, а також для укладання вантажів штабелями. Пластинчасті конвеєри мають довжину від 4 до 40 м, ширину настилу — 400—1600 мм, швидкість руху ходової частини — від 0,1 до 1 м/с.

У роликових конвеєрах, на відміну  від пластинчастих, використовується система роликів, закріплених на нерухомій рамі, по яких перемішується  вантаж у тарі. За принципом дії  роликові конвеєри бувають привідними й не привідними (гравітаційними).

Информация о работе Обладнення підприємств торгівлі