Комерційний ризик

1. Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний  капітал.

Реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер підприємства повинен:

- оцінювати (прогнозувати) максимально можливий обсяг збитків 
від ризикових подій, які ймовірно можуть очікуватися в цілому по 
підприємству; 

- порівнювати його  з обсягом власного капіталу  підприємства та власними фінансовими  ресурсами, що знаходяться в  його розпорядженні.

Співвідношення максимально  можливого збитку та власних фінансових ресурсів підприємства характеризує ступінь ризику втрати власного капіталу (або ризик банкрутства) підприємства. Кількісно він вимірюється за допомогою коефіцієнта ризику підприємства (Кр), який розраховується за такою формулою:

                                             

            ЗМ                           ЗМ

К_р = ———100 або К_р = ——   100,

           ВФР                              ВК

де ЗМ   - максимальний розмір збитків, що прогнозується;

ВФР - власні фінансові  ресурси, що є в розпорядженні  підприємства;

 ВК   - власний  капітал підприємства.

Значення коефіцієнта  ризику характеризує відносний розмір втрати власних фінансових ресурсів або власного капіталу підприємства, який може мати місце в даному періоді.

Дослідження окремих  спеціалістів з питань ризик-менеджменту  свідчать, що оптимальне значення коефіцієнта  ризику дорівнює 30%. Ситуація банкрутства, як правило, виникає при значенні коефіцієнта ризику понад 70 %. Такий  рівень розвитку оцінюється як критичний.

На нашу думку, наведені значення коефіцієнта ризику можуть розглядатися лише як орієнтовні. Тільки безпосередньо підприємство, виходячи з особливостей формування свого  капіталу та економічних інтересів  і фінансових можливостей власників, може визначити оптимальне для себе значення коефіцієнта ризику.

Визначене підприємством  оптимальне та критичне значення коефіцієнта ризику є першим критерієм для визначення доцільності діяльності або господарської операції, що пропонується.

2. Необхідно завжди  пам'ятати про наслідки ризику.

Практична реалізація цього  принципу ризик-менеджменту передбачає оцінку вартості ризику, який притаманний діяльності підприємства, та оцінку впливу ризикової події на життєдіяльність підприємства.

Під вартістю ризику слід розуміти всі сукупні збитки підприємства (та його власників) в разі настання ризикової події.

Оцінюючи збитки слід виділяти:

- прямі збитки, які  безпосередньо пов'язані з настанням  ризикової події;

- непрямі збитки, які  виникають опосередковано і є результатом виникнення прямих збитків.

3. Не можна ризикувати  великим заради малого.

 

 

Реалізація цього принципу передбачає порівняння доходу, що очікується, з рівнем ризику, який притаманний  даній діяльності або господарській  операції. Кількісно визначення ступеня відповідності між доходом та ризиком може проводитися за допомогою коефіцієнта ризик-віддачі який розраховується так:

 

                                                                                       _{рв  =} ^{_ _Д__}

                                          ^вр

де РВ   - ризик-віддача  діяльності або операції

Д - обсяг чистого доходу, що очікується від діяльності або операції;

ВР - вартість ризику, який притаманний  діяльності або операції,

Значення коефіцієнта ризик-віддачі  має бути не меншим за одиницю. За наявності альтернативних проектів одним з критеріїв вибору між ними є найбільше значення цього показника.

4. Позитивне рішення приймається  тільки в разі відсутності  сумнівів, якщо вони є - слід  приймати негативне рішення.

Практична реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер повинен у процесі прийняття свого рішення завжди орієнтуватися не на кращий, а на гірший результат, тобто прогноз розвитку ситуації повинен завжди бути песимістичним. Така лінія поведінки дозволяє йому перестраховуватися на

випадок несприятливого збігу ризик-факторів та обставин.

5. Ніколи не можна думати, що  існує тільки одне рішення.  Завжди слід шукати альтернативні варіанти.

Реалізація цього принципу ризик-менеджменту передбачає необхідність пошуку альтернативних варіантів, які стосуються здійснення господарської операції або діяльності підприємства. До визначеної оцінки рівня ризику не слід ставитися фатально. Необхідно продумати інші варіанти досягнення цієї ж мети (іншу технологію проведення господарської операції) або розробити систему заходів, які зменшать ступінь притаманного їй ризику.

Описані вище принципи носять загальноевристичний характер, тобто  являють собою сукупність логічних прийомів та правил прийняття рішення,

 

 

якими слід керуватися за будь-яких обставин.

За наявності альтернативних варіантів проведення діяльності або  здійснення господарської операції (далі - проектів) слід використовувати  більш точні та формалізовані  правила вибору найбільш ефективного та найменш ризикового варіанту:

-   максимум виграшу (прибутку);

-   оптимальна вірогідність  очікуваного результату;

-   оптимальна мінливість  очікуваного результату;

- оптимальне співвідношення  між прибутком та ризиком. В  умовах наявності інформації про можливі наслідки ризику та вірогідність їх прояву слід використовувати такий алгоритм експертизи проектів підприємства.

1-й етап. Розраховується  середній очікуваний результат  (доход або прибуток), що прогнозується  з кожного господарського проекту.

2-й етап. Розраховується  дисперсія, середньоквадратичне  відхилення та коефіцієнт варіації результату, що притаманні кожному проекту.

3-й етап. Порівнюється  середній очікуваний доход з  коефіцієнтом варіації по запропонованих  проектах.

Якщо коефіцієнт варіації результату проекту не перевищує 25%, то середній очікуваний результат може бути визнаний за типову характеристику розподілу. В цих умовах вибір проекту може бути проведено за критерієм максимального очікуваного результату.

Якщо означена вище вимога не виконується, середній очікуваний результат не може бути критерієм вибору, слід продовжити вивчення запропонованих проектів.

4-й етап. Проводиться  порівняння вірогідності отримання  максимального позитивного та мінімально негативного результату з кожного проекту, що пропонуються.

Менш ризикованим за одно з правилами оптимальної  мінливості результату слід вважати  господарський проект з мінімальним  діапазоном між позитивним та негативним результатом його реалізації.

 

 

Доцільним є також  розрахунок темпів зміни вірогідності позитивного та негативного результату рішень, що пропонуються. Перевагу слід віддати проекту з меншим темпом зміни вірогідності негативного результату по відношенню до темпу зміни вірогідності та величини позитивного результату.

5-й етап Розраховуються та співставляються між собою показники ризик-віддачі кожного проекту, які характеризуються обсягом отримання позитивного результату (прибутку) на одиницю негативного результату (збитку). Критерієм вибору є максимальне значення коефіцієнта ризик-віддачі.

Практичне застосування наведених правил вибору дозволяє вибрати найменш ризикований варіант господарювання, а отже, суттєво знизити обсяг збитків підприємства.

Управління ризиками - процес впливу на підприємство з метою  охоплення можливих ризиків, їх розумне прийняття і зниження дії ризиків. Виокремлюють декілька основних принципів управління ризиками:

принцип масштабності. Суть цього принципу полягає в тому, що підприємство повинно прагнути до найбільш повного охоплення можливих сфер виникнення ризиків. Цей принцип зумовлює приведення ступеня невизначеності до мінімуму;

принцип мінімізації. Цей принцип означає, що підприємства прагнуть зменшити кількість можливих ризиків і ступінь їх впливу на свою діяльність. Мінімізація ризику може бути реалізована в лімітуванні ризиків, їх хеджуванні і страхуванні;

принцип відповідного реагування. Суть даного принципу полягає в тому, що підприємство повинно відповідно реагувати на внутрішні і зовнішні зміни, які знаходять вираз в реалізації ризику (наприклад, постійний маркетинг, ефективна робота з розробки стратегії розвитку підприємства);

принцип розумного прийняття. Він означає, що лише в тому випадку, коли ризик обгрунтований, підприємство може прийняти його.

Управління ризиками означає не лише прогнозування їх появи, включаючи місце, сферу і час, але і підготовку плану дій підприємства на випадок їх

 

 

        реалізації.

Процес ефективного  управління ризиком включає в  себе такі етапи.

Комплектація. На цьому етапі підприємство оцінює можливість виникнення всієї сукупності ризиків незалежно від того, чи зможе воно впливати на них в разі їх реалізації. Отже, цей етап є інформаційно-аналітичним.

Ідентифікація. На цьому стані підприємство встановлює всі параметри можливого ризику у відповідності, до класифікації підприємницьких ризиків.

Перевірка. На цьому етапі підприємство вирішує питання про доцільність здійснення даного напрямку діяльності при наявності інформації про вже ідентифіковані ризики.

Якісний і кількісний стан. Тут здійснюється повний аналіз ризику з розрахунком його рівня  і ступеня впливу    на діяльність даного підприємства.

Зниження  ступеня ризику. Підприємство на даному етапі шукає шляхи активного і пасивного захисту від ризику і розробляє конкретні механізми їх реалізації.

Планування реагування. Тут підприємство планує свої дії (розробляє стратегію поведінки) на той випадок, коли прийняті ним ризики будуть реалізовані.

Контроль. Підприємство повинно контролювати поточну ситуацію (як внутрішню, так і зовнішню) для того, щоб при реалізації ризику відреагувати на нього відповідно до раніше розробленого плану. Реагування. Цей етап не завжди присутній у процесі управління ризиками і з'являється лише у випадку реалізації їх.

Перспективний аналіз. Він передбачає аналіз минулого досвіду з управління ризиками з метою його врахування в подальшій діяльності.

На кожному з етапів проходить збір інформації і обмін  нею, від їх обсягів і якості залежить ступінь ризику. Інформаційне забезпечення грунтується на зборі та аналізі  статистичної, комерційної, фінансової та інших видів інформації.

Доцільність прийняття  конкретного управлінського рішення, може бути виявлена шляхом його аналізу  і оцінки. Це означає, що для ефективного управління необхідно зробити кількісний та якісний аналіз підприємницького

 

 

        ризику.

Кількісна оцінка підприємницького ризику особливо важлива, коли існує можливість конкретного управлінського рішення із сукупності альтернативних варіантів.

Основними принципами аналізу  ризику є наступні:

- величина втрат від  різних видів ризику незалежна  одна від другої. Цей принцип означає, що у випадку, якщо один з видів ризику переходить у категорію реалізованого, то втрати у разі реалізації інших ризик^: не змінюються (наприклад, підприємство має збитки через те, що було переглянуто податкове законодавство, тоді як втрати у випадку реалізації ризику від інфляції не змінюються);

- реалізація визначеного  виду ризику не обов'язково  збільшує або знижує ймовірність  виникнення іншою виду ризику (за винятком форс-мажорних обставин);

- максимально можливі  втрати у випадку реалізації конкретного ризику не повинні перевищувати фінансові можливості підприємства. Цей принцип грунтується на теорії оптимального ри'шку, яка передбачає наявність ефективного ризику лише у межах власних активів.

Втрати, які виникають  в процесі комерційної діяльності, зале жать від їх приналежності до конкретного виду ресурсів, які вико ристовує підприємство і поділяються на такі види:

Фінансові збитки -  прямий грошовий збиток, який може мати підприємство внаслідок реалізації визначеного ризику чи групи ризиків (наприклад, зниження обсягів реалізації товарів або послуг, абсолютне або відносне зниження прибутку фірми та ін.).

Матеріальні збитки - цс непередбачені планом розвитку підприємства, додаткові затрати або прямі втрати виробничих фондів.

Втрати часу - втрати, пов'язані із нераціональним його використанням внаслідок виникнення певних видів ризику. Тут виділяють дві групи втрат:

трудові втрати - втрати робочого часу, зумовлені випадковими обставинами

 

 

       (вихід  з ладу устаткування, хвороби  працівника та ін.);

• неефективні втрати організації - такі втрати, які виникають  в разі, коли процес підприємницької  діяльності йде повільніше, ніж це було раніш передбачено.