Комерційний ризик

- інформацію про арбітражну  практику з питань розв'язання  господарських спорів тощо.

Конкретний перелік  відомостей, що мають бути зібрані, залежить 
від виду ризику, який досліджується. 

На третьому етапі розробки стратегії управління ризиком підприємства повинна бути проведена оцінка рівня окремих видів ризику та ризикованості діяльності підприємства (чи господарської угоди) в цілому. Оцінка рівня ризику може бути проведена різними методами: статистичним, експертним, розрахунково-аналітичним (методом чутливості або комп'ютерного моделювання) тощо. Вибір методу оцінки, який можливо та доцільно використовувати, залежить від характеру ризику, інформаційного забезпечення дослідження, важливості точної оцінки вірогідності виникнення ризикової події.

На четвертому етапі розробки стратегії управління ризиком повинна бути проведена оцінка можливих фінансових втрат підприємства в разі ризикової події, яка є проявом конкретного виду ризику. Фінансові втрати, які ймовірно очікуються, можуть бути оцінені в абсолютному вимірі (грошовому або натуральному) або відносно до якогось показника господарської діяльності підприємства (доходів, прибутку, витрат, активів чи капіталу). Оцінка фінансових витрат може бути проведена статистичним методом або експертно.

На п'ятому етапі розробки стратегії управління ризиком проводиться експертиза доцільності ризику. Під час її проведення необхідно порівняти між собою:

по-перше, рівень ризику та рівень доходності, який очікується, та порівняти його зі співвідношенням між ризиком та доходністю діяльності, яке фактично склалося або є середньоринковим показником;

по-друге, розмір фінансових втрат, можливих внаслідок ризикових  подій, з наявними фінансовими можливостями підприємства.

Результатом цієї роботи має бути відповідь про доцільність такого рівня ризику для підприємства.

Можливі три варіанти оцінки доцільності ризику.

1. При визнанні ризику абсолютно доцільним операція чи діяльність підприємства, якій він притаманний, проводиться за сценарієм, який фактично склався або проектувався. При цьому повинні проводитися звичайні (типові для цього підприємства) заходи щодо контролю та фінансування ризику.

2. При визнанні ризику абсолютно недоцільним діяльність підприємства, що пов'язана з цим ризиком, припиняється (проект проведення певної господарської операції відхиляється).

3. При неможливості  остаточної оцінки доцільності  ризику (сумнівна доцільність) переходять до наступного шостого етапу роботи щодо розробки стратегії управління ризиком - розробки заходів з контролю та фінансування ризику. Практика ризик-менеджменту охоплює різноманітні підходи до мінімізації наслідків ризику для діяльності підприємства. В загальному вигляді вони поділяються на дві великі групи:

-   організаційні  або методи контролю   рівня ризику;

-   економічні або  методи фінансування ризику.

Визначивши певний перелік  заходів, проводять повторну оцінку доцільності ризику, визначаючи своє кінцеве ставлення до виду діяльності або операції, експертизи якої проводиться.

На сьомому етапі розробки стратегії приступають до практичної реалізації запланованих заходів з управління ризиком. У ході проведення цієї роботи необхідно також періодично повторювати окремі етапи процесу оцінки ризику для оперативного коректування попередньо розробленої стратегії.

 

Комерційна діяльність пов’язана з чинниками випадковості, розпливчастості, неповноти інформації, тобто з ризиком. Тому необхідно  визначити практичні шляхи (способи) зниження загрози збитків (банкрутства), що пов’язані з певними ризиками, обрати найбільш ефективний спосіб дій, який забезпечить прийнятний ступінь ризику.

До основних способів зниження ступеня ризику належать його уникнення та попередження, диверсифікація, страхування, одержання додаткової інформації під час обрання варіантів рішень і результатів їх реалізації, створення запасів та резервів тощо.

Уникнення ризику означає звичайне ухилення від певного заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а це пов’язано з ризиком невикористаних можливостей.

Попередження  ризику – це досить ефективний засіб, який лише в окремих випадках дозволяє зменшити ризик. Наприклад, у зв’язку з розширенням міжнародної торгівлі й появою глобальних ринків зростає загроза валютного ризику. Закордонний конкурент може виграти навіть завдяки коливанням курсу валют. Негативні наслідки іноземної конкуренції можна попередити декількома способами. Для вітчизняних компаній – це підвищення продуктивності праці, скорочення виробничих витрат і, у підсумку, підвищення конкурентоспроможності.

Розподіл  ризику полягає в тому, щоби, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на співучасника реального інвестиційного проекту, який краще, ніж інші, здатний його контролювати. Основні суб’єкти певного реального проекту можуть прийняти рішення, які розширюють або звужують коло потенційних інвесторів: чим більшим ризиком ці суб’єкти мають намір обтяжити інвесторів, тим важче буде залучити досвідчених інвесторів до цього проекту. Тому безпосереднім учасникам проекту під час проведення переговорів рекомендується виявити максимальну гнучкість стосовно того, яку частку ризику вони згодні взяти на себе. Бажання обговорити питання щодо прийняття на себе головними учасниками реального проекту більшої частки ризику відкриває простір для залучення широкого кола інвесторів, може переконати досвідчених інвесторів дещо знизити свої вимоги стосовно премії за ризик.

Суть страхування ризику полягає в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, тобто він готовий заплатити за зниження рівня ризику до нуля.  Коли вартість страхування дорівнює можливим збиткам, інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися, щоб забезпечити повне повернення можливих фінансових втрат. Страхування фінансових ризиків є одним із найпоширеніших способів зниження їх рівня. Страхування ризику – це, по суті, передавання певних ризиків страховій компанії. Страхування, як правило, здійснюється двома основними способами: страхування майна і страхування від нещасних випадків.

Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і застосовується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит та інвесторами під час визначення суми вкладання капіталу.

Диверсифікація – процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладання, які безпосередньо не пов’язані між собою. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику під час розподілу капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу майже в три рази і, відповідно, втричі знижує рівень ризику.

Створення резервів, запасів на покриття ймовірних  витрат являє собою спосіб зниження ступеня ризику. Основною проблемою при цьому є оцінювання потенційних наслідків ризику.

Здобуття  додаткової інформації – один із важливих способів зниження ризику. У разу використання сумнівних економічних даних доцільним є їх уточнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Дослідження  комерційних ризиків на підприємстві  «Білла»

2.2 Методичний  інструментарій оцінки рівня  комерційного ризику в торгівлі

 

Під оцінкою рівня  ризику розуміють визначення ймовірності  виникнення ризикової події, яка є проявом певного виду ризику.

Як відомо, ймовірність ризикової події характеризується частотою її виникнення, тобто питомою вагою ризикових подій, що трапилися, в загальній кількості операції, які могли призвести до її виникнення.

Оцінка рівня ризику, тобто ймовірності виникнення ризикової події, може бути кількісною та якісною.

При кількісній оцінці рівня  ризику визначається абсолютний або  відносний розмір фінансових втрат, які загрожують підприємству в разі ризикових подій, та кількісно оцінюють ймовірність їх виникнення.

Кількісно ймовірність виникнення певного розміру фінансових втрат можна розрахувати так:

Vі=m/Кn,                      

 

де Vі - ймовірність виникнення   і-го обсягу втрат;

m - кількість випадків реальної наявності даного обсягу втрат;

n - загальна кількість подій (елементів), що досліджуються в сукупності.

Як видно з вище наведеної формули, проведення кількісної оцінки рівня ризику можливо лише за умови наявності інформації про наслідки ризикових подій в ретроспективному періоді або на підприємствах-аналогах.

Кількісне визначення рівня ризику носить об'єктивний характер, оскільки базується на певній статистичній основі.

При якісній оцінці рівня  ризику дається визначення лише міри (або ступеня) ймовірності виникнення ризикової події та розміру втрат від неї.

Якісна оцінка базується на використанні суб'єктивних критеріїв, які базуються на різноманітних припущеннях. Визначення рівня ризику в цьому разі носить описовий характер, наприклад: великий, середній, низький рівень ризику абощо.

Іншою формою якісної  оцінки є оцінка рівня ризику за допомогою балів. При цьому залежність між кількістю балів та рівнем ризику встановлюється суб'єктивно, перед проведенням роботи з оцінки ризику. Наприклад, 40-60 балів - високий ризик, 20 - 40 балів - середній, нижче 20 балів - низький ризик.

Оцінка рівня ризику може проводитися за допомогою різноманітних методичних прийомів, а саме:

статистичним методом;

-   експертним методом  та його різновидами;

-   аналітичним методом  та його різновидами;

-   комбінованим  методом.

Кожний метод оцінки рівня ризику має свої недоліки та переваги, що обумовлює умови та можливості його застосування в практиці діяльності торговельних підприємств. Порівняльна характеристика суті та умов застосування найбільш розповсюджених методів оцінки рівня ризику наведена у табл. 7.

Як видно з поданої  таблиці, кожен метод оцінки рівня  ризику має свою сферу застосування, тобто певний перелік видів ризику для оцінки яких він може використовуватися. Це обумовлює необхідність розгляду та поглибленого вивчення практики застосування кожного методу оцінки ризику.

Таблиця 7

Сутність та умови застосування різних методів  оцінки

рівня ризику Назва методу оцінки рівня ризику

Умови застосування

1.Статистичні методи

Кількісне визначення ймовірності  настання ризикової події та розмірів фінансових втрат від неї

Прояв ризику в діяльності конкретного підприємства або на підприємствах-аналогах, наявність достовірної інформації про кількість ризикових подій та їх фінансові наслідки

 

2.Експертні методи

3.Аналітичні  методи

Якісне визначення ймовірності настання ризикової події на основі вивчення думки експертів з цього питання   та факторів, що обумовлюють  рівень ризику

 

Якісне визначення рівня ризику на основі кількісної оцінки фінансових наслідків ризикових подій при різноманітних припущеннях стосовно факторів, що обумовлюють ймовірність їх виникнення

 

Наявність досвідчених  експертів з ризик-менеджменту або досвід роботи ризик-менеджера   підприємства, збір та обробка ними інформації про діяль-ність підприємства та фактори, що обумовлюють певний вид ризику (за спеціально - розробленим переліком)

Можливість розробки економіко-математичної моделі залежності фінансових результатів діяльності підприємства (або окремої господарської операції) від окремих ризик-факторів

 

Таблиця 8 Характеристика можливих ризик-позицій підприємства

Найменування ризик-позиції	Характер  співвідношення ризику та доходу	Характеристика ставлення  до ризику
1. Збалансована ризик-позиція	∆х      -     ∆у	Підприємство проводить  лише ті операції, за яких підвищення ризикованості  компенсується адекватною зміною доходності діяльності
2.      Агресивна ризик-позиція	∆х      >  ∆   у	Підприємство схильне  до проведення ризикованих операцій, навіть якщо зростання ризику не повною мірою компенсується відповідним зростанням доходності
3.       Консервативна     ризик-позиція	∆х       <    ∆у	Підприємство   йде   на    підвищення    ступеня ризику тільки у тому разі, коли це компенсується відносно більшим зростанням доходності

 

Як видно з наведеної характеристики, тип ризик-позиції підприємства є визначальним під час аналізу та проведення операцій, які пов'язані з ризиком.

Аналіз рівня ризику, який притаманний  діяльності підприємства в цілому або  його окремій господарській операції, є необхідною передумовою для:

- обгрунтованого прийняття управлінських рішень стосовно доцільності продовження господарської діяльності або проведення певної господарської операції;

- обгрунтованого вибору прийомів  ризик-менеджменту з управління даним видом ризику для профілактики його прояву та мінімізації наслідків.

Розглянемо більш детально основні принципи управлінської поведінки в умовах ризику.